Рішення № 92444602, 16.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2028/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року зал судових засідань №14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю представників сторін:

позивача Яценка С.А.,

відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ: 43143039), в якій просить:

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 берегня 2020 року №0003533306 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 161,05 грн., в тому числі податкове зобов`язання - 8528,84 грн, штрафні (фінансові) санкції - 4632,21 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2020 року №0003513306 в частині визначення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1930,09 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 1544,07 грн, штрафні (фінансові) санкції 386,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом при проведенні перевірки неправомірно не враховано у складі витрат підприємницької діяльності відсотки за користування кредитними коштами. Вважає, що витрати на оплату банківської послуги з надання в користування кредитних коштів є витратами безпосередньо пов`язаними із здійсненням підприємницької діяльності, а тому податкові повідомлення рішення в цій частині про нарахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору є протиправними. Просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не передбачає включення до складу витрат оплату відсотків за користуванням кредитом, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є правомірними . Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 16.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 08.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС України у Львівській області з 06.09.1997р., зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво № 72176102 від 13.01.1999р., РНОКПП НОМЕР_1 . Здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, тютюновими та алкогольними виробами, з виробництва хліба та його реалізації, здавання в оренду власного нерухомого майна.

ГУ ДПС України у Львівській області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, про що складено акт від 31.10.2019 року № 272/13-01-33-05/ НОМЕР_1 . Проведеною перевіркою встановлено порушення:

-п.п.16.1.2 ст. 16, п.п.177.2, 177.4, 177.10 ст. 177 ПК України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 158100,76 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 69180,65 грн та за 2018 рік на суму 88920,11 грн.;

-п.п.1.2, 1.3, 1.6, п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», п.п.163.1. п. 163.1 ст. 163, п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.177.2 ст. 177 ПК України в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 13175,05 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 5765,05 грн та за 2018 рік 7410 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС України у Львівській області були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0006043306, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 237151,14 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0006053306, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 19762,58 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатом розгляду скарги позивача, ДФС України прийняла Рішення від 17.02.2020 № 6064/6/99-00-08-05-04-06, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0006043306 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 129364,38 грн та штрафних санкцій у розмірі 71866,29 грн та податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0006053306 в частині податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 10780,37 грн та штрафних санкцій у розмірі 5988,85 грн.

На підставі Рішення ДФС України від 17.02.2020 № 6064/6/99-00-08-05-04-06 відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення на зменшену суму зобов`язань, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №0003533306, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 35920,47 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 28736,38 грн, штрафні (фінансові) санкції - 7184,09 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №0003513306, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 2993,36 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 2394,68 грн, штрафні (фінансові) санкції - 598,68 грн.

Позивач, вважаючи вказані повідомлення рішення протиправними в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23161,05 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 18528,84грн, штрафні (фінансові) санкції - 4632,21 грн, та в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1930,09 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 1544,07 грн, штрафні (фінансові) санкції - 386,02 грн, звернувся з даними позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено положеннями ст. 177 Податкового кодексу України.

Так у розумінні норм податкового законодавства об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, зокрема п. 177.2 ст. 177 Кодексу, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, до яких належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1); - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2); - суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп.177.4.3); - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 177.4.4).

Положеннями 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд зазначає, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з її здійсненням.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства суд зазначає, що для фізичної особи - підприємця передбачено включення до складу витрат, безпосередньо пов`язаних отриманням доходів, вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивачем, з метою здійснення господарської діяльності, у 2015 році було укладено з ПАТ «Державний ощадний банк України» договір кредитної лінії № 25 строком до 17.11.2018р., відповідно до якого Банк надає ФОП ОСОБА_1 грошові кошти для поповнення обігових коштів.

Відповідно до п.2.8 Договору за користування кредитом Позичальник зобов`язується сплачувати банку відповідну плату (проценти).

Отримані кошти були використані позивачем для здійснення господарської діяльності, що відповідачем не заперечується.

Згідно акту перевірки всього позивачем за період, що перевірявся було сплачено відсотки за банківські послуги з надання в кредит грошових коштів сумі 102938 грн, в тому числі у 2017 році - 30292 грн, у 2018 році - 72646 грн., та відповідно віднесено вказані суми до втрат господарської діяльності. Однак, на думку податкового органу, віднесення вказаних сум до витрат є безпідставним, оскільки це не передбачено Податковим кодексом України.

Таким чином, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що кошти отримані фізичною особою - підприємцем за кредитним договором про надання фінансових послуг, були використані фізичною особою - підприємцем у власній господарській діяльності, при цьому за користування вказаними послугами, наданими банком, підприємцем сплачувались відсотки, витрати по сплаті вказаних відсотків відображені у первинних бухгалтерських документах.

Відповідно до підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПКУ проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що фінансовою установою фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надавались фінансові послуги, за які підприємцем сплачувались відсотки, тобто було понесено певні витрати у вигляді відсотків за отримання послуг фінансового характеру, при цьому отримані кошти використовувались фізичною особою - підприємцем у господарській діяльності.

Таким чином, вартість придбаних фінансових послуг можна віднести до інших витрат, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 пункту 177.4 ст. 177 ПКУ та прямо пов`язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано у витратах фізичної особи - підприємця суму сплачених відсотків за користуванням банківським кредитом, відтак податкове повідомлення рішення від 04.03.2020 №0003533306 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23161,05 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 18528,84грн, штрафні (фінансові) санкції - 4632,21 грн підлягає скасуванню.

Відповідно до пп.1.2 п.16.12 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включається дохід, отриманий фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач порушив пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, за період що перевірявся.

У зв`язку тим, що податковий орган вважав, що позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід, вказане призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності.

На підставі такого висновку відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №0003513306, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 2993,36 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 2394,68 грн, штрафні (фінансові) санкції - 598,68 грн.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2020 №0003513306 в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1930,09 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 1544,07 грн, штрафні (фінансові) санкції - 386,02 грн.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №0003533306 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23161,05 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 18528,84 грн, штрафні (фінансові) санкції - 4632,21 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 04.03.2020 №0003513306 в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1930,09 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 1544,07 грн, штрафні (фінансові) санкції - 386,02 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ:

43143039) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна