Ухвала суду № 92434133, 26.10.2020, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 469/1458/15-ц

Провадження 2/483/70/2020

У Х В А Л А

26 жовтня 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та Анатоліївської сільської ради Березанського району Миколаївської області, третя особа – приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієва Оксана Григорівна, про визнання заповіту недійсним, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

26 жовтня 2020 року представником позивачки подано письмове клопотання про призначення у справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої вона просила поставити питання, чи усвідомлювала ОСОБА_6 значення своїх дій та могла керувати ними під час складення спірного заповіту. Клопотання обґрунтовується тим, що висновок судово-психіатричної експертизи № 70 від 09 лютого 2018 року є необґрунтованим, оскільки в деяких медичних документах, що досліджувались під час проведення експертизи, відсутні підписи лікарів. Крім того, показання допитаних в ході судового засідання свідків, на її думку, спростовують висновки експертів.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримала вказане клопотання.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти його задоволення, зазначивши, що заявлене клопотання неприпустимо на даній стадії судового розгляду і спрямоване лише на затягування розгляду справи, адже представник позивачки мала можливість заявити таке клопотання після проведення попередньої експертизи, після проведення якої минуло понад два роки.

З`ясувавши думки учасників процесу, суд дійшов такого.

Частиною 2 статті 113 ЦПК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» визначено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

З висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 70 від 09 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_6 під час складання заповіту 25 липня 2012 року страждала хронічним стійким психічним розладом у вигляді органічного психічного розладу, психоорганічного синдрому змішаного ґенезу з вираженими когнітивним та емоційно-вольовим порушенням, що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати значенням своїх дій та керувати ними.

З вказаного висновку, вбачається, що експертиза була проведена кваліфікованими експертами комунальної установи «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», які були попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Даних та матеріалів, представлених для дослідження, було достатньо і вони не викликали сумніву у їх достовірності, у зв`язку із чим експертами не були заявлені суду відповідні клопотання.

Сама по собі незгода сторони з висновком експерта не є підставою для призначення повторної судово-психіатричної експертизи.

Також, суд констатує, що статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу, яка передбачає, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, висновки якого є обов`язковими для судів, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

За таких обставин суд дійшов переконання про відсутність підстав вважати висновок експертизи необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумнів в його правильності, а відтак – й підстав для задоволення клопотання представника позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 113 ЦПК України, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 про призначення у справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи – відмовити.

Ухвала не підлягає оскарження окремо від рішення. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення, ухвалене у справі, після її розгляду по суті.

Головуючий: