Рішення № 92426592, 20.10.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.2020 Справа №905/497/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000», м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт.Козин Обухівського р-ну Київської обл.

про стягнення 53819300,06грн основного боргу, 2852500,92грн пені, 848292,58грн – 3% річних, 955662,53грн інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (не викликався),

від відповідача: не з`явився (не викликався).

Суд перебував у нарадчій кімнаті

20.10.2020 з 15:20год до 15:27год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Озон-3000», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ, про стягнення 726938,44грн основного боргу, 35549,47грн пені, 8257,63грн – 3% річних.

Ухвалою суду від 18.03.2020 у справі №905/497/20 (т.1, а.с.64) матеріали вказаної позовної заяви передані за територіальною юрисдикцією на розгляд господарського суду міста Києва.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 (т.1, а.с.92-97) ухвала господарського суду Донецької області від 18.03.2020 у справі №905/497/20 про передачу позовної заяви за територіальною юрисдикцією скасована; справа направлена на розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2020 (т.1, а.с.126) позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі №905/497/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Первісно позивач в обґрунтування позовних вимог послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язання оплатити вугілля, поставлене за Актом приймання-передачі №11-ОЗОН від 15.11.2019 до Договору №111/44 від 29.08.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

26.06.2020 позивач надав до канцелярії суду заяву вих.№02-103 від 22.06.2020 «про збільшення позовних вимог» (з додатками, вх.№11889/20; т.5, а.с.29-35), в якій зазначив, що всі документи на підтвердження заборгованості наявні в матеріалах справи, і виявив намір збільшити: на 53092361,62грн – суму основного боргу, на 2816951,45грн – суму пені та на 840034,95грн – суму річних, що підлягають стягненню; крім того, змінив предмет позову, додатково заявивши до стягнення 955662,53грн інфляційних.

В обґрунтування збільшення позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язання оплатити вугілля, поставлене за Актами приймання-передачі №12-ОЗОН та №13-ОЗОН від 20.11.2019 до Договору №111/44 від 29.08.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість та наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою від 06.07.2020 (т.5, а.с.63-64) суд задовольнив заяву позивача вих.№02-103 від 22.06.2020, прийнявши збільшення розміру позовних вимог і зміну предмета позову; постановив здійснювати розгляд справи №905/497/20 за правилами загального позовного провадження.

Отже, під час розгляду цієї справи суд виходить із предмету спору: стягнення 53819300,06грн основного боргу, 2852500,92грн пені, 848292,58грн – 3% річних, 955662,53грн інфляційних втрат.

20.10.2020 до початку судового засідання позивач надав до канцелярії суду пояснення б/н від 20.10.2020 (вх.№19996/20; т.6, а.с.50), в яких зазначив, що при поданні позову в доданому розрахунку пені внаслідок описки зазначений розмір пені « 35493,47грн», проте правильною слід вважати суму пені, зазначену в прохальній частині позову – « 35549,47грн».

Дійсно, в разі додавання до формули розрахунку пені зазначених позивачем в таблицях «Розрахунок пені» (т.1, а.с.7) числових показників, проміжні та загальний підсумки є більшими, ніж вказав позивач.

Судовий збір за подання позовної заяви у справі №905/497/20 сплачений, виходячи із сум, вказаних у прохальній частині позову.

Наявність описки в розрахунку первісно заявленої до стягнення суми пені також підтверджується змістом заяви вих.№02-103 від 22.06.2020 «про збільшення позовних вимог» (т.5, а.с.29-30).

Отже, суд визнає наявність описок в доданому до позову розрахунку пені на заборгованість за Актом приймання-передачі №11-ОЗОН від 15.11.2019 (т.1, а.с.7) та під час розгляду спору бере до уваги ту суму пені, що зазначена в прохальній частині позовної заяви: 35549,47грн.

Протягом розгляду справи позивач надав суду:

1) супровідний лист вих.№2-45 від 12.06.2020 (вх.№11144/20 від 17.06.2020; т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-250, т.4, а.с.1-250, т.5, а.с.1-17) з доданими Актами №1-ОЗОН – №13-ОЗОН приймання-передачі у 2019 році вугільної продукції за Договором №111/44 від 29.08.2019 та документами, що підтверджують їх виконання;

2) пояснення вих.№02-203 від 02.07.2020 (з додатками, вх.№12320/20 від 02.07.2020; т.5, а.с.37-55), в яких на виконання вимог ухвали від 03.06.2020 зазначив, що платіжним дорученням №521 від 30.01.2020 на суму 5млн.грн відповідач сплатив 960912,30грн в рахунок оплати Акту №11-ОЗОН від 15.11.2019, решта зарахована в оплату Акту №10-ОЗОН від 11.11.2019, оскільки розрахунки здійснювались наростаючим підсумком, а в призначенні платежу платник зазначив «Часткова оплата за вугілля, яке надійшло на Вуг.ТЕС зг.дог.111/44 від 29.08.2019»; також позивач надав копію власного Статуту;

3) пояснення вих.№02-110 від 03.07.2020 (з накладенням ЕЦП, вх.№04-18/2717 від 03.07.2020; т.5, а.с.56-60; вх.№12544/20 від 07.07.2020; т.5, а.с.65-70), в яких зазначив, що заява вих.№02-103 від 22.06.2020 про збільшення позовних вимог фактично поєднує збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, оскільки містить вимогу про стягнення інфляційних, яка не була заявлена у первісному позові.

4) додаткові пояснення вих.№02-241 від 26.08.2020 (з додатками, вх.№16062/20 від 27.08.2020; т.5, а.с.136-141), в яких пояснив, що на борг за Актом приймання-передачі №11-ОЗОН від 15.11.2019 річні та пеня нараховані таким чином:

- на суму боргу в розмірі 960912,30грн (яка сплачена 30.01.2020) – за період 16.12.2019 – 29.01.2020,

- на суму боргу в розмірі 726938,44грн (не сплачена по теперішній час) – за період 16.12.2019 – 03.03.2020.

До пояснень серед іншого додана копія ухвали господарського суду м.Києва від 13.08.2020 про залишення позову у справі №905/431/20 без розгляду за заявою позивача;

5) відповідь вих.№02-265 від 15.10.2020 на відзив (з додатками, вх.№19779/20 від 19.10.2020; т.6, а.с.31-35), в якій наголосив, що відповідач взагалі не зазначає, яким чином перелічені у відзиві обставини вплинули на правовідносини сторін за договором поставки вугілля №111/44 від 29.08.2019, і чому відповідач, на його думку, звільнений від обов`язку виконувати зобов`язання за договором; відповідач не заперечує ані суму заборгованості за договором, ані підстави для її виникнення, що на думку позивача унеможливлює відмову в задоволенні позову.

Протягом розгляду справи відповідач надав суду:

1) клопотання б/н від 02.06.2020 (з додатками, вх.№10720/20 від 11.06.2020; т.1, а.с.128-170) про відмову у відкритті провадження за позовною заявою у справі №905/497/20 та докази його направлення позивачу (вх.№11146/20 від 17.06.2020; т.5, а.с.20-24); клопотання (вх.№14006/20 від 29.07.2020, з накладенням електронного підпису; т.5, а.с.91-93) про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження з розгляду поданої 28.07.2020 касаційної скарги; клопотання (вх.№17088/20 від 10.09.2020, з накладенням електронного підпису; т.5, а.с.144-150) про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на позов; заяву (вх.№19121/20 від 07.10.2020; т.6, а.с.1-13) про об`єднання проваджень у справах №905/497/20 та №905/586/20.

Суд розглянув перелічені клопотання і заяву ухвалами від 06.07.2020 (т.5, а.с.63-64), від 29.07.2020 (т.5, а.с.97) та від 07.10.2020 (т.6, а.с.28-29).

2) з супровідним листом (вх.№04-18/3215 від 29.07.2020, з накладенням електронного підпису; т.5, а.с.76-87) – копії касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі №905/497/20 та доказів її направлення 28.07.2020 Верховному суду і позивачу. Ухвалою від 07.08.2020 Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за вказаною скаргою (т.5, а.с.100-133).

3) відзив б/н б/д (вх.№19127/20 від 07.10.2020; т.5, а.с.212-234), в якому проти позову заперечив, зазначивши, що належить до об`єктів великої приватизації державної власності та має стратегічне значення для держави; про наявність карантину, що вважає форс-мажорною обставиною, та складні фінансово-економічні умови (збитки за минулий рік і прострочену дебіторську заборгованість); просив поновити строк на подання відзиву.

Правом надати контррозрахунок позовних вимог відповідач не скористався.

4) з листом (вх.№19124/20 від 07.10.2020; т.5, а.с.155-211) – копію власного Статуту;

5) клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи (з додатками, вх.№04-18/5043 від 19.10.2020, з накладенням електронного підпису; т.6, а.с.37-48), обґрунтоване тим, що представник, який володіє обставинами цієї справи, братиме участь у судовому засіданні іншого суду; Товариство дотепер вживає низку превентивних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19, що унеможливлює реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав щодо захисту в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом (далі – ГПК) України.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи по суті з огляду на таке.

В судовому засіданні 07.10.2020 суд надав присутнім представникам сторін можливість висловити свою думку щодо запропонованих дати та часу (20.10.2020 о 14:30год) судового засідання з розгляду спору по суті. Представники обох сторін заявили про відсутність обґрунтованих заперечень.

За умовою ч.4 ст.197 ГПК України сторони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що дозволяє убезпечити представників, дотримати правил карантину і забезпечити гарантії рівності і змагальності сторін в господарському процесі.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Врахувавши, що явка сторін у судове засідання 20.10.2020 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою, а також те, що справа розглядалась протягом місяця у спрощеному і три місяці у підготовчому провадженні – а отже, сторони мали час подати всі необхідні документи, суд, керуючись принципом пропорційності у господарському судочинстві (п.6 ч.3 ст.2, ст.15 ГПК України), вважає за доцільне розглянути справу за відсутності представників сторін.

При цьому суд також враховує, що в перебігу розгляду справи відповідач неодноразово використовував свої процесуальні права з метою затягування судового процесу, а в останньому поданому клопотанні не навів обґрунтування необхідності своєї присутності під час розгляду справи по суті, що надає суду підстави вважати таке клопотання лише черговою спробою відповідача відтермінувати вирішення спору.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2019 Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» (Постачальник) уклали договір поставки вугілля №111/44 (далі – Договір; т.1, а.с.10-20), згідно з п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність Покупця, а Покупець – прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі – вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Необхідні для виконання Договору відомості вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору. В Специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів Покупця (ТЕС) – вантажоотримувачів (далі – Вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції Вантажоотримувачів (далі – залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби Покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і терміну його дії (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі» з урахуванням передбачених Договором особливостей.

Згідно з п.2.2. Договору узгоджений сторонами у відповідній Специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу Вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії, та враховані особливості п.3.5. Договору.

За умовою п.2.5. Договору право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.3.6. Договору результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов Договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля. Акт приймання-передачі вугілля повинен містити (в тому числі, але не виключно) основні дані, вказані в Акті звіряння кількості та якості, розрахунок ціни з врахуванням знижок/надбавок та фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у разі його нарахування, код товару згідно з УКТ ЗЕД (не менше ніж перші чотири цифри відповідного коду), прізвища, ініціали і підписи уповноважених представників та печатки Вантажоотримувача, Покупця та Постачальника (за умови, що відповідні особи здійснюють діяльність з використанням печатки).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що кількість (маса) поставленого за Договором вугілля може відхилятись (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних Специфікаціях не більше ніж на 5%, але в будь-якому випадку – в межах загальної суми Договору.

Загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України у випадку її оплати Постачальником і відшкодування Покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 200000000,00грн (п.6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.10.2019 – т.1, а.с.21).

Згідно з підп.7.1.1., 7.1.2., 7.1.7. Договору Постачальник, зокрема, зобов`язаний: поставити (передати) Покупцеві вугілля на умовах Договору та на підставі підписаних сторонами Специфікацій; організувати та забезпечити доставку вугілля до залізничної станції призначення; підписати, завірити печаткою (за умови, що відповідна особа здійснює діяльність з використанням печатки) та направити для підписання Покупцеві Акти приймання-передачі вугілля, складені на підставі відповідних Актів звіряння кількості і якості вугілля. Відповідно до п.7.2.1. Договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати оплату за поставлене вугілля відповідно до умов Договору.

За умовою підп.7.3.1., 7.3.2., 7.3.4. Договору Покупець, зокрема, зобов`язаний: своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах Договору; прийняти вугілля, поставлене на умовах Договору, згідно з Актом приймання-передачі вугілля; підписати і завірити печаткою отримані від Постачальника Акти приймання-передачі вугілля у разі відсутності зауважень до їх змісту та повернути Постачальнику його примірники. Відповідно до п.7.4.1. Договору Покупець має право отримати вугілля в кількості, з якісними характеристиками та в терміни, передбачені умовами Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (п.8.1. Договору).

Відповідно до п.8.14. Договору за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущене прострочення, за кожний день прострочення, крім випадків, передбачених п.9.4.2. Договору [якщо Постачальник не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних].

В п.9.1 Договору сторони домовились, що при виникненні у будь-якої з них форс-мажорних обставин у розумінні ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», про що інша сторона має бути повідомлена протягом 3-х календарних днів, термін виконання Договору продовжується відповідно до часу дії цих обставин, але не більше ніж на 3 місяці. Якщо вказані обставини тривають понад 3 місяці, сторони мають право за взаємним погодженням припинити подальше виконання взаємних обов`язків за Договором. Форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислові палати та звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором, що виникли під час дії цих обставин.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення Договору, і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків – до повного їх виконання (п.10.1. Договору).

Відповідно до п.п.4, 5 Додаткової угоди №1 від 15.10.2019 (далі – Додаткова угода; т.1, а.с.21) вона набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і є невід`ємною частиною Договору.

У п.п.1 та 2 Специфікації №2 від 30.09.2019 до Договору (далі – Специфікація №2; т.1, а.с.22) сторони домовились, що Постачальник поставить, а Покупець прийме вугілля в обсязі 25тис.т (+/-5%) та погодили найменування Вантажоотримувача (відокремлений підрозділ «Вуглегірська ТЕС» ПАТ «Центренерго»), залізничну станцію призначення та її реквізити, виробників, Вантажовідправників та їхні реквізити, залізничні станції відправлення та їхні реквізити, марки вугілля та строк його поставки. Відповідно до п.3 Специфікації №2 вона є невід`ємною частиною Договору.

Договір, Додаткова угода та Специфікація №2 підписані представниками обох сторін і скріплені їхніми печатками.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу (далі – ГК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивач поставив залізничним транспортом, а Вантажоотримувач (відокремлений підрозділ відповідача «Вуглегірська ТЕС») прийняв вугілля загальною вартістю 54780212,37грн з ПДВ, що підтверджується передбаченими умовами Договору товаросупровідними та іншими документами, наявними у матеріалах справи (т.1, а.с.24-35; т.4, а.с.4-97, 100-250; т.5, а.с.1-17), а також складеними на підставі Актів звіряння кількості та якості Актами приймання-передачі партії вугільної продукції за Договором:

- №11-ОЗОН від 15.11.2019 на суму 1687850,74грн з ПДВ (т.1, а.с.37),

- №12-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 17432656,07грн з ПДВ (т.4, а.с.2-3),

- №13-ОЗОН від 20.11.2019 на суму 35659705,56грн з ПДВ (т.4, а.с.98-99)

(далі – Акти №11, №12 та №13 відповідно).

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписом ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.7. Договору оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється Покупцем на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання відповідних Актів.

Акти №11, №12 та №13 підписані Постачальником, Вантажоотримувачем і Покупцем без зауважень і скріплені їхніми печатками. Оскільки жодним з підписантів дата підписання окремо не проставлена, суд виходить з того, що Акти підписані в дату їх складення. Факт прийняття Вантажоотримувачем вугілля за вказаними Актами відповідач під час розгляду справи не заперечив та належними і допустимими доказами не спростував.

Отже, за умовою п.6.7. Договору обов`язок відповідача оплатити поставлене за Актами №11, №12 та №13 вугілля на момент звернення позивача до суду є таким, що настав.

З наданої позивачем копії виписки №1-2-5/005/339 від 24.02.2020 Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» про рух грошових коштів (т.1, а.с.40-41), а також зі змісту позову (т.1, а.с.4) і письмових пояснень (т.5, а.с.37) вбачається, що відповідач розрахувався за отримане вугілля частково – в сумі 960912,30грн (в рахунок оплати поставки за Актом №11), що відповідач під час розгляду справи не заперечив.

Таким чином, на час прийняття цього рішення заборгованість за поставлене вугілля складає 53819300,07грн та залишається несплаченою, і іншого відповідач не довів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 53819300,06грн боргу за поставлене вугілля є належним чином доведеною, правомірною, обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені на підставі п.8.14. Договору; 3% річних та інфляційних втрат на підставі приписів ст.625 ЦК України.

Суд перевірив розрахунки пені (т.1, а.с.7; т.5, а.с.31) та, врахувавши пояснення вих.№02-241 від 26.08.2020 (т.5, а.с.136) і описку, про які зазначено в описовій частині цього рішення, встановив, що:

- розрахунок за Актом №11 (т.1, а.с.7; т.5, а.с.136) суперечить припису ч.5 ст.254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Так, за умовою п.6.7. Договору оплата вартості вугілля здійснюється Покупцем на підставі підписаних Актів приймання-передачі вугілля шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання Актів. Отже, з урахуванням приписів ст.ст.253, 254 (ч.5) ЦК України відповідач мав розрахуватись за отримане вугілля до 16.12.2019 включно, оскільки 15.12.2019 (30-тий календарний день з моменту підписання Акта №11) припадає на неділю. Відповідно прострочення оплати відбулося 17.12.2019, а не 16.12.2019, як визначено у позові і розрахунку (т.1, а.с.5, 7);

- розрахунок за Актами №12, №13 (т.5, а.с.31) суперечить припису ч.6 ст.232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) з огляду на таке.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ IX «Прикінцеві положення» ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Укладаючи Договір 29.08.2019 (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений ч.6 ст.232 ГК України порядок і строк нарахування пені (п.8.14. Договору). Отже, жодна із сторін на момент укладення Договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Суд встановив, що за Актами №12, №13 відповідач є таким, що прострочив, з 21.12.2019.

Оскільки і укладення Договору, і настання прострочення виконання грошового зобов`язання відбулись до набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020, суд дійшов висновку про те, що дія названого Закону на спірні правовідносини не розповсюджується.

Отже, виходячи зі змісту ст.232 ГК України та ст.ст.253, 254 ЦК України, умов п.6.7., п.8.14. Договору нарахування пені на борг за Актами №12, №13 має тривати протягом шести місяців, а саме за період 21.12.2019 – 21.06.2020.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 2775174,69грн, нарахована за прострочення оплати поставленого вугілля на заборгованість:

- за Актом №11 – в сумі 34946,71грн за період 17.12.2019 – 03.03.2020,

- за Актами №12, №13 – в сумі 2740227,98грн за період 21.12.2019 – 21.06.2020.

Суд перевірив розрахунки 3% річних (т.1, а.с.8; т.5, а.с.31, 136) та встановив, що:

- розрахунок за Актом №11 (т.1, а.с.8; т.5, а.с.136) в частині визначення дати прострочення виконання грошового зобов`язання суперечить приписам ч.5 ст.254 ЦК України, про що вже зазначено в цьому рішенні під час розгляду вимог про стягнення пені;

- розрахунок за Актами №12, №13 (т.5, а.с.31) містить арифметичну помилку.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 848153,81грн, нараховані на прострочену заборгованість:

- за Актом №11 – в сумі 8118,91грн за період 17.12.2019 – 03.03.2020,

- за Актами №12, №13 – в сумі 840034,90грн за період 21.12.2019 – 30.06.2020.

Розрахунок інфляційних (т.5, а.с.31) є правомірним. Водночас розрахований позивачем розмір інфляційних за період січень – травень 2020 року (955662,53грн) є меншим, ніж розрахований судом за той самий період (960279,69грн).

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 955662,53грн, нараховані за період січень – травень 2020 року на прострочену заборгованість за Актами №12, №13 в сумі 53092361,63.

Щодо відзиву.

Подавши 07.10.2020 відзив б/н б/д на позов (т.5, а.с.212-218), відповідач просив поновити пропущений строк на його подання. Ухвалою від 07.10.2020 суд у задоволенні цього клопотання відмовив (т.6, а.с.28-29).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст.118 ГПК України).

За приписом ч.5 ст.119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пункт п`ятий ч.4 ст.238 ГПК України зобов`язує суд зазначити у мотивувальній частині рішення мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

З наведених приписів процесуального закону випливає, що відмова у поновленні строку на подання відзиву тягне залишення судом без розгляду поданих разом із ним документів (доказів). Водночас пропуск строку на вчинення процесуальної дії не звільняє відповідача від обов`язку подати відзив. Відповідно у позивача є право, а у суду – обов`язок відповісти на викладені у відзиві аргументи.

У відзиві б/н б/д (т.5, а.с.212-218) відповідач просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що належить до об`єктів великої приватизації державної власності та має стратегічне значення для держави; введення в державі карантину і запровадження товариством відповідних заходів у своїй роботі, що вважає форс-мажорними обставинами; своє складне фінансово-економічне становище (збитки за минулий рік та прострочену дебіторську заборгованість).

На підставі п.5 ч.4 ст.238 ГПК України суд визнає посилання відповідача з метою обґрунтування своєї позиції у справі на форс-мажорні обставини явно не обґрунтованим з огляду на умови п.9.1. Договору, а решту перелічених у відзиві аргументів – явно неприйнятними для обґрунтування наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

В позові (т.1, а.с.6) і в заяві вих.№02-103 від 22.06.2020 «про збільшення позовних вимог» (т.5, а.с.30) позивач повідомляв суд, що попередній (орієнтовний) розмір його витрат на професійну правничу допомогу складає 75000грн і 300000,00грн відповідно.

За змістом п.1 абз.2 ч.2, ч.3 ст.126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до абз.1 ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, необхідною умовою для вирішення судом питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг/виконаних робіт та їх вартість, а також розмір фактичних витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість станом на час прийняття цього рішення позивач не надав суду договір про надання правової допомоги та будь-які докази на підтвердження обсягу та заявленої у позові вартості наданих адвокатом послуг/виконаних робіт та здійснених ним витрат.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 734743,59грн.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 13-15, 33, 42, 46, 74, 76-78, 80, 86, 120, 126, 129, 202, 216, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт.Козин Обухівського р-ну Київської обл., про стягнення 53819300,06грн основного боргу, 2852500,92грн пені, 848292,58грн – 3% річних, 955662,53грн інфляційних втрат – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт.Козин, вул.Рудиківська, буд.49; ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон-3000» (02140, м.Київ, вул.Л.Руденко, буд.6А, оф.709, кімн.7; ідентифікаційний код 34934458) 53819300,06грн основного боргу, 2775174,69грн пені, 848153,81грн – 3% річних, 955662,53грн інфляційних втрат, 734743,59грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної

інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.10.2020 складені і підписані вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.10.2020.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 – до справи, 2 – сторонам