Ухвала суду № 92439241, 21.10.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.10.2020 Справа № 914/637/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., у справі

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави

в особі: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

до відповідача: Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича»

про: розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

Представники

прокуратури: Леонтьєва Н.Т.;

позивача: не з`явився;

відповідача: Мусаковський А.В.,

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні з розгляду спору по суті, в яке з`явилися прокурор та представник відповідача, судом розглянуто наступні клопотання учасників справи:

так, 26.08.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№25128/20.

Обґрунтовуючи наявність підстав для залишення позову без розгляду, відповідач звертає увагу суду, що позовну заяву у цій справі підписано заступником прокурора Львівської області.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про прокуратуру» (тут і надалі по тексту в редакцій, чинній на момент підписання позовної заяви), у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури.

Оскільки до позовної заяви не додано доказів відсутності Прокурора Львівської області та Першого заступника прокурора області, на думку відповідача, підстави для підписання позовної заяви Заступником прокурора області відсутні, а відтак, позов підлягає залишення без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Проте, з такими доводами відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне:

прокуратурою Львівської області заявлено позов у цій справі в ході виконання її конституційних функцій, як державного органу, щодо здійснення представництва інтересів держави в суді.

Так, згідно положень ст.5 Закону України «Про прокуратуру», функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, якими, відповідно до ч.1 ст.15 вищевказаного Закону України, є:

1) Генеральний прокурор;

2) перший заступник Генерального прокурора;

3) заступник Генерального прокурора;

4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор;

4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України);

6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про прокуратуру», прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Згідно з ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

При цьому, відповідно до п.1.16 Регламенту Прокуратури Львівської області, посилання на який містяться також і у клопотанні відповідача, Прокурор області, його перший заступник або заступники відповідно до розподілу обов`язків є повноважними особами для підписання довіреностей, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв за нововиявленими або виключними обставинами, а також інших процесуальних документів, у тому числі у справах, у яких прокуратура області, її посадові та службові особи беруть участь як сторони або треті особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у заступника прокурора Львівської області наявне право на підписання позовної заяви у цій справі, а отже, підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№25128/20 від 26.08.2020р.) відсутні.

Також, розглянувши подане прокурором клопотання про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№2388/20 від 22.09.2020р.), суд зазначає наступне:

підставою для відповідної заміни прокурор зазначає зміну орендодавця спірної земельної ділянки (з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на Новокалинівську міську раду) та набуття Новокалинівською міською радою права власності на таку земельну ділянку, що, на думку прокурора, відбулося 11.12.2019р. - в день державної реєстрації за Новокалинівською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку, тобто після звернення до суду із цим позовом.

Натомість, розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018р. було вирішено питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Так, на підставі цього розпорядження, ГУ Держгеокадастру у Львівській області було видано наказ №13-6870/16-18-СГ від 20.12.2018р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність». Згідно цього наказу, ГУ Держгеокадастру у Львівській області передало Новокалинівській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1265,1523га, які розташовані на території Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області.

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 р. ГУ Держгеокадастру у Львівській області передало з державної власності, а Новокалинівська міська рада прийняла у комунальну власність відповідні земельні ділянки.

Вищезазначений наказ та акт є підставою для державної реєстрації права на вказані земельні ділянки.

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено визначення поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Здійснення державної реєстрації прав (їх обтяжень) на нерухоме майно за загальним правилом означає підтвердження державою фактів набуття, припинення чи переходу відповідних речових прав, що надає право управненій особі посилатися на відомості з Державного реєстру прав у спорах з третіми особами для підтвердження відповідних фактів у встановленому поряд

Проте державна реєстрація не є підставою набуття права власності. За своєю правовою природою, реєстрація полягає у визнанні правопорядком юридичних фактів набуття, зміни та втрати права власності, тобто засвідчення державою вже існуючого на момент здійснення реєстрації права власності.

Ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку. При дослідженні обставин наявності в особи права власності необхідно встановити правову підставу набуття такого права, а не обмежуватись виключно встановленням факту державної реєстрації (позиція Верховного Суду, викладена в п.63 постанови від 10.06.2020р. у справі №906/585/19 та в п.25 постанови від 13.11.2019р. у справі №916/665/18).

Натомість саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11 та 328 ЦК України), в тому числі на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування; при цьому пов`язаність з державною реєстрацією моменту виникнення права власності чи іншого речового права не виключає первинності існування підстав, на яких виникає відповідне речове право.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з вищевказаними доводами прокурора

Відповідно до ч.1 ст.52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки позовна заява подавалась прокуратурою Львівської області та саме прокурором було визначено позивача - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, права якого, на думку прокурора були порушені, при цьому, враховуючи те, факт державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не є фактом набуття такого права, підстави для заміни позивача на Новокалинівську міську раду відсутні.

З підстав наведених вище, у задоволенні клопотання прокурора про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№2388/20 від 22.09.2020р.) слід відмовити.

Беручи до уваги наведене, керуючись ст.ст. 52, 177, 181-183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» про залишення позову без розгляду (вх.№25128/20 від 26.08.2020р.) відмовити.

2. У задоволенні клопотання прокурора про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№2388/20 від 22.09.2020р.) відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст ухвали складено 26.10.2020р.

Суддя М.Р. Король