Рішення № 92439076, 08.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1172/20

За позовомАкціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)ДоКомунального підприємства теплових мереж “Яготинтепломережа” (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. 1-го Травня, 1)Про стягнення 335358,30 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Булавіна Є.С.

Представники:

Від позивача Єгоров В.С., адвокат (посвідчення №1292 від 04.11.2017)Від відповідача Мамаєв Д.Ю, адвокат (посвідчення №КВ6127 від 12.07.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом №14/4-2680-20 від 21.04.2020 про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж “Яготинтепломережа” 335358,30 грн, з яких 165958,10 грн пені, 31980,66 грн 3% річних та 137419,54 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, за якими оплату за поставлений природний газ відповідно до договору №1828/1617-БО-17 постачання природного газу від 27.10.2016 відповідач здійснив несвоєчасно, тобто не виконав свого обов`язку у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 №911/1172/20, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.07.2020 відповідач надав до Господарського суду Київської області відзив на позовну заяву (вхідний № суду 14228/20), в якому просить суд відмовити у позові в повному обсязі з підстав того, що 03.11.2016 прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі – Закон), який набрав чинності 30.11.2016, і вказаним Законом передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, а відтак штрафні та фінансові санкції заявлені позивачем до стягнення з відповідача не підлягають задоволенню з причин саме нарахування їх на газ спожитий до набрання чинності вказаним Законом, тобто до 30.11.2016, а нараховані підлягають списанню, а також нараховані після набрання чинності Законом не підлягають стягненню з причин саме проведення всіх розрахунків за договором постачання природного газу. Також, відповідач посилається на те, що позивачем фактично завищено розмір штрафних та фінансових санкцій на суму 84144,00 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач, поряд із запереченнями проти позову, просить суд призначити справу до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін.

15.07.2020 від позивача до суду надійшла заява від 15.05.2020 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з посиланням на п.4 ч. 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, де вказується, що суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. У поданій заяві Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” вказує, що у позовній заяві від 2104.2020 №14/4-2680-20 він помилково клопотав перед судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. На переконання позивача характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі та з`ясування питання щодо своєчасності розрахунку за поставлений природний газ вимагають проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

20.07.2020 Господарським судом Київської області отримано відповідь на відзив №39/5-473-20 вів 15.07.2020, відповідно до якої позивач вважає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не навів обґрунтованих підстав, які б спростували аргументи, викладені у позовній заяві. Також вважає, що положення Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” не можуть бути застосовані до спірних відносин, які виникли між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2020 вирішено перейти до розгляду справи №911/1172/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.08.2020.

07.08.2020 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: лист №8/10-1769-17 від 10.10.2017 та повідомлення про включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії станом на 10.10.2017.

07.08.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у підготовчому засіданні на 11.09.2020.

11.09.2020 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2020.

02.10.2020 Господарським судом Київської області на місці оголошено перерву у судовому засіданні на 08.10.2020.

08.10.2020 у судовому засіданні після з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 перейменоване в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, в якості постачальника, та Комунальне підприємство теплових мереж “Яготинтепломережа”, в якості споживача, уклали договір №1828/1617-БО-17 постачання природного газу (далі – договір), за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з п.1.3 договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Пунктом 1 додаткової угоди №4 до договору постачання природного газу від 23.01.2017 доповнено пункт 1.3 договору: необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, визначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Пунктом 2 додаткової угоди №4 до договору постачання природного газу від 23.01.2017 визначено, що пункт 1.3 розділу 1 “Предмет договору” договору вважати відповідно пунктом 1.4 цього договору.

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 920,0 тис.куб.метрів (дев`ятсот двадцять тисяч куб.метрів), у тому числі за місяцями: жовтень-90,0 тис.куб.м, листопад-150 тис.куб.м, грудень-180 тис.куб.м, загалом за IV квартал 2016-420,0 тис.куб.м. За січень-200,0 тис.куб.м, за лютий-170,0 тис.куб.м, за березень-130,0 тис.куб.м, загалом за І квартал 2017-500 тис. куб.м (п.2.1договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п.4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна за природний газ визначається відповідно до п.5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Додатковою угодою №3 до договору постачання природного газу від 30.12.2016 п.5.1 договору викладено у такій редакції: регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Відповідно до п.5.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000 куб.метрів природного газу за цим договором з 01.10.2016 становить 5916,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20% - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ -7099,20 грн (сім тисяч дев`яносто дев`ять грн 20 коп).

Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 28.10.2016 п.5.2 договору викладено в такій редакції: ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.11.2016 становить 6819,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) – 1363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 8182,80 грн (вісім тисяч сто вісімдесят дві грн 80 коп).

Додатковою угодою №2 до договору постачання природного газу від 22.11.2016 п.5.2 договору викладено в такій редакції: ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.12.2016 становить 7148,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) – 1429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ – 8577,60 грн (вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім грн 60 коп).

Додатковою угодою №3 до договору постачання природного газу від 30.12.2016 п.5.2 договору викладено в такій редакції: ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 23.12.2016 становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ -5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн 40 коп).

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством,-у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”; 2) в будь - якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку,-у разі коли на споживача не поширювалась дія статті 19-1Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості-за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу – відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу – сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу – погашається основна сума заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Положеннями п.11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору;

Додатковою угодою №4 до договору постачання природного газу від 23.01.2017 п.п.1 п.11.3 договору викладено в наступній редакції: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Згідно з п.3 додаткової угоди №1 від 28.10.2016 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.11.2016.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 22.11.2016 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.12.2016.

У п.3 додаткової угоди №3 від 30.12.2016 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 23.12.2016.

Положеннями п.10 додаткової угоди №4 від 23.01.2017 зазначено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності і діє з дати її підписання сторонами.

Приписами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2016 по лютий 2017 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4170130,60 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2016 на суму 1334704,69 грн, від 31.12.2016 на суму 1046852,85 грн, від 31.01.2017 на суму 876750,34 грн та від 28.02.2017 на суму 911822,72 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до банківських виписок з рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи, оплата за переданий природний газ здійснювалася відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів, з призначенням платежу “За спожитий природний газ згідно договору №1828/1617-БО-17 від 27.10.2016”. Загальна сума грошових коштів перерахованих відповідачем позивачу складає загальну суму вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу відповідно до підписаних актів приймання-передачу природного газу у розмірі 4170130,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував за переданий природний газ з порушенням строків оплати, встановлених договором (докази оплати містяться в матеріалах справи), остаточно розрахувавшись лише 16.03.2018, а, отже, неналежним чином виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу.

Заперечення відповідача з посиланням на приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

03.11.2016 прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі – Закон), який набрав чинності 30.11.2016.

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.1 Закону процедура врегулювання заборгованості – заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Учасники процедури врегулювання заборгованості – підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з ст.1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач оплату за переданий природний газ провів в період з 30.01.2017 поза встановленими договором строками, тобто після набрання чинності вищезазначеним Законом, матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів протилежного, а відтак положення вказаного Закону в частині не нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, тому позовні вимоги позивача є правовірними та відповідачем не спростованими.

Позивач на підставі п.8.2 договору просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу пеню за загальний період прострочення з 26.01.2017 по 27.09.2017 в сумі 165958,10 грн.

Згідно з п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст.230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, задатком, правом довірчої власності.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмір, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що з урахуванням п.6.1 договору, зобов`язання вважається простроченим відповідачем з 26-го числа відповідного місяця, у випадку ухилення останнього від оплати товару в строк до 25-го числа місяця, у якому зобов`язання мало б бути виконано.

Отже, позивач вправі нарахувати пеню за прострочення зобов`язання відповідача по оплаті вартості поставленого природного газу за актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2017 за період з 26.02.2017 по 26.08.2017, однак позивач здійснив розрахунок пені за прострочку оплати поставленого природного газу за актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2017 за період з 28.02.2017 по 27.08.2017.

В даному випадку суд не вправі обмежувати право позивача на визначення дати початку періоду прострочки, оскільки вона не виходить за межі можливого періоду нарахування неустойки, відповідно до умов договору і вимог чинного законодавства.

Щодо кінцевої дати періоду нарахування пені суд зауважує, що вона визначена позивачем невірно, виходячи зі змісту ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою обмежено строк нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало б бути виконано.

Згідно з розрахунком, зробленим судом з врахуванням суми заборгованості, та періоду нарахування пені, заявленої позивачем та встановленою судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 165061,50 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені в розмірі 896,60 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Також, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 31980,66 грн 3% річних за загальний період прострочення з 26.01.2017 по 15.03.2018 та 137419,54 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 01.03.2017 по 28.02.2018.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком, зробленим судом з врахуванням суми заборгованості та періоду нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 31980,65 грн та інфляційні втрати в розмірі 137419,54 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 0,01 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк, визначений договором, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача 165061,50 грн пені, 31980,65 грн 3% річних та 137419,54 грн інфляційних втрат, як правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не заперечені та належним чином не спростовані.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати у справі №911/1172/20 покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5016,92 грн.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Яготинтепломережа” про стягнення 335358,30 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Яготинтепломережа” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 165061 (сто шістдесят п`ять тисяч шістдесят одну) грн 50 коп пені, 31980 (тридцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят) грн 65 коп 3% річних, 137419 (сто тридцять сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 54 коп інфляційних втрат та 5016 (п`ять тисяч шістнадцять) грн 92 коп судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Яготинтепломережа” про стягнення 896,60 грн пені та 0,01 коп 3 % річних.

Позивач – Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач – Комунальне підприємство “Яготинтепломережа” (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. 1-го Травня, 1, ідентифікаційний код 24223294).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.10.2020.

Суддя О.О. Третьякова