Рішення № 92418360, 26.10.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/940/20

Провадження №: 2/0343/422/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання - Димид О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження справу №343/940/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 06.05.2016 у розмірі 13009,21 грн станом на 28.04.2020 та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 06.05.2016.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак в результаті невиконання умов договору виникла заборгованість, яка складається з 7922,78 грн заборгованості за тілом кредиту, 581,25 грн заборгованості за простроченими відсотками, 3409, 50 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 500,00 грн штрафу фіксованої частини, 595, 68 грн штрафу процентної складової.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, а також доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, і документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Представник позивача Гребенюк О.С. (довіреність №367-К-Н-О а.с.69) в судове засідання не з`явився, подав клопотання, згідно якого просить справу розглядати без участі представника позивача. Позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи. Представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не вказав, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать оголошення на офіційному сайті Долинського районного суду про розгляд справи (а.с.85), у встановлений законом строк, відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

Ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (в цьому випадку - ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору, має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Суд встановив, що згідно з анкетою- заявою від 06.05.2016 ОСОБА_1 виявив бажання оформити та отримав у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на своє ім`я кредитний ліміт в розмірі 2000 грн., який в подальшому збільшувався. У заяві зазначено, що відповідач погодився, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов"язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на офіційному сайті ПРИВАТБАНК-у (а.с.13).

До анкети-заяви представник банку додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Умови та правила надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ (а.с. 14-64).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, яка підлягає стягненню, станом на 28.04.2020 становить 13009.21 грн і складається із: прострочення тіла кредиту у розмірі 7922,78 грн, 581.25 грн - нарахованої заборгованості за простроченими відсотками, 3409,50 грн нарахованих відсотків на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України та 1095,68 грн. судових штрафів (а.с.9).

Однак, оскільки долучені Умови та правила надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ, не містять підпису позичальника, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача 1595,68 грн штрафів (фіксованої та процентної складових) задоволенню не підлягає.

Окрім цього, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3409,50 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, також слід відмовити, враховуючи таке:

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування (пункт 54 цієї постанови), то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки за один рік до його звернення до суду».

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19), у якій зазначено, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Суд встановив, що згідно з укладеним між сторонами крединим договором у даній справі, ОСОБА_1 видано три кредитні картки (а.с 12): перша - 08.07.2017 із терміном дії до 07/21(липня 2021 року), друга - 24.10.2017 із терміном дії до 10/21 (жовтня 2021 року), третя - 16.11.2017 із терміном дії до 10/21 (жовтня 2021 року).

Верховний Суд України висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування (постанова 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14).

Отже, відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки, виданої з терміном дії останньої -до жовтня 2021 року.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Однак, АТ «ПРИВАТБАНК» звернувся із позовом у цій справі 08.07.2020, тобто про дострокове повернення всієї суми кредиту на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, що є зрозумілим з позовної заяви.

Враховуючи вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мав право на стягнення відсотків згідно зі ст.625 ЦК України тільки після 08.07.2020. Однак у позові представник позивача просить стягнути заборгованість по відсотках нарахованих на прострочений кредит відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 3409,50 грн за період з 01.10.2019 по 28.04.2020, не набувши на це право.

Протягом строку кредитування банк має право на стягнення відсотнів у розмірі, передбаченому кредитним договором, тобто за час правомірного користування кредитними коштами, які і були заявлені в позовній вимозі, а тому підлягають стягненню з відповідача у сумі 581,25 грн.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 7922,78 грн

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені частково, а саме: у розмірі 65% (8503,03 гривень х 100 : 13009,21 гривень). А тому судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, у пропорційному розмірі становить 1366,30 гривень (2102,00 гривень х 65%), який слід покласти на відповідача.

На підставі ст.ст. 207, 526, 530, 549, 551, 625, 629, 633, 634, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 06.05.2016 у розмірі 8503 (восьми тисяч п"ятисот трьох) гривень 03 коп. станом на 28.04.2020, яка складається з 7922,78 грн тіла кредиту та 581,25 грн відсотків за простроченям тіла кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" 1366 (одну тисячу триста шістдесят шість) гривень 30 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В решті позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, 1Д, м Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємстві організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Долинського районного суду І. М. Андрусів

Повне судове рішення складено 26.10.2020