Рішення № 92444952, 21.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 р. № 400/3984/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача Кутельвас Т.Є. , пр. відповідача Олійник Л.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052 до відповідача:Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби, пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058 Офісу великих платників податків Державної податкової служби, вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ 119, 04119

про:визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 р. №Ю-221-49 у розмірі 611679,29 грн, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило :1) визнати протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо нездійснення ідентифікації перерахованих грошових коштів у розмірі 2732499,48 грн у якості оплати ТОВ «Ніка-Тера» єдиного внеску; зобов`язати Одеське управління Офісу великих платників податків ДПС ідентифікувати перераховані грошові кошти у розмірі 2732499,48 грн у якості оплати ТОВ "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" єдиного внеску та відобразити зазначити зазначені платежі у розмірі 2732499,48 в інтегрованій картці платника податку; 4) визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05.11.2019 у розмірі 611679,29 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 закрито провадження у справі №400/3984/19 за позовом ТОВ "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" до Одеського управління офісу великих платників податків ДПС , Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії та визнання протиправною та скасування вимоги від 05.11.2019 №Ю-221-49.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» - задоволено частково, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - скасовано в частині закриття провадження по справі щодо розгляду позовних вимог про визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року у розмірі 611679,29 грн.

Ухвалою від 15.06.2020 суд прийняв справу до розгляду в частині позовних вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 05.11.2019 № Ю-221-49 у розмірі 611679,29грн.

Позивач обґрунтовує позов тим, що позивачем протягом вересня-жовтня 2019 було перераховано на рахунок відповідача єдиний внесок на загальну суму 5 323549,78грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Але відповідачем протиправно не було зараховано на рахунки сплату єдиного внеску в сумі 2 732499,48 грн., яка сплачена від імені та в інтересах позивача ТОВ «Ліквід Карго Термінал» на підставі договору доручення № 195/НК-10 від 04.10.2019.

Відповідач1 вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки спірна вимога не порушує права позивача, а в інтегрованій картці платника податків заборгованості не існує.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивачем був укладений договір доручення№195/НК-19 від 04.10.2019 з ТОВ «Ліквід Карго Термінал», за умовами якого «Повірений» ТОВ «Ліквід Карго Термінал» зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя « ТОВ «Миколаївський спеціалізований порт Ніка-Тер» виконувати грошові зобов`язання, а саме отримувати від третіх осіб для Довірителя грошові кошти та вчиняти з ними дії, згідно відповідних доручень Довірителя відкриті в АТ «Банк-Альянс»

За умовами договору ТОВ «Ліквід Карго Термінал» у період з 07 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року сплатило від імені позивача єдиний соціальний внесок на суму 2732499,48 гривень.

Але податковим органом не було враховано зазначені кошти на особовому рахунку позивача, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість з єдиного внеску, тому 05.11.2019 відповідач прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 на суму 611679,29грн.

Протокол засідання робочої групи по відпрацюванню штрафних санкцій та пені від 24 грудня 2019 року №10 (а.с.195-136) свідчить, що 24 грудня 2019 року Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено засідання робочої групи, на якій прийнято рішення врахувати кошти, сплачені ТОВ «Ліквід Карго Термінал» в сумі 2732499,48 гривень в якості єдиного внеску на рахунок ТОВ.

Також, згідно рішення №10/28-10-53-10 від 24 грудня 2019 року (а.с.198) вирішено скасувати всі штрафи та пені ТОВ.

Інтегрована картка платника податків ТОВ (а.с.149-153), свідчить, що спірні грошові кошти у розмірі 2732499, 48 грн. було зараховано на інтегровану картку платника податків позивача шляхом перерознесення сум в межах одного бюджетного рахунку згідно відповідних платіжних доручень.

Відповідач просить у позові відмовити, оскільки вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-221-49 від 05 листопада 2019 року є відкликаною, в зв`язку з погашенням суми недоїмки.

Позивач вважає, що спірна вимога прийнята протиправно, не є відкликаною відповідно до Інструкцій № 449, тому, в разі її не скасування судом, може бути пред`явлена до виконання.

Положеннями п.6 Розділу VI (порядок стягнення заборгованості з платників) Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20 квітня 2015 року №449, передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

- сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

- орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

- борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;

- є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З аналізу спірних правовідносин вбачається, що жодна з правових подій, визначених п.6 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як підстава вважати вимогу відкликаної, ні за формою, ні по суті не наступила.

Відтак, вимога станом на день розгляду справи є невідкликаною в розумінні норм Інструкції, тому суд надає оцінку правомірності її прийняття.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку,

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).

Статтею 3 Закону №2464 визначено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, зокрема. наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених частиною другою статті 6 Закону №2464 обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, якою передбачено, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (частина п`ята статті 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).

Частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464 встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Закон №2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).

Водночас, в ході судового процесу у справі встановлені обставини, які унеможливлюють виконання Товариством зазначеного обов`язку (арешт коштів Товариства), у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому Законом №2464 не врегульовано випадки наявності обставини, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Тобто у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (частина друга статті 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом №2464 обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).

Позивач мав на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного (частина дванадцята статті 9) обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.

Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).

Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону №2464.

У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі №2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

В ході судового розгляду справи не було встановлено фактів того, що внаслідок обраного позивачем способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску допущено порушення закону (аналогічна правова позиція висловлена у постановах ВС від 25.01.2019 по справах № 817/85/16, № 812/59/16).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів суду, що діяв правомірно, тому позов належить задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та підлягають поверненню позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Офісу великих платників податків ДПС.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код 22439446) до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби (пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, Одеська область, 65058 ) Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ 119, 04119, ідентифікаційний код 43141471) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-221-49 від 05.11.2019 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ 119, 04119, ідентифікаційний код 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052, ідентифікаційний код 22439446) судовий збір у сумі 9175,19 грн. (дев`ять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 19 коп.), сплачений платіжним дорученням № 19452 від 12.11.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 27.10.2020р.