Рішення № 92436437, 16.10.2020, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/460/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Шумяк Л.М.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.07.2009р. в розмірі 5793,25 грн. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 10.07.2009р., згідно якої отримала кредит у розмірі 6000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши дану заяву, ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, становить договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи на вказану дату перед банком заборгованість по кредитному договору в сумі 5793,25 грн (прострочене тіло кредиту), в зв`язку з чим позивачем на виконання вимог ч.2 ст.1281 ЦК України 04.02.2019р. була направлена претензія кредитора до Борзнянської районної державної нотаріальної контори й 27.06.2019р. отримана відповідь про відсутність спадкоємців, які б зверталися з заявами про прийняття чи відмову від спадщини. Відповідачі є спадкоємцями померлого позичальника та прийняли спадщину, так як на час її відкриття постійно проживали разом зі спадкодавцем й у встановлений законом строк не відмовились від прийняття спадщини, але на лист-претензію від 07.10.2019р. про необхідність задоволення вимог кредитора щодо погашення боргу ніяких дій не вчинили.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було належним чином та своєчасно повідомлене про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (згідно заявки), але своїм правом на участь не скористалося, в поданому клопотанні просить розглядати справу без їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі; не заперечує проти заочного розгляду справи; надіслало відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за місцем реєстраційного обліку (ч.7, 8 ст.128 ЦПК України), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує і просить відмовити в його задоволенні, оскільки він відноситься до кола спадкоємців другої черги після смерті його рідного брата-позичальника ОСОБА_3 й не одержав право на спадкування, так як є спадкоємці першої черги. Які прийняли спадщину.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов, в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що померлий син ОСОБА_3 лише значиться зареєстрованим у його будинку в АДРЕСА_1 , але фактично за даною адресою не проживає з 2007 року. ОСОБА_3 двічі одружувався й від цих шлюбів має п`ять неповнолітніх дітей; син постійно проживав разом зі своїми дружинами та дітьми, останній час з 2015 року - в м. Києві, лише зрідка навідуючись у гості; ніякого спадкового майна після смерті сина немає.

Заслухавши пояснення відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно умов договору про надання банківських послуг (анкета-заява клієнта про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Умов і правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»), укладеного 10 липня 2009 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 , банк надав ОСОБА_3 кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 6000,00 грн, базовою процентною ставкою за користування кредитними коштами 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а позичальник повинен був щомісячно погашати кредит, проценти за його користуванням та комісії згідно тарифів банку.

Оскільки зміст укладеного між сторонами кредитного договору зафіксований в кількох документах, то з огляду на їх неоспорювання відповідачами та приписи ст.207, 634, 639, 642 ЦК України письмова форма даного правочину дотримана.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 свої договірні зобов`язання виконував неналежним чином, тіло кредиту, проценти за користування кредитними ресурсами та комісійні платежі у відповідності до умов договору ним сплачувалися нерегулярно, в зв`язку з чим, йому установою банку нараховувалися штрафні санкції. Заборгованість ОСОБА_3 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 10 листопада 2019 року складає 5793,25 грн (борг за простроченим тілом кредиту), що підтверджується наявними в справі банківськими розрахунково-платіжними документами, які є належними та допустимими доказами по справі, та не оспорюються відповідачами. Крім того, факт отримання ОСОБА_3 кредиту в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та допущення випадків несвоєчасного його погашення підтверджується й показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 .

Позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 й сторонами жодних відомостей про склад його спадкового майна суду не надано.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Приписами ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи. За змістом положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи за встановленою черговістю. Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово ; кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом положень ст.1281 ЦК України (в редакції на час існування спірних правовідносин), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК україни спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З матеріалів копії спадкової справи Борзнянської районної державної нотаріальної контори №341/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ніхто зі спадкоємців з заявами про прийняття чи про відмову від спадщини не звертався. Водночас дана спадкова справа була заведена 15.08.2017р. на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24.07.2017р.; аналогічна претензія кредитора була подана банком і 11.01.2019р., що з огляду на приписи ст.1281 ЦК України свідчить про своєчасність пред`явлення вимоги до спадкоємців померлого боржника.

В обгрунтування звернення своїх позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилається на їх постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини й прийняття ними спадщини на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, що підтверджується копіями паспортів з однаковою адресою реєстрації.

Однак, зазначені доводи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є безпідставними й не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями пункту 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р.) передбачено, що доказами прийняття спадщини можуть бути наявність у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію місця його проживання, відповідна довідка органу реєстрації місця проживання.

Водночас реєстрація спадкоємця зі спадкодавцем за однією адресою не є достатнім та беззаперечним доказом прийняття спадщини, оскільки суд має перевірити чи вступили спадкоємці в управління або володіння спадковим майном, що свідчило б про прийняття ними спадщини; тобто, презумпція факту реєстрації може бути спростована відповідними доказами. Саме до цього зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом в постанові від 16 травня 2018 року по справі №336/3968/16-ц , на яку посилається АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у відповіді на відзив. Крім того, згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як вбачається з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , вона з 2010 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (позичальником), від якого мають трьох малолітніх дітей; також ОСОБА_3 мав двох малолітніх дітей від попереднього шлюбу. Вони спочатку проживали в м. Ніжині Чернігівської області, с. Ядути Борзнянського району Чернігівської області, а з осені 2015 року - постійно в квартирі її рідної тітки у АДРЕСА_2 ; до батьків чоловіка в с. Миколаївка Борзнянського району навідувались інколи лише в гості. Відповідачів вважає неналежними спадкоємцями.

Крім того, згідно довідок Миколаївського старостинського округу Борзнянської міської ради №108 від 12.08.2020р., №127, 129 від 18.09.2020р., Борзнянської міської ради №2839 від 16.09.2020р., виписки з погосподарської книги, ОСОБА_3 на час смерті був зареєстрований у АДРЕСА_1 , але фактично з 2007 року за даною адресою не проживав; також за цією адресою значаться зареєстрованими: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (батько, відповідач), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дочка), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (брат, відповідач, з 2007 року фактично не проживає).

Показання свідка узгоджуються з відомостями її паспорта, свідоцтва про шлюб та вказаними довідками органу реєстрації місця проживання, що підтверджує пояснення відповідача про тривале (близько 10 років) непроживання спадкодавця ОСОБА_3 за місцем його реєстраційного обліку.

Натомість, згідно з ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відтак, спадкоємцями померлого позичальника ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, можуть вважатися переживша дружина ОСОБА_4 , їх малолітні діти, а також малолітні діти ОСОБА_3 від першого шлюбу ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), в зв`язку з чим вони й повинні нести обов`язок по виплаті боргів спадкодавця у межах одержаного в спадщину майна.

Одночасно суд погоджується з викладеними у відзиві доводами відповідача ОСОБА_2 , що він не може відповідати за даним позовом, оскільки дана особа, будучи рідним братом померлого ОСОБА_3 , в силу ст.1262 ЦК України відноситься до кола спадкоємців за законом другої черги, тоді як наявні спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Отже, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не надало суду достатніх, беззаперечних та переконливих доказів прийняття ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в установленому законом порядку спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_3 , в зв`язку з чим вони не можуть вважатися належними відповідачами по справі.

З аналізу положень ст.13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

Водночас позивач всупереч вимогам ч.1-3 ст.51 ЦПК України своїм процесуальним правом на внесення клопотання про заміну первісних відповідачів належними відповідачами, або залучення у справі як співвідповідачів, не скористався, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу суд позбавлений можливості самостійно вчинити дані процесуальні дії.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачу в задоволенні його вимог відмовлено повністю, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України понесені ним судові витрати з розгляду даної справи слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 526, 530, 625, 1046-1055, 1216-1223, 1258, 1268-1272, 1281, 1282 ЦК України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 51, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Борзнянський районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець