Рішення № 92410473, 26.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5433/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Кашуба Є.О. - за довіреністю

від відповідачів: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 2393 (код ЄДРПОУ 07966906, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провул. Штабний, буд. 1), Військової частини А1785 (код ЄДРПОУ 08022573, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська,2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 2393 (код ЄДРПОУ 07966906, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провул. Штабний, буд. 1) про визнання протиправними дії щодо зупинення виплати індексації грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 року, не нарахування та виплати різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року за період з 01 березня 2018 оку по 22 травня 2020 року; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з червня 2016 року по лютий 2018 рік включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року; зобов`язання нарахувати та виплатити різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 22 травня 2020 року та нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 22 травня 2020 року по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з червня 2016 року по травень 2020 року проходив військову службу у Військової частини А 2393 та відповідно до наказу від 02.04.2020 року № 133 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.05.2020 року.

Так, позивач зазначив, що у період проходження військової служби у Військовій частині А 2393 з червня 2016 року по лютий 2018 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується листом від 26.05.2020 року №1/2847 та довідкою військової частини А 1785 з 01.01.2020 року, а з березня 2018 року по травень 2020 року не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Позивач зазначив, що звернувся до військової частини А2393 з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення, але позивачу було відмовлено.

Позивач вважає, що виплата індексації грошового забезпечення, яка є однією з основних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку з зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб, роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

На думку позивача, для нарахування індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року має бути застосований базовий місяць - січень 2008 року, що підтверджено листом Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 року № 122/0/66-17.

Також позивач вважає, що відповідачем невірно розрахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.05.2020 року. На думку позивача, в лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн., а величина приросту індексу споживчих цін 241, 70 %, то відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078, сума індексації за лютий рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 лютого 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762*241, 70/100), що становить 4258, 75 грн. Позивачу виплачено 301, 57 грн., а отже, на думку позивача, з 01 березня 2018 року не нарахована та невиплачена індексація грошового забезпечення в сумі 3957, 18 грн., як різниця між виплаченою та тою, яка має бути виплачена (4258,75 грн.-301, 57 грн.=3957, 18 грн.).

Також, у зв`язку тим, що відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем у день звільнення, позивач вважає, що йому має бути виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні відповідно до приписів ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Ухвалою від 26 червня 2020 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 21 липня 2020 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Військову частину А 1785, оскільки з 01 січня 2020 року Військова частина А2393 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини А 1785.

До суду 23 липня 2020 року від відповідача - Військової частини А 2393 надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та у межах наявного фінансового ресурсу. У межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 року -лютий 2018 року фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось, тому виплата індексації за цей період не проводилась.

Також відповідач зазначив, що в березні 2018 року згідно з постановою КМУ від 30.08.2018 року № 704, посадові оклади збільшилися, обчислення індексу для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року. Тому з 01.03.2018 року по день звільнення, позивачу індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачено в повному обсязі.

Крім того, відповідач зазначив, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.

Щодо вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зазначив, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах та норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців.

До суду 04 серпня 2020 року від відповідача - Військової частини А 1785 надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 -лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, індексація не може вважатися складовою грошового забезпечення, у розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також відповідач не погоджується з визначенням базового місяця - січень 2008 року за період з червня 2016 року по лютий 2018 року, оскільки відповідно до п. 3 постанови № 1013, для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078. Крім того, відповідач наголошує на тому, що за грудень 2015 року оклади військовослужбовців були підвищені за рахунок збільшення грошового забезпечення, виходячи із норм підвищення премії військовослужбовцям. Також відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів того, що його посадовий оклад змінився у січні 2008 року.

Крім того, на думку відповідача, нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.

Щодо вимоги про нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач зазначив, що на теперішній час факт затримки розрахунку з позивачем відсутній та такі вимоги є передчасними. Крім того, відповідач звернув увагу, що при звільненні позивач погодився із наказом про звільнення та проведеним з ним розрахунком та наказ про його звільнення не оскаржував.

Позивач відповідь на відзиви не надав.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання від 16 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 жовтня 2020 року на 15 годину 30 хвилин.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Відповідач - Військова частина А2393 на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить розпис представника у розписці

Відповідач - Військова частина А1785 на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи із характеру спірних правовідносин та предмету доказування та враховуючи наявність у справі відзиву на позовну заяву від відповідачів, судом постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності представників відповідачів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступне слово представника позивача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.14-15).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , позивач є учасником бойових дій (а.с.16).

Відповідно до Витягу з наказу Командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №133 від 02 квітня 2020 року, підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (станом здоров`я) (а.с.18).

Згідно з витягу із наказу командира по військовій частині А 2393 (по стройовій частині) №82 від 08.04.2020 року, підполковника ОСОБА_1 з 08 квітня 2020 року вважати таким, що справи та посаду задав та з 22 травня 2020 року виключити зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.19).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подавав звернення до Військової частини А2393 щодо індексації грошового забезпечення та листом від 26.05.2020 року вих. № 1/2847 Військова частина А 2393 повідомила позивача про те, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 28.02.2018 року не проводилась, підстав для її нарахування та виплати за вказаний період не має (а.с.34).

Судом досліджена довідка про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 30.04.2020 року (а.с. 33), розрахунок індексації грошового забезпечення, зроблений позивачем (а.с. 31-32).

Також судом досліджені листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 248/3/9/1/108 (а.с. 22-24), від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2 (а.с. 25), від 26.03.2018 року № 248/1485 (а.с. 27), лист Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року № 78/0/66-17 (а.с. 28), від 29.12.2017 року №122/о/66-17 (а.с. 29-30) та Департаменту фінансів Міністерства оборони України «Про індексацію грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» від 11.04.2019 року № 248/2839 (а.с.26).

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, з огляду на таке.

Розглянувши позовні вимоги про визнання протиправною дії щодо зупинення виплати індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року включно, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015).

До 01.12.2015 року рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Тобто, сума індексації грошового забезпечення відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17.

Відсутність бюджетного фінансування індексації, на яку, посилається відповідачі, на обов`язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає, тому наведені доводи відповідача відхиляються судом.

При цьому суд зазначає, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

У свою чергу, суд відхиляє посилання відповідачів на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо не нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності заперечень при проведених з позивачем розрахунків при виключенні із особового складу військової частини, оскільки це не позбавляє військову частину визначеного законами України обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу у період з червня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем - Військовою частиною А 2393 не нараховувалась та не виплачувалась, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо зупинення індексації грошового забезпечення є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини А 2393 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року.

Щодо встановлення базового місяця - січень 2008 року для обчислення індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року, суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги є теж правомірними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Як передбачено п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

За загальним правилом, для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов`язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.

При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.

Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078, місяць, у якому підвищено тарифну ставку (оклад) слід вважати базовим для індексації за дотриманням таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01 березня 2018 року, зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Судом відхиляються доводи відповідача Військової частини А 1785, що належним базовим місяцем за період з червня 2016 року лютий 2018 року має бути січень 2016 року, оскільки з січня 2016 року підвищилося грошове забезпечення військовослужбовців у зв`язку з підвищенням премії, з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі ст. 2 цього Закону, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, премія - це грошова сума, що виплачується понад основну заробітну плату, як стимулювання та заохочення за успішну трудову діяльність, втім, вона є однієї із складових грошового забезпечення, яка не тотожна з посадовим окладом (тарифними ставками).

Згідно з ст. 96 КЗпП України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Як вже було зазначено, у абзаці 5 п. 5 Порядку №1078 чітко зазначено, що у разі збільшення зарплати за рахунок постійної надбавки, доплати, премії тощо без підвищення посадового окладу суму індексації не потрібно зменшувати на розмір такого підвищення зарплати, тобто збільшення розміру заробітної плати за рахунок надбавок, доплат та винагород без збільшення посадового окладу не впливає на зміну базового місяця.

Отже, премія не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак січень 2016 року не повинен визначатися як базовий місяць за наведеними доводами відповідача.

Як вже було зазначено, базовим місяцем вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у спірний період в цій справі у січні 2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007, місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату. При цьому загальна сума збільшення грошового забезпечення перевищила суму індексації нараховану в цьому місяці і відповідно до абз. 1 і 2, п. 5 Порядку № 1078 січень 2008 року став базовим місяцем для нарахування індексації заробітної плати позивача.

В такому порядку, нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Встановлений абз. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» початок для обчислення індексу споживчих - січень 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 не змінює порядок застосування п. 5 Порядку № 1078 для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки, як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 не внесені зміни до відповідного нормативно-правового акту щодо збільшення тарифних ставок військовослужбовців.

З огляду на те, що у спірний період з червня 2016 року по лютий 2018 року останнє підвищення посадового окладу військовослужбовців було у січні 2008 року, саме січень 2008 року має бути базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний період.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини А 2393 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Суд встановив, що на даний час фінансування Військової частини А 2393 здійснюється Військовою частиною А 1785, а тому суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року лютий 2018 року мають бути задоволені шляхом покладення даного обов`язку на Військову частину А 1785 та слід зобов`язати Військову частину А1785 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини А 2393 щодо не нарахування та виплати різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 22 травня 2020 року та зобов`язання нарахувати та виплатити різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 22 травня 2020 року, суд доходить висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, з огляду на таке.

З відзиву на позовну заяву суд встановив, що відповідачем з 01 березня 2018 року по дату звільнення позивача нараховувалась та виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення, з урахуванням базового місяця березень 2018 року, що відповідає вищенаведеним судом приписам закону.

Наведений позивачем у позовній заяві розрахунок індексації грошового забезпечення не відповідає Порядку № 1087, оскільки з базового місяця показники розрахунку індексації грошового забезпечення мають обнулитися.

Також суд погоджується з думкою відповідачів, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 22 травня 2020 року по день фактичного розрахунку, суд доходить висновку, що у задоволенні вказаної вимоги теж слід відмовити, з огляду на таке.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, доводять, що визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Такий аналіз статей кодексу дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду по справі справа № 120/1407/19-а від 30 вересня 2020 року.

Посилання відповідача Військової частини А 2393, що норми КЗпП України не розповсюджуються на військовослужбовців є невірним, оскільки норми КЗпП України регулюють ті правовідносини, які не врегульовані спеціальним законодавством, що має місце у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні докази понесення ним інших судових витрат, та відсутні витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні витрати не належать стягненню з відповідача та компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А 2393 (код ЄДРПОУ 07966906, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провул. Штабний, буд. 1), Військової частини А1785 (код ЄДРПОУ 08022573, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська,2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2393 (код ЄДРПОУ 07966906, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, провул. Штабний, буд. 1) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину А1785 (код ЄДРПОУ 08022573, місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Спартаківська,2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог, -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України, з урахування п. 3 Розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний протягом « 26» жовтня 2020 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.