Рішення № 92425804, 20.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3888/20за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпро

про стягнення 10 981 332,02 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Остапенко В.М., адвокат

Від відповідача: Дружина Т.Г., адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" заборгованість у розмірі 10 981 332,02 грн., з яких: основний борг у розмірі 7 811 224,54 грн.; пеня у розмірі 1 626 792,98 грн.; 3 % річних у розмірі 528 101,00 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 015 213,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №3306/1718-КП-4/ПТ постачання природного газу від 05 жовтня 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 28.11.2017 по 26.05.2020 у сумі 528 101,00 грн. та інфляційні збитки за період з березня 2018 року по квітень 2020 року у розмірі 1 015 213,50 грн.

На підставі пункту 8.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений природний газ у розмірі 1 626 792,98 грн. за загальний період з 28.11.2017 по 26.05.2020.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилається на положення Закону України (№ 1730 -VIII від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Вважає, що, оскільки за станом 30.11.2016 основна заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, нараховані позивачем пеня, штраф інфляційні та річні відсотки, підлягають списанню відповідно до норм вищезазначеного закону. Відповідач на законодавчому рівні позбавлений можливості яким би то не було чином (в тому числі і пред`явленням позову до теплопостачальника) вплинути на порядок розрахунків, як з теплопостачальною організацією, так і з гарантованим постачальником, оскільки: кінцевими споживачами виробленої теплової енергії є підприємства, організації і інші споживачі (крім бюджетних організацій), які не перебувають у договірних правовідносинах з відповідачем; оплата за поставлену теплову енергію здійснюється на рахунки зі спеціальним режимом використання; оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється; отримані за поставлену теплову енергію грошові кошти розподіляються згідно з нормативами, встановленими Постановою КМУ № 217; звернення стягнення за зобов`язаннями теплопостачальної організації на рахунки зі спеціальним режимом використання заборонено.

Позивач заперечує щодо доводів наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Оскільки відносини з постачання природного газу виникли після набрання вищезазначеного Закону чинності, відсутні будь-які правові підстави розповсюджувати його дію на спірні відносини, в тому числі стосовно нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат. Відсутні правові підстави щодо звільнення від відповідальності, зміни порядку та строків розрахунку тощо через наявність механізму автоматичного розподілу коштів із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання.

09 жовтня 2020 року від відповідача до господарського суду надійшла заява, якою просить надати відстрочку виконання рішення строком на один рік з дня ухвалення відповідного рішення.

В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що є підприємством аерокосмічної галузі; включене до переліку 15 особливо важливих підприємств, які в будь-якому разі мають лишитися в державній власності (Постанова КМУ від 04 березня 2015 року № 83 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 08.06.2016 № 398), та до Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, відтак, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Наразі, у зв`язку з глобальною світовою економічною кризою підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, а відтак відсутня достатня кількість обігових коштів для погашення боргу. Підприємство є комерційним державним підприємством, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського віддання. Для здійснення господарської діяльності щодо виробництва готової продукції підприємству необхідно отримати у відповідних державних органах, ліцензії, дозволи, а також необхідно розробити та затвердити технологічну документацію. Однією з вагомих обставин, що ускладнює виконання судового рішення є те, що впродовж дев`яти місяців 2020 року зупинено виконання програми запуску ракетоносія "Зеніт" з морської платформи Одісей по програмі "Морський старт" у зв`язку з банкрутством компанії-контрагента. Призупинено виконання програми "Наземний старт". Наведені причини призвели до зупинення фінансування виготовлення РН "Зеніт". Водночас замовником ДП "КБ "Південне" призупинено фінансування виконання укладених контрактів з підприємством на виробництво ракетних двигунів РД815 то РД809. Затратним для підприємства є обслуговування короткострокових кредитів, залучених у ПАТ "КБ "Приватбанк" в сумі 12,5 млн.дол. США. Наразі залишається не вирішеним питання забезпечення виготовлення продукції імпортозаміщеними матеріалами та комплектуючими. У зв`язку з наведеним, обсяги реалізації продукції у 2020 році по відношенню до 2012 року впали у 3,9 рази, що вплинуло на дефіцит обігових коштів.

Очікуваний фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства за 6 місяців 2020 року є збитковим і становить 220,0 млн.грн. Наведені причині призвели до дефіциту обігових коштів і як наслідок до невиконання підприємством по зобов`язань: зі сплати заробітної плати; з розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами; за енергоносії; за судовими рішеннями та виконавчим впровадженням.

Крім цього підприємству необхідно сплачувати щомісячно реструктурований борг по списку 1,2 в сумі 1,2 млн.грн. Наразі, заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 01.06.2020 становить 195 628 000,00 грн. Зовнішній борг підприємства 5 378 257 000,00 грн. що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 1 липня 2020 року. Важке матеріальне становище підприємства підтверджують показники звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020 року та інформація щодо виробничо-фінансової діяльність від 30.09.2020.

Отже, на даний час підприємство спроможне виконувати лише поточні зобов`язання (які є першочерговими) для недопущення накопичення нових боргів, а не зобов`язань, які виникли за минулі роки, отож перебуває у тяжкому фінансовому стані. Першочерговими завданнями підприємства, перш за все, є збереження трудового колективу, кваліфікація якого є унікальною. Одномоментне стягнення суми боргу понад 10 мільйони гривень призведе до колапсу - зупинки підприємства - флагмана аерокосмічної промисловості, яке тільки-но почало потроху відновлювати виробництво, призведе до його неплатоспроможності, а загалом - до банкрутства.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 справу №904/3888/20 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.08.2020. З 18.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/3888/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 09 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 09.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 20.10.2020.

У судовому засіданні 20.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

5 жовтня 2017 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова"(споживач) укладено договір № 3306/1718-КП-4/ПТ постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. договору).

За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) (п.1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ за орієнтовним обсягом до 2186 тис.куб.м.:

у жовтні 2017 року - 66 тис.куб.м.,

у листопаді 2017 року -367 тис.куб.м.,

у грудні 2017 року – 486 тис.куб.м.,

у січні 2018 року – 536 тис.куб.м.,

у лютому 2018 року - 473 тис.куб.м.,

у березні 2018 року – 258 тис.куб.м.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,2грн, крім того податок на додану вартість – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64грн (п.5.2. договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом п. 6.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:

- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума боргу.

У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2. договору).

У пункті 10.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Статтею 12 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 15 547 278,98грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

від 31.10.2017 за жовтень на суму 150 641,65грн,

від 30.11.2017 за листопад на суму 1 484 744,44 грн,

від 31.12.2017 за грудень на суму 2 546 599,15 грн,

від 31.01.2018 за січень на суму 4 085 969,69грн,

від 28.02.2018 за лютий на суму 3 398 565,17грн,

від 31.03.2018 за березень на суму 3 880 758,88грн (а.с. 25-30).

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково, станом на дату звернення з позовом до суду розмір основного боргу становить 7 811 224,54 грн. (докази часткової оплати містяться в матеріалах справи, а.с.32-35).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 981 332,02 грн., з яких: основний борг у розмірі 7 811 224,54 грн.; пеня у розмірі 1 626 792,98 грн.; 3 % річних у розмірі 528 101,00 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 015 213,50 грн.

Наведене і є причиною спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на умови п.6.1. договору строк виконання зобов`язанння з оплати поставленого природного газу є таким, що настав:

за актом від 31.10.2017 – 25.11.2017,

за актом від 30.11.2017 – 25.12.2017,

за актом від 31.12.2017 – 25.01.2018,

за актом від 31.01.2018 – 25.02.2018,

за актом від 28.02.2018 - 25.03.2018,

за актом від 31.03.2018 – 25.04.2018.

В установлений договором поставки строк зобов`язання в частини оплати поставленого природного газу відповідачем не виконані.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу в сумі 7 811 224,54 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого газу, позивач, з посиланням на п. 8.2 договору, нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 1 626 792,98 грн. за загальний період з 28.11.2017 по 26.05.2020.

Відповідно до частини першої ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечень щодо розрахунку пені відповідач не надав, доказів, наведених в обґрунтування позову не спростував.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, судом помилок не виявлено.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 626 792,98 грн. за загальний період з 28.11.2017 по 26.05.2020 є обгрунтованими.

Окрім вимоги про стягнення пені позивач просить стягнути три відсотки річних у розмірі 528 101,00 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 015 213,50 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що нарахування трьох відсотків річних та втрат від інфляції є вірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 7 811 224,54 грн., пені у розмірі 1 626 792,98 грн., 3 % річних у розмірі 528 101,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 015 213,50 грн заявлені правомірно.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені та трьох відсотків річних, суд вбачає підстави для їх зменшення на 50% з огляду на таке.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що розмір нарахувань (пені, 3% річних та інфляційного збільшення), які заявлені позивачем правомірно складає 3 170 107,48грн (пеня - 1 626 792,98 грн + 3 % річних - 528 101,00 грн + інфляційні втрати - 1 015 213,50 грн), що складає 40,58% суми основного боргу та є непропорційно великим.

При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. До того ж, порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (в матеріалах справи відсутні докази зворотного).

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та трьох відсотків річних на 50% від заявленої суми.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 7811224,54грн, пеня в сумі 813 396,49грн, три відсотки річних в сумі 264 050,50грн, та втрати від інфляції в сумі 1 015 213,5грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідач заперечує проти позову тим, що основний борг ним погашено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак нарахування стягненню не підлягають.

Так, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII (далі-Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 2 дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 5 Закону встановлено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Згідно ч.1 ст.7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

Частиною 5 даної статті встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки відносини з постачання природного газу виникли після набрання Закону чинності, відсутні будь-які правові підстави розповсюджувати його дію на спірні відносини, в тому числі стосовно нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача на неможливість вплинути на порядок розрахунків через наявність механізму автоматичного розподілу коштів із застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з Постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки" (далі - Постанова № 217) визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Однак положення Постанови № 217 не обмежують споживача у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання договірних обов`язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та споживачами.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на один рік.

Статтями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом п.2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідачем у якості доказів на підтвердження доводів, якими він обгрунтовує необхідність надання відстрочки виконання рішення суду надані:

динаміка діяльності ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" за 2015-2020 роки; Баланс (звіт про фінансовий стан) на 01.07.2020, Звіт про фінансову результати за 1 півріччя 2020 (копія); Довідка № 121/638 від 08.10.2020; довідка від 08.10.2020; Довідка від 03.08.2020; інформація щодо виробничо-фінансової діяльності ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" за 2015- 2020роки від 30.09.2020.

Однак, зазначені докази не підтверджують факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, та не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 164 719,98грн., яка обчислена із заявленої позивачем суми позову (без урахуванням суми зменшення пені та трьох відсотків).

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про стягнення 10 981 332,02 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, ідентифікаційний код 14308368) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 7 811 224 (сім мільйонів вісімсот одинадцять тисяч двісті двадцять чотири)грн 54 коп, пеня у розмірі 813 396 (вісімсот тринадцять тисяч триста дев`яносто шість)грн 49 коп, 3 % річних у розмірі 264 050 (двісті шістдесят чотири тисячі п`ятдесят)грн 50 коп, інфляційні втрати у розмірі 1 015 213 (один мільйон п`ятнадцять тисяч двісті тринадцять)грн 50коп, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 164 719 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять)грн 98 коп, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про відстрочення виконання рішення строком на один рік – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.10.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва