Рішення № 92443786, 26.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1036/19

провадження № 2-ап/340/4/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Державної казначейської служби України (проспект Винниченка, 1а, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25022, код ЄДРПОУ - 37918230)провизнання незаконним та скасування наказу №308-к від 07.09.2018 року, а також поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог:

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 60 204,09 грн. ( шістдесят тисяч двісті чотири грн. 09 коп.) згідно розрахунку;

- ухвалити рішення про відшкодування на користь ОСОБА_1 відповідачем моральної (немайнової) шкоди, враховуючи надані докази та висновки експертного дослідження, 50 000 грн., а також витрати, пов`язані із зверненням до суду (оплату проведення експертиз, поштові витрати) 11294,07 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що постановою від 01.10.2018 року Ленінського районного суду м. Кіровограда визнано ОСОБА_1 винною у вчинені корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімальних доходів громадян, що становить 1700 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 352,04 грн. Відповідач листом від 08.11.2018 року №03-7/476-7175 повідомлено позивачку про звільнення з посади головного спеціаліста відділу звітності на підставі вищезазначеного судового рішення. При цьому, у заяві про зменшення позовних вимог позивачка вказувала, що у зв`язку з незаконним звільненням необхідно стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу відповідно до розрахунку наданого відповідачем та стягнути на її користь моральної (немайнової) шкоди.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат відмовити. Відповідач зазначив, що після того, як поновлення позивачки на посаді розрахунок середньої заробітної плати має бути проведений за період з 10.10.2019 року (перший робочий день після виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Крім того, відповідач вказував на те, що провини у звільненні позивачки не має, а тому не має нести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року у справі призначено психологічну експертизу та зупинено провадження у справі на час її проведення.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року провадження у справі поновлено та продовжено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.09.2020 року від позивачки надійшло клопотання про розгляд даної адміністративної справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року клопотання позивачки залишено без задоволення.

22.09.2020 року від позивачки надійшли клопотання про залишення без розгляду та зменшення позовних вимог в частині скасування наказу від 07.11.2018 року №308к про звільнення з 08.11.2018 року посади спеціаліста та поновлення на роботі. Решту позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди та стягнення понесених витрат залишити предметом розгляду.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року клопотання позивачки задоволено, залишено без розгляду позовні вимоги в частині скасування наказу від 07.11.2018 року №308к про звільнення з 08.11.2018 року з посади спеціаліста та поновлення на роботі.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Наказом №36-к від 28.01.2016 року ОСОБА_1 призначено з 29.01.2016 року на посаду головного спеціаліста відділу звітності про виконання місцевих бюджетів управління консолідованої звітності Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області в порядку переведення з Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області з посадовим окладом згідно з штатним розписом та присвоєнням 13 рангу 6 категорії посад державних службовців, як таку, що успішно пройшла стажування.

Наказом №352-к від 01.11.2016 року позивачці надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.12.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімальних доходів громадян, що становить 1700 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 352,04 грн. (а.с.19-21, т.1).

Відповідачем на підставі постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року по справі №405/5930/18, п.1, ч.1, ст.83, п.3, ч.1, ст.84 Закону України «Про державну службу» прийнято наказом №308-к від 07.11.2018 року, яким ОСОБА_1 звільнено 08.11.2018 року з посади головного спеціаліста відділу звітності про виконання місцевих бюджетів управління консолідованої звітності у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, п.3 ч.1, ст.84 Закону України « Про державну службу» з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку (а.с.15,т.1).

Не погоджуючись з рішенням суду Ленінського районного суду м. Кіровограда 01.10.2018 року позивачка оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Під час розгляду даної адміністративної справи, постановою Кропивницького апеляційного суду від 22.06.2020 р. ОСОБА_1 поновлено строк па апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року та апеляційна скарга задоволена частково. Постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року скасована, справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-6 КУпАП закрито у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність на підставі п.6 ст.247 КУпАП.

У зв`язку з тим, що відпали підстави звільнення ОСОБА_1 , відповідач самостійно на підставі постанови Кропивницького апеляційного суду від 22.06.2020 року скасував наказ від 07.11.2018 року №308-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновив з 09.11.2018 року на посаді головного спеціаліста відділу звітності про виконання місцевих бюджетів управління консолідованої звітності Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області з посадовим окладом згідно з штатним розписом та із збереженням їй 8 рангу державного службовця в межах посад державної служби категорії «В» (а.с.128, т.2).

Проте, відповідач листом від 17.09.2020 року №04-20-10/5159 надав позивачці розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 60 204,09 грн. та зазначив, що зважаючи на наявний спір, який розглядається Кіровоградським окружним адміністративним судом в межах заявлених позовних вимог у справі №340/1036/19, в тому числі щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, вважаємо, то зазначена сума середньої заробітної плати має бути визначена рішенням суду у цій справі, та після набрання законної сили яким, Головним управлінням Казначейства буде забезпечено його виконання в порядку та спосіб, визначений законодавством (а.с.130, т.2).

Позивачка вважаючи, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судові витрати звернулася з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме такий принцип гарантує забезпечення правого порядку в Україні.

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач самостійно після набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , поновив останню на посаді з якої було звільнено.

Разом з тим, відповідач здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 10.10.2019 року по 15.09.2020 року та надав позивачці з яким вона погоджується.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1).

Приписами абзацу третього, четвертого пункту 2 Порядку визначено, що працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом третім пункту 4 Порядку передбачено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не 3 вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При цьому, статтею 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Також, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дані або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на зазначене суд погоджується з відповідачем, що розрахунок середньої заробітної плати має бути проведений за період з 10.10.2019, тобто першого робочого дня після виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, уряд врегулював оплату праці працівників державних органів постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 року «Питання оплати праці працівників державних органів», у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року №102 та від 15.01.2020 року №16.

Посадовий оклад на посаді державної служби у 2019 році склав 5110,00 грн. на посаді головний спеціаліст державної органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя.

Посадовий оклад на посаді державної служби у 2020 році склав 5500,00 грн на посаді головний спеціаліст державної органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя.

З листопада по грудень 2019 року, 5110,00 грн. * 2м., з січня по серпень 2020 року 5500,00 грн. * 8м.

Керуючись вищезазначеними приписами суд вважає, що розрахунок окладу у жовтні 2019 року становить: оклад за повний місяць - 5110,00 грн. Позивачка з 10.10.2019 року мала стати до роботи по закінченню відпустки для догляду за дитиною до 3-х років. Кількість робочих днів жовтня всього становить 22 дня. ОСОБА_1 мала відпрацювати 15 робочих днів, отже 5510,00/22 р.д. = 3484.09 грн.

Розрахунок окладу у вересні 2020 року становить: оклад за повний місяць - 5500,00 грн. Позивачку з 15.09.2020 року поновлено на посаді. Кількість робочих днів вересня всього становить 22 дня, отже 5500,00/22р.д.* 10 р.д. = 2500.00 грн. Загальна сума за час вимушеного прогулу становить 60 204,09 грн.

Аналогійний розрахунок здійснено Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області та надано ОСОБА_1 , з яким вона погоджується та просить суд стягнути в зазначеному розмірі (а.с.131).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та судових витрат Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області суд зазначає наступне.

Стаття 16 Цивільного кодексу України закріплює, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав передбачене Цивільним кодексом України, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути: порушення майнових прав (ст.386, ст.396 ЦК України); особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України), а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом (ст.611 ЦК України); прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб ( ст. 1167 ЦК України); заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров`я або смерті особи (ст.1168 ЦК України) тощо.

Відповідно до ч.5 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Однак, суд звертає увагу на те, що визначення поняття «моральна шкода», способи вирахування ступеня і розміру моральної шкоди не закріплені в національному законодавстві.

Тому суд керується визначенням наданим Верховним суду України у п.3 постанови пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

-наявність такої шкоди,

-протиправність діяння її заподіювача,

-наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та

-вини останнього в її заподіянні.

Суд наголошує, що лише наявність та доведеністю всіх зазначених 4 елементів дає право на відшкодування моральної шкоди.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну, службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), врегульовано спеціальними законами, до яких зокрема, відноситься Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VII (далі - Закон №889).

Частиною першою статті 83 Закону №889 встановлено підстави для припинення державної служби, зокрема втрата права на державну службу або його обмеження (стаття 84).

Втрата права на державну службу - це неможливість продовження відносин у сфері державної служби у зв`язку з підставами, зазначеними у пунктах 1-4 частини першої статті 84 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону №889 (в редакції Закону чинною на день звільнення Позивачки) підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Положенням частини другої статті 84 Закону №889 (в редакції Закону чинною на день звільнення Позивачки) визначено, що, зокрема, у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення зазначеного факту.

Вказана норма права є імперативною і не є видом дисциплінарної відповідальності державного службовця.

Крім того, Натомість, як зазначається у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700), корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Корупцією у розумінні Закону №1700 є використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

До суб`єктів, зазначених у частині 1 статті 3 Закону №1700, на яких поширюється дія цього Закону, віднесено, зокрема, державних службовців.

У главі 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) наведені адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до статті 221 КУпАП, органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, є судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Згідно зі статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Так, відповідно до статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи.

При цьому, статтею 285 КУпАП встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2018 (вх.№6-43) до Головного управління Казначейства надійшла постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 по справі № 405/5930/18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення та визнано винною у вчинені корупційного правопорушення.

Наказом Головного управління Казначейства у Кіровоградській області від 07.11.2018 №308-к, у зв`язку з набранням законної сили постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 по справі № 405/5930/18 звільнено з посади головного спеціаліста відділу звітності про виконання місцевих бюджетів управління консолідованої звітності Головного управління Казначейства.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що після отримання постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2018 року, відповідач діяв відповідно до вимог ч.2 ст.84 Закону №889 (в редакції Закону чинною на день звільнення Позивачки). Тому, відповідач, як роботодавець після отримання зазначеної постанови суду, яка набрала законної сили не мав іншого варіанту поведінки ніж та, що встановлена Законом.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 з посади, що спричинили моральні страждання вчинено не з вини чи протиправного діяння Головного управління Казначейства у Кіровоградській області.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що висновком експерта підтверджується факт заподіяння позивачці моральних страждань або втрат немайнового характеру за обставин звільнення, які вони заподіяні.

Тому, вище встановлені під час розгляду обставини є самостійною підставою для звернення до суду про відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дішов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в даній частині.

Приписами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

VI. Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір не сплачувався, а судові витрати проведення експертизи та поштових витрат відшкодуванню не підлягають, оскільки в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Державної казначейської служби України (проспект Винниченка, 1а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25022, код ЄДРПОУ - 37918230) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 60 204,09 грн. (шістдесят тисяч двісті чотири грн.) 09 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2020р.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук