Рішення № 92442034, 27.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 р. Справа № 120/3784/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) з даним адміністративним позовом, та після усунення його недоліків просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області) щодо відмови у здійсненні відповідних дій для повернення позивачу помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 9 051 грн. та зобов`язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Вінниці Вінницькій області подання про повернення позивачу суму збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9051 грн., сплаченого згідно квитанції № 6 від 02.08.2017 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в серпні 2017 року позивач придбав квартиру, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 02.08.2017 року, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93614399 від 03.08.2017 року. Так, при укладанні договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкта нерухомості, що становить 9051 грн. Посилаючись на норми ч. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", позивач зазначає, що оскільки він придбав житло вперше, то збір сплатив безпідставно. У зв`язку з цим, 03.01.2018 року він вперше звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (наразі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) із письмовою заявою про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, листом від 17.01.2018 року за № 242/11-32-1/07 відповідач роз`яснив, що з наданих ним документів не вбачається правових підстав для його звільнення від сплати збору при придбанні житла, а також запропоновано надати документальне підтвердження права на звільнення від сплати збору. В подальшому, зібравши усі необхідні документи, які підтверджують факт придбання ним житла вперше, 05.02.2020 року він знову звернувся до відповідача із заявою про повернення суми сплаченого збору, на що 07.02.2020 року йому була надана відповідь про те, що наразі відсутній правовий механізм перевірки інформації про факт придбання особою нерухомості вперше, у зв`язку з чим відмовлено в наданні подання до органів Державної казначейської служби України про повернення сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час придбання нерухомого майна. Вищенаведені обставини послугували підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених, на його думку, прав.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

07.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25405/20), в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Зазначає, що в силу вимог ч. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" збір в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна. Водночас, станом на час придбавання позивачем нерухомості в Україні був відсутній механізм перевірки інформації про те, чи особа придбала житло вперше. Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність нормативно-правових актів, які б визначали обов`язок Пенсійного фонду з повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особам, які вперше придбали житло та порядок його здійснення. Натомість Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок 787), не передбачає обов`язку пенсійного органу на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, оскільки такий обов`язок покладений на органи казначейської служби, які здійснюють повернення безпосередньо за відповідною заявою платника. Враховуючи наведене відповідач стверджує, що немає правових підстав для внесення в органи Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу сум сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

14.09.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх. № 26600), у якій вважає доводи відповідача викладені у відзиві безпідставними. Позивач зазначає, що відсутність правового механізму перевірки інформації про факти придбання нерухомості вперше, не може ставитись йому в провину. Вказує, що в силу положень п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Тобто, відповідач, як орган, що контролює його сплату до бюджету, зобов`язаний згідно з вимогами Порядку № 787 внести до органу Казначейства подання про повернення позивачу з бюджету помилково сплачених сум збору.

У своїй відповіді на відзив позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області, яке ухвалою суду від 29.09.2020 року було залишено без задоволення.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.

02.08.2017 року між ОСОБА_2 ("Продавець") та ОСОБА_1 ("Покупець") було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Максимюк Т.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 559, відповідно до якого продавець ОСОБА_2 передала у власність (продала), а покупець ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатив обумовлену цим договором грошову суму - 905100 грн.

З операції купівлі - продажу нерухомого майна позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі - продажу, що становить суму у розмірі 9051 грн. Факт сплати збору підтверджується квитанцією АТ «Укрсиббанк» № 6 від 02.08.2017 року.

Так, 03.01.2018 року позивач вперше звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (наразі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) із письмовою заявою про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 9051 грн.

Однак, листом від 17.01.2018 року № 242/11-32-1/07 "Щодо сплати збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна" відповідач роз`яснив, що УПФ України в місті Вінниці не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та фактично запропоновано надати документальне підтвердження права на звільнення від сплати збору.

Зібравши усі необхідні документи, які підтверджують обставини придбання ним житла вперше, позивач 05.02.2020 року вдруге звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення суми безпідставно сплаченого збору, долучивши ряд додаткових документів, зокрема копію договору купівлі-продажу від 02.08.2017 року, копію витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93614399 від 03.08.2017 року, копію квитанції № 6 від 02.08.2017 року про сплату збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна від 02.08.2017 року на суму 9051 грн., а також копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.11.2019 року за № 190788907.

Листом відповідача від 07.02.2020 року № 0200-0502-8/3628 "Щодо повернення коштів" позивача повідомлено, що у зв`язку із тим, що відсутній правовий механізм перевірки інформації про факт придбавання особою нерухомості вперше, правові підстави для надання повідомлення до органів Державної казначейської служби України про повернення сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час придбавання нерухомого майна в органів Пенсійного фонду України відсутні.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон від 26.06.1997 № 400/97-ВР).

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону від 26.06.1997 № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом від 26.06.1997 № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 за № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як вбачається з наявних у справі копій договору купівлі-продажу квартири від 02.08.2017 року, нотаріально посвідченого і зареєстрованого в реєстрі за № 559, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.08.2017 року № 93614399, позивачем придбано у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 9051 грн. грн. (1% від операції купівлі-продажу нерухомого майна) підтверджується квитанцією АТ «Укрсиббанк» за № 6 від 02.08.2017 року.

Згідно з наявною у справі Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.11.2019 року № 190788907, вбачається, що за позивачем відсутні інші відомості про придбання ним житла, крім вищевказаної квартири, що дає суду підстави для висновку про придбання позивачем житла вперше.

Відповідач не надав доказів, які б спростували вказані аргументи позивача і надані ним докази про придбання позивачем житла вперше.

Беручи до уваги твердження позивача, які підтверджені належними доказами і не були спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про те, що він вперше придбав житло, тому на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" і п. 15-1 Порядку № 1740 був звільненим від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа № 819/1667/17).

На час придбавання позивачем житла і звернення до відповідача із заявами чинне національне законодавство не визначало механізму звільнення від сплати збору на обов`язкове державне страхування з операцій придбання громадянами житла вперше.

Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про протиправний характер оскаржуваної бездіяльності відповідача.

Аналізуючи процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 за № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.

Пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787), передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно з п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком № 1 до цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 787 передбачено, що заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в оформленні подання про повернення помилкового сплаченого позивачем збору та зобов`язання відповідача оформити це подання є підставними і підлягають задоволенню.

В той же час є помилковими доводи позивача з приводу того, що відповідач також повинен звернутися до органів Державної казначейської служби України з вказаним поданням.

Так, в силу вимог пунктів 5, 10 Порядку № 787 подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Отже, згідно з Порядком № 787 обов`язок відповідача обмежується лише оформленням подання на повернення помилково або надміру зарахованого до бюджету збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тоді як внесення цього подання до відповідного органу Казначейства здійснюється самим платником, тобто позивачем з відповідним пакетом документів, передбаченим цим Порядком.

Відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог щодо зобов`язання відповідача подати до уповноваженого органу Державної казначейської служби України подання належить відмовити.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За наведених вище обставин суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору згідно положень статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 420,40 грн. ( 1/2 від 840,80 грн.)

Керуючись ст. 73-76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у оформленні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 9051 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сформувати подання уповноваженому органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 9051 (дев`ять тисяч п`ятдесят одну) гривню, сплаченого згідно квитанції № 6 від 02.08.2017 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.10.2020.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович