Рішення № 92442731, 26.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 р. Справа№200/7830/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість з виплати пенсії на користь позивача з 11 квітня 2018 року по 30 травня 2020 року у сумі 187 635,53 грн. шляхом виплати разом з поточною пенсією одним платежем;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати позивачеві пенсії у межах стягнення за один місяць;

- зобов`язати відповідача в місячний термін після набуття законної сили рішенням подати до суду звіт про виконання цього рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Проте позивачеві протиправно не виплачена заборгованість з пенсії у сумі 187 635,53 грн., що грубо порушує право позивача на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, шляхом стягнення вказаної заборгованості.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що на виконання рішення суду відповідачем за період з 27.01.2018 року по 30.04.2020 року, позивачці була донарахована пенсія у сумі 187 635,53 грн., однак до теперішнього часу не виплачена, оскільки така не передбачена бюджетом Пенсійного фонду, та потребує додаткового фінансування, а отже буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансування.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлене клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З приводу наведеного суд зазначає, що частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно статей 12, 257 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно із п. 3 ч 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, суд зазначає, що адміністративна справа за даним позовом є справою незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 12 ст. 171 КАС України, якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

Згідно із ч. 1 ст. 259 КАС, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Отже, строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом визначається в ухвалі про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду відповідного клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).

Отже, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідач подає в установлений судом строк.

Суд наголошує, що строк відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом не визначався.

Враховуючи, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, розгляд яких проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, підстави для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження - відсутні, з огляду на що, вищевказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, серія: НОМЕР_1 .

Згідно із листом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.04.2020 року № 7572/06, розмір пенсії позивача після перерахунку з 11.04.2018 року склав 9836,82 грн. Сума заборгованості з 11.04.2018 року по 30.04.2020 року склала 187 635,53 грн., та буде виплачена згідно постанови КМУ № 335 від 25.04.2018 року, відповідно до якої суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Зазначено, що виплата заборгованості буде проведена на умовах окремого порядку.

Згідно із листом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03.08.2020 року № 5433-5596/с-02/8-0500/20, позивачеві повідомлено про те, що на виконання судового рішення у справі № 200/12495/19-а, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача з 11.04.2018 року, та після перерахунку розмір пенсії позивача склав - 9836,82 грн.

З травня 2020 року пенсія позивачеві виплачується у зазначеному розмірі. Виплату пенсії за період з 11.04.2018 року по 30.04.2020 року планується провести після отримання відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що на виконання рішення суду у справі №200/12495/19-а, відповідачем за період з 27.01.2018 року по 30.04.2020 року, позивачці була нарахована доплата з пенсії у сумі 187 635,53 грн., однак до теперішнього часу не виплачена, оскільки така не передбачена бюджетом Пенсійного фонду, та потребує додаткового фінансування, а отже буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 47 Закону № 1058-IV).

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преамбулою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно з частиною 2 статі 13 цього Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії ("Immobiliare Saffi "проти Італії"), заява № 22774/93, п. 66.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 № 18966/02).

У справі п. 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 54) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі "Ромашов проти України", № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України", № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України", № 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України", № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України", № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що наявність у позивача права на отримання відповідних пенсійних виплат у більшому розмірі, фактично встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № №200/12495/19-а, яким відповідача було зобов`язано здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача із зарахуванням до його пільгового стажу певних періодів роботи, і право позивача на отримання суми нарахованих пенсійних виплат не може бути порушене з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Стосовно посилань відповідача як на підставу невиплати позивачеві пенсії за спірний період на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів, який до теперішнього часу не прийнятий, суд зазначає наступне.

Статтею 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що невиплата заборгованості з пенсії з посиланням на відсутність бюджетного фінансування, не є законною підставою для невиплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, не здійснюючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом зокрема у справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що невиплата позивачеві нарахованої пенсії за період з 27.01.2018 року по 30.04.2020 року у сумі 187 635,53 грн. свідчить про те, що мало місце втручання відповідача у право власності позивача, і таке втручання, з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є законним, у зв`язку із чим, означена бездіяльність відповідача є протиправною.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії у сумі - 187 635,53 грн., право позивача на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, та про стягнення з відповідача на користь позивача означеної суми заборгованості у сумі 187 635,53 грн.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача означену суму заборгованості з пенсії у розмірі 187 635,53 грн., зазначаючи період її нарахування з 11 квітня 2018 року по 30 травня 2020 року.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що означена сума заборгованості з пенсії позивачеві була нарахована за період з 27.01.2018 року по 30.04.2020 року, про що до відзиву додано копію Аналітики нарахувань, від 07.09.2020 року, з якої вбачається, що за період з січня 2018 року по квітень 2020 року включно, разом до виплати позивачеві нараховані пенсійні виплати у сумі - 187 635,53 грн.

З Вказаної Аналітики нарахувань вбачається також, що пенсія позивачеві у сумі 9836,82 грн. виплачується з травня 2020 року.

У тексті позовної заяви (а.с. 2) позивачем також зазначено про те, що з травня 2020 року пенсія йому виплачується належним чином.

У зв`язку із наведеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати пенсії за період з 27 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року включно, у сумі 187 635,53 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення вищевказаної суми заборгованості шляхом виплати разом з поточною пенсією одним платежем, суд зазначає, що така вимога у повній мірі охоплюється стягненням з відповідача означеної суми заборгованості на користь позивача.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 372 КАС України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

При цьому у даному випадку належним виконанням даного судового рішення є виплата загальної суми заборгованості з пенсії у повному обсязі.

Суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду відповідач у спірних правовідносинах, не визначений нормативно. Після набрання законної сили рішенням про стягнення з відповідача суми заборгованості з пенсії, належним виконанням рішення суду буде вважатися як виплата заборгованості одним, так і декількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде виплата пенсії зі сплатою всієї суми заборгованості.

З аналізу положень статей 2, 5 КАС України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії шляхом виплати разом з поточною пенсією одним платежем.

Положеннями статті 244 КАС України закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити його негайне виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про доцільність допустити негайне виконання рішення суду у даній справі в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи.

Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання у визначений чинним законодавством спосіб рішення суду у даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що необхідність застосування положень статті 382 КАС України, наразі відсутня.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з приписів частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених у справі обставин, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме у сумі - 840,80 грн. (а.с. 17), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ: 42172734) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ: 42172734) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість з виплати пенсії за період з 27 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року сумі 187 635 (сто вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 53 коп.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ: 42172734) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення в частині виплати пенсії підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 жовтня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров