Ухвала суду № 92442051, 23.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про витребування доказів

м. Вінниця

23 жовтня 2020 р. Справа № 120/4439/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3008 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3008 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Як свідчить зміст позовної заяви, предметом спору визначено дії військової частини 3008 щодо непроведення нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року.

18 вересня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, а 02 жовтня 2020 року - доповнення до нього, у якому зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині 3008, а 15 травня 2017 року відповідно до наказу командира військовій частині 3008 №21 о/с його звільнено з військової служби у запас та з 16 травня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З метою підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України 04 лютого 2016 року командувачем Національної гвардії України видано розпорядження №Р-5 "Про підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України". Відповідно до пункту 1.1 вказаного розпорядження та пункту 21.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 липня 2014 року №638, з 01 січня 2016 року встановлено щомісячне преміювання військовослужбовцям Національної гвардії України (крім військовослужбовців строкової служби) відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби, виходячи з асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків на грошове забезпечення у межах фонду преміювання. При цьому, на думку відповідача, сума преміювання з лютого 2016 року по лютий 2018 року була більшою від суми ймовірного розміру індексації. Відтак, на думку відповідача, підстави для нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення відсутні.

Крім того, у відзиві йдеться про те, що позивачем передчасно зроблено висновки щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року, оскільки військовою частиною у відповіді на інформаційний запит позивача повідомлено про відсутність необхідних фінансових документів для надання такої інформації.

Одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Цей принцип визначає особливості адміністративного судочинства і полягає у більш активній ролі суду: саме на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічного з`ясування обставин у справі. Отже, адміністративний суд має повністю встановити обставини справи, щоб на засадах верховенства права ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Водночас, частиною 4 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 2, 3 статті 79 КАС України).

Особливості витребування доказів врегульовано статтею 80 КАС України.

Так, частиною 1 статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина 2 статті 80 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Як свідчать аргументи, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, у період з 2016 по 2018 роки грошові доходи позивача як військовослужбовця Національної гвардії України перевищували ймовірний розмір виплати індексації, що унеможливлювало нарахування індексації грошового забезпечення.

Також у відзиві містяться посилання на те, що у відповіді на інформаційний запит позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року військова частина повідомила про відсутність необхідних фінансових документів для надання такої інформації.

Отже, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази, які б підтверджували доводи представника відповідача щодо отримання позивачем протягом 2016-2018 років такого доходу, що перевищував ймовірний розмір виплати індексації, а також відсутні докази виплати чи невиплати у спірний період індексації грошового забезпечення позивача.

Відтак, з метою підтвердження доводів, наведених у відзиві, слід витребувати у відповідача докази виплати ОСОБА_1 у період з лютого 2016 року по лютий 2018 року грошового забезпечення у розмірі, що перевищує ймовірний розмір виплати індексації, а також інформацію щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по дату звільнення з військової служби.

Керуючись статтями 12, 72, 80, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Витребувати у військової частини 3008 та зобов`язати надати до 30 жовтня 2020 року докази виплати ОСОБА_1 у період з 2016 року по 2018 роки грошового забезпечення у розмірі, що перевищує ймовірний розмір виплати індексації, а також інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 травня 2017 року.

Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович