Рішення № 92442759, 26.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 р. Справа№200/7370/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 197 143,47грн,-

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в якій просить суд:

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 197 143,47грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вона працювала в органах юстиції Донецької області у період з квітня 2005 року по грудень 2019 року. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 грудня 2019 року №3981/1 її звільнено з посади начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 28 грудня 2019 згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п.11 ч.І ст.87 Закону України «Про державну службу».

29 квітня 2020 року на її рахунок відповідачем зараховано заробітну плату у сумі 23 113,95 грн. Факт виплати свідчить про визнання відповідачем неправильності проведеного розрахунку коштів, належних їй у зв`язку зі звільненням, та, як наслідок, визнання протиправності своїх дій при здійсненні відповідних виплат, що у сукупності зумовило затримку в часі проведення остаточного розрахунку між відповідачем та нею. З урахуванням розрахованого коефіцієнта підвищення заробітної плати її середньоденна заробітна плата, яка застосовується для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, становить: 2237,01х1,08796=2433,77 грн. Час затримки у розрахунку, який підлягає оплаті відповідно до ч.І ст.117 КЗпП складає 81 день, з яких: у січні 2020 року - 21 робочий день; у лютому 2020 року - 20 робочих днів; у березні 2020 року - 21 робочих днів; у квітні 2020 року (до 29.04.2020) - 19 робочих днів.

Розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні розраховується наступним чином: середньоденна заробітна плата з урахуванням коригуючого коефіцієнта складає 2 433,77 грн.; період затримки розрахунку при звільненні становить 81 робочий день. Таким чином 2 433,77х81=197 135,97 (сто дев`яносто сім тисяч сто тридцять п`ять гривень дев`яносто сім копійок)/а.с.1-8/.

18 вересня 2020 року відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду засобами електронного зв`язку надано відзив на позов, у якому зазначив, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 грудня 2019 року №3981/1 при звільненні ОСОБА_1 виплачено компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 03 серпня 2014 року по 02 серпня 2015 року у кількості 11 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної за період роботи з 03 серпня 2015 року по 02 серпня 2016 року у кількості 1 календарний день, за частину невикористаної щорічної основної за період роботи з 03 серпня 2018 року по 02 серпня 2019 року у кількості 11 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної за період роботи з 03 серпня 2019 року по 28 грудня 2019 року у кількості 12 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2015 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2016 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2017 рік тривалістю 10 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів.

Отже, зазначеному державному службовцю нарахована та виплачена компенсація за невикористані відпустки у сумі 81 035,25 грн.

У зв`язку з виявленими розбіжностями в нарахуванні відпускних у 2019 році та, як наслідок, компенсації за невикористані відпустки, 29 квітня 2020 року ОСОБА_1 доплачені відпускні та компенсація за невикористані відпустки у сумі 29 170,41 грн. та проведено остаточний розрахунок з позивачем.

У зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді, з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в розмірі 194 619,87 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Тобто, як на день отримання донарахованих коштів, так і на час звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не була звільнена, а перебувала у трудових правовідносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області. Відповідно до статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки ОСОБА_1 була звільнена з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 20 липня 2020 року відповідно до наказу від 17 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , остаточний розрахунок з нею проведений у день звільнення 20 липня 2020 року. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а управління ніяким чином не порушувало прав та охоронюваних законом інтересів позивача /а.с.45-54/.

У відповіді на відзив позивач, зазначає, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», а вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 28 грудня 2019 року, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Відповідачем продовж тривалого часу ігнорувались її права на отримання у повному обсязі заробітної плати грудня 2019 року, а отже відповідачем демонструвалось нехтування інтересами працюючих, закріпленими у статті 43 Конституції України. Факт поновлення її на попередній роботі не може відміняти чи заперечувати факту її звільнення у грудні 2019 року, така подія мала місце, засвідчена на численних документальних носіях інформації, за своєю фізичною природою не може бути змінена у часі.

Рішенням суду по справі № 200/1052/20-а визнано протиправним її звільнення, законність всіх проведених їй виплат у грудні 2019 року під сумнів не ставилась та наразі таке питання відповідачем не порушувалось/а.с.45-48/.

Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху/а.с.32-33/.

27 серпня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви разом із додатками/а.с.36-37/.

Ухвалою суду від 28 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 197 143,47грн та відкрито провадження в адміністративній справі №200/7370/20-а. Призначено підготовче засідання на 25 вересня 2020 року о 14 год. 00 хв/а.с.39/.

18 вересня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву/а.с.45-54/.

24 вересня 2020 року позивачем надано відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи без її участі/а.с.58-88,56-57, 89-120/.

Ухвалою суду від 25 вересня 2020 року закрито підготовче провадження по справі №200/7370/20-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 197 143,47грн. Призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23 лютого 2015 року №253/1 ОСОБА_1 переведено з посади начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення, контролю та звернень громадян Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на посаду начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 23 лютого 2015 року.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 грудня 2019 року №3981/1 ОСОБА_1 , начальника відділу організації роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звільнено згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" з припиненням державної служби. Підставою прийняття цього наказу визначено попередження про наступне звільнення від 23 жовтня 2019 року №08.1-21/1521.

29 квітня 2020 року на її рахунок відповідачем зараховано заробітну плату у сумі 23 113,95грн. Факт виплати свідчить про визнання відповідачем неправильності проведеного розрахунку коштів, належних їй у зв`язку зі звільненням, та, як наслідок, визнання протиправності своїх дій при здійсненні відповідних виплат, що у сукупності зумовило затримку в часі проведення остаточного розрахунку між відповідачем та нею. Розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні становить 109 433,43грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26 грудня 2019 № 3981/1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27 грудня 2019 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 194 619 (сто дев`яності чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 87 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів/а.с.127-130/.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 200/1052/20-а повернуто заявникові /а.с.131/.

Позивач, посилаючись на ст.116-117 КЗпП України, вважає, що з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, протягом якого відповідач безпідставно не виплачував належного грошового забезпечення, що складає 81 день, у загальній сумі такого заробітку 197 143,47 грн., тому звернувся до суду з даним позовом.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону №889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Частинами першою третьою статті 5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, на яку посилається позивач як на підставу для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, строками для здійснення розрахунку є : 1) день звільнення працівника; або 2) не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (за умови, якщо працівник у день звільнення не працював, наприклад, у зв`язку з хворобою).

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у строки, зазначені в етапі 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За частиною 2 вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, підставою для відповідальності є не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені трудовим законодавством строки. Зазначена відповідальність за таке правопорушення може настати лише за наявності порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника або уповноваженого ним органу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №3981/1 від 26 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" - у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, позивача поновлено на посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27 грудня 2019 року.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 06 травня 2020 року №48/1, прийнятим на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року №200/1052/20-а:

- скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №3981/1 від 26 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді посаді начальника відділу організаційної роботи, документування та контролю Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27 грудня 2019 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом/а.с.71/.

Наказом від 18 липня 2020 року ОСОБА_1 з 20 липня 2020 року звільнено з займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Тобто до 20 липня 2020 року позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 194619 (сто дев`яності чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 87 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Тобто, та обставина, на яку посилається позивач, а саме не проведення з ним всіх розрахунків при його звільненні - не знайшла свого підтвердження за матеріалами справи, так як рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області №3981/1 від 26 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", та поновлено на посаді.

Отже, фактично звільнення позивача не відбулося, адже наказ в частині звільнення скасовано, а позивача поновлено на посаді з моменту звільнення, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст.ст. 116,117 КЗпП України.

Крім того, суд вважає, що застосовування ст.ст. 116-117 КЗпП України можливе лише у випадку, коли працівник звільнений і він не оспорює це звільнення, виплати всіх сум, що належать звільненому працівнику від підприємства установи, організації в день звільнення не може бути, якщо працівник поновлений на роботі рішенням суду. Цей працівник не може вважатись звільненим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхованого Суду України від 18 січня 2017 року по справі №6-2912цс16.

Так, Верховний Суд України в зазначеній вище постанові зазначив, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні не можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Крім того, суд звертає увагу, що порушене право позивачки було вже поновлено за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року по справі№200/1052/20-а, коли було застосовано положення статті 235 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України, судом не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вул. Ярослава Мудрого, 39/3, м. Краматорськ, 84301, ЄДРПОУ 34898944) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 197 143,47грн- відмовити.

Рішення ухвалено в порядку письмового провадження 26 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов