Рішення № 92426666, 16.10.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1327/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Афанасьєв Р.Г. дов. від 10.12.2019 ( в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Авілон"

до Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі"

про стягнення 584 232,04 грн.

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Авілон" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ЗАТ "Житомирські ласощі" 584 232,04 грн, з яких 566 850,00 грн основної заборгованості, 15 857,61 грн пені, 1 524,43 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору № 110917 на поставку продукції від 11.09.2017 в частині проведення розрахунку за отримане від позивача обладнання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка є предметом даного спору.

Ухвалою суду від 14.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/1327/19 за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалами суду від 11.02.2020 та від 17.03.2020 строк проведення підготовчого провадження продовжено.

02.03.2020 до суду від позивача надійшла заява про часткову сплату йому боргу Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" на загальну суму 146850 грн. що підтверджуються платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи. Також в поданій заяві представник позивача зазначив, що відповідно до 129 ГПК України ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду буде поданий детальний опис робіт ( наданих послуг) адвокатом для стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.06.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1327/19 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 25.08.2020 була оголошена перерва до 21.09.2020 о 11:30.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на "16" жовтня 2020 р. о 11:00

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про часткову оплату заборгованості з боку відповідача, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18.

У своєму клопотанні відповідач просить відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному. Однак, враховуючи, що розгляд справи по суті вже відкладався , а також те, що у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково- виробничим підприємством "Авілон" (постачальник/позивач), та Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" (відповідач/покупець) було укладено договір № 110917 на постачання продукції.

Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов`язався виготовити та поставити торгівельне обладнання, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити його .

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість обладнання зазначаються в специфікаціях. При цьому відповідно до п.1.3. Договору специфікації є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок за обладнання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в строки та на умовах, зазначених в специфікаціях.

Відповідно до п.3.1 договору строк постачання обладнання - згідно специфікації.

В пункті 3.5 договору передбачено, що позивач письмово повідомляє відповідача за 2 дні про готовність обладнання до відвантаження.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що умови доставки обладнання зазначаються в специфікації.

Відповідно до п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, але у всякому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

У випадку, якщо ні одна зі сторін письмово не заявить про своє бажання розірвати договір у строк не пізніше одного місяця до закінчення строку дії договору, у відповідності до п. 7.1 договору, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

На виконання зазначених умов договору 03.01.2019 р. сторонами було укладено специфікацію № 2 до договору.

Відповідно до специфікації №2 позивач зобов`язався виготовити та поставити обладнання в асортименті на загальну суму 1 346 850,00 грн.

Згідно з п.1 специфікації відповідач зобов`язався сплатити зазначене обладнання на наступних умовах:

-1 етап - передплата у розмірі 200 000,00 грн протягом 5 днів з моменту підписання даної специфікації, але не пізніше 08.01.2019;

- 2 етап - оплата в сумі 473 425,00 грн - до 01.05.2019;

- 3 етап - оплата в сумі 100 000,00 грн - до 30.05.2019;

- 4 етап - оплата залишку у розмірі 573 425,00 грн, протягом 20-ти банківських днів з моменту повідомлення про готовність всього заказу.

Відповідно до п.3 специфікації умовами поставки визначено EXW - м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), склад позивача.

В пункті 5 специфікації встановлено строк виробництва - 30 календарних днів з моменту внесення 3 етапу оплати відповідно до п.1 специфікації:

Пунктом 6 визначено умови відвантаження обладнання:

- 20 % - за умови внесення 2 етапу оплати;

- 30 % - за умови внесення 3 етапу оплати;

- 50 % - за умови внесення 4 етапу оплати відповідно п. 1 даної специфікації.

Як вбачається з позовної заяви на виконання зазначених умов специфікації позивачем було виставлено відповідачеві рахунок № 0012803, в якому помилково було зазначено дату 14.12.2018 р. замість 03.01.2019 р.

Відповідачем було сплачено повністю 1 етап оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 2888 від 08.01.2019 р. на суму 200 000,00 грн.

Також відповідачем було повністю сплачено 2 етап оплати на загальну суму 473 425,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 1106 від 26.03.2019 р. на суму 100 000 грн.;

- платіжним дорученням № 1517 від 16.04.2019 р. на суму 20 000 грн.;

- платіжним дорученням № 3114 від 22.04.2019 р. на суму 90 000 грн.;

- платіжним дорученням № 3115 від 22.04.2019 р. на суму 90 000 грн.;

- платіжним дорученням № 3116 від 22.04.2019 р. на суму 70 000 грн.;

- платіжним дорученням № 3122 від 22.04.2019 р. на суму 90 000 грн.;

Також згідно платіжного доручення №3151 від 03.05.2019 відповідачем було перераховано позивачу 100 000,00 грн, з яких було оплачено залишок 2 етапу в сумі 13 425 грн та частково сплачено 3 етап - 86 575 грн, замість 100 000 грн.

Не зважаючи на те, що відповідач не повністю сплатив 3 етап оплати (залишок складав 13 425 грн.), позивач здійснив поставку 50 % обладнання, що підтверджується видатковою накладною № 243 від 06.05.2019, довіреністю № 160 від 06.05.2019 р. та товарно-транспортною накладною № 20180506/1 від 06.05.2019.

Також, позивачем було виготовлено решту 50 % обладнання, про що повідомлено відповідача листом б/н б/д, який направив відповідачеві поштою 10.10.2019 р. Зазначений лист було отримано відповідачем 17.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.1 специфікації відповідач повинен сплатити позивачеві 4 етап оплати в сумі 573 425,00 грн - протягом 20-ти банківських днів з моменту повідомлення про готовність замовлення.

Враховуючи те, що повідомлення про готовність замовлення отримано відповідачем 17.10.2019, останньою датою оплати 4 етапу є 14 листопада 2019 р.

05.12.2019 відповідачем було сплачено 20 000,00 грн платіжним дорученням № 3955 від 05.12.2019, які були зараховані позивачем як оплата залишку заборгованості за 3 етапом у сумі 13 425,00 грн та 6 575,00 грн в рахунок оплати за 4 етапом.

Таким чином, залишок неоплаченого відповідачем зобов`язання щодо сплати 4 етапу становить 566 850,00 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором поставки продукції у розмірі 566 850,00 грн.

Як вбачається з заяви, яка надана суду позивачем про часткову сплату йому боргу відповідачем на загальну суму 146 850,00 грн. останнім було здійснено оплату згідно наступних платіжних доручень:

- №3985 від 12.12.2019 на суму 10 000,00 грн;

- №3989 від 13.12.2019 на суму 10 000,00 грн;

- №4063 від 03.01.2020 на суму 30 000,00 грн;

- №46 від 08.01.2020 на суму 30 000,00 грн;

- №4097 від 21.01.2020 на суму 30 000,00 грн;

- №4128 від 30.01.2020 на суму 13 000,00 грн;

- №4181 від 06.02.2020 на суму 23 850,00 грн.

Відповідно до відмітки на поштовому конверті позовна заява позивачем була направлена до суду 13.12.2019. Отже, оплата боргу за платіжним дорученням № 3985 від 12.12.2019 на суму 10 000,00 грн відповідачем була здійснена до пред`явлення позову до суду, тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги в цій частині, як заявленій безпідставно.

Щодо проведення оплат відповідачем з 13.12.2019 по 06.02.2020 на загальну суму 136 850,00 грн, то суд зазначає, що ці платежі відповідачем здійснені після подання позову до суду.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 136 850,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору між сторонами.

Також, позивачем за порушення строків оплати обладнання за 3 та 4 етапами нарахована пеня у розмірі 15 857,61 грн.

Пунктом 4.5 договору передбачено у випадку порушення строків сплати за обладнання більш ніж на 15 днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,16%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення від неоплаченої у строк суми.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування пені суд зазначає, що обраний позивачем період не є вірним. При розрахунку позивачем не враховано приписи п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", згідно з яким день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, день сплати заборгованості у сумі 13 425,00 грн, яка погашена відповідачем 05.12.2019, не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку загальний розмір пені становить 14 402,15 грн.

Крім того, позивачем нараховані відповідачу 3% річних за період з 31.05.2019 по 12.12.2019 на загальну суму 1 524,43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також не погоджується з зазначеним позивачем періодом нарахування 3% річних з аналогічних підстав зазначених щодо нарахування пені.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що їх розмір становить 1 382,47 грн.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 136 850,00 грн боргу, задоволення позовних вимог в частині стягнення 420 000,00 грн заборгованості, 1 382,47 грн 3% річних, 14 402,15 грн пені та відмови в позові в частині 10 000,00 грн заборгованості, 141,96 грн 3% річних, 1 455,46 грн пені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у даній справі у частині стягнення 136 850,00 грн основного боргу закрито в зв`язку з відсутністю предмету спору, то сплачена сума судового збору за цими вимогами підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України після надходження заяви від позивача на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В іншій частині позову витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині 136 850,00 грн боргу.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, буд. 67, код ЄДРПОУ 00382071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Авілон" (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 8А, код ЄДРПОУ 19142599) 420 000,00 грн заборгованості, 1 382,47 грн 3% річних, 14 402,15 грн пені, 6 537,56 грн судового збору.

4. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.10.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам ( рек. з повід.)