Рішення № 92438989, 26.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020Справа № 910/12632/20Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ВЕЛИЧКА, будинок 7, Н/П 70) до проДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3) стягнення заборгованості у розмірі 644 958 грн. 70 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 644 958 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №16280/53-124-01-20-11994 від 03.04.2020 року та Договором поставки №16417/53-124-01-20-12105 від 06.05.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12632/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.08.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 04.09.2020 року, 03.09.2020 року про вручення поштового відправлення уповноваженим особам Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) було укладено Договір поставки №16280/53-124-01-20-11994, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти і оплатити лакофарбову продукцію спецпризначення в асортименті за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1).Найменування, виробник, ціла та код Товару згідно з УКТЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору. (а.с.13-17)

Крім того, 06.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Покупець) було укладено Договір поставки №16417/53-124-01-20-12105, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти і оплатити хімзахисне покриття в асортименті за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 до договору (додаток №1).Найменування, виробник, ціла та код Товару згідно з УКТЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору. (а.с.44-48)

Відповідно до п.3.1 Договорів строк поставки товару становить протягом 20-ти календарних днів з дата отримання Постачальником письмової заявки від Покупця на поставку партії Товару, яка направляється на електронну адресу Постачальника sioplast.us@gmail.сom з електронної адреси Покупця boychenko.svitlana@khnpp.atom.gov.ua з наступним направленням письмової заявки поштою на адресу Постачалыника: с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н., Киівська обл. вул. Михайла Величка, буд 7, 08140.

Згідно з п.3.2 Договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: (Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/ склад №3 вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100).

У п.4.1 Договору - 1 визначено, що ціна Товару по договору становить: 306299 грн. 20 коп., крім того ПДВ 20%: 61259,84 грн. Всього ціна договору: 367 559 грн. 04 коп.

У п.4.1 Договору - 2 визначено, що ціна Товару по договору становить: 229000,00 грн., крім того ПДВ 20%: 45 800,00 грн. Всього ціна договору: 274 800,00 грн.

Відповідно до п.5.1 Договорів оплату за доставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки партії Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

У п.5.2 Договорів зазначено, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством України порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Про електронні довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця. (п.5.4 Договорів)

Згідно з п.6.1 Договорів приймання Товару за якістю та кількістю здійснюється на складі Вантажоотримувача відповідно до Інструкцій №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/companv standards-82).

Відповідно до п.6.2 Договорів перехід права власності на Товар за договором відбувається з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору.

Пунктом 6.3 Договорів передбачено, що датою поставки Товару вважається дата підписання Вантажоотримувачем видаткової накладної.

Специфікаціями №1 до Договору поставки №16280/53-124-01-20-11994 від 03.04.2020 року та №1 до Договору поставки №16417/53-124-01-20-12105 від 06.05.2020 року Сторони узгодили найменування товару, технічні характеристики, одиниці виміру, кількість, ціну, загальну суму. (а.с.18-21, 49)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №16280/53-124-01-20-11994 від 03.04.2020 року Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв лакофарбову продукцію спецпризначення, що підтверджується видатковою накладною №136 від 24.04.2020 року на суму в розмірі 367 559 грн. 04 коп., товарно -транспортною накладною №Р136 від 24.04.2020 року .(а.с.26-28)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №16417/53-124-01-20-12105 від 06.05.2020 року Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв хімзахисне покриття, що підтверджується видатковою накладною №189 від 01.06.2020 року на суму в розмірі 274 800 грн. 00 коп., товарно -транспортною накладною №Р189 від 01.06.2020 року .(а.с.52-54)

Позивач листом №0057 від 18.06.2020 року просив Відповідача сплатити заборгованість у розмірі 367559 грн. 04 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 19.06.2020 р., фіскального чеку, рекомендованого повідомлення. (а.с.60-61)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» становить 642 359 грн. 04 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3% річних у розмірі 1 864 грн. 55 коп. та інфляційні у розмірі 735 грн. 11 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не мав змоги вчасно та в повному обсязі здійснити оплату з незалежних причин, оскільки заявка на оплату товару була включена до реєстру платежів, проте оплата не була проведена через відсутність грошових коштів у зв`язку з наявністю заборгованості перед Відповідачем. Крім того, введення карантину на території України є форс-мажорною обставиною, а тому звільняє Відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №16280/53-124-01-20-11994 від 03.04.2020 року та Договору поставки №16417/53-124-01-20-12105 від 06.05.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №16280/53-124-01-20-11994 від 03.04.2020 року Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв лакофарбову продукцію спецпризначення, що підтверджується видатковою накладною №136 від 24.04.2020 року на суму в розмірі 367 559 грн. 04 коп., товарно -транспортною накладною №Р136 від 24.04.2020 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.26-28)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №16417/53-124-01-20-12105 від 06.05.2020 року Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв хімзахисне покриття, що підтверджується видатковою накладною №189 від 01.06.2020 року на суму в розмірі 274 800 грн. 00 коп., товарно -транспортною накладною №Р189 від 01.06.2020 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.52-54)

Відповідно до п.5.1 Договорів оплату за доставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки партії Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

Таким чином, заборгованість Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» за Договором поставки №16280/53-124-01-20-11994 від 03.04.2020 року та Договором поставки №16417/53-124-01-20-12105 від 06.05.2020 року становить 642 359 грн. 04 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» в розмірі 642 359 грн. 04 коп.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо того, що оплата не була проведена через відсутність грошових коштів у зв`язку з наявністю заборгованості перед Відповідачем, оскільки ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження звільнення від відповідальності, у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, засвідчених у встановленому законом порядку.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 642 359 грн. 04 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.05.2020 р. по 15.07.2020 р. у розмірі 1 864 грн. 55 коп. та інфляційні за червень 2020 року у розмірі 735 грн. 11 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 25.05.2020 р. по 15.07.2020 р. у розмірі 1 864 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 26.05.2020 р. по 15.07.2020 р. у розмірі 1 829 грн. 34 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочки червень 2020 року у розмірі 735 грн. 11 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 642 359 грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 1 829 грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 735 грн. 11 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Що стосується вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг поштового зв`язку за надіслання позовної заяви у розмірі 93 грн. 60 коп., Суд зазначає, що ці витрати понесені Позивачем у добровільному порядку з метою звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та не є такими, що понесені у зв`язку з поданням доказів необхідних для розгляду справи, а тому не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІОПЛАСТ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ВЕЛИЧКА, будинок 7, Н/П 70, ідентифікаційний код юридичної особи 35848260) заборгованість у розмірі 642 359 (шістсот сорок дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн. 04 (чотири) коп., 3% річних у розмірі 1 829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп., інфляційні у розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять) грн. 11 (одинадцять) коп. та судовий збір у розмірі 9 673 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 85 (вісімдесят п`ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин