Рішення № 92416443, 21.10.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4788/20

(2/199/1904/20)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Дніпро

справа №199/4788/20

провадження № 2/199/1904/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту і заборони відчуження з майна,

за відсутності учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту і заборони відчуження з майна.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що її чоловіку ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2010 накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке на праві власності належало ОСОБА_2 .

Наявність арешту на домоволодіння, яка належало ОСОБА_2 , перешкоджає позивачу у реалізації своїх спадкових прав. За таких обставин просила суд скасувати реєстраційний запис №9669910 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеного в рамках виконавчого провадження №18891923 від 21.04.2010 Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 жовтня 2020 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення суду.

В судове засідання позивач не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином. Представником позивача адвокатом Мерешко М.Л. надано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ньому, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 належить домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2010 накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке на праві власності належало ОСОБА_2 .

Згідно наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі в рамках виконавчого провадження №18891923 від 21.04.2010 зроблено реєстраційний запис №9769910 на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Також із вказаної Інформації вбачається, що типом обтяження є: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9769910, зареєстровано: 26.04.2010 за №9769910 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підставою обтяження є: постанова про відкриття виконавчого провадження №18891923 від 21.04.2010, Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому при житті майно.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України права та обов`язки, що складають спадщину переходять до спадкоємців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 1268 України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В даному випадку, позивач є спадкоємцем першої черги і накладення арешту на домоволодіння чоловіка, перешкоджає їй користуватись, володіти та розпоряджатись належним їй майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 №6 (в редакції від 30.06.1978 №5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наявність арешту на вищевказане майно за відсутності правових підстав для цього порушує права позивача. Підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Як вбачається з відповіді Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20.06.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням вимог виконавчого документа. Вищезазначене виконавче провадження знищено, у зв`язку з трирічним терміном зберігання виконавчих проваджень.

Отже, враховуючи те, що обставини, які стали підставою для арешту домоволодіння АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 , а на тепер є спадковою масою, відсутні, суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, обґрунтований та передбачений законом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України та ту обставину, що позивачем не заявлено вимоги про розподіл судових витрат, суд вважає необхідним віднести судові витрати на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту і заборони відчуження з майна - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати реєстраційний запис за №9769910 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеного в рамках виконавчого провадження №18891923 від 21.04.2010, за постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 21 квітня 2010 року.

Судові витрати віднести на позивача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Відповідач Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 34984493, місцезнаходження - проспект Слобожанський, 42 в м. Дніпро, 49051.

Суддя О.Б.Подорець