Рішення № 92436549, 26.10.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7895/20

Провадження № 2/750/1811/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Карапута Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

09.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» звернулося з позовом до відповідача, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 27694 від 05.01.2019 в розмірі 62596 грн 61 коп., судові витрати в сумі 2102 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач за укладеним з позивачем договором № 27694 від 05.01.2019 отримав позику у розмірі 3000 грн 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою: 1,2% в день. Внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики в неї перед ТОВ «Фінтаргет» утворилася вищевказана заборгованість, яка підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

05.01.2019 між ТОВ «Фінтаргет» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Microcash» за № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в тимчасове, строкове, платне користування у національній валюті України на загальну суму, яка визначається в Додатку № 1, а позичальник зобов`язується повернути вчасно кредит та сплатити проценти за користування ним у розмірах, що визначені у Додатку № 1.

Згідно п.1.2. Договору кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника, зареєстрованої. Позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця.

Відповідно до розділу 4 Додатку №1 грошові кошти надані позичальнику на умовах: сума кредиту (загальний розмір наданого кредиту) - 3000 гривень; строк надання кредиту з 05.01.2019 по 04.02.2019 на 30 календарних днів; проценти нараховуються на суму кредиту (а у разі часткового погашення - на непогашену частину) та встановлюються у розмірі 1.2 процента в день; процентна ставка є фіксованою; додаткові проценти за прострочення заборгованості за кредитом встановлюються у розмірі 3.4 проценти в день; повернення кредиту здійснюється не пізніше останнього дня користування кредитом, а саме: 04.02.2019.

Відповідно до п.7. Додатку №1 підписанням цієї Заяви-приєднання, Позичальник стверджує, що до моменту підписання цієї Заяви-приєднання до Договору ознайомився (лась) з Внутрішніми правилами, умовами, викладеними в Договорі на веб-сайті Кредитодавця microcash.com.ua, положеннями Законів України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; отримав(ла) інформацію передбачену частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зміст вищезазначених законів України та статей 6, 207, 526, 527, 529, 530, 536, 549, 611, 612, 627, 633, 634 та параграфу першого Глави 71 Цивільного Кодексу України йому зрозумілий та надає згоду щодо письмової /електронної форми Договору.

Виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 3000,00 грн позичальнику підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 07.08.2020 № 89/08. Проте відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті суми кредиту, процентів за користування ним та процентів за прострочення терміну повернення коштів.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Входячи з вищезазначеного, договір № 27694 від 05.01.2019 року є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджується досягнення всіх істотних умов договору.

На виконання цього договору ТОВ «Фінтаргет» надало відповідачу кошти в сумі 3000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності: на 30 днів зі сплатою 1,2% за кожен день користування позикою, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування нею.

ТОВ «Фінтаргет» перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 3000 грн 00 коп., що підтверджується інформаційною довідкою від 07.08.2020 через платіжний сервіс «Platon».

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 28.08.2020 року відповідач має заборгованість за договором позики № 27694 від 05.01.2019 року у розмірі 62596 грн. 61 коп., яка складається з: 3000 грн. - заборгованість по кредиту; 1080 грн. 00 коп. - заборгованість по відсоткам; 58242 грн. 00 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 140 грн. 63 коп. - 3% річних від простроченої суми; 133 грн. 98 коп. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути заборгованість за договором № 27694 від 05.01.2019 року в сумі 4354,61 грн, з них: 3000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 1080,00 грн. - заборгованість по відсоткам; 140 грн. 63 коп. - 3% річних від простроченої суми; 133 грн. 98 коп. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в іншій частині суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак з цієї підстави позивач вимог не пред`являв.

Указаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «Фінтаргет» в частині стягнення процентів за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов був заявлений на загальну суму 62596,61 грн., а задоволений на 4354,61 грн., що складає 7% від ціни заявленого позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 147,14 грн. - пропорційно задоволених позовних вимог (7 % від 2102 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви).

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - має бути договір про надання юридичних послуг, розрахунок вартості наданих юридичних послуг та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Враховуючи, що позивачем окрім ордеру на надання правової допомоги № 102365 не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» (місце знаходження: вул. Івана Франка, 42-б, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41955906) заборгованість за договором № 27694 від 05.01.2019 року в сумі 4354 грн. 61 коп. та судовий збір в розмірі 147 грн. 14 коп., а всього на загальну суму 4501 грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута