Рішення № 92443454, 27.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року справа №320/6231/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації, Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації, в якому згідно з уточненим позовом (а.с.26-27) позивач просить суд:

- визнати дії комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян протиправними та скасувати рішення цієї Комісії від 29.08.2019 №1019;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 в Чорнобильській зоні відчуження за період з 26.04.1986 по 03.05.1986 та з 01.12.1986 по 03.12.1986 по виконанню обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС;

- зобов`язати комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 17.12.2019, витребувано докази від сторін.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що мала статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, з 26.09.2018 була встановлена друга група інвалідності, пов`язана із наслідками аварії на ЧАЕС. Позивачу 21.08.1991 року було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але при перереєстрації посвідчення позивачу було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

З`ясувавши згодом, що визначення іншого статусу, а саме статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, істотно вплинуло на розмір пенсії, позивач звернулась до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, намагаючись отримати статус ліквідатора аварії на ЧАЕС. Рішенням даної Комісії позивачу було відмовлено 29.08.2019 у присвоєнні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв`язку з відсутністю документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Позивач зазначає, що на час аварії працювала в зоні відчуження в с. Іллінці Чорнобильського району в 30-км зоні Чорнобильської АЕС на посаді помічника бригадира рільничої бригади №1 в колгоспі «ХХ партз`їзд». З 26 квітня по 03 травня 1986 року приймала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема забезпечувала мішками осіб для навантаження піску. З 01 по 03 грудня 1986 року після евакуації була відряджена в с.Іллінці Чорнобильського району для проведення інвентаризації та перевезення майна колгоспу «ХХ партз`їзд» в с. Право Жовтня Згурівського району Київської області, що підтверджено довідкою Комунального підприємства Трудовий архів Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33, а також довідкою про заробітну плату за 1986 рік, де зазначена графа за роботу в зоні відчуження та відомості про відрядження.

Позивач вважає доведеним факт перебування ОСОБА_1 в зоні відчуження за період з 26.04.1986 по 03.05.1986 та з 01.12.1086 по 03.12.1986 по виконанню обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС, що є підставою для визнання дій комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян протиправними та скасування рішення цієї Комісії від 29.08.2019 №1019, а також зобов`язання Комісії визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву від 17.12.2019, зазначив, що Комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та інших категорій громадян, діяла на підставі і в межах повноважень.

Так, відповідно до пункту 3.3 Положення про Комісію при Київській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, Комісія відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення, зокрема, про відмову у визначенні та у підтвердженні статусу осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач-1 вказує, що 04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Регіональної комісії щодо розгляду питання про визначення їй статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видачі відповідного посвідчення. Вказує, що згідно з Порядком №51 наслідком не вжиття заходів особою щодо перереєстрації посвідчення - є втрата його чинності. Зазначає, що позивачем не подавались до комісії письмові показання та докази прийняття безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, командирування позивача у зону відчуження.

Вказує, що відповідно до п.11 Порядку №551 від 11.07.2018 посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

В той же час позивачем не надано документів, передбачених Порядком №551, на підставі яких особі встановлюється статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Надані на розгляд регіональної комісії документи, зокрема, довідка Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33 та копія трудової книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік дійсно підтверджують, що позивач працювала в 1986 році в колгоспі «ХХ партз`їзд» в селі Іллінці Чорнобильського району, проте вказана архівна довідка встановлює відсутність відрядження позивача для виконання робіт в зоні аварії на Чорнобильській АЕС та безпосередньої участі позивача у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом №10-19 від 29.08.2019, є законним, правомірним і таким, що ґрунтується на нормах законодавства.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2019 підготовче судове засідання відкладено на 16.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, витребувано докази у справі, зупинено провадження в адміністративній справі, призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 27.02.2020.

25.03.2020 третьою особою - Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації до суду надані письмові пояснення, в яких третя особа проти позову заперечує, з підстав, аналогічних тим, що вказані відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

27.10.2020 від третьої особи до суду надійшли докази по справі, зокрема, копія заяви позивача про визначення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи від 29.10.2018, копія посвідчення громадянина (громадянки), евакуйованого (ої) в 1986 році із зони відчуження категорія 2, Серія НОМЕР_1 від 14.12.1992, виданого позивачу Київською обласною державною адміністрацією, копія експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.07.2018 №10139, копія довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1042675 від 04.10.2018 позивачу з 26.09.2018 про встановлення другої групи інвалідності довічно, копія протоколу засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян від 29.08.2019 №10-19, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991, виданого Держагропромом УРСР, копія довідки №152/76333 від 08.08.1991 про евакуацію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 поновлено провадження у справі №320/6231/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 залучено до участі у справі як співвідповідача Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян. Витребувано докази у справі від сторін, зупинено провадження в адміністративній справі №320/6231/19 у зв`язку з необхідністю надання третій особі часу для надання доказів у справі та призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 24.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 поновлено провадження у справі №320/6231/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 повторно витребувано докази у справі від Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/6231/19 у зв`язку з необхідністю надання часу для надання доказів у справі та призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 12.05.2020.

12.05.2020 та 23.06.2020 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 поновлено провадження у справі №320/6231/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.09.2020.

08.09.2020 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 01.10.2020.

В судове засідання 01.10.2020 з`явився представник відповідача - Київської обласної державної адміністрації.

Позивач в судове засідання 01.10.2020 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Від позивача до суду неодноразово надходили заяви від 09.12.2019, 14.01.2020, 11.03.2020 про розгляд справи за відсутності позивача у зв`язку з тяжким станом здоров`я, перенесеною операцією.

Представники відповідача-2 - Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, та третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в судове засідання 01.10.2020 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 01.10.2020 представник відповідача - Київської обласної державної адміністрації проти позову заперечував повністю, просив відмовити у його задоволенні.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, протокольною ухвалою суду від 15.10.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Згурівським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.06.1996. Місце реєстрації згідно паспорту: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).

27.08.1991 Держагропром УРСР видав позивачу (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 (а.с. 13). Оригінал даного посвідчення знаходиться у позивача.

В подальшому, під час перереєстрації вказаного посвідчення 30.11.2018 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_4 (а.с. 14).

Згідно з вкладкою № НОМЕР_5 від 30.11.2018 до посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_11 позивач має статус потерпілого Чорнобильської катастрофи №1 довічно (а.с.14).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1042675 від 04.10.2018 позивачу з 26.09.2018 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 12).

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.07.2018 №10139 слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №58 від 12.07.2018, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз: ранній церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст.3, ризик 4 (дуже високий), гіпертензивне серце. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. (атеросклеротична, гіпертонічна) з порушенням мозкового кровообігу та лікворно-венозною дисциркуляцією, вегетативними та вестибулярними порушеннями, стійким цефалгічним та церебрастенічним синдромом. ХІХС: атеросклеротичний коронарокардіосклероз. СН ІІ А ст. Центральна міжвідомча експертна комісія дійшла висновку: захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2019 позивач звернулась до заступника голови Комісії Київської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просила визначити їй статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та видати відповідне посвідчення (а.с. 44).

У вказаній заяві позивачем зазначено, що до заяви додані такі документи: архівна довідка №33 від 13.02.2019 про нарахування заробітної плати за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копія Книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік; копія паспорта серія НОМЕР_3 , виданого 13.06.1996 Згурівським РВ ГУ МВС України в Київській області; копія трудової книжки № НОМЕР_7 від 15.07.80 р., дві фотокартки 3х4, детальне пояснення щодо характеру виконуваних робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед додаткових документів позивачем додано: копію свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 27.03.1991 р.; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році серія НОМЕР_2 від 27.08.1991 р.

В детальному поясненні від 04.06.2019 р., виконаному на бланку самої заяви, позивачем власноручно вказано, що ОСОБА_1 працювала в колгоспі «ХХ партз`їзд» Чорнобильського району на посаді помічника бригадира рільничої бригади №1. 26.04.1986 виконувала свої посадові обов`язки, а з 27.04.1986 по 04 травня 1986 року була задіяна в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Бригади ліквідаторів приїжджали до колгоспу, де працювала позивачка, набирали пісок в мішки, які в подальшому скидали з вертольотів на реактор. Саме позивач була відповідальною за забезпечення цих бригад мішками і особисто їх видавала. У грудні 1986 року була у відрядженні в с. Іллінці Чорнобильського району для проведення інвентаризації майна, яке вивозили з Іллінців Чорнобильського району в с. Право Жовтня Згурівського району Київської області.

Також 03.07.2019 позивачем була подана до Комісії Київської обласної державної адміністрації пояснювальна, в якій позивачем власноручно вказано, що ОСОБА_1 , 1959 р.н., жителька с.Любомирівка Згурівського району Київської області, інвалід ІІ групи, має статус потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії. Не зверталась по встановленню статусу учасника ліквідації, тому що особливої потреби в цьому не мала. Посвідчення ліквідатора мав чоловік позивачки і всі пільги були на ньому, а чоловік хворів і в січні 2019 року помер. Сама позивач теж хворіє, при зверненні до лікарень з`ясувалося, що маючи статус учасника ліквідації позивачка могла б отримувати якісне лікування, а також більшу пенсію, ніж зараз, в 2019 році - 2000 грн., якої не вистачає на лікування, оплату газу, комунальних платежів, не кажучи вже про життя. І для вирішення цієї проблеми позивачка знайшла старе посвідчення ліквідатора, яке не було перереєстроване, бо не мала можливості займатися процесом перереєстрації (маленька донька та народження сина), не вважала за необхідне, оскільки пільги та виплати були однакові (а.с.45).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян від 29.08.2019 №10-19 слухали: про визначення статусу «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Вирішено: відмовити ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку з відсутністю документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 (а.с.46).

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, яке оформлене у вигляді протоколу від 29.08.2019 №10-19, про відмову їй у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Загальновідомо, що 26.04.1986 при проведенні проектних випробувань стався вибух на Чорнобильській АЕС, розташованій на відстані 2 км від м. Прип`ять Київської області, що повністю зруйнував четвертий реактор станції і спричинив значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами. Внаслідок цієї аварії повністю евакуйоване населення міст Прип`яті, Чорнобиля та всіх інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо атомної станції.

Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII визначено території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони; зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов`язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров`я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №791а-XII такими зонами, зокрема, є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1), с. Іллінці Чорнобильського району Київської області віднесено до зони відчуження.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - 27.08.1991).

Відповідно до ст.9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону №796 учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, організації проведення евакуації із цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, в тому числі військовослужбовці, включаючи резервістів, працівники державних, громадських організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки як у цій зоні, так і за її межами.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які втратили повністю або частково працездатність внаслідок Чорнобильської катастрофи, хворі на променеву хворобу, а також особи, захворювання яких пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, - категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, яких евакуйовано із зони відчуження, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1988 - 1990 роках, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють або працювали чи проживають або проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, - категорія 3;

4) особи, які постійно працюють і проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, - категорія 4.

Частиною 1 ст.15 Закону №796 передбачено, що підставою для надання пільг і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є рівні забруднення радіонуклідами території, або доза опромінення, що перевищує гранично допустимі норми, встановлені Національною комісією радіаційного захисту населення України, чи їх максимально можливе значення, відновлене шляхом розрахунку, а також період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати працездатності.

Відповідно до ст.64 Закону №796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються посвідчення та нагрудні знаки, виготовлені за зразками, затвердженими Радою Міністрів Української РСР для кожної категорії громадян.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, який підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень та нагрудних знаків провадиться міністерствами, відомствами, обласними виконавчими комітетами (Київської і Севастопольської міських) Рад народних депутатів.

Отже, підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС станом на 1991 рік є період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ступінь втрати працездатності.

На час видачі позивачу 27.08.1991 Держагропромом УРСР посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 18 червня 1991 р. № 44 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №44).

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 18 червня 1991 р. № 44 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» також затверджено зразки посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, з вкладишами до них.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Порядку №44 цей Порядок регулює правила видачі посвідчень особам, віднесеним відповідно до статті 14 Закону УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" до категорій 1, 2, 3, 4.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

Громадянам, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 - 1987 роках і посвідчення сірого кольору, серія Б - громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження.

Згідно з п.7 Порядку №44 видача посвідчень встановленого зразка громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, провадиться: працюючим громадянам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, - міністерствами та відомствами УРСР, Радою Міністрів Кримської АРСР, облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами, республіканськими громадськими організаціями за місцем роботи на даний час.

Відповідно до п.10 Порядку №44 видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження;

в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження;

г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження;

д) довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження;

є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках;

ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. N 148.

Як вбачається з трудової книжки позивача серія НОМЕР_9 , виданої 15.07.1980 р., позивач 15.07.1980 року прийнята в члени колгоспу «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району Київської області УРСР (запис №1) (а.с.9).

15.07.1985 позивачка переведена на посаду помічника бригадира рільничої бригади №1.

Згідно з записом №2 трудової книжки позивача 4 травня 1986 року позивачка вибула з колгоспу «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району у зв`язку з евакуацією з 30-км зони ЧАЕС у зв`язку з тимчасовим перебуванням в Макарівському районі с.Наливайківка.

26.08.1986 позивачка прийнята у члени колгоспу «ХХ партз`їзд» с. Право Жовтня Згурівського району Київської області, що підтверджується записом №3 трудової книжки позивача. Виключена з членів КСП «Зоря» 15.03.2000 у зв`язку з реорганізацією КСП «Зоря» у ТОВ «Зоря».

Враховуючи порядок видачі посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який існував станом на 27 серпня 1991 року (момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 ), позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991 на підставі трудової книжки серія НОМЕР_9 , яка містила запис про роботу позивача в колгоспі «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району в період з 26.04.1986 по 04.05.1986, який був розташований у зоні відчуження.

Вказане спростовує твердження відповідача-1 про відсутність доказів відрядження позивача для виконання робіт в зоні аварії на Чорнобильській АЕС та безпосередньої участі позивача у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки одним з документів для видачі посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до п.10 Порядку №44 є трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження.

Отже, сам по собі запис в трудовій книжці про роботу позивача в період з 26.04.1986 по 04.05.1986 в колгоспі «ХХ партз`їзд» в селі Іллінці Чорнобильського району, яке знаходилося в 30-км зоні Чорнобильської АЕС, є безумовною підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Твердження відповідача-1 про відсутність відрядження позивача для виконання робіт в зоні аварії на Чорнобильській АЕС є необґрунтованими, адже в даному випадку факт відрядження є неможливим, адже село Іллінці Чорнобильського району і так перебуває в 30-км зоні Чорнобильської АЕС, а отже роботи з ліквідації в період з 26.04.1986 по 03.05.1986 проводились за місцем роботи позивача.

Факт працевлаштування позивачки в колгоспі «ХХ партз`їзд» в селі Іллінці Чорнобильського району також підтверджується архівною довідкою Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33, відповідно до якої згідно документів з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня Згурівського району Київської області (до 1986 року с. Іллінці Чорнобильського району Київської області), які знаходяться на зберіганні в КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, ОСОБА_1 дійсно працювала в даному колгоспі і в 1986 році виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується нарахуванням по заробітній платі за роботи на ЧАЕС, у червні 1986 року - 138,00 крб, 25,62 крб, 77,37 крб (в зоні), та в грудні - 138,00 крб., 11,50 крб (відрядження) (а.с.15).

Вказані відомості підтверджені наявними в матеріалах справи копіями книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік позивача (а.с.16, 17).

Відповідно до архівної довідки від 28.01.2020 №05-04/5, виданої Архівним відділом Згурівської районної державної адміністрації Київської області, слідує, що Колгосп «ХХ партз`їзд» діяв на території села Іллінці Чорнобильського району Київської області і у зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС в травні 1986 року був евакуйований в с.Наливайківку Макарівського району, де тимчасово діяв до серпня-вересня 1986 року. 24 серпня 1986 року колгосп переселено на постійне місце - землі с. Право Жовтня Яготинського району Київської області, а з жовтня 1986 року Указом Президії Верховної ради УРСР у Київській області утворено Згурівський район, до якого віднесено і колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня. Рішенням зборів уповноважених колгоспників у листопаді 1992 року колгосп реорганізовано у Колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря», а в лютому 2000 року рішенням зборів членів КСП «Зоря» реорганізовано в ТОВ «Зоря» - правонаступника КСП, яке в 2003 році ліквідовано у зв`язку з банкрутством (а.с.94).

Отже, суд прийшов до висновку, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році ОСОБА_1 був правомірно встановлений та підтверджувався виданим 27.08.1991 Держагропромом УРСР посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2.

З матеріалів справи слідує, що в подальшому, під час перереєстрації вказаного посвідчення 30.11.2018 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_4 (а.с. 14).

Пояснюючи обставини отримання вказаного посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_4 від 30.11.2018, позивачем у пояснювальній на адресу Комісії КОДА зазначено, що ОСОБА_1 , 1959 р.н., жителька с.Любомирівка Згурівського району Київської області, інвалід ІІ групи, має статус потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії. Як зазначає власноручно позивачка, не зверталась по встановленню статусу учасника ліквідації, тому що особливої потреби в цьому не мала. Посвідчення ліквідатора мав чоловік позивачки і всі пільги були на ньому, а чоловік хворів і в січні 2019 року помер. Сама позивач теж хворіє, при зверненні до лікарень з`ясувалося, що маючи статус учасника ліквідації позивачка могла б отримувати якісне лікування, а також більшу пенсію, ніж зараз, в 2019 році - 2000 грн., якої не вистачає на лікування, оплату газу, комунальних платежів, не кажучи вже про життя. І для вирішення цієї проблеми позивачка знайшла старе посвідчення ліквідатора, яке не було перереєстроване, бо не мала можливості займатися процесом перереєстрації (маленька донька та народження сина).

На підтвердження вказаних обставин свідчить копія свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 27.03.1991, про укладений шлюз із ОСОБА_3 (а.с.7).

Досліджуючи питання щодо правомірності прийнятого Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян рішення про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленого протоколом засідання від 29.08.2019 №10-19, суд зазначає таке.

Після видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991 Держагропромом УРСР, порядок видачі посвідчень неодноразово змінювався.

Так, Порядок №44, який діяв станом на час видачі посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.08.1991, втратив свою чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 серпня 1992 року №501, якою було затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 серпня 1992 року №501 установлено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 р. № 148 "Про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і соціального забезпечення осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", дійсні до 31 грудня 1992 року.

В той же час положеннями Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501, як і самою постановою від 25 серпня 1992 року №501 не було передбачено обов`язку щодо заміни чи перереєстрації раніше виданих посвідчень.

При цьому в період з 20.01.1997 до 11.07.2018 діяла також постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 січня 1997 р. № 51, яка на момент її прийняття поміж іншого не передбачала обов`язку щодо заміни чи перереєстрації раніше виданих посвідчень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 620 «Про внесення доповнень до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було установлено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", з 1 жовтня 1998 р. вважаються недійсними.

У зв`язку з чим були внесені зміни до постанови від 20 січня 1997 р. № 51, що передбачали перереєстрацію раніше виданих посвідчень.

Позивачем дійсно не було своєчасно проведено перереєстрацію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991, виданого Держагропромом УРСР, у зв`язку зі змінами, винесеними до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20 січня 1997 р. № 51.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» від 11 липня 2018 року № 551 були визнані такими, що втратили чинність, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вже встановлено судом, позивачем під час перереєстрації посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991, виданого Держагропромом УРСР, 30.11.2018 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_4 (а.с. 14). Отже, змінено статус позивача з «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році» на статус «Особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1)».

Також матеріали справи свідчать про видачу позивачу посвідчення громадянина (громадянки), евакуйованого (ої) в 1986 році із зони відчуження категорія 2, Серія НОМЕР_1 від 14.12.1992, виданого Київською обласною державною адміністрацією (а.с.64, зворотній бік).

Не погодившись зі зміною статусу, позивачка звернулась до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян із заявою від 04.06.2019 про визначення позивачці статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та видачі відповідного посвідчення.

На момент звернення до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян із заявою від 04.06.2019 про визначення позивачці статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та видачі відповідного посвідчення діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 зі змінами та доповненнями, винесеними постановою КМУ від 27 грудня 2018 року № 1172 (далі - Порядок №551).

Відповідно до п.4 Порядку №551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.

Згідно з п. 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються на підставі одного з таких документів, зокрема:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;

Також в пункті 11 Порядку №551 зазначено, що посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються: особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивачем до заяви від 04.06.2019 про визначення позивачці статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та видачі відповідного посвідчення додані такі документи: архівна довідка №33 від 13.02.2019 про нарахування заробітної плати за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копія Книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік; копія паспорта серія НОМЕР_3 , виданого 13.06.1996 Згурівським РВ ГУ МВС України в Київській області; копія трудової книжки НОМЕР_7 від 15.07.80 р., дві фотокартки 3х4, детальне пояснення щодо характеру виконуваних робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед додаткових документів позивачем додано: копію свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 27.03.1991 р.; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році серія НОМЕР_2 від 27.08.1991 р.

В детальному поясненні від 04.06.2019 р., виконаному на бланку самої заяви, позивачем власноручно вказано, що ОСОБА_1 працювала в колгоспі «ХХ партз`їзд» Чорнобильського району на посаді помічника бригадира рільничої бригади №1. 26.04.1986 виконувала свої посадові обов`язки, а з 27.04.1986 по 04 травня 1986 року була задіяна в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Бригади ліквідаторів приїжджали до колгоспу, де працювала позивачка, набирали пісок в мішки, які в подальшому скидали з вертольотів на реактор. Саме позивач була відповідальною за забезпечення цих бригад мішками і особисто їх видавала. У грудні 1986 року була у відрядженні в с. Іллінці Чорнобильського району для проведення інвентаризації майна, яке вивозили з Іллінців Чорнобильського району в с. Право Жовтня Згурівського району Київської області.

Також 03.07.2019 позивачем була подана до Комісії Київської обласної державної адміністрації пояснювальна, в якій позивачем власноручно вказано, що ОСОБА_1 , 1959 р.н., жителька с.Любомирівка Згурівського району Київської області, інвалід ІІ групи, має статус потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії. Не зверталась по встановленню статусу учасника ліквідації, тому що особливої потреби в цьому не мала. Посвідчення ліквідатора мав чоловік позивачки і всі пільги були на ньому, а чоловік хворів і в січні 2019 року помер. Сама позивач теж хворіє, при зверненні до лікарень, з`ясувалося, що маючи статус учасника ліквідації позивачка могла б отримувати якісне лікування, а також більшу пенсію, ніж зараз, в 2019 році - 2000 грн., якої не вистачає на лікування, оплату газу, комунальних платежів, не кажучи вже про життя. І для вирішення цієї проблеми позивачка знайшла старе посвідчення ліквідатора, яке не було перереєстроване, бо не мала можливості займатися процесом перереєстрації (маленька донька та народження сина), не вважала за необхідне, оскільки пільги та виплати були однакові (а.с.45).

Суд зазначає, що надані документи безумовно підтверджують факт участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, зокрема з архівної довідки Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33 слідує, що згідно документів з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня Згурівського району Київської області (до 1986 року с. Іллінці Чорнобильського району Київської області), які знаходяться на зберіганні в КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала в даному колгоспі і в 1986 році виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується нарахуванням по заробітній платі за роботи на ЧАЕС, у червні 1986 року - 138,00 крб, 25,62 крб, 77,37 крб (в зоні), та в грудні - 138,00 крб., 11,50 крб (відрядження) (а.с.15).

Надані на розгляд комісії копії книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік позивача свідчать, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) отримала підвищену заробітну плату за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у червні (за роботу у зоні відчуження) та грудні 1986 року (за відрядження до зони відчуження) (а.с.92, 93).

Як вбачається з трудової книжки позивача серія НОМЕР_9 , виданої 15.07.1980 р., позивач 15.07.1980 року прийнята в члени колгоспу «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району Київської області УРСР (запис №1). 15.07.1985 переведена на посаду помічника бригадира рільничої бригади №1. Згідно з записом №2 трудової книжки позивача 4 травня 1986 року позивачка вибула з колгоспу «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району у зв`язку з евакуацією з 30-км зони ЧАЕС у зв`язку з тимчасовим перебуванням в Макарівському районі с.Наливайківка. 26.08.1986 позивачка прийнята у члени колгоспу «ХХ партз`їзд» с. Право Жовтня Згурівського району Київської області, що підтверджується записом №3 трудової книжки позивача. Виключена з членів КСП «Зоря» 15.03.2000 у зв`язку з реорганізацією КСП «Зоря» у ТОВ «Зоря».

Факт евакуації позивача підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів №152/76333 від 08.08.1991, згідно якої ОСОБА_1 станом на 26 квітня 1986 року фактично проживала і була прописана в селі Іллінці Чорнобильського району Київської області і згідно встановленого порядку була евакуйована 4 травня 1986 року (а.с.64).

Як вже встановлено судом, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1042675 від 04.10.2018 позивачу з 26.09.2018 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 12).

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.07.2018 №10139 слідує, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №58 від 12.07.2018, розглянувши звернення ОСОБА_1 і надану документацію, встановила основний діагноз: ранній церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст.3, ризик 4 (дуже високий), гіпертензивне серце. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. (атеросклеротична, гіпертонічна) з порушенням мозкового кровообігу та лікворно-венозною дисциркуляцією, вегетативними та вестибулярними порушеннями, стійким цефалгічним та церебрастенічним синдромом. ХІХС: атеросклеротичний коронарокардіосклероз. СН ІІ А ст. Центральна міжвідомча експертна комісія дійшла висновку: захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 11).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в період з 26 квітня по 03 травня 1986 року позивач працювала в колгоспі «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району Київської області, який розташовувався в 30-км зоні Чорнобильської АЕС (зона відчуження) та була безпосередньо задіяна у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме забезпечувала мішками осіб для навантаження піску.

Суд зазначає, що відповідач-2, розглядаючи документи, надані позивачем, безпідставно не врахував видане раніше позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991, видане Держагропромом УРСР.

При цьому не має значення той факт, що на момент розгляду заяви від 04.06.2019 про визначення статусу ліквідатора, вказане посвідчення не було вчасно перереєстровано, адже факт несвоєчасної перереєстрації посвідчення не впливає на правомірно набутий позивачем статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Судом також враховано, що жодних доказів того, що вказане посвідчення було видано 27.08.1991 року безпідставно - відповідачами не надано, а отже правомірно набутий позивачем статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році не викликає у суду яких-небудь сумнівів.

Щодо періоду участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01 грудня про 03 грудня 1986 року, суд зазначає, що виходячи з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, архівної довідки від 28.01.2020 №05-04/5, виданої Архівним відділом Згурівської районної державної адміністрації Київської області, слідує, що Колгосп «ХХ партз`їзд» діяв на території села Іллінці Чорнобильського району Київської області і у зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС в травні 1986 року був евакуйований в с.Наливайківку Макарівського району, де тимчасово діяв до серпня-вересня 1986 року. 24 серпня 1986 року колгосп переселено на постійне місце - землі с. Право Жовтня Яготинського району Київської області, а з жовтня 1986 року Указом Президії Верховної ради УРСР у Київській області утворено Згурівський район, до якого віднесено і колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня.

Отже, для перевірки відомостей про участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01 грудня про 03 грудня 1986 року, в той час коли Колгосп «ХХ партз`їзд» вже знаходився в с. Право Жовтня Згурівського району Київської області, необхідні документи, які свідчать про відрядження позивача.

Матеріали справи, зокрема архівна довідка КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33 свідчать, що згідно документів з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня Згурівського району Київської області ОСОБА_1 дійсно працювала в даному колгоспі і в 1986 році виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується нарахуванням по заробітній платі за роботи на ЧАЕС, у червні 1986 року - 138,00 крб, 25,62 крб, 77,37 крб (в зоні), та в грудні - 138,00 крб., 11,50 крб (відрядження) (а.с.15). Отже, надані на розгляд комісії копії книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік позивача свідчать, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) отримала підвищену заробітну плату за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у грудні 1986 року (за відрядження до зони відчуження) (а.с. 93).

В детальному поясненні від 04.06.2019 р., виконаному на бланку заяви від 04.06.2019, позивачем власноручно вказано, що ОСОБА_1 у грудні 1986 року була у відрядженні в с. Іллінці Чорнобильського району для проведення інвентаризації майна, яке вивозили з Іллінців Чорнобильського району в с. Право Жовтня Згурівського району Київської області.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приймає до уваги, що факт отримання позивачем підвищеної заробітної плати за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у грудні 1986 року за відрядження до зони відчуження підтверджує направлення позивача для участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01 по 03 грудня 1986 року в село Іллінці Чорнобильського району Київської області для проведення інвентаризації та перевезення майна колгоспу «ХХ партз`їзд» в с.Право Жовтня Згурівського району.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 26 квітня по 03 травня 1986 під час роботи в колгоспі «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району Київської області, який розташовувався в 30-км зоні Чорнобильської АЕС, а також участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01 по 03 грудня 1986 року в село Іллінці Чорнобильського району Київської області для проведення інвентаризації та перевезення майна колгоспу «ХХ партз`їзд» в с.Право Жовтня Згурівського району підтверджено документально, а тому підстав для відмови у визначенні позивачу статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС суд не вбачає.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і відповідачі зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді припинення соціальних зобов`язань, через несвоєчасність перереєстрації позивачем відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році серії НОМЕР_2 від 27.08.1991, виданого Держагропромом УРСР.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності висновків відсутності у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році.

Виходячи з наведеного, рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №10-19 від 29.08.2019, в частині відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача-1 щодо того, що архівна довідка Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 03.07.2019 №183 свідчить про відсутність відомостей про відрядження ОСОБА_1 для виконання робіт в зоні аварії на ЧАЕС.

Так, зокрема з архівної довідки Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 03.07.2019 №183 слідує, що згідно документів з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня Згурівського району Київської області (до 1986 року с. Іллінці Чорнобильського району Київської області), які знаходяться на зберіганні в КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, відсутні відомості на ОСОБА_1 в спр.401 Посвідчення про відрядження колгоспників колгоспу «ХХ партз`їзд», для виконання робіт в зоні аварії на ЧАЕС за 1986 рік (підстава: Ф.15, оп.2-к, спр.401) (а.с.58).

Позивачем своєю чергою також надано суду архівну довідку Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 03.07.2019 №183, з якої слідує, що згідно документів з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня Згурівського району Київської області (до 1986 року с. Іллінці Чорнобильського району Київської області), які знаходяться на зберіганні в КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, відсутні відомості на ОСОБА_1 (так в документах за 1986 рік на російській мові спр.392, арк.36-38 див. арх.довідку №33 від 13.02.2019), в спр.401 Посвідчення про відрядження колгоспників колгоспу «ХХ партз`їзд», для виконання робіт в зоні аварії на ЧАЕС за 1986 рік, Спр.№403 Наряди на виконання відрядних робіт в зоні аварії на ЧАЕС за 1986 рік, Спр.№405 Особові рахунки колгоспників, що виконували роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС за 1986 рік (підстава: Ф.15, оп.2-к, спр.401; спр.403, спр.405).

З архівної довідки Комунального підприємства «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33 слідує, що згідно документів з кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп «ХХ партз`їзд» с.Право Жовтня Згурівського району Київської області (до 1986 року с. Іллінці Чорнобильського району Київської області), які знаходяться на зберіганні в КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала в даному колгоспі і в 1986 році виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується нарахуванням по заробітній платі за роботи на ЧАЕС, у червні 1986 року - 138,00 крб, 25,62 крб, 77,37 крб (в зоні), та в грудні - 138,00 крб., 11,50 крб (відрядження). Підстава: Ф.15, оп.2-к, спр.392, арк.36-38) (а.с.15).

Отже, аналіз наданих архівних довідок від 13.02.2019 №33 та від 03.07.2019 №183 свідчить, що архівні довідки не суперечать одна одній, оскільки підстави для видачі цих архівних довідок є різними.

При цьому архівна довідка КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 13.02.2019 №33 містить посилання на книги розрахунків по оплаті праці за 1986 рік, які свідчать, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) отримала підвищену заробітну плату за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у грудні 1986 року (за відрядження до зони відчуження) (а.с. 93), що спростовує доводи відповідача про відсутність доказів відрядження позивача в зону аварії на ЧАЕС у грудні 1986 року.

Щодо позовних вимог про встановлення факту перебування ОСОБА_1 в Чорнобильській зоні відчуження за період з 26.04.1986 по 03.05.1986 та з 01.12.1986 по 03.12.1986 по виконанню обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС суд зазначає, що така позовна вимога розглянута та врахована судом при наданні оцінки правомірності рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорій громадян, яке оформлене у вигляді протоколу №10-19 від 29.08.2019, в частині відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і окремого дослідження та вирішення не потребує.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

В силу положень частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо надання особі статусу учасника наслідків ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем-2 підстави відмови - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу такого статусу та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини, та приймаючи до уваги, що інших підстав для відмови позивачу у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році відповідачем-2 у рішенні комісії не зазначено, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян визначити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд бере до уваги, що позивач є інвалідом другої групи, за станом здоров`я та з урахуванням медичного діагнозу є особою, яка першочергово та невідкладно потребує судового захисту, який має бути ефективним та результативним, відтак суд зазначає, що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права.

Вирішуючи питання щодо категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році суд враховує таке.

Чинна редакція статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, зокрема, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2 (п.2 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ).

Відповідно до п.4 Порядку №551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.

За наведених обставин та враховуючи підтверджений факт участі ОСОБА_1 в період з 26.04.1986 по 03.05.1986 у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час роботи в Колгоспі «ХХ партз`їзд» с. Іллінці Чорнобильського району Київської області та в період з 01.12.1986 по 03.12.1986 у зв`язку з відрядженням для участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в село Іллінці Чорнобильського району Київської області для проведення інвентаризації та перевезення майна колгосп «ХХ партз`їзд» в с.Право Жовтня Згурівського району, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача дійшов висновку про необхідність зобов`язання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категорій громадян прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що в силу вимогу ч.4 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції станом на день ухвалення судового рішення) видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551; у редакції станом на день ухвалення судового рішення).

Пунктом 11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Отже, уповноваженим органом, який видає посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 в даному випадку в силу вимог ч.4 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є Київська обласна державна адміністрація.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність відмови у визначенні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 за умови наявності захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, не надали.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачі не довели правомірності прийнятого рішення, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, в рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень протиправними.

На виконання цих вимог відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції стосовно відсутності у позивача права на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 за умови наявності захворювання, пов`язаного із впливом аварії на ЧАЕС.

Що стосується вимоги щодо визнання протиправними дій комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції.

Здійснення передбачених дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, зокрема в даному випадку рішення комісії КОДА про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як-то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для особи прав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем судовий збір не сплачувався в силу наявності пільги, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України «про судовий збір», для громадян, віднесених до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відтак підстав стягнення судових витрат суд не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини справи та той факт, що виконання рішення в даній справі вимагає від Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян вчинення певних дій, а саме прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2, суд з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов`язати відповідача - Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, оформлене у вигляді протоколу №10-19 від 29.08.2019, в частині відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

3. Зобов`язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 01196, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.1) прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.

4. Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію (ідентифікаційний код 00022533, місцезнаходження: 01196, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.1) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Зобов`язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання ним законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.10.2020.

Суддя Кушнова А.О.