Рішення № 92442712, 17.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 р. Справа№200/13180/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, звільнення від сплати єдиного внеску,

встановив:

13 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), надісланий на адресу суду 11 листопада 2019 року, в якому позивач просив:

1. визнати протиправною і скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 07 жовтня 2019 року № Ф-190424-45 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 12 640,00 грн;

2. звільнити ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

І. Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

18 листопада 2019 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/13180/19-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом направлення копії ухвали від 18 листопада 2019 року на їх електронні та поштові адреси, що підтверджено звітом про надіслання електронного листа та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення/

Ч. 2 ст. 262 КАС України визначено, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС України та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Справа розглянута по суті з дотриманням строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 1 ст. 258 КАС України.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач доводить, що вимога ГУ ДПС у Донецькій області від 07 жовтня 2019 року № Ф-190424-45 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 12 640,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Стверджує, що як фізична особа-підприємець звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень ч. 4 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), оскільки є особою з інвалідністю та отримує пенсію.

Позивач зазначає, що він є адвокатом, перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ, розташованій на території м. Добропілля Донецької області як самозайнята особа (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), є платником єдиного внеску, а тому звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції на підставі п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Крім того, позивач вважає, що як особа з інвалідністю внаслідок війни він має право на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ).

З огляду на викладене позивач просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Покликаючись на ст. 65 Податкового кодексу України, п. 1.3., пп. 4 п. 6.7. Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 листопада 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588), відповідач стверджує, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Зазначає, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, а особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську практику, та отримують доход від цієї діяльності - відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону.

На підставі положень абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 відповідач стверджує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на положення п. 19 розділу ІV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі - Порядок № 435), відповідач вважає, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Відповідач доводить, що згідно з реєстраційними даними ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) та фізична особа-підприємець.

Покликаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9, ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 та п. п. 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 квітня 2016 року за № 609/28739, відповідач стверджував, що ГУ ДПС у Донецькій області правомірно сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-190424-45, оскільки у ОСОБА_1 існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 12 640,00 грн.

Відповідач доводить, що положення п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 звільняють платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовує повністю обов`язків платника єдиного внеску.

На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій уточнив, що є платником єдиного внеску з 12 січня 2012 року як фізична особа-підприємець (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Зазначив, що не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, тому самостійне встановлення відповідачем йому як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску є безпідставним.

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 01 серпня 1999 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 06 квітня 2012 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний штамп, проставлений в його паспорті.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 02 листопада 2005 року Управлінням МВС України в Донецькій області.

ОСОБА_1 довічно призначена пенсія по інвалідності (2 гр, інвалідність внаслідок війни, МВС), про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 , видане Пенсійним фондом України 06 лютого 2019 року.

ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4165, виданим Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 14 грудня 2011 року на підставі її рішення від 14 грудня 2011 року № 51.

Щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця та перебування його на обліку як платника єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (фізична особа-підприємець) суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 11 січня 2012 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис за номером 2 260 000 0000 019430; в стані припинення не перебуває.

Основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.

Як платник єдиного внеску ОСОБА_1 перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ ГУ Міндоходів з 12 січня 2012 року за реєстраційним номером 05-64-11-5088.

Зазначені вище обставини підтверджені випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 655479, виданою 11 січня 2012 року; випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 жовтня 2014 року, а також відомостями ЄДР, отриманими судом на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі.

Щодо перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність) суд встановив такі обставини.

Докази звернення ОСОБА_1 до контролюючого органу з заявою за формою 1-ЄСВ про взяття його на облік як платника єдиного внеску - особи, яка провадить незалежну професійну діяльність суду не надані.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 12 січня 2012 року перебуває на обліку в Добропільській ОДПІ як платник податків за реєстраційним номером 17426; з 24 січня 2012 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку ІІ групи за ставкою 20% (вид господарської діяльності: 69.10 Надання юридичних послуг).

Ці обставини встановлені підтверджені даними ЄДР; довідкою Добропільської ОДПІ від 18 грудня 2018 року № 1805071400001 форми № 34-ОПП, свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 046060, виданим Добропільською ОДПІ 24 січня 2012 року; звітною податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік; квитанціями про сплату єдиного податку від 10 січня 2019 року № П582, від 08 лютого 2019 року № П7935, платіжним дорученням від 07 березня 2019 року № 240726, квитанціями від 10 квітня 2019 року № П12084, від 07 травня 2019 року № 3, від 08 липня 2019 року № 13, від 13 серпня 2019 року № П1205, від 25 вересня 2019 року № 0.0.1476424878.1, від 10 жовтня 2019 року № 4999813.

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з заявою (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за формою № 5-ОПП, що була подана відповідно до п. п. 1 п. 6.7 Порядку № 1588, в якій як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат просив взяти його на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця.

Реєстраційні дані ІС «Податковий блок» свідчать, що 21 вересня 2019 року ОСОБА_1 встановлена ознака незалежної професійної діяльності - адвокат.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 56) зареєстроване як юридична особа 31 липня 2019 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1 274 102 0000 017695.

07 жовтня 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-190424-45.

Від імені ГУ ДПС у Донецькій області вимога підписана начальником Покровсько-Добропільського управління ГК ДПС у Донецькій області Єльниковою А.П., яка уповноважена на це згідно з наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 20 вересня 2019 року № 160 «Про надання повноважень Єльниковій А.П. ».

Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 30 вересня 2019 року у ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 12 640,00 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).

Як свідчить наданий відповідачем розрахунок суми боргу, до вимоги включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2018-2019 роки, а саме:

19 квітня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 квітня 2018 року в сумі 2 452,46 грн;

02 травня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 02 травня 2018 року в сумі 2 816,00 грн;

19 липня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 липня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;

19 жовтня 2018 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 19 жовтня 2018 року в сумі 2 457,18 грн;

21 січня 2019 року контролюючий орган здійснив нарахування єдиного внеску з фізичних осіб-підприємців, в т.ч. з ознакою незалежної професійної діяльності, з терміном сплати 21 січня 2019 року в сумі 2 457,18 грн, а разом - 12 640,00 грн.

Відомості, вказані відповідачем в розрахунку до вимоги, відповідають даним інтегрованої картки платника - ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, у т. ч. що обрав спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за платежем 71040000.

Судом встановлено, що контролюючий орган звертався до позивача з роз`ясненнями про необхідність подання звіту про нарахування єдиного внеску.

Так, 10 жовтня 2019 року Покровсько-Добропільське управління ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до ОСОБА_1 як до фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, з листом № 11729/10/05-99-53-34, що містив пропозицію подати звітність з єдиного внеску за 2018 рік та сплатити єдиний внесок відповідно до поданого звіту.

Водночас докази подання ОСОБА_1 як платником єдиного внеску - особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, звітності з єдиного внеску суду не надані.

Вимога надіслана на адресу ОСОБА_1 30 жовтня 2019 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв`язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, та вручена адресату 01 листопада 2019 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДПС у Донецькій області з заявами, в яких просив не нараховувати йому єдиний внесок на тій підставі, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни. Ці обставини підтверджені листами позивача від 05 грудня 2018 року та від 23 квітня 2019 року відповідно.

В процесі розгляду цих заяв контролюючі органи зверталися із запитами до пенсійного органу.

У відповідь на ці запити Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, з 07 лютого 2011 року отримує пенсію по інвалідності, (позивачу встановлена ІІ група інвалідності від загального захворювання (прирівняне до інвалідів війни) з 01 березня 2003 року довічно). Загальний стаж його роботи становить 34 роки 10 місяців 03 дні (листи від 03 січня 2019 року № 174/02 та від 19 листопада 2019 року № 17923/02).

За наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 про звільнення його від сплати єдиного внеску Покровсько-Добропільське управління ГУ ДПС у Донецькій області надало відповіді, про що свідчать листи від 28 листопада 2019 року № 28561/10/05-99-53-34 та від 10 жовтня 2019 року № 11729/10/05-99-53-34.

Як свідчить зміст вказаних листів, сутність позиції контролюючого органу з порушеного ОСОБА_1 питання полягала у тому, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 як фізична особа-підприємець, однак зобов`язаний виконувати обов`язки платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваної вимоги критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску, що установлено ч. 2 ст. 2 Закону № 2464.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання соціальних виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Принципи збору та ведення обліку єдиного внеску визначає ст. 3 Закону № 2464; одним із таких принципів є законодавче визначення умов і порядку його сплати.

Платників єдиного внеску визначає ст. 4 Закону № 2464.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Аналіз наведених вище правових норм зумовлює висновок, що «фізичні особи-підприємці» та «особи, які провадять незалежну професійну діяльність», є різними платниками єдиного внеску. Такого платника єдиного внеску як «фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності» Закон № 2464 не передбачає.

Щодо належності позивача до платників єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, тобто фізичних осіб-підприємців, та наявності в нього обов`язку сплачувати єдиний внесок суд зазначає таке.

Як було вказано вище, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11 січня 2012 року, на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація припинення ним підприємницької діяльності проведена не була, про що свідчать дані ЄДР.

Як платник єдиного внеску ОСОБА_1 перебуває на обліку з 12 січня 2012 року за реєстраційним № 05-64-11-5088.

З 24 січня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Отже, позивач як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, є платником єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст. 4 Закону № 2464 доповнена ч. 4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

До ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 вносилися зміни Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

На час виникнення спірних правовідносин ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 діяла в редакції Закону № 2148 та передбачала таке: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особою з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві обов`язкові умови звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску за себе: 1) така особа отримує пенсію за віком, або є особою з інвалідністю, або досягла віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) така особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, особою з інвалідністю та отримує пенсію.

Таким чином, як платник єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску за себе на підставі положень ч. 4 ст. 4 цього Закону.

Аргументи, наведені позивачем з цього питання, суд вважає доречними і приймає їх.

Факт звільнення позивача від сплати єдиного внеску за себе відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не заперечується і контролюючими органами, зокрема про це свідчить лист Покровсько-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області від 28 листопада 2019 року № 28561/10/05-99-53-34.

Щодо належності позивача до платників єдиного внеску в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, тобто осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику, в тому числі адвокатську, та наявності в нього обов`язку сплачувати єдиний внесок суд зазначає таке.

Як було вказано вище, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у п. п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Згідно з абз. абз. 3-5 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених:

в абзацах 2, 3, 5 та 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», не пізніше наступного робочого для з дня отримання зазначених відомостей;

в абзацах 4, 6 та 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у п. п. 4, 5, 5-1, 15 та 16 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, затверджений Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 1162).

Відповідно до п. 1 Порядку № 1162 цей Порядок розроблено відповідно до ст. 5 Закону № 2464 та інших нормативно-правових актів.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), що передбачено п. 2 Порядку № 1162.

П. 3 Порядку № 1162 установлено, що Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у п. п. 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючими органами шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (п. 4 Порядку № 1162).

Розділ ІІ Порядку № 1162 регламентує взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, на яких поширюється дія Закону № 755 (Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Розділ ІІІ Порядку № 1162 регламентує взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» ні Закон № 2464, ні Порядок № 1162 не передбачають.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11 січня 2012 року, 12 січня 2012 року він взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджено даними ЄДР.

Належні та допустимі докази подання ОСОБА_1 до контролюючого органу заяви за формою 1-ЄСВ, подання якої є обов`язковою умовою для постановки на облік платника єдиного внеску - особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, суду не надані.

За цих обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був взятий на облік як платник єдиного внеску - фізична особа-підприємець.

Реєстраційні дані ОСОБА_1 в ІС «Податковий блок» в розділі «Ознака незалежної професійної діяльності» містять інформацію про те, що позивачу встановлена ознака незалежної професійної діяльності - адвокат, датою встановлення ознаки незалежної професійної діяльності є 21 вересня 2017 року.

За відсутності заяви ОСОБА_1 за формою 1-ЄСВ суд приходить до висновку, що контролюючий орган самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності.

З приводу заяви (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за формою № 5-ОПП (Додаток 8 до Порядку обліку платників податків і зборів (пп. 1 п. 6.7), яку ОСОБА_1 подав до Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 19 вересня 2017 року про взяття його на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця суд зазначає таке.

Порядок обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1158).

На час подання ОСОБА_1 заяви за формою № 5-ОПП, тобто станом на 19 вересня 2017 року, Порядок № 1158 діяв у редакції від 24 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 1.1. розділу І Порядку № 1158 цей Порядок розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платника податків і зборів у контролюючих органах.

Подання заяви за формою № 5-ОПП передбачено пп. 1 п. 6.7. Порядку № 1158, який регламентує взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність.

Суд зазначає, що положення Податкового кодексу України та Порядку № 1158 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ч. 2 ст. 2 Закону № 2464 та положення п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України, відповідно до якої цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, подання ОСОБА_1 заяви за формою № 5-ОПП не могло слугувати підставою для взяття його на облік як платника єдиного внеску - особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки це не передбачено ні Законом № 2464, ні Порядком № 1162.

Відповідно до абз. 4 п. 4 розділу VI «Організація обліку платників єдиного внеску у контролюючих органах» Порядку № 1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Суд зазначає, що закріплене абз. 4 п. 4 розділу VI «Організація обліку платників єдиного внеску у контролюючих органах» Порядку № 1162 право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

З приводу внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування слід зазначити таке.

П. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (ч. 1 ст. 16 Закону № 2464).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 16 Закону № 2464).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 2464).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 2464).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення № 10-1), яке відповідно до Закону № 2464 визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п. 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (п. 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

До відомостей, які містить витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, включені дані щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464 та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення контролюючим органом позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідно до ч.3 ст. 7 КАС України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення п. 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п. 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням п. п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

З огляду на наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми закону, які за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного внеску вона суперечить Закону № 2464, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акту, нижчому за ієрархією від указаного Закону.

Виходячи з встановлених судом фактичних обставин, застосувавши до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права з урахуванням висновків Верхового Суду, викладених в рішенні від 02 вересня 2019 року по зразковій справі № 520/3939/19, що набрало законної сили 04 грудня 2019 року, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДПС у Донецькій області від 07 жовтня 2019 року № Ф-190424-45 про сплату боргу (недоїмки) підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Суд відхиляє доводи та заперечення учасників справи, які ґрунтуються на положеннях п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, виходячи з такого.

Відповідно до абз. 1 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску як фізична особа-підприємець (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464) на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

З заявою про взяття на облік платника єдиного внеску - особи, яка провадить незалежно професійну діяльність (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464) за формою 1-ЄСВ до контролюючого органу ОСОБА_1 не звертався; звітність з єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не подавав; контролюючий орган безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та на цій підставі здійснив нарахування єдиного внеску.

Такі дії контролюючого органу є протиправними безвідносно до того, чи перебуває позивач на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, чи ні.

Щодо вимог позивача про звільнення його від сплати єдиного внеску відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) суд зазначає таке.

Ст. 13 Закону № 3551 визначає пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Так, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 серед іншого особам з інвалідністю внаслідок війни надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших обов`язкових платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, сама по собі наявність у позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не гарантує звільнення від сплати податків, зборів, мита та інших обов`язкових платежів, оскільки п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 відсилає до положень інших законодавчих актів.

Крім того, як вже було зазначено судом, відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулює Закон № 2464.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, позовні вимоги про звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску на підставі п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, Закон № 3551 не встановлює пільг зі сплати єдиного внеску, по-друге, законодавчим актом, що визначаються пільги зі сплати єдиного внеску, є Закон № 2464; по-третє, особи, які звільнені від сплати єдиного внеску Законом № 2464, зокрема на підставі положень ч. 4 ст. 4 цього Закону, додаткового рішення суду з цього питання не потребують.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як особа з інвалідністю ІІ групи позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надані.

Отже, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу та звільнення від сплати єдиного внеску - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-190424-45.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повне судове рішення складено 17 січня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко