Рішення № 92442754, 27.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 р. Справа№200/7765/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 48а)

про визнання протиправним та скасування наказу від 26 грудня 2019 року № 3922/1, поновлення на роботі, стягнення суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з коригуванням її розміру на коефіцієнт підвищення посадового окладу

за участю третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Професійної спілки "Юстиція Донеччини" (код ЄДРПОУ 42777157, 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 26 грудня 2019 року № 3922/1, поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з коригуванням її розміру на коефіцієнт підвищення посадового окладу, починаючи з 29 грудня 2019 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25 вересня 2020 року).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7765/20-а, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд задовольнивши клопотання позивача, визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду та залучив Професійну спілку "Юстиція Донеччини" (код ЄДРПОУ 42777157, 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) у якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 8 жовтня 2020 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, встанови відповідачу строк до 28 жовтня 2020 року для подання відзиву на заяву про уточнення позовних вимог, витребував у відповідача довідку про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача за два останні місяці, що передували звільненню ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15 жовтня 2020 року суд здійснив внесення виправлення в ухвалу від 8 жовтня 2020 року № 200/7765/20-а, у зазначенні витребуваних доказів у відповідача, а саме, замість витребувати у відповідача «довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача за два останні місяці, що передували її звільненню» зазначив витребувати у відповідача «довідку про розмір середньої заробітної плати позивача за повні два останні місяці, що передували її звільненню».

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ відповідача про звільнення є незаконним, виданим в порушення вимог трудового та законодавства про державну службу та таким, що мав за мету створення саме для мене умов, пов`язаних з неможливістю подальшого проходження державної служби. Зазначає, що оскільки відповідача припинено шляхом реорганізації, то в процесі прийняття рішення про звільнення відповідачем допущено чисельні порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідач попередив позивача про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією 28 жовтня 2019 року. У тексті попередження про наступне звільнення, підписаного головою ліквідаційної комісії відповідача ОСОБА_2 відсутнє будь-яке посилання на можливість подальшої роботи у новоутвореному органі або зазначення інформації щодо вирішення питання мого працевлаштування у майбутньому. Відповідач не звертався до профспілкової організації «Юстиція Донеччини» щодо надання згоди на звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, що є порушенням вимог статті 43 КЗпП України. Наведені факти дозволяють позивачу констатувати порушення відповідачем права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України.

Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, зазначає що наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління від 21 жовтня 2019 року № 776/4 «Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області» затверджений персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління та 21 жовтня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про перебування Головного управління в процесі припинення. З вищевикладеного можна дійти висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 870 передбачено саме ліквідацію територіальних органів Міністерства юстиції України, в тому числі й Головного управління. Вказана постанова набрала чинності та її норми підлягають виконанню. Вищевикладене повністю спростовує твердження позивача, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 870 від 9 жовтня 2019 року фактично відбувалась реорганізація, а не ліквідація. На підставі наказу Головного управління від 26 грудня 2019 року № 3922/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності управління матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади 28 грудня 2019 року, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби. В порядку регламентованому статтею 47 КЗпП України Головним управлінням було дотримано порядок проведення повного розрахунку з працівником при звільненні та видано йому трудову книжку. Також відповідач зазначає, що при ліквідації органу, працівнику, який звільняється не може бути запропоновано іншу роботу, оскільки зі змісту положень частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України слідує, що робота пропонується на тому самому підприємстві, в установі, організації. Отже, як вбачається з вищевикладеного, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області не наділено повноваженнями пропонувати позивачу роботу в іншій державній установі та, разом з цим не мало передбаченого законодавством зобов`язання щодо надання пропозицій на таке працевлаштування, тим паче на встановлення йому переважного права на це. Твердження позивача щодо звільнення його без попередньої згоди профспілкової організації є також некоректним, оскільки відповідно до статті 43-1 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках ліквідації установи, що фактично і мало місце у даному випадку на підставі Постанови № 870. Оскільки, як було вказано вище, звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню, як і вимога про поновлення на посаді.

Позивач до суду надала відповідь на відзив відповідача, де зазначила, що результати аналізу фактичних обставин припинення Головного управління, як юридичної особи публічного права (зокрема відсутності з боку відповідача заперечень щодо наявності відносин правонаступництва) у своїй сукупності доводять той факт, що припинення головного управління здійснено фактично шляхом реорганізації. Встановлення зазначеного факту має ключове значення в процесі вирішення цієї справи та спростування інших доводів відповідача щодо нібито правомірності дій його посадових осіб під час звільнення. У якості додаткової аргументації своїх доводів на користь припинення Головного управління шляхом реорганізації, утворення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом злиття трьох юридичних осіб (головного управління, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області), що передбачає перехід до нього всіх прав та обов`язків юридичних осіб публічного права, які припиняються внаслідок такого злиття, зазначає на правову позицію Верховного суду України, наведену у постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а 14), від 27 травня 2014 року (справа № 21- 108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21- 484а14).

Третя особа по справі надала суду пояснення стосовно позовної заяви позивача, де зазначила, що оскільки вона приймала участь як голова профспілки в інших адміністративних провадженнях на стороні незаконно звільнених працівників, їй достовірно відомо, що відповідач у письмових запереченнях на позови концентрується на доказуванні способу припинення відповідача через призму терміну «ліквідація», якій фігурує у Постанові КМУ № 870. В свою чергу підтримує позовні вимоги позивача про визнання незаконним рішення про припинення позивачем державної служби та власну правову позицію обґрунтовую також термінологією, яка чітко зафіксована у Постанові КМУ №870, а саме стосовно того, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції України являються правонаступниками його територіальних органів. Висновки щодо реорганізації відповідача базуються безпосередньо на нормативно-правових, розпорядчих актах Мін`юсту та внутрішніх документах відповідача, які прямо вказують на некоректність застосування терміну «ліквідація» та наявність всіх ознак припинення територіальних органів Мінюсту України шляхом реорганізації.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 11 червня 1998 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 . Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 від 11 липня 2019 року.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 позивач з серпня 2018 року по грудень 2019 року працювала в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області на посаді головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови); утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови).

До Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, який є додатком № 1 до цієї Постанови, включено Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

До Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються, який є додатком № 2 до цієї Постанови, включено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Пунктом 3 вказаної Постанови установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Пунктом 3 вказаної Постанови також визначено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Вказаним наказом також затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції (п. 4 Наказу).

Головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (п.п. 7 та 8 п. 5 Наказу).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 776/4 «Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області», яким затверджено персональний склад ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно додатку та визначено місцезнаходження ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є вулиця Ярослава Мудрого, будинок 39/3, місто Краматорськ, Донецька область, 84301.

При цьому, 21 жовтня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в стані припинення.

Листом від 22 жовтня 2019 року № 03.2-17/797 Головне управління повідомило про наступне звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією профспілкову організацію «Юстиція Донеччини».

Наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління від 25 жовтня 2019 року №429/2 затверджено План заходів з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області». Пунктом 2 Плану заходів передбачено здійснення письмового персонального попередження працівників про наступне звільнення, а п. 5 Плану заходів - проведення в установленому законом порядку процедури звільнення працівників.

29 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) як юридичної особи, про що внесений запис до Реєстру від 29 жовтня 2019 року № 1 480 102 0000 082677.

Отже, з дня утворення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870.

28 жовтня 2019 року позивач під розпис попереджений про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією (попередження від 23 жовтня 2019 року №08.1-21/1500). Інша робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачу не пропонувалася. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 грудня 2019 року № 3922/1 звільнено позивача, головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з займаної посади 28 грудня 2019 року, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.

Вказаним наказом також вирішено виплатити позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22 серпня 2019 року по 28 грудня 2019 року у кількості 11 календарних днів.

Станом на день розгляду справи Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перебуває в стані припинення і з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ще не виключено (код ЄДРПОУ 34898944).

Судом також встановлено, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, виконуючі свої повноваження керувалося Положенням про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497)

Згідно з наказом Міністерства юстиції від 23 жовтня 2019 року № 3228/5 у тексті Положення слова «Головне територіальне управління юстиції» в усіх відмінках і числах замінено словами «міжрегіональне управління» у відповідних відмінках і числах.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) діє на підставі Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, що затверджено тим же наказом - наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 759/19497).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 1 та пункту 11 частини 1 статті 87 вказаного Закону України підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- ліквідація державного органу.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 87 вказаного Закону у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Оскільки порядок звільнення державних службовців, у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією державного органу не врегульований, тому підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 вказаного Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 49-2 Кодексу, яка визначає порядок вивільнення працівників, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Стаття 42 Кодексу визначає, що роботодавцем має бути враховано переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Відповідно до статті 42 Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 43 Кодексу розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Пунктом 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до пункту 6 Порядку права та обов`язки органів виконавчої влади у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 1 статті 89, частиною 4 статті 91 вказаного Кодексу юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12 грудня 2018 року в справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16.

Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16 зазначив, що якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року в справі №2а-108/12/2670 зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

В розпорядчому акті органу державної влади в постанові Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Разом з тим функції вказаного органу, що ліквідується, покладено на інший орган - Східне міжрегіональне управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), який визначено його правонаступником.

З 29 жовтня 2019 року - дня утворення Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870.

Вказані обставини згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України та наведених правових позицій Верховного Суду свідчать про реорганізацію юридичної особи.

Отже у Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація.

І роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури звільнення у зв`язку з реорганізацією, зокрема:

- довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників;

- персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення;

- запропонувати працівникові іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю рівнозначну або нижчу посаду;

- за відсутності згоди на переведення на іншу посаду - отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на звільнення працівника.

Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2019 року №208/3390/16-а звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже, роботодавець позивача зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, ним не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача, не надано доказів вжиття заходів з встановлення наявності у позивача права на переважне залишення на роботі.

Вказані обставини свідчать про те, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини 7 статті 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглось його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15» від 15 січня 2020 року № 16 затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році.

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює посадовий оклад головного спеціаліста в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, в розмірі 5110 грн.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вище оплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Вирішуючи дане питання, суд бере до уваги висновок про застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, згідно якого тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу повного розрахунку з ним підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Суд зазначає, що штатним розписом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на 2019 рік, з урахуванням Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102, посадовий оклад головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області встановлений на рівні 5110 грн.

Штатним розписом на 2020 рік Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, посадовий оклад головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області становить 5500 грн.

Коефіцієнт підвищення заробітної плати розраховується шляхом ділення посадового окладу працівника після підвищення на посадовий оклад, який був у нього до підвищення: 5500 : 5110 = 1,07632.

Середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення становила 1015 грн. 52 коп., про що свідчить довідка про доходи, виданої Головою ліквідаційної комісії 19 жовтня 2020 року № 135-10.

З урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати середньоденна заробітна плата, яка застосовується для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 1015,52 * 1,07632 = 1093 грн. 02 коп.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019-2020 рік кількість робочих днів у грудні 2019 року (станом на 29 грудня 2019 року) - 0 робочих днів; у січні 2020 року - 21 робочий день; у лютому 2020 року - 20 робочих днів; у березні 2020 року - 21 робочих днів; у квітні 2020 року - 21 робочих днів, у травні 2020 року - 19 робочих днів, у червні 2020 року - 20 робочих днів, у липні 2020 року - 23 робочих днів, у серпні 2020 року - 20 робочих днів, у вересні 2020 року - 22 робочих днів, у жовтні 2020 року (станом на 27 жовтня 2020 року) - 18 робочих днів, усього - 205 робочих днів.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з коригуванням її розміру на коефіцієнт підвищення посадового окладу за період з 29 грудня 2019 року по 27 жовтня 2020 року складає 1093,02 грн. * 205 = 224069 грн. 10 коп.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2019 року по 27 жовтня 2020 року в сумі 224069 грн. 10 коп. з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та те, що повний розрахунок в день звільнення позивача відповідачем не проведений, що призвело до суттєвої затримки виплати, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 48а) про визнання протиправним та скасування наказу від 26 грудня 2019 року № 3922/1, поновлення на роботі, стягнення суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з коригуванням її розміру на коефіцієнт підвищення посадового окладу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 грудня 2019 року № 3922/1 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу у сумі 224069 (двісті двадцять чотири тисячі шістдесят дев`ять гривень) 10 коп., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу у сумі 224069 (двісті двадцять чотири тисячі шістдесят дев`ять гривень) 10 коп., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів - у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 27 жовтня 2020 року. Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар