Рішення № 92415981, 15.10.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1004/19

Провадження № 2/548/64/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2020 року Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Листопад В.Л.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барташа М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 у своїх інтересах, а також в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , представник позивача: адвокат Лабик Руслан Романович, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивачів та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

14.05.2019 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у Хорольському районі, поблизу с. Глибока Балка допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , внаслідок чого обоє отртимали тіслесні ушкодження, від яких померли на місці.

За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за № 12017170000000450 від 16.10.2017 року та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Полтавській області Повалій С.П. про закриття кримінального провадження від 27.12.2017 року кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Внаслідок загибелі ОСОБА_4 було завдано моральної та матеріальної шкоди метері останньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що після направлення відповідної заяви до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як власника джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії якого настала смерть ОСОБА_4 , страховою компанією у період з жовтня по грудень 2018 року було здійснено страхове відшкодуцвання у наступних розмірах: відшкодування витрат на поховання - 710,00 грн, відшкодування спорудження надгробного пам`ятника - 20 585,00 грн, відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - 38 400,00 грн, а всього 59 695,00 грн.

Позивач зазначає, що страховою компанією було відмовлено у здійсненні відшкодування шкоди, пов`язаною з втратою годувальника у розмірі 115 200,00 грн.

Посилаючись на норми ст. 1200 ЦК України, згідно якої у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, позивачка зазначає, що вона разом з малолітнім ОСОБА_3 є особами, які мають право на відшкодування шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_4 .

Позивачка вказує, що частка на утримання малолітнього ОСОБА_3 становить 1 600,00 грн щомісячно, а оскільки кількість місяців з дати смерті матері останнього та до досягнення малолітнім ОСОБА_3 повноліття становить 208 місців, останній має право на відшкоджування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, у розмірі 332 800,00 грн. Таким чином, з огляду на положення п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1200 ЦК України, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на користь малолітнього ОСОБА_3 , має бути виплачена наступним чином: 115 200,00 грн (36 мінімальних розмірів заробітної плати) одразу, а решта суми, тобто 217 600,00 грн, щомісячно по 1 600,00 грн, починаючи з дати прийняття рішення суду.

Крім цього, позивачка має право на отримання відшкодування у зв`язку з втратою годувальника, як мати ОСОБА_4 , яка здійснює догляд за дитиною померлої до досягнення останнім чотирнадцяти років, тобто за 160 місяців у сумі 256 000,00 грн.

Посилаючись на те, що згідно договору страхування, граничний ліміт страхового відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» становить 200 000,00 грн, з яких цим відповідачем на користь позивача було сплачено 59 695,00 грн, решта суми підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, зважаючи на те, що загальна сума, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, в тому числі в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , становить 332 800,00 грн + 256 000,00 грн = 588 800,00 грн, з урахуванням граничного ліміту та сплачених страховою компанією коштів, з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» підлягає стягненню сума відшкодування 200 000,00 - 59 695,00 грн = 140 305,00 грн, а з відповідача ОСОБА_1 решта суми, тобто 448 495,00 грн.

Позивачка зазначає, що з огляду на те, що з ПрАТ «СК «Провідна» сума відшкодування у розмірі 140 305,00 грн підлягає стягненню пропорційно на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (тобто по 70 152,50 грн), сума відшкодування, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , розподіляється наступним чином чином: на користь ОСОБА_2 - 185 847,50 грн (256 000,00 грн - 70 152,50 грн), а на користь малолітнього ОСОБА_3 - 262 647,50 грн (332 800,00 грн - 70 152,50 грн).

Таким чином, позивачка просить стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , 115 200,00 грн страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, у мінімальному гарантованому розмірі, а також 25 105,00 грн страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника щомісяця кожному по 1 600,00 грн, починаючи з дати прийняття рішення суду.

Також, позивачка просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 185 847,50 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника щомісячно по 1 600,00 грн, щомісячно, починаючи з дати прийняття рішення до досягнення ОСОБА_3 14-ти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім цього, позивачка просить про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , в інтересах якого вона діє, 262 647,50 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника щомісячно по 1 600,00 грн, щомісячно, починаючи з дати прийняття рішення до досягнення ОСОБА_3 18-ти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також позивачка просить стягнути пропорційно з відповідачів суму судових витрат, яка становить 15 000,00 грн.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, подали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» у судове засідання не з`явився, у визначений судом строк подав відзив проти позову, в якому просив про розгляд справи у відсутність представника відповідача, в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна» просив відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач не заперечує, що згідно полісу № АК/6258169 обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, становить 200 000,00 грн, однак зазначає, що для виплати страхового відшкодування необхідна встановлена в судовому порядку вина страхувальника, зокрема, згідно обвинувального вироку чи постанови суду.

Витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника згідно п. 4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були виплачені позивачу у загальному розмірі 21 295,00 грн.

Крім того, страховою компанією виплачено позивачу моральну шкоду в розмірі 36 000,00 грн згідно п. 3 ст. 27 вказаного закону.

Відповідач зазначає, що рішення про інші страхові виплати приймається у випадку наявності вини особи у скоєнні ДТП, яка підтверджується відповідним вироком чи постановою суду, а оскільки такі документи не подані страховій компанії, у відповідача відсутні підстави для страхового відшкодування.

Крім цього, представник страхової компанії вказує, що страхове відшкодування у зв`язку з втратою годувальника не було виплачено позивачу у зв`язку з відсутністю підтвердження того, що ОСОБА_3 отримує пенсію внаслідок втрати годувальника, а тому у ПрАТ СК «Провідна» відсутня можливість встановити факт перебування на утриманні потерпілого.

Що стосується судових витрат у розмірі 15 000,00 грн, які просить стягнути позивач з відповідачів солідарно, ПрАТ СК «Провідна» зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає компенсація витрат на правову допомогу, що розраховується, виходячи з їх пропорційності до задоволоених вимог та з однієї години на складання адвокатом позовної заяви та кількості годин фактичної участі адвоката в судових засіданнях. Крім цього, відповідач зазначає, що страхова компанія проводить виплату страхового відшкодування, а не матеріальної або моральної шкоди чи збитків, тому, з урахуванням викладеного, витрати позивача на отримання правничої допомоги не підлягають стягненню зі страхової компанії.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Барташ М.М. - у визначений судом строк після отримання позовної заяви з дотдатками на правив суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На обгрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем не доведено, що шкода під час дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 завдана з вини останнього.

Вказує, що згідно висновку автотехнячної експертизи № 584 від 30.11.2011 року в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ОСОБА_1 будь-яких невідповідностей з правилами дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку з виникненням події діної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається. Водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів. Таким чином, під час зазначеної події водій ОСОБА_1 не порушив єжодного пункту правил дорожнього рухута керував транспортним засобом відповідно до правил.

Натомість, адвокат зазначає, що пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 умисно грубо порушили п.п. 4.1, 4.3, 4.4, 4.7, 4.8, 4.14ПДР, що призвело до їх загибелі, а саме знаючи, що дорога, по якій вони йшли, відноситься до автомагістралі, потерпілі перелізли через огорожу, вийшли на проїжджу частину, рухалися ближче до лівого краю магістралі, не впевнелись у відсутності не безпеки, не мали на зовнішнбому одязі світлоповертальних елемантів.

Крім цього, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 у січні 2018 року добровільно віддав ОСОБА_2 кошти в сумі 50 000,00 грн на відшкодування витрат на поховання та спорудження надгобного пам`ятника.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав позицію, заявлену у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в частині, що стосуються його повірителя, в частині стягнення коштів з іншого відповідача ПрАТ "СК "Провідна" поклався на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позицію сторін і доукази, якими вони її обгрунтовують, вважаю, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що постановою слідчого СУ ГУНП в Полтавській області Повалія С.П. від 27.12.2017 року кримінальне провадження № 12017170000000450 від 16.10.2017 за фактом ДТП, яка трапилась ІНФОРМАЦІЯ_6 на автодорозі Київ-Харків за участю автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

З вказаної постанови вбачається, що 16 жовтня 2017 року близько 01.00 год ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автошляху Київ-Харків-Довжанський поблизу с. Глибока Балка у Хорольському районі, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_4 померла на місці пригоди, причиною смерті є внутрішня кровотеча внаслідок поперечного розриву грудного відділу аорти, який виник в результаті тупої травми грудної клітки.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі ОСОБА_4 етиловий спирт не виявлено.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 584 від 30.11.2017 року в даній дорожній обстановців діях водія автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» ОСОБА_1 будь-яких невідповідностей з правилами дорожнього руху, які знаходились в причинному зв`язку з виникненням події діної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається, та він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів.

Судом також встановлено, що померла ОСОБА_4 є дочкою позивачки ОСОБА_2 та матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться копіями Свідоцтва про смерть ссерії НОМЕР_2 , Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , паспорта серії НОМЕР_4 , Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .

Розпорядженням голови Хорольської РДА від 08.12.2017 року над дитиною-сиротою ОСОБА_3 встановлено опіку, призначено опікуном ОСОБА_2 , що підтверджується копією вказаного розпорядження.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується копією полісу № АК/6258169.

З копії указаного полісу також вбачається, що ліміт відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну майну, - 100 000,00 грн.

Дорожньо-транспортна пригода 16 жовтня 2017 року за участю відповідача ОСОБА_1 була визнана страховим випадком та страховиком було заведено страхову справу № 2300222649.

В матеріалах справи наявне підтвердження того, що позивачка зверталась до страхової компанії з заявою про виплату їй страхового відшкодування в розмірі не менше 115 200,00 грн, пов`язаного з втратою годувальника, в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , однак страхова компнія відмовила у виплаті відшкодування у зв`язку з відсутністю довідки про призначення державної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що доводиться копіями листа представника ОСОБА_2 від 31.10.2018 року довідки Хорольського сектору обслуговування громадян Лубенського об`єднаного УПФУ від 17.10.2018 року.

З довідок Управління соціального захисту населення Хорольської РДА від 20.04.2018 року слідує, що позивачка отримує допомогу на одну дитину, яка перебуває під опікою та піклуванням, а також щомісячну одноразову допомогу при народженні першої дитини.

Крім того, ОСОБА_2 призначено державну соціальну допомогу за померлого годувальника на дитину ОСОБА_3 на період з 17.10.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено, що померла ОСОБА_4 перебувала на обліку як безробітна особа у Хорольській службі зайнятості з 28.01.2014 року по 15.01.2015 року, що підтверджується листом Хорольської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 21.09.2020 року.

Дохід ОСОБА_4 за І-ІІІ квартал 2017 року становив 36 814,44 грн, при чому 31 552,08 грн померла отримала від Управління соціального захисту населення Хорольської РДА, що підтверджується інформацією про доходи з ІФ ДРФО ДПС України, наданою ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 року.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першої та другоїстатті 509 ЦК України передбчено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язано з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання, яке виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно частини 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 cт. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 цього Закону передбачено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідностатті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є шкода, зокрема, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пунктів 2-3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно п. 4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», передбачено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Зокрема, шкода відшкодовується (п. 1, п. 4) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років), а також одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років. Згідно з ч.ч. 2 - 4 ст. 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.

Відповідно до ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати..

Згідно п.п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону №1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої, крім іншого, додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Судом встановлено і сторонами не заперечується подія дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_6 на автодорозі Київ-Харків за участю автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача по справі ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці пригоди.

Позивачем доведено ту обставину, що на день смерті ОСОБА_4 на її утриманні перебував малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_4 над її сином встановлено опіку, ОСОБА_2 , яка є бабою малолітнього ОСОБА_3 , визнано його опікуном.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_6 за участю водія ОСОБА_1 , спричинила виникнення деліктних правовідносин, оскільки факт завдання шкоди у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_4 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки знаходиться у причинному зв`язку від події ДТП.

Посилання представника відповідача на те, що шкода не може бути стягнена з ОСОБА_1 , оскільки у його діях при настанні дорожньо-транспортної пригоди відсутня вина, що встановлено під час досудового розслідування кримінального провадження за фактом вчиненої ДТП ІНФОРМАЦІЯ_8, суд не приймає до уваги, з огляду на положення ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, згідно яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, за виключенням, якщо вона не доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а моральна шкода відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Стороною відповідача не доведено, що причиною завдання шкоди стала непереборна сила чи умисел потерпілої, зокрема, перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність вказаних вище обставин.

Також, суд не бере до уваги доводи судження відповідача ОСОБА_1 , що пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 умисно грубо порушили п.п. 4.1, 4.3, 4.4, 4.7, 4.8, 4.14ПДР, що призвело до їх загибелі, оскільки з постанови слідчого про закриття провадження такий висновок неможливо зробити, а в матеріалах справи відсутнє інші докази на підтвердження доводів адвоката.

Зважаючи на викладене та з огляду на положення ст.ст. 1187, 1167 ЦК України, в даному випадку ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 матеріальна шкода в розумінні ст. 1200 ЦК України у зв`язку з втратою годувальника та моральна шкода згідно ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», завдана ОСОБА_1 як власником джерела підвищеної небезпеки, з урахуванням відповідальності страхової компанії в межах страхової суми, передбаченої договором, укладеним між ОСОБА_1 та Прат «СК «Провідна».

Визначаючи розмір матеріального відшкодування, належного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , пов`язаного з втратою годувальника останніх, суд виходить з наступного.

На час ДТП і смерті ОСОБА_4 офіційно не була працевлаштована, та не перебувала на обліку як безробітна особа, оскільки доглядала малолітнього сина, тому суд не бере за основу суму середньомісячного фактично отриманого доходу ОСОБА_4 згідно положень ч. 2 ст. 1200 ЦК, оскільки загальний дохід у розмірі 37 697,42 грн за 2017 рік був зумовлений виплатою померлій допомоги при народженні дитини, що позбавляє суд об`єктивно визначити середній щомісячний дохід ОСОБА_4 .

За аналогією з положеннями до ч. 2 ст. 1195 ЦК України, згідно яких у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається з розміру мінімальної заробітної плати, та з урахуванням практики судів вищих інстанцій у справах про відшкодування шкоди, завданою смертю особи, суд приймає доводи позивача щодо визначення суми відшкодування, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленої станом на час смерті ОСОБА_4 . Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», що складає 3 200,00 грн на місяць.

З вирахуванням частки доходу, яка припадала на ОСОБА_4 , частка на утримання малолітнього ОСОБА_3 складає 1 600,00 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо сум, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 у якості матеріального відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника малолітнього ОСОБА_3 , тобто у розмірі Ѕ частки середньомісячного доходу померлої ОСОБА_4 за кожен місяць життя до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцяти років (1 600,00 грн Х 208 місяців), що складає 332 800, 00 грн.

При цьому, стягненню з ОСОБА_1 на користь малолітнього ОСОБА_3 підлягає сума відшкодування за 18 повних місяців, що минули з дати смерті по день пред`явлення позову, яка становить 28 800,00 грн, а решта суми - 304 000,00 грн - підлягає стягненню щомісячно по 1 600,00 грн з дня пред`явлення позову до досягнення ОСОБА_3 18-річчя.

Крім цього, суд приймає до уваги доводи позивача її права на отримання відшкодування у зв`язку з втратою годувальника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, як матері ОСОБА_4 , яка здійснює догляд за дитиною померлої.

З урахуванням того, що розмір такої виплати щомісячно має становити 1 600,00 грн, сума відшкодування, на яку має право позивачка до досягнення ОСОБА_3 чотирнадцяти років, становить 256 000,00 грн (160 місяців Х 1 600,00 грн), при цьому сума, нарахована за 18 місяців (з дня смерті ОСОБА_4 по день пред`явлення позову), що становить 28 800,00 грн, підлягає разовому стягненню з ОСОБА_1 , а решта суми - 227 200,00 грн - підлягає стягненню щомісячно по 1 600,00 грн з дня пред`явлення позову до досягнення ОСОБА_3 14-річчя .

При визначенні загального розміру матеріального відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , суд не приймає аргументи його адвоката Барташа М.М. щодо добровільної сплати ОСОБА_1 у січні 2018 року ОСОБА_2 коштів у сумі 50 000,00 грн на відшкодування витрат на поховання та спорудження надгобного пам`ятника, оскільки доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Разом з тим, судом також встановлено, що на момент вчинення ДТП діяв договір страхування цивільно-правової відповідальності № АК/6258169 від 08.10.2017 року, укладений ОСОБА_1 з Прат «СК «Провідна», згідно якого ліміт відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» ОСОБА_1 , становить 200 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну майну, - 100 000,00 грн.

Сторонами не заперечується той факт, що дорожньо-транспортна пригода ІНФОРМАЦІЯ_6 за участю відповідача ОСОБА_1 була визнана страховим випадком та страховиком було заведено страхову справу № 2300222649.

З матеріалів справи вбачається і це не заперечується сторонами, що відповідачем ПрАТ «СК «Провідна» було здійснено виплату грошових коштів у розмірі 59 695,00 грн на користь позивача як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зокрема 21 295,00 грн - витрати на поховання та наспорудження надгробного пам`ятника, 38 400,00 грн - моральна шкода у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, з урахуванням сплачених страховою компанією позивачу коштів у розмірі 59 695,00 грн, залишок страхового ліміту ПрАТ «СК «Провідна» за договором страхувавння з ОСОБА_1 становить 140 305,00 грн.

З огляду на наявність застрахованої цивільної відповідальності ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача в інтересах малолітнього ОСОБА_3 підлягає стягненню 140 305,00 грн в межах залишку страхового ліміту страховика.

На думку суду, стягнення всієї суми страхового залишку на користь позивача в інтересах малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 140 305,00 грн буде відповідати найкращим інтересам дитини та не буде суперечити положенням п. 2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що загальний розмір страхового відшкодування, здійсненого страховою компанією, утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, тобто не менше 115 200,00 грн.

При цьому, загальна сума матеріального відшкодування, пов`язавного з втратою годувальника, що має бути стянена з ОСОБА_1 на користь позивачки в інтересах ОСОБА_3 , підлягає відповідному зменшенню на розмір залишку страхового ліміту ПрАТ «СК «Провідна», та має становити 192 495,00 грн (332 800,00 грн - 140 305,00 грн).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі стосовно розміру матеріального відшкодування, що підлягає стягненню з відповідачів, однак вважає за необхідне змінити спосіб стягнення коштів, стягнувши з страхової компанії в повному обсязі страхове відшкодування в межах страхового ліміту на користь позивача в інтересах малолітньої дитини, а решту суми відшкодування завданої шкоди утриманцю та матері померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 покласти на ОСОБА_7 , стягнувши з нього окремо розмір шкоди за минулі 18 місяців з моменту смерті ОСОБА_4 по день звернення позивача до суду, окремо за час розгляду справи в суді, а також стягувати з нього щомісячно по 1 600,00 грн на користь матері та утриманця померлої до досягнення ОСОБА_3 відповідно 14-ти та 18-ти років.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 30.04.2019 року, сума вартості послуг за яким становить 15 000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно матеріалів справи, зокрема, додатку № 1 про надання правничої допомоги від 30.04.2019 року, акту виконаних робіт від 02.05.2020 року надана правнича допомога адвоката у вигляді 1) консультації, 2) підготовчі дії, спрямовані на подання позовної заяви до суду, зокрема, вивчення фактичних обставин справи, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем, формування правової позиції по веденню справи; формування переліку необхідних доказів для підтвердження позовних вимог, подання адвокатських запитів, підготовка, а також 3) підготовчка та подання позовної заяви в суд, що в загальному розмірі склало 15 000,00 грн., які сплачені ОСОБА_2 згідно з квитанціями про сплату професійної допомоги в сумі 10 000 грн від 06.05.2020 року та в сумі 5 000,00 від 07.05.2020 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи розумність вартості наданих послуг з професійної правової допомоги, суд виходить з того, що дана цивільна справа є справою середньої складності.

У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатом витрачено 10 годин на підготовчі дії по справі (4 год) та на підготовку та подання позовної заяви в суд (5 год).

З огляду на необхідність дослідження великої кількості документів (кримінальеного провадження, страхової справи) під час підготовки позовної заяви, проведення складного розрахунку сум, що підлягають відшкодуванню позивачу, суд приймає доводи представника позивача щодо складності справи та вважає об`єктивним розрахунок позивача в частині витрачених годин адвоката на надання правничої допомоги.

Разом з тим, оскільки на даний час процесуальним законодавством не передбачно граничні розміри компенсації витрат на правничу допомогу у зв`язку з втратою чинності відповідного закону, на думку суду, вартість однієї години роботи адвоката в розмірі 1 500,00 грн, що включає консультацію, підготовку та написання позову по даній категорії цивільних справ, не відповідає середньому рівню складаності справи та має бути зменшена до 1 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог (76,17 % відносно ОСОБА_1 та 23,83 % відносно ПрАТ "СК "Провідна") судові витрати у вигляді, понесені позивачем на отримання правничої допомоги, у загальному розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354ЦПК України, ст.ст. 8, 11, 16, 22, 23, 192, 524, 533, 536, 625, 627-629, 632, 901, 903, 1167, 1194, 1200, 1202 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 у своїх інтересах,

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_6 )

а також в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,

( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 )

представник позивача: адвокат Лабик Руслан Романович,

(адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 46-Б, оф. 5)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

(ЄДРПОУ 23510137, адреса: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25)

та ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_7 )

про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 140 305 (сто сорок тисяч триста п`ять) грн 00 коп в якості страхового відшкодування останньому, як утриманцю померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , в межах страхового ліміту згідно договору страхування цивільно-правової відповідальності № АК/6258169 від 08.10.2017 року, укладеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» з ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в інтересах малолітного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 192 495 (сто дев`яносто дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 00 коп, в якості відшкодування завданої шкоди останньому, як утриманцю померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , з яких:

-28 800,00 грн стягнути за минулі 18 місяців з моменту смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) по день звернення позивача до суду (14.05.2019 року),

-27 200,00 грн стягнути за минулі 17 місяців з моменту звернення позивача до суду (14.05.2019 року) по дату винесення рішення у справі (22.10.2020 року),

-136 495,00 грн стягувати щомісячнно по 1 600 (одній тисячі шістсот) грн 00 коп, починаючи з дня винесення рішення суду до повного відшкодування шкоди, але не пізніше, ніж до досягнення ОСОБА_3 18 років.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 256 000 (двісті п`ятдесят шість тисяч) грн 00 коп, в якості відшкодування завданої шкоди останній, як матері померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , яка здійснює догляд за малолітньою дитиною останньої - ОСОБА_3 , з яких:

-28 800,00 грн стягнути за минулі 18 місяців з моменту смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) по день звернення позивача до суду (14.05.2019 року),

-27 200,00 грн стягнути за минулі 17 місяців з моменту звернення позивача до суду (14.05.2019 року) по дату винесення рішення у справі (22.10.2020 року),

-200 000,00 грн стягувати щомісячнно по 1 600 (одній тисячі шістсот) грн 00 коп, починаючи з дня винесення рішення суду і до досягнення ОСОБА_3 14-ти років.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 2 383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 617 (сім тисяч шістсот сімнадцять) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.10.2020 року.

Головуючий