Рішення № 92444352, 13.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/396/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Львів

14 год. 34 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Івать М.І., представниці позивача Школьної А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправним та скасування наказу -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2959/к від 11.10.2019 «Про накладення дисциплінарного стягнення».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що складений за результатами службового розслідування висновок не відповідає вимогам Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 365/5 від 12.03.2015, оскільки не містить усіх необхідних відомостей, зокрема, правової оцінки дій позивача. Відтак вважає висновок необґрунтованим, а наказ № 2959/к від 11.10.2019, виданий на його підставі, таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 07.02.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.05.2020 задоволено клопотання представниці позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 14.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі Департамент з питань виконання кримінальних покарань як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 04.06.2020 закрито підготовче провадження у вказаній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 27989 від 04.06.2020). Вказала також, що на території ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» дійсно знаходиться майно ФОП ОСОБА_2 як гарантія повернення існуючої заборгованості. Зазначила, що перебуваючи на посаді в.о. начальника ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» позивач вчиняв відповідні заходи, спрямовані на отримання коштів за оренду об`єкта нерухомості, про що свідчать неодноразові звернення з відповідними претензіями. Сума боргу поступово зменшується, що свідчить про сплату ФОП ОСОБА_2 боргу і спростовує твердження відповідача, що позивач, перебуваючи на посаді в.о. начальника ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)», не вчиняв відповідних заходів контролю за роботою підлеглих, умисно ухилявся від виконання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині укладення договорів оренди, внаслідок чого Державним бюджетом недоотримані значні кошти. Також вказала, що станом на час проведення службового розслідування нежитлове приміщення будівлі дільниці соціальної реабілітації (літ. «Ц-1») згідно з договором оренди нерухомого державного майна № 14 використовувалося Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з метою розміщення бюджетної установи, а не використовувалися ФОП ОСОБА_3 в 2019 році, як про це зазначено у висновку та відзиві. Оскільки ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не використовували приміщень у 2019 році, ними і не могли бути проведені нарахування за використання відповідних приміщень. Акцентує увагу суду, що твердження про те, що ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» у 2019 році укладено Договір № 7 про партнерство та співпрацю від 25.01.2019 всупереч вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» спростовується умовами вказаного договору, актом приймання-передачі нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Просила позов задовольнити повністю.

Представниця позивача також подала заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, у тому числі 15000 грн за надання професійної правничої допомоги (вх. № 21046 від 23.04.2020), у судовому засіданні 13.10.2020 зазначила, що докази понесених витрат буде надано після прийнятті рішення судом.

Відповідач заявлених позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, у зв`язку з чим просить у їхньому задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву (вх. № 4120ел від 13.05.2020) та наданих усних поясненнях. Стверджує, що висновок службового розслідування від 12.09.2019, складений і затверджений за результатами службового розслідування відповідає Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 356/5 від 12.03.2015, та серед іншого містить зазначення дій, які призвели до порушень, а саме те, що установа надає в користування приміщення на безоплатній основі, облік зареєстрованих договорів ведеться з порушенням вимог ведення договірної роботи, відсутні відомості про договір з організацією «Регіональний доброчинний фонд святого Володимира» та інше. Також у висновку зазначено, що керівництвом установи систематично порушувалися вимоги Закону України «Про оренду державного і комунального майна». За фактом допущення недоліків та прорахунків в організації претензійно-позовної роботи опитано начальника установи підполковника внутрішніх справ ОСОБА_1 та колишнього начальника ОСОБА_4 . З урахуванням усього описаного вважає, що наказ Міністерства юстиції України № 2959/к від 11.10.2019 є законним і прийнятим відповідно до чинного законодавства.

У судове засідання представниця відповідача не прибула, подала клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 52422 від 13.10.2020), у якому просить відкласти судове засідання на іншу дату, ураховуючи строк карантину. В обґрунтування вказано, що у працівників відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підтверджено гостру респіраторну хворобу COVID-19, тому управління перейшло на дистанційну форму роботи через важку епідеміологічну ситуацію.

Щодо поданого клопотання суд зазначає таке.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виключний перелік підстав, за наявності хоча б однієї із яких у суду виникає обов`язок відкладення розгляду справи в межах встановленого КАС України строку, наведено у ч. 2 ст. 205 КАС України. До таких належать:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

З аналізу зазначених норм слідує, що у разі неявки у судове засідання відповідача (його представника), належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, обов`язок суду відкласти розгляд справи виникає лише у разі, якщо: така неявка є першою; відповідач повідомив причини неявки та такі визнано судом поважними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У поданому клопотанні представниця відповідача зазначила, що у працівників відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підтверджено гостру респіраторну хворобу COVID-19, тому управління перейшло на дистанційну форму роботи через важку епідеміологічну ситуацію. Однак на підтвердження вказаних обставин до клопотання не долучено жодного доказу, зокрема наказу про переведення на дистанційну форму роботи.

Ураховуючи те, що суд заслухав вступне слово представниці відповідача у судовому засіданні 23.07.2020, до клопотання не долучено жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, суд, керуючись положенням п. 2 ч. 3 ст. 205 та п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України у взаємозв`язку, розглянув справу за відсутності представниці відповідача.

Третя особа повноважного представника не скерувала, надіслала заяву (вх. № 52556 від 13.10.2020) про проведення судового засідання за відсутності уповноваженої особи.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

З 01.02.2019 на підполковника внутрішньої служби Коталєвіца Григорія Дмитровича наказом Міністерства юстиції України № 319/к від 29.01.2019 покладено виконання обов`язків начальника Державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» (а.с. 14).

На виконання доручення Прем`єр-Міністра України Гройсмана В.Б. № 19693/1/0-18 від 21.06.2018 щодо вжиття заходів з проведення перевірок із залученням місцевих державних адміністрацій та уповноважених органів управління для виявлення фактів ухилення від сплати обов`язкових платежів до Державного бюджету України за використання державного майна і оренди зазначеного майна проведено перевірку Державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)», про що складено довідку № 195-231/02/2019 від 19.02.2019 та направлено матеріали перевірки до Міністерства юстиції України як уповноваженого органу управління для прийняття відповідних рішень.

Міністерством юстиції України видано наказ про проведення службового розслідування № 2073/7 від 30.05.2019, згідно з яким начальнику Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, генерал-майору внутрішньої служби ОСОБА_5 наказано провести службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання в.о. начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та особами рядового і начальницького складу державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, та порушень фінансово-господарської діяльності установи (а.с. 16).

У зв`язку із невідповідністю вимогам Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України за № 295/26740 від 19.03.2015, висновок цього службового розслідування затверджено не було.

У зв`язку з цим наказом Міністерства юстиції № 2725/7 від 18.07.2019 призначено повторне службове розслідування.

Наказом Міністерства юстиції України «Про проведення службового розслідування» № 2725/7 від 18.07.2019 Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України доручено проведення нового службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання в.о. начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та особами рядового і начальницького складу державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, та порушень фінансово-господарської діяльності установи.

На виконання наказу Міністерства юстиції України № 2725/7 від 18.07.2019 та наказу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України № 222/Од-19 від 12.08.2019 створено комісію та проведено службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання в.о. начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та особами рядового і начальницького складу державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, та порушень фінансово-господарської діяльності установи.

Наказом Міністерства юстиції країни «Про продовження строку проведення службового розслідування» № 3153/7 від 16.08.2019 строк проведення службового розслідування, що здійснюється на підставі наказу № 2725/7 від 18.07.2019, продовжено на один місяць.

Міністерством юстиції України 12.09.2019 затверджено висновок службового розслідування, проведенного відповідно до вищезазначеного наказу (а.с. 17-20).

Зазначеним висновком службового розслідування встановлено, що у 2019 році в установі обліковуються такі договори: договір оренди нерухомого майна № 14 від 29.01.2019 між регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та Західним міжрегіональним управлінням виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та договір оренди нерухомого майна № 67 від 30.05.2019 між регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та ФОП ОСОБА_6 . Окрім цього установою надано договори про партнерство та співпрацю минулих років з наступними організаціями: Договір № 1 від 19.03.2015 з ФОП ОСОБА_2 , майно якого розміщується у нежитловому приміщені будівлі складу загальною площею 103 м.кв., та договір б/н від 01.09.2018, укладено з ФОП ОСОБА_3 , майно якого розташоване у нежитловому приміщенні будівлі дільниці соціальної реабілітації загальною площею 256,9 м.кв.

Щодо договору, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , комісією встановлено, що установою визначено оплату послуг за користуванням приміщенням у розмірі 2892,24 грн з ПДВ, однак розрахунки вартості послуг комісії не надано. ФОП ОСОБА_2 04.01.2019 направлено лист-повідомлення про припинення діяльності, але приміщення не звільнено і продовжує зберігати власне майно. Акта прийому-передачі приміщення установою не надано, майно ФОП ОСОБА_2 зберігається на площі, що приблизно у два рази перевищує площу, зазначену у договорі, а також розміщується на прилеглій території біля складу.

Щодо договору, укладеного з ФОП ОСОБА_3 , комісією встановлено, що оплата послуг за користуванням приміщенням у договорі не визначена та відповідно до п. 3.1. договору зазначено, що послуги підприємцем сплачуються згідно з виставленими розрахунками, проте розрахунків вартості послуг комісії не надано. Підприємцю 25.12.2018 направлено лист-повідомлення про припинення діяльності. Акта прийому-передачі приміщення установою не надано. Доступ до приміщення комісії не забезпечено (відсутні ключі від приміщення у працівників установи).

Комісією встановлено, що відповідно до бухгалтерських даних у 2019 році установою не проводилось нарахування за послуги по використанню приміщень ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , які фактично використовувались зазначеними підприємцями у 2019 році, внаслідок чого установою недоотримано доходи спеціального фонду за 7 місяців поточного року у розмірі 149,2 тис. грн.

У ході службового розслідування також встановлено, що установою у 2019 році укладено договір № 7 від 25.01.2019 з «Регіональним доброчинним фондом Святого Володимира». Відповідно до п. 3.1 Договору установа надає в користування приміщення на безоплатній основі, що є порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відомості про зазначений договір відсутні у Журналі реєстрації договорів.

Відповідно до відомостей за 2018 рік та 8 місяців 2019 року між установою та підприємцями проведено такі розрахунки та облікується заборгованість станом на 01.08.2019: ТОВ Швейне ательє «Берегиня» нараховано 72,3 тис. грн, заборгованість - 39,0 тис. грн; ФОП ОСОБА_6 нараховано 72,3 тис. грн, заборгованість відсутня; ФОП ОСОБА_3 нараховано - 185,1 тис грн, заборгованість - 29,2 тис. грн; ФОП ОСОБА_2 нараховано - 69,2 тис. грн., заборгованість - 24,5 тис грн.

Наявність виявлених недоліків та прорахунків у претензійно-позовній роботі свідчить про слабку обізнаність із вимогами керівних документів, недостатній контроль за роботою підлеглих та прорахунки в організації договірної та претензійно-правової роботи в установі з боку в.о. начальника установи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 . Зазначені обставини можуть свідчити про умисне ухилення керівника установи від виконання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині укладення договорів оренди, внаслідок чого Державним бюджетом недоотримано значні кошти.

За результатами службового розслідування Комісією зроблено висновок, що в.о. начальника установи підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 внаслідок власної бездіяльності не вживав відповідних заходів реагування, спрямованих на дотримання персоналом установи службової дисципліни та належного виконання своїх службових обов`язків, чим порушив свої службові обов`язки, визначені підпунктом 10 пункту 9 Положення про державну установу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2123/5 від 27.06.2018. Відтак комісією запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани в.о. начальника державної установи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 .

Таким чином наказом Міністерства юстиції України № 2959/к від 11.10.2019 накладено дисциплінарне стягнення - оголошено догану в.о. начальнику державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)», підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 (а.с. 15).

Позивач вважає наказ № 2959/к від 11.10.2019 протиправним, відтак звернувся із цим позовом до суду про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

В силу дії ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон № 2713-IV).

Підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України регламентовано Порядком проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України № 356/5 від 12.03.2015 (далі - Порядок).

Відповідно до розділу III Порядку підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодав ства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Відповідно до пункту 2 розділу III Положення Державний секретар Міністерства юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки, має право призначати службові розслідування за всіма підставами, визначеними цим Порядком, стосовно начальників Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а також їх заступників.

Проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядо вого чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VIII Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються:

відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим;

посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з Дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;

умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;

вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено, службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;

відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:

пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.

Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.

Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

ОСОБА_1 , оскаржуючи наказ відповідача про застосування до нього заходів дисциплінарного впливу, посилається на те, що висновок службового розслідування № 2959/к від 12.09.2019, складений і затверджений за результатами проведення службового розслідування, не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивач стверджує, що висновок не містить правової оцінки дій в.о. начальника та осіб рядового складу.

З цього приводу суд зазначає таке.

Як встановлено судом, Міністерством юстиції України видано наказ про проведення службового розслідування № 2073/7 від 30.05.2019, яким наказано провести службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання в.о. начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та особами рядового і начальницького складу державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, та порушень фінансово-господарської діяльності установи (а.с. 16).

За результатами такого службового розслідування складено висновок від 27.06.2020, яким встановлено, що прорахунки, які призвели до порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» настали внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків з боку в.о. директора державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (48)» Моряка Ігоря Йосифовича в частині невжиття відповідних заходів щодо прискорення оформлення відповідних документів, що призвело до використання приміщень без відповідних договорів та слабкого контролю за діями підлеглих з боку підполковника внутрішньої служби ОСОБА_7 , начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)». ОСОБА_1 за наслідками службового розслідування запропоновано посилити контроль за діями підлеглого персоналу в частині ведення фінансово-господарської діяльності в установі та попередити про притягнення до відповідальності в разі допущення подібних випадків.

Однак такий висновок затверджено не було у зв`язку із невідповідністю вимогам Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України за № 295/26740 від 19.03.2015, висновок цього службового розслідування.

У зв`язку з чим наказом Міністерства юстиції № 2725/7 від 18.07.2019 призначено повторне службове розслідування.

За результатами такого розслідування складено висновок від 12.09.2019, яким встановлено, що у 2019 році в установі обліковуються такі договори: договір оренди нерухомого майна № 14 від 29.01.2019 між регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та Західним міжрегіональним управлінням виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та договір оренди нерухомого майна № 67 від 30.05.2019 між регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області та ФОП ОСОБА_6 . Окрім цього установою надано договори про партнерство та співпрацю минулих років з наступними організаціями: Договір № 1 від 19.03.2015 з ФОП ОСОБА_2 , майно якого розміщується у нежитловому приміщені будівлі складу загальною площею 103 м.кв., та договір б/н від 01.09.2018, укладено з ФОП ОСОБА_3 , майно якого розташоване у нежитловому приміщенні будівлі дільниці соціальної реабілітації загальною площею 256,9 м.кв.

Разом з цим, як видно з описової частини висновку, у такому зазначено, що під час проведення службового розслідування виявлено порушення вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна». Також зазначено дії, які призвели до порушень, а саме: установа безпідставно надає в користування приміщення на безоплатній основі, облік зареєстрованих договорів ведеться з порушенням вимог ведення договірної роботи, відсутні відомості про договір з організацією «Регіональний доброчинний фонд святого Володимира» та інше.

Також встановлено, що наявність виявлених недоліків та прорахунків у претензійно-позовній роботі установи свідчить про порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», слабкий контроль за роботою підлеглих та прорахунки в організації договірної та претензійно-позовної роботи установи з боку колишнього начальника установи «Львівська виправна колонія (№ 48)», начальника державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_4 , але, ураховуючи той факт, що з дня вчинення проступку минуло більше півроку, у зв`язку з чим останнього неможливо притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Ураховуючи викладене, зроблено висновок про невжиття внаслідок власної бездіяльності начальником установи - підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 , відповідних заходів реагування, спрямованих на дотримання персоналом установи службової дисципліни та належного виконання своїх службових обов`язків, чим, на думку комісії, порушено свої службові обов`язки, передбачені пп. 10 п. 9 Положення про державну установу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2135/5 від 27.06.2018.

Суд не погоджується з такими висновками та зазначає, що вказане не узгоджується з вимогами Порядку № 356/5, відповідно до якого в описовій частині висновку, серед іншого, зазначається: наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 29.01.2019 та на час проведення службового розслідування обіймав посаду в.о. начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)». Порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування від 12.09.2019 є триваючими та охоплюють період 2018 року та 8 місяців 2019 року.

Щодо змісту встановлених службового розслідування порушень суд зазначає таке.

В силу дії ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Разом з тим, у 2019 році між ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» та «Регіональним доброчинним фондом Святого Володимира» укладено договір про партнерство та співпрацю № 7 від 25.01.2019 (а.с. 160-162), відповідно до якого Фонд займає площу 40,0 м.кв. у нежитловому приміщенні дільниці соціальної реабілітації (літ. «Ц-1»). Відповідно до п. 3.1 договору між установою та «Регіональним доброчинним фондом Святого Володимира» установа безпідставно надає приміщення в користування на безоплатній основі, що є порушенням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і таке порушення позивачем не спростоване.

Також в ході проведення службового розслідування у 2019 році між ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» та товариством з обмеженою відповідальністю «Берегиня» укладено договір про партнерство та співпрацю № 1 від 02.01.2019, відповідно до якого товариство займає площу 126,9 м.кв. та розташоване у приміщенні будівлі штабу. Відповідно до п. 3.1 договору послуги сплачуються відповідно до виставлених рахунків. На час проведення службового розслідування, комісії не були надані розрахунки вартості послуг. Відтак комісія дійшла підставного висновку про наявність порушень в цій частині.

З огляду на те, що такий договір укладено до призначення ОСОБА_1 на посаду в.о. начальника державної установи (до 29.01.2019), відповідачем не доведено, що саме внаслідок його дій ТзОВ швейне ательє «Берегиня» отримало дозвіл на оренду приміщення.

Щодо укладених договорів оренди між ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» та ФОП ОСОБА_2 № 1 від 19.03.2015 і ФОП ОСОБА_3 № б/н від 01.09.2018 комісією встановлено, що відповідно до бухгалтерських даних у 2019 році установою не проводились нарахування за послуги по використанню приміщень ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , які фактично використовувались зазначеними підприємцями у 2019 році, внаслідок чого комісією зроблено висновок про недоотримання установою доходів спеціального фонду за 7 місяців поточного року у розмірі 149,2 тис. грн внаслідок бездіяльності позивача щодо контролю за роботою підлеглих.

Суд не погоджується із зазначеним твердженням з огляду на таке.

Судом встановлено, що між Львівською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській Області (№ 48) в особі начальника Купця О.М. (Власник) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Замовник) 19.03.2015 укладено Договір № 1 про партнерство та співпрацю (а.с. 134, 135).

Згідно із вказаним договором Львівська ВК № 48 зобов`язується забезпечити ФОП ОСОБА_2 нежитловим приміщенням, загальною площею 103,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і не використовується Львівською ВК (№ 48) за призначенням. У свою чергу ФОП ОСОБА_2 зобов`язується утримувати надане приміщення в стані, що відповідає вимогам СЄС, пожежної та позавідомчої охорони (п. 2.2.1 Договору) та за надані Договором послуги Замовник виплачує Власнику щомісячно до 20-го числа 2892,24 грн в т.ч. ПДВ (п. 3.1 Договору).

ФОП ОСОБА_2 04.01.2019 звернувся до державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» з письмовою відмовою від подальшої оренди вищезазначеного нежитлового приміщення та з проханням розтермінування боргу (а.с. 139).

У подальшому ФОП ОСОБА_2 та ДУ «Львівська виправна колонія (№ 48)» в особі позивача 30.01.2019 складено акт взаємних розрахунків, у якому зазначено, що про наявність боргу у розмірі 59532,96 грн (а.с. 140).

На підтвердження факту вжиття ОСОБА_1 у період перебування на посаді в.о. начальника державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» заходів, спрямованих на отримання коштів за оренду об`єкта нерухомості свідчать долучені до матеріалів справи звернення з відповідними претензіями про сплату боргу (а.с. 136-138) та копії квитанцій (а.с. 141-149), які свідчать про часткову сплату ФОП ОСОБА_2 боргу, а відтак і про наявність результатів претензійної діяльності ОСОБА_1 як в.о. начальника державної установи.

Щодо договору № б/н від 01.09.2018, укладеного з ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає, що об`єктом вказаного договору було нежитлове приміщення будівлі дільниці соціальної реабілітації (літ. «Ц-1») загальною площею 256,9 кв.м.

Станом на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надано письмові пояснення, у яких зазначено про те, що згідно з договором оренди нерухомого майна № 14 від 29.01.2019, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (Орендар), вищевказаний об`єкт нерухомості передано Орендодавцю.

На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено копію такого договору та акта прийому-передачі державного майна згідно з договором № 14 від 29.01.2019 (а.с. 152-158), відповідно до якого Орендодавець, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, передає, а Орендар, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - дільницю соціальної реабілітації (літ. «Ц-1») загальною площею 797,7 кв.м. (реєстровий номер - 08681175.1ФБТДБЯ220) за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)».

Крім цього в матеріалах справи містяться копія листа ФОП ОСОБА_3 від 25.12.2018 (вх. № 873 від 29.12.2018) та копія акта приймання-передачі нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 31.12.2018 (а.с. 165).

Наведене свідчить про те, що з 29.01.2019 та станом на час проведення службового розслідування нежитлове приміщення будівлі дільниці соціальної реабілітації (літ. «Ц-1») згідно з договором оренди нерухомого державного майна № 14 використовувалося Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з метою розміщення бюджетної установи, а не використовувалося ФОП ОСОБА_3 у 2019 році, як про це зазначено у висновку службового розслідування від 12.09.2019.

Відтак на підставі аналізу усіх наведених вище фактів суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вживав відповідні заходи реагування, спрямовані на дотримання персоналом установи службової дисципліни, тобто належним чином виконував свої службові обов`язки.

Також суд враховує ту обставину, що відповідачем не надано суду додатків до затвердженого ним висновку від 12.09.2019, які є невід`ємною його частиною та на підставі яких відповідачем такий висновок зроблено.

Ураховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства, суд вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий не на підставі, не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством (як це передбачено ч. 2 ст. 2 КАС України), що свідчить про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування, відтак позов підлягає задоволенню.

Положенням ч. 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій та скасування наказу задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про накладення дисциплінарного стягнення» № 2959/к від 11.10.2019.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001 м. Київ вул. Городецького 13; код за ЄДРПОУ 00015622) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2020.

Суддя Р.П. Качур