Рішення № 92413886, 26.10.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9471/20

2-о/357/175/20

Категорія 12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2020 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту, підписана представником заявника, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:10 в мережі Інтернет на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3/опубліковано публікацію (статтю): «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4(далі - Стаття).

Текст Статті та зміст веб-сторінки, на якій її розміщено, зафіксовані у Протоколі (Акті) огляду веб-сторінки від 24.07.2020, який є додатком до цієї заяви.

У заголовку вищенаведеної Статті поширено недостовірну інформацію, яка являється негативною, неправдивою та такою, що не відповідає дійсності, у вигляді, доступному для ознайомлення необмеженому колу осіб, а саме, у формі фактичного твердження поширена наступна інформація: «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Твердження, яке міститься у заголовку Статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», грунтується на припущенні, без наведення будь-яких даних та доказів, які могли б підтвердити викладені факти. Зазначене твердження створює у читача чітке враження про те, що ОСОБА_1 є злочинцем, вчинившим кримінальне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено ст. 190 Кримінального кодексу України.

Публікування Статті з вищевказаним заголовком містить юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цієї заяви про встановлення юридичного факту, з огляду на сукупність таких обставин:

A) інформація поширена у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3/у вигляді статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто в доступності для ознайомлення необмеженому колу осіб, яку станом на дату звернення із цією заявою переглянуло більше 2000 відвідувачів веб-сайту.

Б) без сумніву поширена інформація стосується саме ОСОБА_1, адже в Статті використовуються його зображення разом з ім'ям, прізвищем та родом занять.

B) поширена інформація є недостовірною з наведених вище підстав;

Г) поширена інформації порушує особисті немайнові права ОСОБА_1, зокрема порушує передбачене ст. 32, 62, 68 Конституції України, ст. 17 КПК України, ст. 201 та 270 ЦК України, завдає шкоди честі гідності та діловій репутації ОСОБА_1

Крім того, з наведених у п. Г) причин зазначену інформацію слід вважати негативною, адже поширена інформація стверджує, як про порушення ОСОБА_1 законодавства, так і про його неетичну поведінку в суспільному житті, чим завдає шкоди заявнику, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що він вчинив кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Звернення із цією заявою в порядку окремого провадження зумовлено тим, що особу автора Статті та власника веб-сайту, на якому її розміщено, не вдалось встановити.

Абзацами 1 та 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Цю судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму № 1) визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Представником заявника направлялась Вимога про спростування недостовірної інформації від 21.08.2020 р. на поштову адресу та електронну пошту Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3, які розміщені на веб-сторінці останнього у розділі «Контакти» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5,а саме: 03170, м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7 (поштова адреса) та ІНФОРМАЦІЯ_3(електронна пошта) відповідно. Зазначена контактна інформація зафіксована у Протоколі (Акті) огляду веб-сторінки від 11.09.2020 р., який є додатком до цієї заяви.

Проте, Вимога про спростування недостовірної інформації від 21.08.2020 р. була проігнорована Національним антикорупційним порталом «Антикор», оскільки у відповідь на неї останнім було направлено електронний лист від 21.08.2020 р. в якому зазначено, що Стаття не є їх авторською, а спростування інформації, зазначеної у Статті, буде можливо при наявності відповідного судового рішення по першоджерелу, водночас не надавши інформацію про першоджерело поширеної Національним антикорупційним порталом «Антикор» інформації.

Зазначають, що на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_6/опублікована аналогічна стаття, викладена українською мовою (далі - Стаття ІНФОРМАЦІЯ_7).

З Протоколу (Акту) огляду зазначеної веб-сторінки від 22.09.2020 р. вбачається, що заголовок Статті «ІНФОРМАЦІЯ_7», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_8», очевидно відрізняється від заголовку Статті - «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Вищенаведене свідчить, що автором заголовку Статті є саме Національний антикорупційний портал «Антикор», а не автор Статті «ІНФОРМАЦІЯ_7», вказаний на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_9/- ОСОБА_2.

11.09.2020 р. представником було направлено електронний лист щодо надання інформації про прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, автора статті (зокрема автора заголовку Статті) та інформації про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, оскільки така інформація необхідна для забезпечення можливості заявника звернутись із відповідним позовом.

11.09.2020 р. у відповідь на вищезазначений електронний лист, Національний антикорупційний портал «Антикор» повідомив, що повна та всебічна інформація вже була надана. Проте, будь-яких листів Національного антикорупційного порталу «Антикор», які б містили інформацію про прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, автора статті та інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, не надходило, а листи, що надходили, такої інформації не містили, що підтверджується Протоколом (Актом) огляду електронної пошти від 11.09.2020 р.

Також наголошують, що Вимога про спростування недостовірної інформації від 21.08.2020 р., яка була направлена на поштову адресу Національного антикорупційного порталу «Антикор» не була отримана останнім, що вбачається із відмітки «повернення вибули» на поштовому конверті яким направлялась вищевказана вимога.

Причиною неотримання Національним антикорупційним порталом «Антикор» вищевказаної вимоги скоріше за все являється та обставина, що такої юридичної особи, як Національний антикорупційний портал «Антикор», взагалі не існує, оскільки пошук юридичної особи за повним найменуванням «Національний антикорупційний портал «Антикор»» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не дав результатів.

Із інформації, яка міститься у Статті, неможливо встановити ані першоджерело, поширеної інформації (немає перепосилання на іншу веб-сторінку в мережі Інтернет), ані ім'я автора Статті у розумінні ст. 28 ЦК України (прізвище, власне ім'я та по батькові) для ідентифікації останнього в якості відповідача.

Абзацом 3 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» та статті 56 Закону України «Про телекомунікації» Об'єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

Зі свого боку, вищевказаним об'єднанням підприємств видано Свідоцтво про акредитацію Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функцій, зокрема але не виключно, з видачі довідок про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 08.05.2019 р.

Враховуючи, що Національним антикорупційним порталом «Антикор» було проігноровано запити представника заявника щодо отримання, зокрема, інформації про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, представником заявника було направлено адвокатський запит до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес» щодо надання інформації про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, тобто особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит представником заявника було отримано лист Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 09.07.2020 р. № 49 з якого вбачається, що на практиці, особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати, а відносини між цими суб'єктами відповідно до яких визначається власник веб-сайту, врегульовані на договірних засадах. Про існування таких договірних відносин, як правило, нічого не відомо ні Об'єднанню підприємств в галузі телекомунікацій, інформатизації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр», ні акредитованому ним Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет. Отже останні не є володільцями/розпорядниками запитуваної інформації.

Абзацом 4 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

У відповідь на адвокатський запит представника заявника, листом Міністерства юстиції України від 25.06.2020 р. № 28097/17708-33-20/19.3.2 повідомлено, що відомості про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та/або інформаційного агентства з назвою Національний антикорупційний портал «Антикор» у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Пунктом 13 Постанови Пленуму № 1 визначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК ( 435-15 ) судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК ( 1618-15 ).

Відповідно до статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Просили суд встановити факт недостовірності інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:10 у заголовку статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка була опублікована у мережі Інтернет, на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3/, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_1». Розгляд цієї заяви проводити за відсутності заявника та його представника ( а. с. 1-6 ).

Ухвалою судді від 28 вересня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження та справу призначено до розгляду в судове зсідання на 14 годину 00 хвилин 26 жовтня 2020 року (а. с. 75 ).

В судове засідання заявник та його представник не з'явилися, звертаючись до суду з вищевказаною заявою, одночасно просили проводити розгляд справи за відсутності заявника та його представника ( а. с. 5 ).

Заінтересована особа Державне агентство автомобільних доріг України в судове засідання свого представника не направила, 21.10.2020 року за вх. № 40309 та вх. № 40324, а також 23.10.2020 року за вх. № 40615 судом отримано заяви про розгляд справи без участі заінтересованої особи, в якій Державне агентство автомобільних доріг України зазначає, що не заперечує проти задоволення вказаної заяви та просили розгляд справи здійснювати без участі представника заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.

З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове зсідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України встановлено перелік справ про встановлення фактів, які розглядає суд. Даний перелік не є вичерпним та ч. 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Звертаючись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаною заявою про встановлення юридичного факту, заявником підтверджено місце проживання останнього в м. Біла Церква, а саме доданим до заяви Договором оренди житлового приміщення від 17 липня 2020 року ( а. с. 10-12 ).

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року по цивільній справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 року по цивільній справі №633/344/16-ц.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 10 хвилин в мережі Інтернет на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3/опубліковано публікацію (статтю): «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - Стаття).

Текст Статті та зміст веб-сторінки, на якій її розміщено, зафіксовані у Протоколі (Акті) огляду веб-сторінки від 24.07.2020 року ( а. с. 36-39 ).

Поширена інформація стосується заявника ОСОБА_1, так як в зазначеній Статті використовується фото останнього разом з ім'ям, прізвищем та родом занять ( а. с. 40-43 ).

Зазначена інформація, яка була поширена у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3/у вигляді статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто в доступності для ознайомлення необмеженому колу осіб, яку станом на дату звернення заявника до суду із цією заявою переглянуло більше 2000 відвідувачів вказаного веб-сайту.

Звертаючись до суду з вищевказаною заявою про встановлення юридичного факту, заявник зазначає, що така інформація, яка міститься у заголовку Статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», є недостовірною, спрямованою на опорочення честі, гідності та ділової репутації останнього, переконання невизначеного колу осіб в тому факті, що ним скоєно кримінальні правопорушення, тому факт такої недостовірної інформації повинен бути встановлений в судовому засіданні, оскільки така негативна інформація завдає шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, дана норма закріплена в ч. 4 ст. 32 Конституції України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.

Відповідно до норми ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 2 Закону України "Про інформацію" визначено, що одним з основних принципів інформаційних відносин є достовірність та повнота інформації.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством та відповідно до Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Абзацами 1 та 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму № 1) визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

З матеріалів справи вбачається, що представником заявника направлялась Вимога про спростування недостовірної інформації від 21.08.2020 року на поштову адресу та електронну пошту Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3, які розміщені на веб-сторінці останнього у розділі «Контакти» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5,а саме: 03170, м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7 (поштова адреса) та ІНФОРМАЦІЯ_3(електронна пошта) відповідно ( а. с. 18-20 ). Зазначена контактна інформація зафіксована у Протоколі (Акті) огляду веб-сторінки від 11.09.2020 року, який є додатком до заяви ( а. с. 48, 49-52 ).

Вимога про спростування недостовірної інформації від 21.08.2020 року була проігнорована Національним антикорупційним порталом «Антикор», оскільки у відповідь на неї останнім було направлено електронний лист від 21.08.2020 року в якому зазначено, що Стаття не є їх авторською, а спростування інформації, зазначеної у Статті, буде можливо при наявності відповідного судового рішення по першоджерелу, водночас не надавши інформацію про першоджерело поширеної Національним антикорупційним порталом «Антикор» інформації ( а. с. 57-58 ).

Крім того, на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_6/опублікована аналогічна стаття, викладена українською мовою (далі - Стаття «ІНФОРМАЦІЯ_7») ( а. с. 67-69 ).

З Протоколу (Акту) огляду зазначеної веб-сторінки від 22.09.2020 року вбачається, що заголовок Статті «ІНФОРМАЦІЯ_7», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_8», очевидно відрізняється від заголовку Статті - «ІНФОРМАЦІЯ_1» ( а. с. 64-66 ).

Вищенаведене свідчить, що автором заголовку Статті є саме Національний антикорупційний портал «Антикор», а не автор Статті «ІНФОРМАЦІЯ_7», вказаний на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_9/- ОСОБА_2.

11.09.2020 року представником заявника було направлено електронний лист щодо надання інформації про прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, автора статті (зокрема автора заголовку Статті) та інформації про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, оскільки така інформація необхідна для забезпечення можливості заявника звернутись із відповідним позовом.

11.09.2020 року у відповідь на вищезазначений електронний лист, Національний антикорупційний портал «Антикор» повідомив, що повна та всебічна інформація вже була надана.

Проте, будь-яких листів Національного антикорупційного порталу «Антикор», які б містили інформацію про прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, автора статті та інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, не надходило, а листи, що надходили, такої інформації не містили, що підтверджується Протоколом (Актом) огляду електронної пошти від 11.09.2020 року ( а. с. 53-54 ).

Крім того, Вимога про спростування недостовірної інформації від 21.08.2020 року, яка була направлена представником заявника на поштову адресу Національного антикорупційного порталу «Антикор» не була отримана останнім, що вбачається із відмітки «повернення вибули» на поштовому конверті яким направлялась вищевказана вимога ( а. с. 21, 22, 23, 24 ).

До того ж, пошук юридичної особи за повним найменуванням «Національний антикорупційний портал «Антикор»» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не дав результатів.

Із інформації, яка міститься у Статті, неможливо встановити ані першоджерело, поширеної інформації (немає перепосилання на іншу веб-сторінку в мережі Інтернет), ані ім'я автора Статті у розумінні ст. 28 ЦК України (прізвище, власне ім'я та по батькові) для ідентифікації останнього в якості відповідача.

Абзацом 3 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» та статті 56 Закону України «Про телекомунікації» Об'єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

Зі свого боку, вищевказаним об'єднанням підприємств видано Свідоцтво про акредитацію Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функцій, зокрема але не виключно, з видачі довідок про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 08.05.2019 року.

Враховуючи, що Національним антикорупційним порталом «Антикор» було проігноровано запити представника заявника щодо отримання, зокрема, інформації про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, представником заявника було направлено адвокатський запит до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес» щодо надання інформації про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/, тобто особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит представником заявника було отримано лист Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 09.07.2020 р. № 49 з якого вбачається, що на практиці, особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати, а відносини між цими суб'єктами відповідно до яких визначається власник веб-сайту, врегульовані на договірних засадах. Про існування таких договірних відносин, як правило, нічого не відомо ні Об'єднанню підприємств в галузі телекомунікацій, інформатизації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр», ні акредитованому ним Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет. Отже останні не є володільцями/розпорядниками запитуваної інформації ( а. с. 34-35 ).

Абзацом 4 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

У відповідь на адвокатський запит представника заявника, листом Міністерства юстиції України від 25.06.2020 р. № 28097/17708-33-20/19.3.2 повідомлено, що відомості про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та/або інформаційного агентства з назвою Національний антикорупційний портал «Антикор» у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Пунктом 13 Постанови Пленуму № 1 визначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК ( 435-15 ) судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати. тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК ( 1618-15 ).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що боку заявника підтверджено неможливість встановлення автора Статті та власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3/.

Тому, у відповідності до вимог статті 277 ЦК країни заявник, право якого порушено, має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Так, у п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

У п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини за скаргою № 25968/02 від 31 липня 2007 року по справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» зазначено, що має бути щось в обставинах конкретної справи, що примушувало б звичайного читача відчувати, що твердження прямо стосувалося позивача або що він був мішенню критики.

Отже, твердження, яке міститься у заголовку Статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», ґрунтується на припущенні, без наведення будь-яких даних та доказів, які могли б підтвердити викладені факти, що створює у читача чітке враження про те, що ОСОБА_1 є злочинцем.

Встановлено, що з метою спростування вищезазначеного, представником заявника було направлено низку адвокатських запитів із відповідей на які вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває в реєстрі корупціонерів, у статусі підозрюваного у будь-якому кримінальному провадженні, до кримінальної відповідальності ніколи не притягався, у нього відсутні судимості (як погашені так і не погашені).

Так, листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.06.2020 року № 23- 05/27727/20 повідомлено, що у відкритій публічній частині Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, не знайдено результатів, які відповідають запиту «ОСОБА_1» ( а. с. 32-33 ).

Листом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2020 року № 364АЗ/16 повідомлено, що станом на 23.06.2020 року за персонально-довідковим обліком єдиної інформаційної системи МВС України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває ( а. с. 31 ).

Листом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 25/3-649 вих-20 повідомлено, що за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 26.06.2020 року кримінальні провадження, у яких містяться відомості щодо здійснення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, у яких він перебуває у статусі підозрюваного, не встановлені ( а. с. 30 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, під час розгляду даної цивільної справи було встановлено, що поширена інформація в заголовку статті, яка була викладена в мережі Інтернет та її відомості не знайшли свого підтвердження, а зазначене спростовується вищевикладеним.

Тому, поширена інформація в заголовку статті, яка була викладена в мережі Інтернет, дійсно є такою, що не відповідає дійсності та свою чергу завдає по репутації заявника.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що встановлення факту, що має юридчне значення, який просить встановити заявник ОСОБА_1 є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги заявника є обґрунтованими, а інформація поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 у загаловку статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка була опублікована у мережі Інтернет, на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3/, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_1» є недостовірною та такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 у зв»язку з чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції Ураїни, ст. ст. 28, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 10, 13, 76, 77, 81, 89, 211, 247, 293, 294, 315, 316, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту, - задовольнити.

Встановити факт недостовірності інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:10 у заголовку статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка була опублікована у мережі Інтернет, на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» ІНФОРМАЦІЯ_3/, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1 );

Заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України ( адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. 9, ідентифікаційний код: 37641918 ).

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов