Рішення № 92416490, 26.10.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4426/20

(2-а/199/109/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., секретаря судового засідання Куземі О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Горб Владислава Олександровича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 № 779372 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем у оскаржуваній постанові зазначено, що 25 червня 2020 року о 06.20 год. в м. Дніпрі позивач керував автомобілем Мерседес Бенц д.н.з. НОМЕР_1 по Лоцманському узвозі, біля буд. 8, який використовується в режимі транспортного таксі та мав несправності: стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан та у відповідності до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу кількість місць для сидіння з місцем водія становить 23 місця, а в наявності 18, чим порушив п. 31.4 (Д), п. 31.3 ПДР, у зв`язку з чим відповідачем було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 № 779372 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 680,00 грн.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки він не був в той день на маршруті, в результаті чого не надав послуги з перевезення пасажирів.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та інспектор Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Горб В.О. надали письмовий відзив на позов, в якому наполягали на правомірність складання постанови, оскільки дії відповідача відповідали нормам законодавства.

Суд, дослідивши наявні докази по справі вважає, що позовні вимоги піддягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2020 року відповідачем інспектором Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Горб Владиславом Олександровичем щодо позивача винесена постанова серії ДПО18 № 779372 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за те що 25 червня 2020 року о 06.20 год. в м. Дніпрі позивач керував автомобілем Мерседес Бенц д.н.з. НОМЕР_1 по Лоцманському узвозі, біля буд. 8, який використовується в режимі транспортного таксі та мав несправності: стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан та у відповідності до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу кількість місць для сидіння з місцем водія становить 23 місця, а в наявності 18, чим порушив п. 31.4 (Д), п. 31.3 ПДР. За вказане правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 680,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У пункті 31.4.д ПДР України зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам - стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан: транспортних засобів з повним навантаженням — на уклоні не менше ніж 16% легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані — на уклоні не менше ніж 23%; вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані — на уклоні не менше ніж 31%.

У пункті 31.3.а ПДР України зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція ( Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

У рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано будь-яких доказів порушень позивачем ПДР. Оскільки відповідачем не надано доказів правомірності свого рішення, а саме порушення позивачем вимог пункту 31.4.д та 31.3.а ПДР України, не надано будь яких доказів переобладнання автомобіля позивача з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху та доказів технічних несправностей. Судом встановлено, що відповідачем на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, не надано належних доказів. Єдиним доказом є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така позиція суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17. А тому суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо скасування постанови та закриття провадження по справі є обґрунтованими, а постанова серії ДПО18 № 779372 по справі про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, з УПП в Дніпропетровській області ДПП слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 241-246, 250, 251, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Горб Владислава Олександровича та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 25 червня 2020 року серії ДПО18 № 779372 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КУпАП, винесену інспектором Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Горб Владиславом Олександровичем, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя