Рішення № 92425078, 24.09.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10403/16-ц

2/296/544/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судових засідань Світко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про зобов`язання здійснити зарахування грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Фідобанк» звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №014/17847/3/20145 від 17.07.2008 року в розмірі 28513,21 грн., а також просить стягнути на його користь судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником усіх прав і обов`язків якого є ПУАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір з фізичною особою №014/17847/3/20145, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 40700,00 доларів США зі сплатою 14,5 відсотків річних, зі строком користування кредитними коштами до 16.07.2018 року включно. 06.05.2014 року між ПУАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою було змінено основні умови кредитування, зокрема проведено конвертацію кредиту в іноземній валюті в національну валюту гривню. Позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на 11.09.2017 заборгованість по кредиту складає 28513,21 грн., що включає в себе: прострочену заборгованість за кредитом у сумі 21236,49 грн., строкову заборгованість за кредитом у сумі 1940,39 грн., строкову заборгованість за відсотками у сумі 557,87 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 3938,8 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 839,66 грн. Посилаючись на наведене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 28513,21 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1378,00 грн.

20.02.2017 року відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «Фідобанк» про зобов`язання здійснити зарахування грошових коштів розміщених на поточному раху.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 вказує, що між ним та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК» (відповідач за зустрічним позовом) існують кредитні правовідносини на підставі укладено кредитного договору № 014/17847/3/20145 від 17 липня 2008 року та Додаткової угоду №1 до вказаного договору від 06.05.2014 року.

На виконання Розділу 5 Договору від 06.05.2014 року ОСОБА_1 була направлена заява від 25.07.2016 року щодо погашення заборгованості за Договором за рахунок грошових коштів, що знаходяться на його поточному рахунку. Однак, листом від 12.08.2016 року банк, на підставі ч. 8 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відмовив у його зверненні. Вважає, що банк неправомірно відмовив йому у зарахуванні коштів на підставі розділом 5 Договору від 16.5.2014 року та просить зобов`язати ПАТ «ФІДОБАНК» здійснити зарахування грошових коштів в розмірі 19907 грн., які знаходяться на його поточних рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та які відкриті у ПАТ «Фідобанк» в рахунок заборгованості по невиконаним зобов`язанням за кредитним Договором №014/17847/20145 в розмірі 30156,20 грн., а також просить стягнути на його користь судові витрати.

09.06.2017 представником банку подано письмові заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , в яких зазначив, що рішенням Правління НБУ від 18.07.2016 року №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Запровадження процедури ліквідації Банку є істотною обставиною, що не дозволяє виконати зобов`язання за Додатковою угодою №1 до Кредитного договору в частині договірного списання, оскільки згідно п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке списання заборонено законом. Враховуючи, що депозитний рахунок відкрито ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем, його включено до реєстру кредиторів Банку в сьому чергу. Крім того, представник банку вказав, що згідно рішення №10 від 23.07.2012 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про порядок інформування громадськості про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти суб`єкта підприємницької діяльності, який уклав договір банківського вкладу (депозиту) та/або банківського рахунку (Вклади фізичних осіб - підприємців гарантуються Фондом незалежно від дня відкриття рахунку, починаючи з 01.01.2017 щодо банків, віднесених до категорії неплатоспроможних після 01.01.2017 року). За вказаних обставин просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 11.04.2017 зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.57).

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 справу передано на автоматичний розподіл між суддями. Ухвалою від 04.10.2019 року справу прийнято суддею Адамовичем О.Й. до свого провадження. Ухвалою суду від 13.02.2020 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.142-143)

Представник первісного позивача - адвокат Погодін В.О. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує (а.с.224).

Відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечує, зустрічний позов просить задовольнити (а.с.227).

Суд повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, при вирішення спору виходить з наступного.

Судом встановлено, що 17 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №014/17847/3/20145, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 40700 доларів США. Вказані грошові кошти за Кредитним договором, були надані ОСОБА_1 , строком користування до 16 липня 2018 року, зі сплатою 14,5 відсотків річних (а.с. 8-10).

06.05.2014 між ПАТ «ФІДОБАНК» (Банк за договором) та ОСОБА_1 (Клієнт за договором) було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору №014/17847/3/20145 від 17.07.2008р. (а.с.20-26).

Вказаною додатковою угодою сторони погодили, що на день її укладання ОСОБА_1 має перед банком заборгованість за договором в сумі 10276,73 дол США та 86,92 дол США.

Зазначеною додатковою угодою сторони домовились про зміну умов кредитування шляхом збільшення ліміту непоновлювальної кредитної лінії та видачу Нового траншу Кредиту. Так, відповідно до умов Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, банк надає Клієнту Новий транш Кредитної лінії в сумі 92859,84 зі строком користування кредитними коштами до 16 липня 2018 року, зі сплатою 18 процентів річних. Кредитні кошти Нового траншу надаються з метою погашення заборгованості за Договором в розмірі Траншу Заборгованості та Суми заборгованості за процентами в п.2.1.1.1. цієї Додаткової угоди (а.с.20-25).

В пункті п.2.4. Додаткової угоди №1 сторони погодили, що базовою валютою за Договором, з урахуванням цієї угоди, є гривня.

Відповідно до п.4.4., п.10.3. та Розділу 1 Додаткової угоди №1 при неналежному виконанні зобов`язання щодо сплати коштів згідно графіка Клієнт зобов`язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на кожну дату існування прострочення відповідного платежу.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

З положень ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини, пов`язані з видачею кредитних коштів на користь відповідача ОСОБА_1 , та виникненням в останнього обов`язку щодо їх повернення банку на погоджених між сторонами умовах.

Однак, відповідач ОСОБА_1 допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів.

З розрахунку первісного позивача, проведеного станом на 11.09.2017р. вбачається, що заборгованість за кредитним договором складає 28513,21 грн., та включає в себе: прострочену заборгованість за кредитом у сумі 21236,49 грн., строкову заборгованість за кредитом у сумі 1940,39, строкову заборгованість за відсотками у розмірі 557,87 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 3938,8 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 839,66 грн.

Вказаний розрахунок не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Отже, оцінюючи зібрані докази суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано провів нарахування за кредитним договором.

Разом з тим, вирішення первісного позову залежить від вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк» виходячи з наступного.

Як вказувалося вище, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору №014/17847/3/20145 та Додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору.

При цьому судом встановлено існування між сторонами правовідносин банківського рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч.2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно ч.1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ч. 2 ст. 1071 ЦК України в редакції згідно Закону України від 04.11.2010 р. N 2677-VI).

Пунктом 5.1. Додаткової угоди №1 про внесення змін до кредитного договору №014/17847/3/20145 від 17.07.2008р. визначено, що при настанні строків будь-яких платежів. обумовлених цим Договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості, а також при настанні випадків дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього договору, банк має право використовувати для сплати таких платежів будь-які кошти на рахунках клієнта. Для цього Клієнт надає Банку право договірного списання коштів з рахунків Клієнта та доручає Банку здійснювати таке договірне списання у сумі визначеній Банком на підставі цього договору, будь-яку кількість разів до повної оплати будь-яких зобов`язань Клієнта перед банком за цим Договором.

Пунктом 5.2. Додаткової угоди №1 передбачено, що банк має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку клієнта, при цьому таке право виникає в день настання терміну/строків здійснення відповідних платежів, передбачених цим Договором.

20.05.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №184 про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку (а.с. 62-64).

18.07.2016 Правлінням НБУ прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ «Фідобанк»". Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.16 №291 розпочато процедуру ліквідації банку з 20.07.2016р. та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних та делеговано всі повноваження ліквідатора Коваленку О.В. (а.с. 66-68).

25.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. із заявою щодо погашення заборгованості за Договором №014/17847/3/20145 від 17.07.2008 за рахунок грошових коштів, що знаходяться на його поточному рахунку ФОП № НОМЕР_1 в сумі 14902,4грн. та на валютному рахунку № НОМЕР_2 в сумі 175 євро (а.с.51).

На вищевказане звернення, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Коваленко О.В. надав письмову відповідь, в якій зазначив, що з 19.07.2016 року ПАТ «ФІДОБАНК» перебуває в стадії ліквідації, через що банк не може виконати свої зобов`язання за Додатковою угодою №1 до Кредитного договору в частині договірного списання, оскільки згідно п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» таке списання заборонено законом (а.с.52).

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За ч. 1 ст. 601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно п.3 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 N 629-VIII (набрав чинності з 12.08.2015) внесено зміни до ст. 602 ЦК України та доповнено ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пунктом 8.

Так, за змістом п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12.08.2015 (тобто на дату звернення позивача із заявою про зарахування) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Саме на вказану норму посилається первісний позивач заперечуючи вимоги за зустрічним позовом.

Однак, пункт 8 ч. 2 ст. 46 Закону (в редакції Закону чинній з 12.08.2015 по 22.05.2020) було передбачає що обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

Суд при застосуванні положень ст. 46 Закону враховує висновків у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/13547/17, від 24.05.2018 у справі №910/15361/17 та від 18.07.2018 у справі №910/18160/17.

У наведених постановах Верховного Суду викладено правову позицію щодо застосування п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12.08.2015).

Так, Верховний Суд зазначав, що цим пунктом передбачено сукупність умов, за наявності яких є можливим здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації банку, а саме:

- наявність заяви про зарахування зустрічних вимог;

- вимоги мають бути зустрічними та однорідними;

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- договірне списання з рахунку передбачено умовами договору.

Як встановлено судом, за кредитним договором відповідач за зустрічним позовом є кредитором, а позивач - боржником, і навпаки, за договором банківського рахунку відповідач за зустрічним позовом є боржником, а позивач - кредитором, що свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

Грошові вимоги мають презюмуватися як однорідні у силу однорідності грошей як предмету виконання зобов`язань.Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Адже гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, абсолютної еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші грошові операції.

Зобов`язання, які виникли між сторонами на підставі договору кредиту та договором банківського рахунку, є грошовими, а отже - однорідними.

Також, вбачається, що на момент звернення з заявою про зарахування, а також із зустрічним позовом до суду строк виконання грошових зобов`язань за обома договорами настав (в т.ч. в силу ч.2 ст. 1050 ЦК України); за договором банківського рахунку - у зв`язку з введенням в банку процедури ліквідації (Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Таким чином у позивача за зустрічним позовом виникло право вимагати від банку зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Крім того, на момент розгляду справи закінчився строк повернення кредитних коштів (16.07.2018р.) (розділ 1 додаткової угоди №1).

При цьому, Розділом 5 Додаткової угоди №1 від 06.05.2014р. передбачається договірне списання з рахунків, які наявні у позивача за зустрічним позовом у банку, в т.ч. у разі дострокового повернення кредиту.

З виписки Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» по особовим рахункам ФОП ОСОБА_1 яка сформована 09.06.2017р. вбачається, що з поточних рахунків позивача за зустрічним позовом були списані 31.10.2016р. кошти (в т.ч. еквівалент в євро) згідно затвердженого ФГВФО реєстру акцептованих вимог кредиторів на загальну суму 19732,82грн. Такі вимоги віднесені до 7 черги вимог кредиторів (а.с. 70).

В Постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №209/3022/16-ц вказується, що тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Отже, слід дійти висновку, що у банку не було обмежень на договірне списання грошових коштів з поточного рахунку позивача на погашення заборгованості за кредитним договором у вигляді зарахування зустрічних вимог. При цьому, ОСОБА_1 звернувся з заявою про зарахування зустрічних вимог в межах 30-ти денного строку визначеного ч.1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Виходячи з позиції Верховного Суду у справі № 910/13547/17, відповідач позбавлений можливості зараховувати залишок грошових коштів з поточного рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором лише під час запровадження в банку тимчасової адміністрації, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача за зустрічним позовом, що згідно рішення №10 від 23.07.2012 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про порядок інформування громадськості про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не відшкодовує кошти за заявами поданими до 01.01.2017.

Крім того, суд враховує, що згідно пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке викладено в листі від 08.12.2015 N 21-51564/15 "Про зарахування зустрічних однорідних вимог" вказано, що заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами погашається за рахунок акцептованих кредиторських вимог у банків, які сформували реєстри кредиторів та за рахунок залишків за поточними та/або депозитними рахунками (крім заблокованих та арештованих) у банків, які перебувають у стадії ліквідації, але реєстри кредиторів ще не сформували. Залишок заборгованості, що залишилась після зарахування зустрічних однорідних вимог, боржник погашає шляхом внесення готівкою через касу банку або шляхом безготівкового зарахування коштів на рахунок банку.

Разом з тим, суд не вважає доведеними обставини щодо зарахування суми в розмірі 19938,94грн. В даному випадку слід виходити з суми вказаної відповідачем за зустрічним позовом у банківській виписці по рахунку, а саме у розмірі 19732,85грн. (а.с. 70).

Згідно ч.1, ч.2. ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 5 ЦК визначена дія актів цивільного законодавства у часі, відповідно до якої: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99, N 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України" /справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів/, Конституційний Суд України прийшов до висновків, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але разом з тим, Конституційний Суд України прийшов і до висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Вбачається, що Законом України від 13.05.2020 №590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" було виключено абзаци десятий - тринадцятий у частині другій статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно на момент розгляду справи відсутня норм, яка існувала на момент звернення із заявою від 25.07.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також на момент подання зустрічного позову. Тобто, на даний час закон не визначає ефективного способу захисту порушеного права позивача за зустрічним позовом.

Разом з тим, судом було встановлено існування обов`язку у відповідача за первісним позовом зарахувати зустрічні однорідні вимоги ОСОБА_1 , а також встановлено, що для припинення зобов`язання необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

У частині дванадцятій статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Оскільки первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, то суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів сторін вважає за необхідне зарахувати грошові суми і стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» різницю між обґрунтовано заявленою до стягнення сумою за первісним позовом та обґрунтовано заявленою до зарахування сумою за зустрічним позовом. Проведення такого зарахування припиняє обов`язок банка (уповноваженої особи Фонду) погашати акцептовані вимоги ОСОБА_1 , які віднесені до сьомої черги вимог кредиторів.

При цьому, вирішуючи питання черговості зарахування сум суд виходить з положень п. 4.6.1. додаткової угоди №1 від 06.05.2014р., яка визначає черговість погашення заборгованості за кредитом.

Отже, виходячи з заяви про уточнення позовних вимог з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» слід стягнути 1503,64грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 1940,39грн. - строкової заборгованості за кредитом, 557,87грн. - строкової заборгованості за відсотками, 3938,80грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 839,66грн. - пені за несвоєчасне погашення відсотків, а всього в сумі 8780,36грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з суми, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 424,34грн.

На підставі статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 559 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та зустрічний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» 1503,64грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 1940,39грн. - строкової заборгованості за кредитом, 557,87грн. - строкової заборгованості за відсотками, 3938,80грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 839,66грн. - пені за несвоєчасне погашення відсотків, а всього в сумі 8780,36грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк`та 424,34 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не була вручена в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», адреса: 01024, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 8/26, код ЄДРПОУ 14351016.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного рішення :05.10.20.