Рішення № 92443413, 27.10.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. справа № 300/2092/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1349 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Майкович Леся Миколаївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1349, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019; зобов`язати Військову частину А1349 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та на підставі наказу командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209 був звільнений з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а з 30.09.2019 виключений зі списків особового складу Військової частини А1349. Станом на день звільнення та виключення позивача зі списків Військової частини А1349 в позивача залишалися невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, яка передбачена пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, зазначає позивач, відповідач невиплатив йому компенсацію за невикористані календарні дні зазначеної додаткової відпустки при звільненні. Представник позивача звернувся 12.08.2020 до Військової частини А1349 із запитом, в якому просив надати інформацію про виплату грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 15.11.2018 по 30.09.2019. Листом № 350/484/1/1301 від 19.08.2020 Військова частина А1349 повідомила представника позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій. При цьому Військова частина А1349 повідомила, що виплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки особам, звільненим з військової служби, здійснюється на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 25.08.2020 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.09.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини А1349 від 07.09.2020 № 350/484/1/1374 на позовну заяву. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки на звернення позивача йому було надано відповідь, а саме: надіслано копію листа заступника директора департаменту начальника юридичного відділу юридичного департаменту від 03.10.2019 № 298/5/2967. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 надано роз`яснення щодо його звернення. Окрім цього, представник Військової частини А1349 зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, який розпочався з дня прийняття наказу командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас.

09.09.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача на відзив Військової частини А1349. Так, представник ОСОБА_1 вказала на безпідставність доводів відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та пропущення строку звернення до суду. Представник позивача звернула увагу на те, що компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця, а тому право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком, що також підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 за результатом розгляду справи № 620/4218/18.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 30.09.2016 проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 12.05.2016 (а.с. 10-13).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.11.2018 ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій (а.с. 6).

На підставі наказу командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209, позивача, якого звільнено згідно наказу від 23.07.2019 з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 30.09.2019 виключено зі списків особового складу Військової частини А1349 (а.с. 14).

12.08.2020 представник позивача звернувся до Військової частини А1349 із запитом, в якому просив надати інформацію про виплату грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 15.11.2018 по 30.09.2019 (а.с. 16-18)

Листом № 350/484/1/1301 від 19.08.2020 Військова частина А1349 повідомила представника позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій. При цьому Військова частина А1349 повідомила, що виплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки особам, звільненим з військової служби, здійснюється на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили. Станом на 12.08.2020 ОСОБА_1 не здійснена виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (а.с. 19).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України "Про відпустки", визначає умови, який визначає тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відпустки", державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Частиною 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

З огляду на те, що ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.11.2018, на позивача поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Абзацом 3 частини 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до частини 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В даному випадку частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Частиною 6 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено надання щорічно канікулярних відпусток курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки. Частиною 12 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено надання відпустки військовослужбовцям строкової військової служби.

Згідно з частинами 18-19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за № 3543-XII та "Про оборону України" від 06.12.1991 за № 1932-XII (надалі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

Так, згідно з статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Окрім цього, в статті 1 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду у справі № 620/4218/18.

Також Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (надалі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам військових навчальних закладів (крім курсантів із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом) - у розмірі грошового забезпечення за весь місяць, у якому вони звільнені, крім курсантської посадової надбавки.

Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Пунктом 5 розділу ХХХІ Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

З витягу з наказу командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, враховуючи вказані норми законодавства, Військова частина А1349 була зобов`язана до дня виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини А1349, провести повний розрахунок з позивачем по всіх видах забезпечення, в тому числі й грошового, зі включенням до останнього компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій.

В даному випадку, з огляду на зміст витягу з наказу командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209, ОСОБА_1 з 30.09.2019 виключено зі списків особового складу Військової частини А1349, з усіх видів забезпечення. Зобов`язано виплатити грошову компенсацію за три дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік.

Жодних даних про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 (дати набуття статусу учасника бойових дій) по 30.09.2019 (дати звільнення з військової служи), наказ командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209 не містить.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Таке застосування згаданих положень в спірних правовідносинах відповідатиме забезпечуватиме правову визначеність як складову принципу верховенства права та гарантовані статтями 43, 45 Конституції України трудові права особи, і як наслідок, право особи на компенсацію Державою невикористаного права на відпустку без будь-яких обмежень як складову гарантованого статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на "мирне володіння майном".

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не доведено суду законності обмеження такого права і відповідності його верховенству права та, за його наявності, пропорційності такого втручання.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині А1349, після прийняття рішення про його звільнення в запас Збройних Сил України, яке реалізоване 30.09.2019 шляхом видачі наказу по особовому складу, відповідно до якого позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Отже, остаточною датою закінчення проходження військової служби є 30.09.2019.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 15.11.2018 по 30.09.2019.

З огляду на зміст наказу командира Військової частини А1349 від 30.09.2019 за № 209, листа № 350/484/1/1301 від 19.08.2020 Військової частини А1349, суд встановив, що Військова частина А1349 не провела з позивачем розрахунку щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 15.11.2018 по 30.09.2019. Не подано доказів проведення такого розрахунку і суду під час розгляду справи.

Щодо доводів відповідача про те, що він керувався роз`ясненнями заступника директора департаменту начальника юридичного відділу юридичного департаменту від 03.10.2019 № 298/5/2967, то суд їх відхиляє, оскільки такі роз`яснення не є нормами права. Помилковість доводів, на яких ґрунтується таке роз`яснення, судом вище обґрунтовано. Така позиція суду відповідає рішенню Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі за № 620/4218/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, то суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 за результатом розгляду справи № 620/4218/18 зазначила, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені строком. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Відповідно до положень частини 3 статті 24 Закону № 2232 днем закінчення проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що Військовою частиною А1349 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019.

Отже, позов ОСОБА_1 до Військової частини А1349 належить задовольнити повністю: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019, та зобов`язати Військову частину А1349 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до пунктів 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відповідач не поніс судових витрат у справі.

Керуючись частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1349 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019.

Зобов`язати Військову частину А1349 (ідентифікаційний код - 08174283, вулиця Чорновола, 119А, місто Івано-Франківськ, 76014) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 15.11.2018 по 30.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.09.2019.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина А1349, ідентифікаційний код - 08174283, вулиця Чорновола, 119А, місто Івано-Франківськ, 76014.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.