Ухвала суду № 92420374, 26.10.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 628/26/20

Номер провадження 1-кп/623/277/2020

УХВАЛА

іменем України

13 жовтня 2020 року колегія суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.

судді Герцова О.М.,

судді Одарюка М.П.

за участю: секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Козир М.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників Міщенко І.І.,

Гупала Р.М.,

Маслій Т.В.,

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 ,

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 ,

представника органу у справах дітей Бойко М.С.,

представника огану пробації Сидоренко Є.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Куп`янським міськрайонним судом Харківської області в залі суду матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220370001729 від 26.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України,-

в с т а н о в и л а:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220370001729 від 26.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.

22 травня 2020 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за матеріалами кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.

До початку підготовчого судового засідання до суду надійшли клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого Волокітіна О.С., адвоката Міщенко І.І., захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Гупала Р.М., про повернення обвинувального акту.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити справу до судового розгляду, заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України на строк - 60 днів та заперечувала проти клопотань про повернення обвинувального акту.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 , її законний представник ОСОБА_6 представник органу у справах дітей Бойко М.С., представник органу пробації Сидоренко Є.С. підтримали клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Міщенко І.І. підтримала своє клопотання та просила суд повернути обвинувальний акт прокурору, посилаючись на те, що обвинувальний акт, всупереч вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковим, що її підзахисний мав умисел на статеві зносини з неповнолітньою особою, досудовим розслідуванням не встановлено і в обвинувальному акті не вказано доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 , не обґрунтовано доказами елемент складу злочину, який інкримінується обвинуваченому, вважала, що залишилась нерозкритою об`єктивна сторона даного злочину та суб`єктивна сторона, фактичні обставини кримінального правопорушення викладені поверхнево, мають суперечності, ґрунтуються на домислах сторони обвинувачення, а обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника адвоката Міщенко І.І. та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат Гупал Р.М. підтримав своє клопотання, вважав, що обвинувальний акт слід повернути прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України та статусу офіційного документу внаслідок відсутності на ньому гербової печатки прокуратури, посилався на те, що обставини вчинення його підзахисним ОСОБА_2 кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладено сумбурно, неконкретно та незрозуміло, що є важким для сприйняття та має суттєве значення для обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, впливають на кваліфікацію дій особи, так як в обвинувальному акті не зазначено конкретно місце, час та спосіб скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2 , не зазначено, які саме протиправні дії та за яких обставин вчинив саме він, також обвинувальний акт не містить відомостей щодо місця завчасної домовленості, планування злочину стосовно неповнолітньої ОСОБА_5 , розподілення ролей, а також в чому саме полягала злочинна діяльність його підзахисного, які злочинні дії виконував саме ОСОБА_2 , та як саме, перебуваючи за межами автомобіля, в якому скоєно злочин, він міг запобігати можливості потерпілій ОСОБА_5 покликати на допомогу та подавляти її волю до опору. Відомостей щодо будь-яких інших дій ОСОБА_2 обвинувальний акт не містить.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат Маслій Т.В. підтримала клопотання свого підзахисного про повернення обвинувального акту, посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, так як відсутність посилання в ньому на докази підтверджує недотримання вимоги викладення в обвинувальному акті фактичних обставин, який полягає у детальному описі, всупереч чого в обвинувальному акті дії ОСОБА_3 , які кваліфікуються за ч.3 ст. 152 КК України (зґвалтування), тобто вчинення дій сексуального характеру не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, так як її підзахисний не вчиняв щодо потерпілої дій сексуального характеру, крім того, обвинувальний акт не містить: відомостей про фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення; посилань на докази, що підтверджують кожну обставину, викладену в акті та яку прокурор вважає доведеною; обставин, що вказують на наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, не розкрито характер кримінального правопорушення; не містить суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, оскільки не вказано форми вини, мотиву і мети кримінального правопорушення; причинного зв`язку між цими діяннями ОСОБА_3 і наслідками; розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Неповнолітній обвинвачений ОСОБА_3 та його законний представник ОСОБА_4 підтримали думку захисника Маслій Т.В., просили задовольнити клопотання та повернути обвинувальний акт прокурору.

Вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши клопотання прокурора, захисників, обвинувачених, законного представника неповнолітнього обвинуваченого, думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

З обвинувального акту вбачається, що він не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у тому, що 25.07.2019 близько 23:00, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в групі з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою вчинення дій сексуального характеру з потерпілою та під приводом спільного відпочинку, зателефонував раніше знайомій неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заздалегідь не повідомивши її про свій злочинний умисел та те, що він не сам, та запропонував зустрітись біля будівлі магазину «Посад» за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, пл. Центральна, 1, куди приїхали на автомобілі марки «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_7 .

У подальшому, зустрівшись із неповнолітньою ОСОБА_5 , та маючи умисел на статеві зносини з неповнолітньою особою, з метою створення сприятливих умов відпочинку, викликання довіри до себе та налагодження контакту з потерпілою, ОСОБА_1 придбав у магазині «Посад» пляшку горілки та запропонував ОСОБА_5 розпити її разом на пляжі річки Оскіл по вул. Остапа Вишні у м. Куп`янськ, на що ОСОБА_5 , перебуваючи із раніше знайомим ОСОБА_8 у довірливих відносинах, та не усвідомлюючи дійсних злочинних намірів, погодилась.

Приїхавши на вказане місце, неповнолітній ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , разом з неповнолітньою ОСОБА_5 випили частину привезеної із собою горілки, після чого ОСОБА_1 , маючи умисел на статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_5 запропонував проїхатись на автомобілі у бік с. Сенькове, Куп`янського району, на що всі присутні погодились, а неповнолітній ОСОБА_10 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, за погодженням з ОСОБА_1 , сів за кермо автомобіля, ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське місце, а неповнолітня ОСОБА_5 сіла на заднє пасажирське місце поряд з ОСОБА_1 , не усвідомлюючи злочинних намірів останніх.

26.7.2019близько 01:00, ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 зупинив автомобіль на узбіччі вздовж автодороги поблизу с. Сенькове Куп`янського району Харківської області, після чого, також за вказівкою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину, вийшли з автомобіля та у подальшому знаходились поруч з метою завчасного запобігання можливості покликання на допомогу потерпілою ОСОБА_5 або попередження ОСОБА_1 у разі наближення сторонніх осіб, тим самим своєю присутністю подавляли волю неповнолітньої потерпілої до опору, створюючи умови для безперешкодного вчинення злочину ОСОБА_1 , а останній, знаходячись разом із неповнолітньою потерпілою ОСОБА_5 на задньому сидінні в салоні вказаного автомобіля, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є неповнолітньою особою, почав примушувати останню на вступ із ним у статевий акт та отримавши відмову, діючи з умислом на вчинення насильницького статевого акту з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_5 , із застосуванням фізичного насильства, що виразилося в утриманні її рук та стисканні ніг, придушивши тим самим волю потерпілої ОСОБА_5 до опору, повалив останню на заднє сидіння автомобіля, зняв одяг та без добровільної згоди потерпілої почав статеві зносини природнім способом, а саме вагінальне проникнення в тіло іншої особи з використанням геніталій.

Продовжуючи свої злочинні дії сексуального характеру, без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_1 почав статеві зносини з нею неприродним способом, а саме - оральне проникнення в тіло іншої особи з використанням геніталій, тобто зґвалтував неповнолітню потерпілу ОСОБА_5 .

Після завершення статевого акту, ОСОБА_1 самостійно припинив свої злочинні дії, та разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на світанку відвезли потерпілу ОСОБА_5 до м. Куп`янськ.

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України (зґвалтування), тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої неповнолітньої особи, вчинене групою осіб, що є кваліфікуючої ознакою складу злочину і обставиною, яка підлягає доказуванню.

Згідно з ч.1 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Розподіл ролей співучасників злочину передбачає розподіл обов`язків між різними видами співучасників під час учинення злочинів.

Разом з цим, при викладі фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 152 ч. 3 КК України групою осіб, формулюванні обвинувачення, в обвинувальному акті взагалі не викладено об`єктивну сторону, яку виконував кожен зі співучасників, що породжує невизначеність та незрозумілість обвинувачення в частині визначення конкретних злочинних діянь кожного з них.

Так, в обвинувальному акті вказано лише дії, які вчинялись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте обставин, які свідчать про наявність спільної домовленості на вчинення протиправних дій, мотивів, умислу та мети вчинення злочину групою осіб не зазначено, відсутнє посилання на роль кожного зі співучасників у вчиненні кримінального правопорушення та конкретні дії, вчинені кожним із них.

Виклад фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину не відповідає формулюванню обвинувачення.

Так, при викладі фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, викладені в обвинувальному акті обставини свідчать про те, що вказані особи заздалегідь спланували вчинення злочину та діяли згідно розподілених ролей, однак формулювання обвинувачення щодо кожного з обвинувачених викладено тотожньо, не дивлячись на те, що в обвинувальному акті зазначено «з метою реалізації спільного злочинного умислу», проте обставин, які свідчать про наявність спільного умислу на вчинення протиправних дій, мотивів та мети вчинення злочину групою осіб не зазначено.

Вищевикладене свідчить про неконкретність обвинувачення, що в подальшому унеможливить судовий розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення та прийняття законного і обґрунтованого рішення, а також порушить право обвинувачених на захист, оскільки обсяг висунутого обвинувачення є незрозумілим для них, про що обґрунтовано вказано в їх клопотаннях про повернення обвинувального акту.

Подібне викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України та суперечить положенням кримінального процесуального Закону.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Гупала Р.М. про невідповідність обвинувального акту статусу офіційного документу внаслідок відсутності на ньому гербової печатки прокуратури області, суд не бере до уваги таке твердження, оскільки відсутність гербової печатки в обвинувальному акті не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки її обов`язковість не передбачена вимогами КПК України.

Так, у ч. 3 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підписання слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Жодних додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта уст. 291 КПК України не зазначено.

В ст. 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору Куп`янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківського області, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті вказаних вище відомостей та формулювання обвинувачення щодо обвинувачених осіб унеможливлює якісний і повний їх захист.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим ч.1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без зазначення вказаних вище відомостей та формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

При цьому, за змістом п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Вказані недоліки обвинувального акту, на думку суду, позбавляють суд можливості роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення у відповідності до вимог ст.348 КПК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.2 листа від 03 жовтня 2012 року N223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» звертає увагу судів на те, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному.

Європейський Суд з прав людини в пункті 37 рішення «Жупнік проти України» від 09.12.2010 року (Заява № 20792/05) зазначив, що у кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Таким чином, неконкретне обвинувачення, пред`явлене обвинуваченому, призведе до порушення його прав на захист та позбавляє суд можливості роз`яснити йому суть обвинувачення, що гарантує обвинуваченому право захиститися від чітко сформованих інкримінованих обставин вчинення злочину та залежно від цього обрати певну лінії захисту.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред`явленого обвинувачення та роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Відповідно до ст.337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред`явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що наведені істотні порушення вимог КПК України свідчать про невідповідність направленого обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону та унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв`язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для приведення у відповідність вимогам чинного КПК України.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, таке рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Єдиним процесуальним шляхом усунення виявлених недоліків обвинувального акту, який не відповідає вимогам КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору.

З урахуванням викладеного, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору Куп`янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківського області, як такий, що не відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України.

Після повернення обвинувального акта прокурору зазначені в мотивувальній частині ухвали суду недоліки обвинувального акта повинні бути усунені протягом розумного строку.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування, термін дії якого закінчується 26 жовтня 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне його продовжити терміном на 2 місяці, включно, у зв`язку з продовженням існування заявлених раніше ризиків та з продовженням визначеної суми застави в розмірі 210 200 (двісті десять тисяч двісті) гривень 00 копійок та продовженням в разі сплати застави покладених обов`язків.

Керуючись ст. ст.110, 194,197,199, 291,314 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Клопотання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , його законного представника ОСОБА_4 , захисника Маслій Т.В., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Гупал Р.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Міщенко І.С. про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220370001729 від 26.07.2019стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України повернути до Куп`янського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківського області, якою складено обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, по 11 грудня 2020 року включно, з продовженням раніше визначеної суми застави у виді 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 210 200 (двісті десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвади суду проголошені 13 жовтня 2020 року. Повний текст ухвали проголошено 26 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова

судді: О. М. Герцов

М. П. Одарюк