Вирок № 92420809, 26.10.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3497/20

Номер провадження 1-кп/629/456/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової В.С.,

прокурора - Гребенюка В.Є.,

захисника - Соколової Р.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Олександрівка Олександрівського району Донецької області, громадянина України, з базовою середньою освітою, учня 11 класу заочної форми Комунального закладу «Лозівський ліцей №1» Лозівської міської ради Харківської області, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

04.03.2020 року близько 16-00 год. неповнолітній ОСОБА_1 знаходився на в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить його матері - виховательці ОСОБА_2 . В цей час в кухні вказаної квартири в стані алкогольного сп`яніння спав за столом ОСОБА_3 , який зайшов в гості до своєї матері ОСОБА_2 . Неповнолітній ОСОБА_1 помітив, що з рук ОСОБА_3 на підлогу випав належний останньому мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536» та в цей час у неповнолітнього ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення вказаного мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, виражений у викраденні чужого майна, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву та з метою наживи, скориставшись тим, що ОСОБА_3 не спостерігав за його діями, таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536» вартістю 454 гривні 76 копійок, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 454 гривні 76 копійок. Після вчинення кримінального проступку неповнолітній ОСОБА_4 з місця вчинення проступку зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав телефонограму про розгляд справи за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має, міру покарання залишив на розсуд суду.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала телефонограму про розгляд справи без її участі.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв кримінальний проступок при зазначених обставинах. Щиросердно розкаюється у скоєному ним кримінальному проступку.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості її позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, доказів щодо витрат по кримінальному провадженню та речових доказів, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд находить його вину повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України обвинувачений скоїв кримінальний проступок.

При призначенні покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст. 65-67, 103КК України.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він виховувався в дитячому будинку сімейного типу, має базову середню освіту, не одружений, не працює, учень 11 класу заочної форми Комунального закладу «Лозівський ліцей №1» Лозівської міської ради Харківської області, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем навчання характеризується негативно.

Згідно досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є низьким, його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, рекомендовано мінімальний нагляд.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та вчинення кримінального проступку неповнолітнім.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно вимог ст. 50 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за вчинене, сприяв виправленню обвинуваченого та запобігав вчиненню нових кримінальних правопорушень, також суд враховує особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, передбачені розділом ХV Загальної частини КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливе без відбування покарання, та призначає покарання в межах санкції статті.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням товарознавчої експертизи №6/999СЕ-20 від 04.05.2020 року у розмірі 490 гривень 35 копійок стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Зняти арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.05.2020 року, на мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .

Речові докази: мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , переданий потерпілому ОСОБА_3 на зберігання - залишити останньому.

Стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6/999СЕ-20 від 04.05.2020 року у розмірі 490 гривень 35 копійок (отримувач УК Слобідсь/м.Харків/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA298999980313050115000020005, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету інші надходження).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.Г. Попов