Рішення № 92438144, 19.10.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2020 р. Cправа № 902/821/20

за позовом: Приватного підприємства "УКРАГРО ТТК" (вул. С. Мурованого, буд. 51, с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька обл., 24332)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21000)

про стягнення заборгованості 413 481,18 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

20.08.2020 р. Приватне підприємство "УКРАГРО ТТК" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" про стягнення 413 481,18 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/821/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою від 21.08.2020 року відкрито провадження у справі № 902/821/20 за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі призначено на 21 вересня 2020 року.

На визначену судом дату, 21.09.2020 р., в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, при цьому про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся ухвалою суду від 21.08.2020 р., до суду повернувся конверт із поштовою відміткою "адресат не явився".

За результатами проведеного судового засідання суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, як наслідок, судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи по суті у порядку, визначеному ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.09.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 19.10.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому останнім на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101802949012, яке наявне в матеріалах справи.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

02.05.2018 р. між Приватним підприємством «Украгро ТТК» та ТОВ «Лемешівка Агро Плюс» було укладено договір підряду №ДГ-002 про надання сільськогосподарських послуг, згідно якого ПП «Украгро ТТК» являється Виконавцем робіт щодо надання послуг, а ТОВ «Лемешівка Агро Плюс» - Замовником.

Умовами договору між сторонами було погоджено, що Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати наступні роботи: по дискуванню ґрунту, оранці ґрунту, внесення мінеральних добрив, вивіз гною, культивація, посів, коткування, боронування, оприскування, рихлення та надання послуг зернозбирального комбайна за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Перелік робіт, дата початку, дата завершення виконання робіт, вартість робіт та перелік техніки, за допомогою якої будуть виконуватись роботи, зазначається в Додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору плата за роботу, виконану Виконавцем, здійснюється Замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця суми, зазначеної в Акті виконаних робіт, протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт Сторонами. В разі розрахунку за виконані роботи сільськогосподарською продукцією її вартість визначається за ринковими цінами, що склалися на день оплати.

У відповідності до п. 6.1. договору підряду № ДГ- 002 про надання сільськогосподарських послуг вбачається, що даний договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31.12.2018 р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, закінчення строку дії договору не є підставою для відмови Сторін договору від виконання в повному обсязі зобов`язань, що виникли під час дії даного договору, чи будь-яким чином пов`язані або витікають з умов договору.

Як встановлено судом позивачем на виконання умов договору було виконано роботи із підготовки земельних ділянок під посіви, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 16.05.2018 р., відповідно до якого Виконавцем на виконання умов вищезазначеного договору виконано сільськогосподарські роботи у проведенні посівів земельних ділянок площею 540 га із розрахунку 800 грн. за 1 га на загальну вартість наданих послуг 432 000,00 грн та відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 16.05.2018 р. вбачається, що Виконавець на виконання умов вищезазначеного договору виконав роботи із підготовки земельних ділянок під посіви площею 561 га із розрахунком 400 грн за 1 га загальною вартістю 224 400,00 грн.

Судом встановлено, що всього Виконавцем було виконано робіт на загальну суму 656 400,00 грн.

Суд зазначає, що дані акти обопільно підписані між сторонами, що фактично вказує на те, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) до Виконавця не мав.

Натомість відповідачем на виконання своїх зобов`язань за договором було здійснено лише часткову сплату коштів за виконані послуги, в сумі 350 000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення №232 від 24.11.2018 р. згідно якого було перераховано кошти у сумі 100 000, 00 грн; платіжне доручення №73 від 31.08.2018 р. згідно якого було перераховано кошти у сумі 100 000,00 грн; платіжне доручення № 264 від 31.10.2018 р. згідно було перераховано кошти у сумі 150 000, 00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по договору в розмірі 306 400, 00 грн.

24.07.2020 р. позивачем було надіслано відповідачеві письмову претензію на суму 306 400,00 грн, яка залишена без задоволення.

Заборгованість відповідача за договором становить 306 400 грн, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами підряду, згідно яких у відповідача внаслідок прийняття робіт виконаних позивачем на підставі договору підряду № ДГ-002 на виконання сільськогосподарських робіт від 02.05.2018 р., виник кореспондуючий обов`язок оплатити їх.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 4 ст.882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 16.05.2018 р. та № 2 від 16.05.2018 р. підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про прийняття робіт відповідачем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось судом, умовами договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт визначено порядок та строк оплати виконаних робіт.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив повністю розрахунків у повному обсязі за виконані роботи в установлені договором строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті виконаних позивачем робіт на загальну суму 306 400,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів повної оплати виконаних позивачем робіт згідно договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 306 400,00 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить за порушення строків проведення розрахунків стягнути з відповідача 54 564,38 грн пені; 31 957,52 грн інфляційних втрат; 20 559,28 грн 3 % річних.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 4.5. договору підряду передбачено, що в разі прострочення платежів Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожний день допущеного прострочення.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежів, визначених договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування пені. Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що пеня нарахована обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

З врахуванням встановленого вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 54 564,38 грн підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст.625 ГПК України 31 957,52 грн інфляційних втрат; 20 559,28 грн 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних сума останніх становить 31 957,52 грн інфляційні втрати та 20 559,28 грн 3 % річних. При цьому, при перерахунку судом сума інфляційних втрат є значно вищою від заявленої позивачем, тому суд дійшов висновку, що інфляційні втрати та 3 % річних заявлені позивачем нараховані обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 306 400,00 грн сума основного боргу; 54 564,38 грн пені; 31 957,52 грн інфляційних втрат; 20 559,28 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 1315, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 39978332) на користь Приватного підприємства "Украгро ТТК" (вул. С. Мурованого, буд. 51, с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька обл., 24332, код ЄДРПОУ 36532118) суму основного боргу в розмірі 306 400,00 грн; 54 564,38 грн пені; 31 957,52 грн інфляційних втрат; 20 559,28 грн 3 % річних та 6 202,22 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 жовтня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. С. Мурованого, буд. 51, с. Капустяни, Тростянецький район, Вінницька обл., 24332)

3 - відповідачу (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21000)