Рішення № 92416070, 16.10.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2837/19

2/559/485/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Остапчук О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача покликається на те, що на підставі рішення приймальної комісії №18 від 9 серпня 2011 року наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» № 617 від 10 серпня 2011 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету.

На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996, та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України № 367 від 25.12.1997, 1 вересня 2011 року між ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» та Відповідачем укладено Угоду №122 про підготовку фахівців з вищою освітою. Так, згідно з умовами укладеної угоди, відповідач зобов`язується прибути після закінчення ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатуру або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» вартість навчання та суму отриманої стипендії.

Разом з тим, Угодою передбаченою обов`язок ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця; оформити студентові направлення на працевлаштування.

На виконання умов укладеної Угоди згідно Протоколу засідання комісії з персонального розподілу молодих спеціалістів, які закінчують ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2017 року, від 1 грудня 2016 року постановлено направити Відповідача як молодого спеціаліста на роботу в Попілянський центр первинної медико-санітарної допомоги Попілянської районної ради Департаменту охорони здоров`я Житомирської ОДА на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря.

Із пропозицією щодо працевлаштування Відповідач була ознайомлена та згідна, про що свідчать її підписи в Картці працевлаштування випускника та пропозиції щодо працевлаштування.

Окрім цього, направлення на роботу № 120 було вручено Відповідачу особисто, про що свідчить її підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників 2017 року.

Наказом ректора ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» № 155 (ДМ) від 26 червня 2017 року на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії Відповідачу присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом.

Виходячи з наведеного, ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» повністю виконано умови укладеної з Відповідачем Угоди, а саме: забезпечено студентові якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця та оформлено студентові направлення на працевлаштування.

Проте, з`ясовано, що відповідно до листа директора Департаменту управління персоналом та кадрової політики МОЗ України №11.2-10/50/23490 від 01 вересня 2017 року, на підставі звернення Управління охорони здоров`я Тернопільської ОДА від 28 серпня 2017 №3067/3-01 та Управління охорони здоров`я Житомирської ОДА від 22 серпня 2017 №3265/05-1, Відповідачу - ОСОБА_1 змінено місце призначення на роботу з посади лікаря загальної практики-сімейного лікаря Попілянського центру первинної медико-санітарної допомоги Попілянської районної ради Житомирської області на посаду лікаря-терапевта Збаразької центральної районної комунальної лікарні Збаразької районної ради Тернопільської області.

Згідно з наказом в.о. головного лікаря Збаразької ЦРКЛ № 100-к від 20 вересня 2017, Відповідача прийнято на посаду лікаря-інтерна по спеціальності «Внутрішні хвороби» на базі Збаразької центральної районної комунальної лікарні з 20 вересня 2017 року.

Однак, відповідно до листа в.о. головного лікаря Збаразької ЦРКЛ №1920 від 31 жовтня 2019 року, Відповідач закінчила інтернатуру на базі Збаразької ЦРКЛ у 2019 році та звільнена за власним бажанням із займаної посади лікаря-терапевта приймально-діагностичного відділу з 31 жовтня 2019 року, не відпрацювавши 3-річного терміну як молодий спеціаліст.

Вищевказане свідчить про те, що відповідач відмовилася відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я, і як наслідок, невиконання Відповідачем умов Угоди тягне за собою обов`язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного бюджету вартість навчання та суму отриманої стипендії.

Згідно з наказом МОЗ України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (далі - Університет).

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2017 року вартість навчання становить 91 677,90 грн.

Крім цього, згідно з довідками про доходи № 07/5625 та 07/5626 від 28 листопада 2019 року, виданої на ім`я відповідача, за період навчання в ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» з вересня 2011 року по червень 2017 року їй було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 16 283,31 грн.

21 листопада 2019 року Університетом надіслано Відповідачу вимогу про виконання зобов`язання, проте станом на день подання позовної заяви жодної письмової відповіді від відповідача на адресу Університету не надходило.

Оскільки Університет є бюджетною установою, органом управління якого є Міністерство охорони здоров`я України, а керівник Університету є стороною укладеної з Відповідачем Угоди на підготовку фахівця з вищою освітою за державні кошти, тому Позивач наділений правом звернутися до суду з даним позовом з метою відшкодування до державного бюджету, затрачених коштів на навчання відповідача та виплаченої стипендії в розмірі 107 961,21 грн. Окрім того, просять покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 30.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві, безпідставними. Зазначає, що вона дійсно закінчила інтернатуру на базі Збаразької ЦРКЛ у 2019 році та звільнилась із займаної посади лікаря-терапевта приймально-діагностичного відділу 31 жовтня 2019 року.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» (чинною на час вступу до університету) було передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України. Однак, ця частина статті 52 була виключена із Закону України «Про освіту» у зв`язку із прийняттям Закону №1556-VІІ від 01.07.2014 «Про вищу освіту».

Таким чином, норма Закону, на яку посилається позивач у позовній заяві, на час звернення із позовом до суду, була нечинна.

Також є нечинним Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений постановою КМУ №992 від 22.08.1996, що приймався на виконання ч.2 статті 52 Закону України "Про освіту".

Безпідставним є посилання позивача на невиконання умов договору, і як наслідок, відповідальність за невиконання договірних зобов`язань.

Згідно Типової угоди №122 від 1 вересня 2011 року, студент зобов`язується: прибути після закінчення ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми, по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатуру або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати ДВНЗ «ТДМУ імені і Я. Горбачевського МОЗ України» вартість навчання та суму отриманої стипендії. Зміни та доповнення до цієї угоди вносяться шляхом підписання додаткових угод.

Тобто, умовами угоди передбачено відповідальність студента лише за відмову їхати за призначенням. Вона не відмовлялась їхати за призначенням (дана обставина позивачем не заперечується і підтверджена матеріалами справи). За не відпрацювання студентом трьох років за направленням жодної відповідальності угодою не передбачено. Змін та доповнень до угоди не вносилось.

Тому, положення Цивільного кодексу України, щодо її відповідальності, у формі відшкодування вартості навчання, за невиконання договірних зобов`язань не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Також слід зазначити, що згаданий у п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ №992 від 22.08.1996 встановлений порядок, згідно якого випускник має відшкодувати вартість навчання, не існує.

Пунктом 4 постанови Кабміну від 22.08.1996, №992 Мінфіну разом з Міносвіти, Мінекономрозвитку, Мін`юстом і Нацбанком доручено розробити та затвердити Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування.

На даний час зазначений Порядок не затверджений. А тому правового механізму для визначення конкретної суми, яку позивач просить стягнути не існує та не має нормативного підґрунтя. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача – адвокат Молень І.Й. в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 84).

Представник відповідача – адвокат Ходак С.К., згідно поданої заяви, просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві (а.с. 97).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши докази, суд робить висновок, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Згідно ч. 1, ч. 5, ч. 6, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями статті 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ, (втратив чинність 06.09.2014р. на підставі Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року № 1556-VII) передбачалося, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

Пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 16 травня 1996 року № 342/96 визначено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого Постановою КМУ від 22 серпня 1996 року № 992 (втратив чинність 07.06.2017 року) п. 4 - керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з Додатком N 1; п. 6 - згідно з угодою випускник зобов`язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою; п. 14 - у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, відповідно до яких протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати

Відповідно до п. 8.1. Порядку працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.97 року N 367, Міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, Міністерство охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласні, Київська та Севастопольська міські санепідстанції, обласні, Київська та Севастопольська структурні міські підрозділи "Фармація" (державні замовники) до 1 лютого кожного року подають до Міністерства охорони здоров`я України заявку на кількість випускників медичних (фармацевтичних) закладів освіти наступного року відповідно до лікарських (провізорських) спеціальностей. Державні замовники несуть відповідальність за достовірність поданої заявки.

Згідно п. 21 випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Згідно ч. 1 п. 22 вищезазначеного Порядку, якщо замовник відмовив у прийнятті на роботу випускника, останній звертається до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. При цьому пред`являється направлення на роботу і засвідчена печаткою замовника довідка про відмову у працевлаштуванні.

Судом встановлено, що на підставі рішення приймальної комісії №18 від 9 серпня 2011 року наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» № 617 від 10 серпня 2011 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету (а.с. 12).

1 вересня 2011 року між ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» та Відповідачем укладено Угоду №122 про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно з умовами укладеної угоди, відповідач зобов`язується прибути після закінчення ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на навчання в інтернатуру відповідно до направлення та пройти повний курс навчання згідно програми; по завершенню навчання в інтернатурі прибути на місце працевлаштування згідно призначення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за направленням на навчання в інтернатуру або за призначенням на місце працевлаштування - відшкодувати ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» вартість навчання та суму отриманої стипендії (а.с. 13).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Наказом МОЗ України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (а.с. 45-52).

Наказом ректора ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» № 155 (ДМ) від 26 червня 2017 року на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії Відповідачу присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом (а.с. 32).

Згідно Протоколу засідання комісії з персонального розподілу молодих спеціалістів, які закінчують ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2017 року, від 1 грудня 2016 року постановлено направити ОСОБА_1 як молодого спеціаліста на роботу в Попілянський центр первинної медико-санітарної допомоги Попілянської районної ради Департаменту охорони здоров`я Житомирської ОДА на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря (ас. 16).

Направлення на роботу № 120 було вручено ОСОБА_1 особисто, про що свідчить її підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників 2017 року (а.с. 27).

На підставі звернення Управління охорони здоров`я Тернопільської ОДА від 28 серпня 2017 №3067/3-01 та Управління охорони здоров`я Житомирської ОДА від 22 серпня 2017 №3265/05-1, ОСОБА_1 змінено місце призначення на роботу з посади лікаря загальної практики-сімейного лікаря Попілянського центру первинної медико-санітарної допомоги Попілянської районної ради Житомирської області на посаду лікаря-терапевта Збаразької центральної районної комунальної лікарні Збаразької районної ради Тернопільської області, про що зазначено у листі директора Департаменту управління персоналом та кадрової політики МОЗ України №11.2-10/50/23490 від 01 вересня 2017 року (а.с. 34).

Згідно з наказом в.о. головного лікаря Збаразької ЦРКЛ № 100-к від 20 вересня 2017, Відповідача прийнято на посаду лікаря-інтерна по спеціальності «Внутрішні хвороби» на базі Збаразької центральної районної комунальної лікарні з 20 вересня 2017 року (а.с. 34). Про це свідчать також записи у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с. 76-78).

З огляду на зазначені обставини, суд встановив, що ОСОБА_1 на виконання умов Угоди № 122 від 1 вересня 2011 року, укладеної з Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, прибула на місце працевлаштування за направленням, не відмовлялась від виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до листа в.о. головного лікаря Збаразької ЦРКЛ №1920 від 31 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 закінчила інтернатуру на базі Збаразької ЦРКЛ у 2019 році та звільнена за власним бажанням із займаної посади лікаря-терапевта приймально-діагностичного відділу з 31 жовтня 2019 року, не відпрацювавши 3-річного терміну як молодий спеціаліст (а.с. 35).

Згідно довідок про доходи № 45, № 46, № 47 та № 48 від 24.04.2020, виданої КНП «Збаразька ЦЛ» ОСОБА_1 , займаючи посаду лікаря-інтерна, отримала заробітну плату: за вересень – грудень 2017 року – в загальній сумі 10819, 05 грн., за січень-грудень 2018 року – в загальній сумі 40936 грн., за січень 2019 року – 3179, 43 грн., за лютий 2019 року - 4173, 00 грн., за лютий 2019 року - 4173, 00 грн., за березень 2019 року - 4173, 00 грн., за квітень 2019 року - 4173, 00 грн., за травень 2019 року - 4173, 00 грн., за червень 2019 року - 4173, 00 грн., за липень 2019 року - 4294, 12 грн. Займаючи посаду лікаря-терапевта, отримала заробітну плату: за серпень 2019 року – 1164, 45 грн., за вересень 2019 року – 1359, 80 грн., за жовтень 2019 року – 1190, 39 грн. (а.с. 91, 92, 93. 94).

Суд враховує, що розмір мінімальної заробітної плати в період з 01.01.2019 до 31.12.2019 складав 4173, 00 грн. на місяць, а ОСОБА_1 , займаючи посаду лікаря-терапевта, отримувала заробітну плату у розмірі приблизно 1/4 частини від мінімальної. Тобто, роботодавцем були створені такі передумови, які змусили відповідачку звільнитись.

Згідно з довідками про доходи № 07/5625 та 07/5626 від 28 листопада 2019 року, виданої на ім`я відповідача, за період навчання в ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» з вересня 2011 року по червень 2017 року їй було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 16 283,31 грн. (а.с. 37-38).

Укладаючи угоду з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням, особа (абітурієнт) бере на себе відповідні зобов`язання, які випливають із вимог нормативно-правових актів в даній сфері і передбачені самими угодами про надання освітніх послуг, а саме зобов`язання після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менш ніж три роки (замість чого отримують вищу освіту безкоштовно).

Вступаючи, на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, особа-абітурієнт є обізнаною із фактом необхідності проходження інтернатури та відпрацювання певного строку після закінчення навчання.

Оскільки ОСОБА_1 після закінчення навчання пройшла інтернатуру, але звільнилась із займаної посади за власним бажанням, не відпрацювавши 3-річного терміну як молодий спеціаліст, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача виплачену їй стипендію.

Позивач вважає, що відповідач порушив умови Угоди, Закону України «Про вищу освіту» та Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992 (чинні на момент виникнення спірних правовідносин), а тому повинен компенсувати витрати за навчання.

Так, відповідно до п. 14 Постанови KMУ від 22.08.1996 року № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, звільнення із служби за контрактом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, через службову невідповідність, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, особою рядового і начальницького складу протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Визначений у п. 14 Постанови КМУ від 22 серпня 1996 року №992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» перелік випадків, в яких випускник зобов`язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2017 року вартість навчання становить 91 677,90 грн. (а.с. 36).

Проте, зазначений розрахунок фактичних затрат на навчання не підкріплений жодними доказами - первинними документами, на підставі яких здійснювався розрахунок.

Крім того, позивачем ані в позовній заяві, ані в доданих до неї документах не зазначено, із яких складових складається вартість навчання за кожний рік, первинні бухгалтерські документи, а також докази про розмір таких витрат за кожний навчальний рік, докази про розмір державних коштів, виділених на кожний навчальний рік для кожного студента, який проходив навчання у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського, зокрема для відповідача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення фактичних затрат на навчання не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (місцезнаходження: Майдан Волі, 1, м. Тернопіль, код в ЄДРПОУ 02010830) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів за навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (р/р 31254266104491 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 02010830) виплачену стипендію у розмірі 16283 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.10.2020.

Суддя: Р.В. Ралець