Ухвала суду № 92442814, 20.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/14705/20

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1495) про визнання дій протиправними, стягнення компенсації втрати частини доходів за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1495) щодо не проведення з ним повного розрахунку при звільненні з військової служби - невиплати у день звільнення сум індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 13.10.2017;

- стягнути з Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1495) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.10.2017 по день фактичного розрахунку 30.03.2020 в розмірі 196362,00 грн (сто дев`яносто шість тисяч триста шістдесят дві грн 00 коп.).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали, шляхом надіслання до суду:

- нової позовної заяви до відповідача, оформленої з урахуванням положень КАС України, зокрема із уточненим викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в 2-х примірниках;

- копії звернення позивач до Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1495), після повного розрахунку при звільненні з військової служби, з вимогами щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.07.2015 по 13.10.2017, у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, разом із відповіддю відповідача на таке звернення по 2 примірники кожного документа.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху направлена особі, яка її подала, та вручена адресату 29.09.2020, про що свідчить зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду, 06 жовтня 2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 01.10.2020. До вказаної заяви додано позовна заява з виправленими недоліками; копія листа - заяви від 26.12.2019 № 143/11/44/39/А/149; копія листа - відповіді на заяву ОСОБА_2 від 17.12.2019 № 133/11/44/39/А-138.

Так, відповідь Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 грудня 2019 року була надана на звернення позивача щодо невиплати компенсації під час звільнення за невикористані додаткові відпустки для учасників бойових дій. Тобто вказана відповідь стосується відпустки для учасників бойових дій і не має відношення до виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому не може вважатися належним зверненням позивача стосовно такого розрахунку.

Відповідь Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17 грудня 2019 року суд не приймає до уваги, оскільки вона адресована ОСОБА_3 , а не позивачу у даній справі - ОСОБА_1 .

Отже, позивачем не надано до суду доказів звернення до Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, після повного розрахунку при звільненні з військової служби, з вимогами щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.07.2015 по 13.10.2017, у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.

Відсутність вказаних обставин та матеріалів позбавляє суд пересвідчить у наявності між позивачем та відповідачем публічно - правового спору, який належить розглядати за правилами, визначеними КАС України; з`ясувати через які саме протиправні, на думку позивача, дії відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом, а також переконатися у зверненні позивача до суду з даним позовом у межах строків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Поряд з наведеним суд відмічає, що частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 вказаної статті КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Указані норми пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд ураховує, що спір у даній справі стосуються виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.10.2017 по 30.03.2020 - день фактичного розрахунку.

За своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. №4-рп/2012 у справі №1-5/2012 вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі №2140/1471/18 (провадження №К/9901/15582/19) зазначив, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочинається з дня виплати суми щодо якої виникла заборгованість, за умови, якщо роботодавцем добровільно не сплачено середній заробіток відповідно до ст.117 КЗпП України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 в справі № 240/370/20 позивачу 30.03.2020 проведена виплата коштів у розмірі 23 057, 96 грн шляхом зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Отож, перебіг строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України, розпочався 30.03.2020.

Позовна заява (первісна) направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 01.09.2020, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.

Всупереч наведеним приписам, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності причин його пропуску до позову приєднано не було.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 169 вказаного Кодексу).

З огляду на викладене, позов необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк і спосіб, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Є.Ю. Романченко