Рішення № 92439008, 29.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/420/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали справи № 911/420/18 у частині клопотання Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про розподіл судових витрат в суді першої інстанції у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815

в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200

до Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

08000, Київська область, Макарівський район, смт Макарів, вул. Леніна, буд. 71/1, код ЄДРПОУ 00992160

про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за маневрену роботу та телеграфного збору

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Буртовий М.В., посвідчення № 2762/10 від 27.01.2005.

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 429/18 від 01.03.2018) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за маневрену роботу та телеграфного збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2018 (повне рішення складено 08.06.2018) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2018, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019, відмовлено у покладенні на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115102,71 грн. та судових витрат, що пов`язані із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у розмірі 1153,60 грн., які сплатило та має сплатити Державне підприємство "Макарівське лісове господарство" у зв`язку із розглядом справи № 911/420/18.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2020 касаційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" задоволено, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у справі № 911/420/18 скасовано, справу в частині розгляду клопотання Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про розподіл судових витрат в суді першої інстанції передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

06.02.2020 до Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 911/420/18.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 справу розподілено судді Саванчук С.О.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2020 прийнято до розгляду справу № 911/420/18 та призначено судове засідання на 25.02.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист з додатками (вх. № 3482/20 від 13.02.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката (вх. № 4209/20 від 24.02.2020).

У судове засідання 25.02.2020 з`явились всі учасники судового процесу та надали усні пояснення по справі.

25.02.2020 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 03.03.2020 о 16:30, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання учасникам справи часу на підготовку до розгляду.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду поштою надійшла копія ухвали (вх. № 4825/20 від 02.03.2020) про витребування матеріалів справи № 911/420/18 з Господарського суду Київської області, у зв`язку із розглядом судом апеляційної інстанції заяви Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про розподіл судових витрат, поданою під час розгляду апеляційної скарги Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2020 зупинено провадження у справі, матеріали справи направлені до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2020 поновлено провадження у справі № 911/420/18 та призначено судове засідання на 29.09.2020.

У судове засідання 29.09.2020 з`явився представник відповідача, який підтримав заяву у повному обсязі, представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

За результатами розгляду у судовому засіданні 29.09.2020 клопотання Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" про розподіл судових витрат в суді першої інстанції у справі № 911/420/18, з урахуванням позицій обох сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідачем заявляються судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 115102,71 грн. та судові витрати, що пов`язані із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у розмірі 1153,60 грн., у зв`язку з тим, що рішенням у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивачем подане клопотання про зменшення розміру спірних витрат: повністю відмовити у частині витрат, що пов`язані із залученням третьої особи та відмовити у частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 55102,71 грн., а в іншій частині - зменшити розмір до 5000,00 грн.

Доводи позивача полягають у такому.

1. Відповідач не надав суду першої інстанції підтвердження надсилання (надання) позивачу доказів: копії договору про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, проекту акта здачі-прийняття виконаних робіт б/н від 04.06.2018 та рахунків АО "Юридична фірма "Ілляшев та партнери", відтак, ці докази підлягають відхиленню судом за частиною 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Витрати щодо спроби залучення третьої особи не можуть бути віднесені до судових у справі, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки третю особу не залучено судом до участі у справі, відтак, ці витрати не пов`язані з розглядом справи.

3. Необхідним є встановлення судом пов`язаності витрат на послуги адвоката, що розглядаються, з даною справою та врахування висновків судів, зокрема, Верховного Суду, у справі № 910/3984/18 про відсутність належних доказів понесення витрат саме у конкретній справі, оскільки АО "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" надавало послуги відповідачу за одним договором у декількох справах: №911/3716/17, № 911/3715/17, №911/3719/17, рішення у справах прийняті на користь відповідача, проте, витрати у вказаних справах не підлягали розподілу.

4. Розмір заявлених судових витрат істотно перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача, що ним поданий у відзиві у розмірі 60000,00 грн., відтак, у частині різниці між остаточним і попереднім розрахунками у розмірі 55102,71 грн. має бути відмовлено відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

5. Судові витрати, що заявлені, не співмірні з обставинами, що вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у рішенні в даній справі суд дійшов висновків про обгрунтованість вимог позивача, проте, відмовив у позові у зв`язку із пропуском позовної давності.

Відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Судом враховано, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідачем подано у своїй першій заяві по суті справи, в якій обгрунтовано неможливість чіткого визначення суми умовами договору про надання правової допомоги, відповідно до яких гонорар адвоката визначається не однією сумою, а погодинним тарифом, відтак, остаточний його розмір може бути визначений лише після надання усіх послуг, що приймається судом та, крім того, з урахуванням цих обставин, різниця між попереднім та остаточним розрахунком судових витрат не являється істотною.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 911/420/18 встановлені такі обставини.

При визначенні статусу представника ДП "Макарівське лісове господарство", суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17, частково погодився із доводами ДП "Макарівське лісове господарство" стосовно відсутності обов`язку відображати в довіреності факту наявності у представника статусу адвоката. При цьому, погодився із встановленим судом першої інстанції фактом представництва інтересів сторони Христофоровим О.В. як фізичною особою, а не як адвокатом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій, що, оскільки всі документи (відзив, заяви тощо) підписувались Христофоровим О.В. як представником відповідача без зазначення його статусу адвоката, а також довіреність №01-21/4 від 03.01.2018 від Державного підприємства "Макарівське лісове господарство", видана Христофорову О.В. як фізичній особі - громадянину, а не як адвокату, то це підтверджує факт представництва інтересів сторони Христофоровим О.В. як фізичною особою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17 висловила правову позицію про те, що важливим є те, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про представництво інтересів сторони Христофоровим О.В. як фізичною особою залишили без дослідження відзив, в якому на виконання частини першої статті 124 та пункту 8 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи та зазначено про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням "Ілляшев та партнери" на підставі договору; долучені до заяви про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог договір про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Ілляшев та партнери" та ДП "Макарівське лісове господарство"; Умови надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та партнери"; долучені до клопотання про залучення доказів щодо понесених судових витрат наказ про прийняття Христофорова О.В. на посаду адвоката № 03-пр від 12.01.2018, наказ про прийняття Лазебного Д.В. на посаду адвоката № 02-пр від 11.01.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю Христофорова О.В. № 1164 від 12.03.2004, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю Лазебного Д.В. № 1916 від 15.04.2015.

Ще однією підставою для відмови у задоволенні заяви про вирішення питання щодо судових витрат судами зазначено те, що акт здачі-прийняття виконаних робіт не підписаний, що унеможливлює встановлення факту надання та отримання послуг, та відсутність доказів фактичного понесення витрат ДП "Макарівське лісове господарство" (платіжне доручення, квитанція).

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з цих підстав, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позиція судів попередніх інстанцій полягає в тому, що односторонньо складений акт (за відсутності підпису замовника) не може підтверджувати факт отримання таких послуг.

Поряд з цим, зі змісту частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що розмір витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які оцінюються судами відповідно до положень статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судами встановлено, що в якості доказів на підтвердження наданих послуг відповідачем надано: договір про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" та ДП "Макарівське лісове господарство"; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт б/н від 04.06.2018 (без підпису замовника); копію рахунку № 21799 від 14.05.2018; копію рахунку № 21798 від 18.05.2018; копію рахунку № 21801 від 04.06.2018.

Крім того, до суду першої інстанції подані копії деталізації рахунків № 21799 від 14.05.2018; № 21798 від 18.05.2018; № 21801 від 04.06.2018, де вказано детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням виконавця, дати надання відповідної послуги, витраченого часу та встановленого тарифу.

Проте, ані суд першої інстанції, ані апеляційний господарський суд не надали зазначеним документам оцінки та не зазначили, чому ці документи не можуть бути підтвердженням надання правової допомоги. До того ж, складення акту здачі-прийняття виконаних робіт не передбачено ні умовами договору, ні умовами надання юридичних послуг.

За результатами дослідження доказів, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 11 від 10.01.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» та Державним підприємством "Макарівське лісове господарство", відповідно до пункту 1 якого, юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених цим договором та «Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери», які є невід`ємною частиною цього договору; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт б/н від 04.06.2018; копію рахунку №21799 від 14.05.2018; копію рахунку №21798 від 18.05.2018; копію рахунку №21801 від 04.06.2018.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із залученням третьої особи, до матеріалів справи долучено: накладні № 22-3133-7757, № 22-3133-7889 та платіжні доручення.

При цьому, судом враховано, що докази, врахування яких заперечується позивачем, залучені до ухвалення рішення щодо спору у даній справі, доводи щодо їх врахування судом мали міститись в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції, натомість, судами усіх інстанцій, у тому числі, Верховним Судом, вказані документи оцінювались як докази у справі, відповідно до висновків Верховного Суду у даній справі у постанові від 30.01.2020 вказано, що під час нового розгляду справи суд першої інстанції має дослідити наявні у справі докази та за ними встановити обсяг наданих послуг та їх вартість.

Виходячи зі змісту статті 131-2 Конституції України, обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат.

При цьому, пунктом 11 частини 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що у довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

10.01.2018 між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» та Державним підприємством «Макарівське лісове господарство» укладено договір про надання правової допомоги № 11, згідно з яким юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту, на умовах, визначених цим договором та Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери» (далі - Умови), які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору клієнт зобов`язаний відшкодовувати юридичній фірмі витрати, пов`язані з виконанням договору у розмірі та порядку визначеному умовами надання послуг.

Згідно з пунктом 5.1 Договору вартість юридичних послуг, що надаються відповідно до цього договору, визначається згідно з Умовами надання послуг.

Згідно з пунктом 6 Умов надання юридичних послуг, встановляються для кожного із спеціалістів почасова ставка, на основі якої здійснюється розрахунок гонорару фірми «Ілляшев та Партнери». Зазначена ставка може час від часу змінюватись партнерами «Ілляшев та Партнери» на свій власний розсуд. Клієнт має право ознайомлюватись у будь-який час з розмірами почасових ставок спеціалістів та повідомляється про зміну таких ставок завчасно до такої зміни. На даний час, розмір почасової ставки всіх спеціалістів «Ілляшев та Партнери» становить від 120 Євро до 360 Євро.

Пунктом 8.1 Умов визначено, що фірма виставляє рахунки щомісячно.

Відповідно до пункту 8.3 Умов, якщо інше не узгоджено, рахунки сплачуються клієнтом протягом 10 днів з дати отримання рахунку.

Згідно з пунктом 9.8 Умов, клієнт відшкодовує витрати на проїзд автомобілем за межами міст, в яких розташовані офіси «Ілляшев та Партнери» в сумі з розрахунку еквівалент 0.30 Євро за один кілометр.

Крім зазначених вище, на підтвердження надання послуг адвокатом до матеріалів справи долучені деталізації по рахункам, які взяті до уваги судом як належні та допустимі докази обсягу послуг та їх вартості, з огляду на те, що вони прямо передбачені пунктом 8.2. Умов надання юридичних послуг, що являються невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги відповідачу, за яким такі деталізації до рахунків і є тими документами, у яких визначаються послуги, що надані, їх обсяги та вартість, при цьому, судом враховано, що форма деталізацій, що надана суду, відповідає вимогам пункту 8.2. Умов.

На підтвердження надання послуг до матеріалів справи долучено такі деталізації до рахунків.

1. Деталізація по рахунку № 21799 від 14.05.2018, згідно з якою:

- 03.04.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги, а саме: підготовка до судових засідань, а також представництво ДП «Макарівське лісове господарство» у судовому засіданні, з визначенням витраченого часу: 1,3 год. та час на дорогу - 1,3 год.;

- 18.04.2018 виконавцем Лазебним Д.В. надані послуги: складання письмових пояснень відносно пропущення строків позовної давності з визначенням витраченого часу: 0,3 год.;

23.04.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка до судових засідань, а також представництво відповідача у справах № 911/3716/17 та № 911/420/18 з визначенням витраченого часу: 2,4 год. та час на дорогу - 2,4 год.

Стосовно вищевказаного, щодо надання послуг у двох справах: № 911/3716/17 та 911/420/18, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу за надання послуг у справі № 911/3716/17, оскільки витрати на правничу допомогу, що надана у справі № 911/3716/17 мають заявлятися до стягнення безпосередньо у тій справі, крім того, їх розгляд у даній справі може призвести до подвійного нарахування витрат.

- 23.04.2018 виконавцем Лазебним Д.В. надані послуги: складання заяви про розподіл судових витрат у справі № 911/420/18 з визначення витраченого часу - 0,6 год.

Крім того, деталізація містить відомості відносно тарифів виконавців, а саме: Христофоров А.В. – 145 Євро за год., витрати за годину проїзду - 72,50 Євро; ОСОБА_1 – 120 Євро за год.

Стосовно вищевказаних витрат на дорогу, їх роз`яснено як проїзд адвокатом автомобілем у місті Києві від офісу адвоката до приміщення Господарського суду Київської області, відтак, судом враховано, що матеріали справи жодним чином не підтверджують факт витраченого часу - 3,4 год. на проїзд адвокатом Христофоровим А.В., що унеможливлює стягнення зазначених витрат, до того ж, відповідно до пункту 9.8. Умов, клієнт відшкодовує витрати на проїзд автомобілем за межами міст, в яких розташовані офіси "Ільяшев та Партнери": відповідно до наданих до матеріалів справи документів та пояснень представника відповідача, офіс адвоката знаходиться у тому ж місті, що і Господарський суд Київської області - місті Києві, відтак, Умови не передбачають покладення таких витрат на клієнта і, відповідно, ці витрати не стають судовими витратами сторони у справі.

Пояснення представника відповідача у судовому засіданні про те, що адвокатське об`єднання при складанні Умов мало на увазі слово "місць", а не "міст", не беруться судом до уваги, на підставі абзацу 2 частини 3 статті 213 Цивільного кодексу України: за буквальним значенням слів і понять, а, з огляду на те, що значення цих слів є загальновідомими, судом вони не роз`яснюються, при цьому, суд звертає увагу адвокатського об`єднання, що саме у такій редакції клієнт - відповідач погодив умови договору про правничу допомогу, а також на те, що при складанні договорів з клієнтами необхідним є уникання заміни слів та понять, що визначають зміст зобов`язань сторін, іншими словами, близькими за звучанням.

Відповідно до частини 1 статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється згідно з статтею 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статті 213 Цивільного кодексу України, та подальші рівні тлумачення не застосовуються, у разі достатності попереднього.

Одночасно, якщо правила встановленні статті 213 Цивільного кодексу Українине дозволяють визначити зміст відповідної умови договору застосовується принцип тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте, були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, 06 грудня 2007 року), (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц).

Відтак, з огляду на те, що Умови складено адвокатським об`єднанням щодо усіх клієнтів, саме воно повинне нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

З урахуванням вищевикладеного, за результатами розгляду деталізації по рахунку № 21799 від 14.05.2018, суд дійшов висновку про доведеність надання послуг на суму 470 Євро, що в еквіваленті на гривню становить 14692,20 грн.

2. Деталізацію рахунку № 21798 від 18.04.2018, згідно з якою:

- 06.03.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: аналіз наданих документів: позовна заява у справі № 911/420/18 з визначенням витрачено часу – 1,8 год.

- 14.03.2018 виконавцем Христофором А.В. надані послуги: аналіз матеріалів наданих Одеською митницею на адвокатський запит з визначенням витраченого часу – 2,2 год.

- 20.03.2018 виконавцем Лазебним Д.В. надані послуги: підготовка відзиву на позовну заяву з урахуванням строків позовної давності з визначенням витраченого часу – 2,4 год.; підготовка заяв про залучення третіх осіб – 0,7 год.; підготовка проекту ухвали суду в порядку статті 170 ГПК – 0,6 год., проект повідомлення СЧ «Пролісок» про залучення товариства в якості третьої особи – 0,3 год.

- 26.03.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка та оформлення документів для подання в суд (відзив на позовну заяву, заяви про залучення третьої особи) з визначенням витраченого часу – 1,1 год.

Крім того, деталізація містить відомості відносно тарифів виконавців, а саме: Христофоров А.В. – 145 Євро за год.; ОСОБА_1 – 120 Євро за год.

За результатами розгляду деталізації по рахунку № 21798 від 18.04.2018, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість надання послуг на суму 1219,5 Євро, що в еквіваленті на гривню становить 39304,48 грн., при цьому, судом взято до уваги, що всі дії адвоката щодо стратегії представлення інтересів відповідача знайшли своє відображення у судовому процесі, підрахунок математичним способом вартості послуг, що мали позитивний результат або ні, не відображає характер послуг, що надані, оскільки неможливо вирахувати у відсотковому співвідношенні, які саме дії призвели у загальному до позитивного для відповідача результату розгляду справи.

3. Деталізацію рахунку № 21801 від 04.06.2018 згідно з якою:

- 07.05.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка до судових засідань, а також представництво інтересів в суді у справі № 911/420/18, з визначенням витраченого часу – 1,2 год. та часу на проїзд – 1,2 год.

Висновки суду щодо витрат на проїзд адвоката Христофорова А.В. - 1,2 год. аналогічні тим, що наведені стосовно деталізації по рахунку № 21799 від 14.05.2018 - вказані витрати нічим не підтверджені та їх відшкодування клієнтом не передбачено Умовами.

- 23.05.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка додаткових пояснень у справі № 911/420/18 з визначенням витраченого часу – 1,5 год.

- 24.05.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка додаткових пояснень у справі № 911/420/18 з визначенням витраченого часу – 1,3 год.

- 25.05.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: аналіз пояснень Одеської митниці у справі № 911/3716/17 з метою оптимізації правової позиції ДП «Макарівське лісове господарство» під час розгляду справ № 911/3715/17, 911/3719/17, 911/420/18.

З урахуванням надання послуг у трьох справах: № 911/3715/17, 911/3719/17, 911/420/18, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу за надання послуг у справах 911/3715/17, 911/3719/17, оскільки, витрати на правничу допомогу, що надані у справах № 911/3715/17, 911/3719/17 мають заявлятись до стягнення безпосередньо у них, а задоволення заяви в цій частині може призвезти до подвійного стягнення витрат на правничу допомогу.

- 29.05.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка до судових засідань, а також представництво інтересів в суді у справі № 911/420/18 з визначенням витраченого часу – 2,8 год. та часу на проїзд – 1,1 год.

Висновки суду щодо витрат на проїзд адвоката Христофорова А.В. - 1,1 год. аналогічні тим, що наведені стосовно інших витрат на проїзд - вказані витрати нічим не підтверджені та їх відшкодування клієнтом не передбачено Умовами.

- 30.05.2018 виконавцем Христофоровим А.В. надані послуги: підготовка заяви відносно стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 911/420/18 з визначенням витраченого часу – 0,9 год.

Крім того, деталізація містить відомості відносно тарифів виконавців, а саме: Христофоров А.В. – 145 Євро за год. та витрати за годину проїзду 72,50 Євро.

За результатами розгляду деталізації по рахунку № 21801 від 04.06.2018, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість надання послуг на суму 1189 Євро, що в еквіваленті на гривню становить 36228,83 грн.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, при відмові у позові покладаються на позивача.

Судом враховано, що відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору та доводи позивача у цій частині, у зв`язку з чим, взято до уваги таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, саме позивачем пропущено строк звернення до суду та ініційовано судовий процес поза межами належного строку, при цьому, позовна давність є інститутом матеріального права, а не процесуального, відтак, є підставою відмови у позові по суті, з питань невідповідності нормам матеріального права.

З урахуванням вказаного, наявні підстави для розподілу судових витрат за загальним правилом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на ціну позову - 1064695,68 грн., обставини та матеріали справи, а також погодинний спосіб визначення гонорару адвокату, витрати на правову допомогу не вважаються суду неспівмірними.

Одночасно, щодо витрат відповідача з оплати поштових послуг для листування з юридичною особою-нерезидентом, про залучення якої до участі у справі заявляв відповідач, проте, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такого залучення, судом враховано, що такі витрати не можуть бути включені до судових витрат у справі, оскільки суб`єкт, з яким листувався відповідач не набув статусу учасника справи, відтак, листування з ним не було процесуальною дією, чи іншою обов`язковою та неминучою для справи обставиною.

При вирішенні цього питання, судом враховані висновки Європейського суду з прав людини, відображені у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі “Гімайдуліна і інші проти України” від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004, про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 та практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), а також вимоги статті 126 Господарського процесуального кодексу України про те, що питання щодо зменшення таких витрат суд розглядає виключно за клопотанням іншої сторони справи, одночасно, фактичне здійснення таких витрат та їх розмір має підтверджуватись наданими суду доказами.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд з урахуванням визначених Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 911/420/18 та Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правових позицій, ціни позову у розмірі 1064695,68 грн., складністю та строком розгляду справи, аргументів позивача про зменшення розміру понесених витрат, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі правові аспекти, які виникли під час розгляду справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 90225,51 грн. витрат на правничу допомогу (що, з урахуванням ціни позову '- 1064695,68 грн., складає менше 10%), з огляду на те, що долучені до матеріалів справи документи містять обґрунтований розрахунок послуг, що надані, у частині, що прийнята судом, який не є завищеним, докази їх надання та підстави для їх оплати.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Заяву Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (вх. № 7988/18 від 23.04.2018) про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200) на користь Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (08000, Київська область, Макарівський район, смт Макарів, вул. Леніна, буд. 71/1, код ЄДРПОУ 00992160) 90225,51 грн. (дев`яносто тисяч двісті двадцять п`ять гривень п`ятдесят одна копійка) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (вх. № 7988/18 від 23.04.2018) про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті – відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено - 26.10.2020.

Суддя С.О. Саванчук