Ухвала суду № 92418378, 22.10.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10498/16-ц

Провадження № 4-с/344/80/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Тринчука В.В.,

за участю секретаря: Горайської Ю.В.,

особи, яка подала скаргу: ОСОБА_1 ,

державного виконавця: Кузик І.І.,

представника зацікавленої особи: Челій В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича, заінтересованої особи ОСОБА_2 про скасування постанови за виконавчим провадженням №56510328,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Кузика Івана Івановича від 13 липня 2020 року за виконавчим провадженням № 56510328.

Державний виконавиць просить суд залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку із пропущеним процесуальним строком для оскарження скарги згідно ст. 449 ЦПК України.

Заявник просить прийняти до розгляду його скаргу оскільки вважає, що ним не порушено строку на звернення до суду з вказаною скаргою. Підтвердила факт отримання оскаржуваних постанов 17.07.2020 року.

Суддя заслухавши заявника, державного виконавця та представника зацікавленої особи в судовому засіданні, дослідивши матеріали скарги та додані матеріали до неї приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скаргу може бути поданодо суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися пропорушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, з урахуванням правових приписів ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України дана скарга подана з пропущенням процесуальних строків для подання скарги.

При цьому, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «Право на справедливий суд», одним із аспектів якого є право доступу, яке не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням, які мають законну мету та використаними засобами та досягнутими цілями. Таким законним обмеженням є передбачені законом строки звернення до суду, які можуть бути поновлені за заявою заявника із зазначенням та обґрунтуванням поважних причин та надання належних доказів щодо причин пропуску строків звернення до суду.

Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

По відношення до цього слід зазначити, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (стаття 126 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, закінчення строку, передбаченого ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України становить собою юридичний факт, який може бути підставою для правових наслідків, визначених частиною другою ст. 126 названого Кодексу.

У відповідності з положеннями частини першої ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує дії (бездіяльність), та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними докази.

Однак заявник у своїй скарзі та в судовому засіданні не просив поновити строк на оскарження, оскільки вважав, що даний строк нею не пропущений. Враховуючи клопотання державного виконавця та наведені заявником доводи, суд дійшов висновку, що скаргу ОСОБА_3 слід залишити без розгляду та повернути заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 353, 354, 447, 449 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича, заінтересованої особи ОСОБА_2 про скасування постанови від 13.07.2020 року про поновлення вчинених виконавчих дій за виконавчим провадженням №56510328 - залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Тринчук