
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2020 року Справа № 200/8018/20-а Провадження №ЗП/280/70/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), Міністерства юстиції України, третя особа - Державна казначейська служба України, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
24 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю з Донецького окружного адміністративного суду, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача по несвоєчасному виконанню ч.5 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.6 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», п.1 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», п.2 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», абзацу 3 ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» по ВП 60943500;
визнати порушення відповідачем статті 19 Конституції України як норми прямої дії;
зобов`язати відповідача виконати імперативні вимоги п.2 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», абзацу 3 ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження»;
стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби україни в користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою суду від 29.09.2020 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Також, представником позивача подано до суду клопотання про залучення до участі у справі відповідача 2 - Міністерство юстиції України та третю особу - Державну казначейську службу.
Ухвалою суду від 07.10.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.
09.10.2020, через підсистему «Електроний суд», до Запорізького окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача по несвоєчасному виконанню ч.5 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.6 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», п.1 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», п.2 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», абзацу 3 ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», по ВП 60943500 за період з 03.06.2020 по 08.05.2020;
як похідне визнати порушення відповідачем статті 19 Конституції України, як норми прямої дії по ВП №60943500 за період з 03.06.2020 по 08.05.2020;
стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2142/19, серед іншого, зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (з урахуванням заміни сторони виконавчого провадження Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) відновити виплати за період з 01.03.2019 та надалі пенсію ОСОБА_1 на визначений нею раніше рахунок. Позивач зазначає, що на виконання зазначеного рішення суду позивачу було видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до органів ДВС. Позивач вказує на те, що 19.05.2020 державним виконавцем винесно постанову про прийняття виконавчого провадження №60943500, проте, в супереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», у період з 19.05.2020 по 26.08.2020, державним виконавцем проведено лише одну виконавчу дію, і ту лише після отримання звернення представника стягувача. Позивач зазначає, що фактично постанова про накладення боржника штрафу винесена лише 25.08.2020, проте, відповідно до приписів статей 26 та 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний був ще 03.06.2020 перевірити виконання боржником рішення суду, але такої дії відповідач не вчинив. Також, позивач вказував на те, що оскільки державний виконавець у направленому позивачу листі вказував на те, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника, то державний виконавець був зобов`язаний у строк до 17.06.2020 надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження, але такі дії у встановлений строк відповідач також не вчинив. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про протиправну бездіяльність з боку відповідача, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що 19.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про прийняття виконавчого документа до виконання. Відповідач вказує на те, що 09.06.2020 на адресу Відділу надійшов лист від Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому повідомлено про часткове виконання рішення суду в частині поновлення нарахування позивачу пенсії, а також зазначено про те, що виплатити заборгованість в розмірі 46664,67 грн. боржник не має змоги, у зв`язку з відсутністю фінансових асигнувань. Відповідач зазначає, що 25.08.2020, з урахуванням відсутності інших підтверджуючих документів, що підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі, винесено постанову про накладення на боржника штрафу. Також, відповідач вказав на те, що 14.09.2020 на адресу боржника було скеровано вимогу державного виконавця щодо повного виконання рішення суду, проте, у зв`язку із відсутністю доказів виконання рішення суду у повному обсязі, 23.09.2020 державним виконавцем вдруге накладено на боржника штраф. Крім того, відповідач вказував на те, що 09.10.2020 ним складено та надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закриття виконавчого провадження. Відповідач вказував на те, що ним вчинені всі можливі дії спрямовані на виконання рішення суду, у зв`язку з чим вважає, що відсутні підстави для визнання його бездіяльності протиправною. Також, відповідач вказував і на недоведеність заподіяння позивачу моральної шкоди. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 по справі №280/2142/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відновити виплати за період з 01.03.2019 та надалі пенсію ОСОБА_1 на визначений нею раніше рахунок.
30.10.2019 судом видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі №280/2142/19 замінено сторону виконавчого провадження (боржника) у виконавчому листі Запорізького окружного адміністративного суду, виданому 30.10.2019 у справі №280/2142/19 з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.
12.05.2020 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) прийнято постанову про передачу виконавчого провадження №60943500 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донцькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
19.05.2020 страшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донцькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Масалаб А.І. прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження №609443500, яку до відома направлено сторонам виконавчого провадження.
09.06.2020 до Відділу примусового виконання рішень від Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшов лист від 04.06.2020 №0575/11-8/546, в якому державного виконавця повідомлено про те, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено нарахування пенсії за період з 01.03.2019, здійснено відповідне нарахування в сумі 46664,67 грн. Також, у вказаному листі державного виконавця повідомлено, що об`єднаним управлінням сформовано звіт про потребу у додаткових коштів, який надано до Головного управління ПФУ в Донецькій області.
25.08.2020 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу, якою на Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
14.09.2020 державним виконавцем складено та направлено до об`єднаного управління ПФУ вимогу щодо виконання рішення суду.
23.09.2020 об`єднане управління ПФУ направлено державному виконавцю лист, в якому зазначено про неможливість виконання у повному обсязі рішення суду через відсутність необхідних коштів.
23.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн.
09.10.2020 державним виконавцем складено та направлено до Великоновосільського відділення поліції Волноваського відділу поліції ГУНП в Донецькій області подання державного виконавця у порядку ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», ст.382 КК України.
Крім того, 09.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60943500, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач, вважаючи, що підчас проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №60943500, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного проведення виконавчих дій, звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.18 Закон №1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно ч.6 ст.26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Суд зазначає, що статтею 63 Закону №1404, визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, відповідно до приписів частин 1-3 статті 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем, процедура виконання рішення суду по справі №280/2142/19, яка передбачена статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», здійснена.
Зокрема, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що 25.08.2020 - державним виконавцем винесено вперше постанову про накладення штрафу на боржника; 14.09.2020 - надіслано боржнику вимогу державного виконавця; 23.09.2020 - державним виконавцем вдруге винесено постанову про накладення штрафу на боржника за повторне невиконання рішення суду; 09.10.2020 - державним виконавцем направлено повідомлення до правоохоронних органів та закінчено виконавче провадження.
При цьому, суд погоджується з посиланням представника позивача про те, що дії передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було вчинено з порушенням встановлених строків для їх прийняття.
Проте, суд зазначає, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
Разом з тим, в даному випадку з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки на момент вирішення справи в суді, процедура виконання рішення суду немайнового характеру, яка закріплена у статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», фактично пройдена та завершена.
Та обставина, що відповідачем порушено строки прийняття рішень про накладення на боржника штрафу не свідчить про наявність бездіяльності, а навпаки свідчить про наявність з боку суб`єкта владних повноважень дій спрямованих на виконання рішення суду.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що фактично після подання заяви про уточнення позовних вимог позивачем оскаржується виключно протиправна на його думку бездіяльність суб`єкта владних повноважень, вимоги про зобов`язання вчинити дії, як способу захисту (відновлення) порушеного права, не наведено.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 по справі №809/295/17, постанові від 03.09.2020 по справі №826/8439/18, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.
Разом з тим, в даному випадку, під час розгляду адміністративної справи не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту, відсутні позовні вимоги які могли б сприяти відновленню порушеного права, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що до завдань адміністративного судочинства не входить лише визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як юридичного факту, оскільки таке не відповідає завданням адміністративного судочинства, рішення по суті заявлених позовних вимог в обов`язковому порядку повинно бути спрямоване на відновлення порушеного права особи, що звернулася за судовим захистом.
В даному випадку, позовна заява, з урахуванням уточнення позовних вимог, не містить позовних вимог, які спрямовані на відновлення порушеного права позивача, що зумовлює висновок суду про відмову в позові.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд зазначає таке.
Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Так, заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач фактично обґрунтовував їх неповагою відповідача до Законів України та до законних очікувань позивача, що зумовило визначення моральної шкоди на рівні 20000,00 грн.
Проте, суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Дійсно, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 24.03.2020 по справі №818/607/17 вказував на те, що тривале невиконання судового рішення призвело до порушення прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди.
Проте, в даному випадку, суд не може погодитись з доводами позивача щодо заподіяння їй моральної шкоди, оскільки вважає, що з боку відповідача не було допущено дій/бездіяльності, яка б потягла за собою тривалого невиконання рішення суду.
Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) виконавче провадження виконавче провадження №60943500 надійшло лише 19.05.2020, а завершене таке виконавче провадження 09.10.2020, у зв`язку надісланням до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
При цьому, судом встановлено, що державним виконавцем вживалися в межах компетенції заходи спрямовані на виконання рішення суду, зокрема виносились постанови про накладення на боржника штрафів, направлялись вимоги державного виконавця, тощо.
За значенні обставини, на переконання суду, свідчать про те, що відповідачем не було вчинено дій та/або допущено бездіяльності спрямованої на затягування у виконанні рішення суду, у зв`язку з чим і не завдано позивачу моральної шкоди.
Дійсно, суд погоджується з доводами позивача про те, що судове рішення, що набрало законної сили, має бути виконано в найкоротший можливий строк, інакше порушуються права особи на користь якої ухвалено відповідне рішення.
Разом з тим, в даному випадку, особою на яку покладено обов`язок виконання судового рішення є територіальний орган Пенсійного фонду (боржник), а тому тягар відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду, у тому числі у вигляді моральної шкоди, може нести виключно особа відповідальна за його виконання.
При цьому, суд зауважує, що в даному випадку, з урахуванням позовної заяви та заявлених вимог, під Державою слід розуміти державний орган, який виступає відповідачем по справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не допустив дій/бездіяльності щодо тривалого невиконання рішення суду, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Машинобудівників, буд.32), Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, буд.13), третя особа - Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6), Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт.Велика Новосілка, вул.Центральна, 103), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.10.2020.
Суддя І.В. Новікова
Судове рішення № 92443242, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 26.10.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 200/8018/20-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: