Рішення № 92413000, 22.10.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1465/20

Провадження № 2/0158/542/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Корецької В.В.

за участю секретаря – Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, що 23.10.2019 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти у розмірі 1200 доларів США та зобов`язався їх повернути 04.11.2019 року, що засвідчив своїм підписом на розписці.

Посилаючись на те, що зобов`язань за укладеним договором відповідач не виконав, грошових коштів у встановлений строк не повернув, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 3861,70 доларів США, з яких: 1200 доларів США – сума боргу, 2640 доларів США – штрафна санкція (1% від простроченої суми), 21,70 доларів США – 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.07.2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України сторонами подано до суду не було.

Разом з тим, згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як передбачено ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено, що 23.10.2019 року ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1200 доларів США, які останній зобов`язувався повернути не пізніше 04.11.2019 року /а.с.6/.

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Судом встановлено, що оригінал розписки знаходиться у позивача. Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що між позивачем та відповідачем склалися зобов`язання із договорів позики, відповідач свої зобов`язання за ними не виконав.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки в обумовлений строк відповідач суми позики добровільно не повернув, вимоги позивача про стягнення з останнього суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, також підлягають стягнення з відповідача штрафні санкції в розмірі 2640 доларів США та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань в порядку ст. 625 ЦК України за період з 05.11.2019 року по 11.06.2020 року у розмірі 21,70 доларів США, що підтверджується розрахунком наданим представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Ліпкевичем І.В. /а.с.10/.

Частинами першою, третьою ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

В той же час, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Таким чином, сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року по цивільній справі № 6- 79цс14, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14.

Відповідно до роз`яснень п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Судом встановлено, що на день ухвалення рішення (22.10.2020 року) офіційний курс 1 долара становить 28.27 грн., а тому сума заборгованості за розпискою від 23.10.2019 року становить 3861,70 доларів США, що у гривневому еквівалентні дорівнює 109170 (сто дев`ять тисяч сто сімдесят) грн. 26 коп.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3861,70 доларів США, що у гривневому еквівалентні на момент ухвалення рішення становить 109170 (сто дев`ять тисяч сто сімдесят) грн. 26 коп.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані з оплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 200, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 202, 207, 526, 530, 533, 610, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят один), доларів 70 центів США, що у гривневому еквіваленті на момент ухвалення рішення становить 109170 (сто дев`ять тисяч сто сімдесят) грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 1028 (одна тисяча двадцять вісім) грн. 76 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Представник позивача – адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька