Рішення № 92442480, 26.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 160/9777/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05.06.2020 року №10734-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-О1.ОЗ.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час повторного розгляду відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, згідно графічних матеріалів, доданих до клопотання, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, відноситься до іншої земельної ділянки, яка належить державі та має цільове призначення - землі запасу, таким чином відповідачу, на думку позивача, було відомо місце розташування бажаної земельної ділянки, а тому відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та протиправною.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.09.2020 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача повідомив, що під час розгляду заяви позивача, за допомогою Публічної кадастрової карти України була здійснена перевірка місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, та встановлено, що означена земельна ділянка з кадастровим номером 6323180800:03:000:0328 скасовано, внаслідок чого, відомості про неї набули статусу архівних. Таким чином, на думку відповідача, у Головного управління Держгеокадастру в Харківській області не було правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05.05.2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:03:000:0328.

За результатами розгляду означеного клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповідь, оформлену у вигляді листа від 02.10.2019 Д-12592/0-6106/0/95-19 "Про розгляд заяви", за змістом якого ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Позивачу було відмовлено з тих підстав, оскільки по бажаній земельній ділянці розпорядженнями Кегичівської районної державної адміністрації №30 від 07.02.2008р. та №54 від 30.01.2007 третім особам були надані дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Так, по справі №160/1985/20 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-О1.ОЗ.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:03:000:0328 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:03:000:0328.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем повторно розглянув клопотання позивача.

Видано наказ від 05.06.2020 року №10734-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Позивачу відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323180800:03:000:0328 відсутня і що у Національній кадастровій системі відомості щодо вказаної ділянки набули статусу архівних.

Відтак, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач повторно звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена в наказі від 05.06.2020 року №10734-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», не передбачена частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Оцінюючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою на підставі клопотання від 05.05.2019 року, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Втім, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі № К/31204/15).

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 в справі № 819/570/18.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Таким чином, оскільки відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з незаконних підстав, які не підтверджуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами, а суд дійшов висновку про те, що наказ відповідача є протиправним, у суб`єкта владних повноважень залишається лише один варіант поведінки - прийняття позитивного рішення про надання позивачці відповідного дозволу.

При цьому суд враховує повторність неправомірної відмови відповідача за результатами розгляду одного й того ж клопотання позивачки.

Так, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 160/1998/20 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-О1.ОЗ.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:03:000:0328 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Вказане рішення суду набрало законної сили та набуло статусу остаточного. І хоча цим рішенням на відповідача не було покладено обов`язок надати позивачці дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, суд виходить з того, що:

по-перше, цим судовим рішенням констатовано незаконність відмови Головного управління Держгеокадастру у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою;

по-друге, відповідача зобов`язано повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду;

по-третє, зазначений спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача виявився неефективним, оскільки відповідач повторно надав позивачці незаконну відмову, що зумовило необхідність повторного звернення до суду.

Відтак за обставин, коли відповідач фактично не врахував висновків суду у справі №160/1985/20 та повторно прийняв рішення з очевидними ознаками незаконності, саме собою скасування судом такого рішення з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не матиме ефекту, а судовий захист у такому разі буде вважатися неповним, тому суд доходить висновку саме про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-О1.ОЗ.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05.06.2020 року №10734-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-О1.ОЗ.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський