Ухвала суду № 92443238, 26.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

26 жовтня 2020 рокуСправа № 334/4871/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративним суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Миколаєнко Олени Василівни (вул. Л. Жаботинського, 53/337, м. Запоріжжя, 69005), до Державної міграційної служби України Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжя УДМС України (вул. Сергія Синенка, буд. 12А, м. Запоріжжя, 69041) про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника – адвоката Миколаєнко Олени Василівни, до Державної міграційної служби України Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжя УДМС України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд: скасувати рішення №2313-1112/2213.1-20 від 18.08.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Йорданського Хашимітського Королівсьва ОСОБА_1 , який було видано 01.02.2013 за №14, що винесене начальником Дніпровського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС України у Запорізькій області Іриною Пономаренко.

Також позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить: зупинити виконання оскаржуваного рішення, заборонити Державній міграційній службі України Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжя УДМС України в запорізькій області та Управлінню Державної міграційної служби у Запорізькій області вчиняти будь-які дії, спрямовані на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення терміну перебування на території України та/або примусовому його поверненню з України.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2020, на підставі вимог ст. 29 КАС України, справа передана на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

26.10.2020 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та була розподілена для подальшого розгляду судді Киселю Р.В.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що разом з дозволом на імміграцію скасовано та визнано недійсною та такою, що підлягає поверненню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 06.03.2013, зобов`язано позивача протягом місяця з дня отримання цього рішення виїхати з України. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведені причини його прийняття. Вказує на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України. Дозвіл на імміграцію був виданий позивачу Ленінським районним відділом у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію». Зазначає, що подання позову не зупиняє дію оскаржуваного рішення, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Зазначає, що оскаржуване рішення отримане позивачем лише 03.05.2018 під час розгляду справи щодо оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зазначено, що позивач має залишити територію України протягом 30-ти днів з часу винесення такого рішення, тобто до 10.05.2018. Тому до вирішення питання по суті у позивача є побоювання, що з боку міграційної служби можуть вчинятися дії щодо примусового його видворення за межі України. Вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову, а саме, зупинити виконання оскаржуваного рішення та заборонити відповідачу чи будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення терміну перебування на території України та/або примусового повернення/видворення з території України.

За правилами частини 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши та дослідивши додані до позову та заяви докази, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суддя зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” №9 від 22.12.2006).

Суддею встановлено, що предметом позову є правомірність оскаржуваного рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Суддя зазначає, що викладені у заяві обставини щодо отримання оскаржуваного рішення 03.05.2018 під час процедури оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та зобов`язання позивача залишення території України до 10.05.2018 не приймаються до уваги, оскільки матеріали позовної заяви не містять будь-яких доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а оскаржуване рішення прийняте відповідачем 18.08.2020, тобто не могло існувати у 2018 році.

Так само суд не приймає доводи позивача про можливість притягнення до адміністративної відповідальності та/або примусового видворення з України ОСОБА_3 , оскільки ця особа не є учасником даної справи, і суду є незрозумілим яким чином на права позивача може вплинути можливе притягнення до відповідальності ОСОБА_3 .

Водночас, заявником до заяви про забезпечення позову не було надано жодних документів на підтвердження того, що відповідачем вживаються заходи щодо примусового видворення позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 13 Закону України «Про імміграцію», якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невижиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-156 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Миколаєнко Олени Василівни (вул. Л. Жаботинського, 53/337, м. Запоріжжя, 69005), до Державної міграційної служби України Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжя УДМС України (вул. Сергія Синенка, буд. 12А, м. Запоріжжя, 69041) про визнання незаконним та скасування рішення.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль