Рішення № 92410338, 20.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6091/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого-судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М. .

за участю:

представника позивача – Гриценко С.І.

представника відповідача – Швець Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039), в якій позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням йому було визначено загальну суму податкового зобов`язання в розмірі 468 526,13 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податкові періоди 2017 р., 2018 р., 2019 р. ОСОБА_1 вважає, що він як власник нежитлових будівель віднесених до переробної промисловості, має право на пільгу по сплаті вищевказаного податку, яка передбачена п.п «є» п.п. 266.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року в клопотанні представника відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

26 серпня 2020 року представник відповідача через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що Управлінням податків і зборів фізичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області за результатом аналізу податкової інформації щодо формування статутного капіталу товариства, громадянину ОСОБА_2 надіслано лист від 18.05.2020 року «Про надання пояснень та їх документальне підтвердження», а саме щодо отримання податкової інформації від ТзОВ «Поліпресмаш» щодо майнового внеску ФОП ОСОБА_1 у 2016 році до статутного капіталу товариства рухомого та нерухомого майна в обмін на корпоративні права. Згідно наданої відповіді позивачем від 02.06.2020 року, останній є засновником ТзОВ «Поліпресмаш». Статутний капітал товариства відповідно до рішення учасника Товариства від 22.12.2016 року склав 4 516 000,00 грн. і сформований ОСОБА_1 у повному обсязі за рахунок наступних вкладів (майна): грошових коштів в сумі 2000,00 грн., комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаних комплекс будівель набуто у власність позивачем до 2014 року. У 2016 році відповідно до рішення учасника Товариства від 22.12.2016 року ОСОБА_1 передано комплекс будівель до статутного капіталу Товариства в обмін на корпоративні права. Акт прийому-передачі зазначеного майно контролюючому органу позивачем не надано. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.06.2020 року за ТзОВ «Поліпресмаш» нерухоме майно не зареєстровано.

Законом України від 16.01.2020 року № 466 з об`єктів оподаткування податком виключені будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислова та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності об`єктів господарювання, основана діяльність яких класифікується у секціях В-Б КВЕД ДК 009:2010 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив, що комплекс будівель, які перебувають у власності позивача використовуються ним у його господарській діяльності. Щодо твердження відповідача про передачу нерухомого майна до статутного капіталу ТзОВ «Поліпресмаш» таке не знайшло свого підтвердження, оскільки за вказаним Товариством нерухоме майно незареєстроване.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити, оскільки підстави для звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Оскаржуване податкове повідомлення – рішення винесено на підставі, в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27 січня 2000 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 вересня 2014 року.

Як вбачається з вищевказаної виписки, основним видом діяльності позивача є: виробництво інших виробів із пластмас (22.29). Інформація про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відсутня.

Позивачу на праві власності належить комплекс нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2014 року.

Відповідно до вищевказаного витягу комплекс нежитлових будівель складається з:

- будівля виробничо – складських приміщень (поз. 1) площею 933,1 кв.м.;

- будівля виробничо – складських приміщень (поз. 2) площею 423,8 кв.м.;

- будівля виробничо – складських приміщень (поз. 3) площею 509,1 кв.м.;

- будівля туалету (поз. 4) площею 15,8 кв.м.;

- будівля паливної (поз. 5) площею 305,4 кв.м.;

- будівля цеху по виготовленню поліетиленової продукції (поз. 6) площею 707,9 кв.м.;

- будівля прохідної (поз. 7) площею 10,1 кв.м.;

- споруди навісів (поз. 8) площею 30,1 кв.м. (поз. 9) площею 604,4 кв.м.;

- будівля виробничо-складських приміщень (поз. 10) площею 876,4 кв.м.

Свідоцтво про право власності від 08.05.2014 року № 21425782, видане Реєстраційною службою Кам`янка - Бузького районного управління юстиції Львівської області, на підставі проведеної реконструкції належних позивачу нежитлових будівель під виробничо – складські приміщення по виготовленню поліетиленової продукції, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 04.04.2014 року № ЛВ142140099075. Відповідно до вищевказаної Декларації будівлі, що складають вказаний комплекс відносяться до будівель інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне, код 1251.9, класу «Будівлі промисловості» код 1251, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Судом з`ясовано, що за результатами аналізу податкової інформації Головним управлінням ДПС у Львівської області, прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року, яким визначено ОСОБА_1 грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 468 526,13 грн. (а.с. 11).

ОСОБА_1 було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом за 2017 р.. 2018 р., 2019 р., та було винесено податкове повідомлення-рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року.

Вважаючи спірне рішення податкового органу протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України).

Отже, можливість визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об`єкт Податковим кодексом України - не передбачено.

Згідно з п.п. 266.7.1 та 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України Головного управління ДПС у Львівській області у зазначеному податковому повідомленні-рішенні визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості».

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухомі майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільг: із сплати цього податку.

Підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДКБС).

Даний класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Згідно ДКБС, Будівлі нежитлові (код 12) підрозділяються на: 121 - Готелі, ресторани та подібні будівлі; 122 - Будівлі офісні; 123 - Будівлі торговельні; 124 - Будівлі транспорту та засобів зв`язку; 125 - Будівлі промислові та склади; 126 - Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення; 127-Будівлі нежитлові інші.

Зокрема, будівлі промислові та склади (125) містить клас: Будівлі промислові (1251), який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27 січня 2000 року, основним видом діяльності позивача є: виробництво інших виробів із пластмас (22.29). Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що позивач займається виробництвом поліетиленової продукції. Матеріалами справи підтверджено, що позивач на праві приватної власності володіє комплексом нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, с. Жовтанці, вул. Загаївська, 2а, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.05.2014 року. Відповідно до вищевказаного витягу комплекс нежитлових будівель складається з: будівлі виробничо – складських приміщень площею 933,1 кв.м.; будівлі виробничо – складських приміщень площею 423,8 кв.м.; будівлі виробничо – складських приміщень площею 509,1 кв.м.; будівлі туалету (поз. 4) площею 15,8 кв.м.; будівлі паливної (поз. 5) площею 305,4 кв.м.; будівлі цеху по виготовленню поліетиленової продукції (поз. 6) площею 707,9 кв.м.; будівлі прохідної (поз. 7) площею 10,1 кв.м.; споруди навісів (поз. 8) площею 30,1 кв.м. (поз. 9) площею 604,4 кв.м.; будівлі виробничо-складських приміщень (поз. 10) площею 876,4 кв.м.

Позивачем на підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності долучено податкові декларації, договори поставки поліетиленової плівки, банківські виписки, видаткові накладні

Водночас промисловими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій: В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів»; С «Переробна промисловість», зокрема виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, з тиражування записаної інформації тощо; І) «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря»; Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами»; Р «Будівництво». При цьому клас 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво» входить до групи 16.1 «Лісопильне та стругальне виробництво» розділу 16 «Оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, крім меблів; виготовлення виробів із соломки та рослинних матеріалів для плетіння» секції С «Переробна промисловість» Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД-2010).

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків. усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-ІХ, який набрав чинності у вказаній частині 23.05.2020 року, законодавець виклав підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в такій редакції: «є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Таким чином законодавець в подальшому, тобто з 23.05.2020 р. змінив норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, де вже передбачив застосування податкової пільги за умови, що будівлі промисловості не здаються їх власниками, зокрема в оренду. Звідси випливає висновок, що за попередні періоди законодавець не обмежував застосування вказаної податкової пільги навіть за умови здачі в оренду, але при дотриманні загального критерію, яким є використання за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Отже, враховуючи приписи підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України та наведене вище, можна зробити висновок про те, що контролюючим органом помилково віднесено нежитлові будівлі позивача до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг зі сплати податку, так як не надано суду доказів щодо здачі їх в оренду, лізинг, позичку а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.

Водночас, оскаржуване рішення, згідно якого податкове зобов`язання нараховано за податкові періоди - 2017-2019 роки, винесено 08.07.2020 р., а отримано позивачем 17.07.2020 р., в зв`язку з чим суд звертає увагу на таке.

07.12.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» N 2245-VІІІ, яким п. 266.10 ст. 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту:

« 266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

266.10.3. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».

Таким чином, вказаним Законом N 2245-УІІІ дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України.

Разом з тим, змін до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено.

З огляду на викладене, з системного аналізу приписів ст. 58 Конституції України, пп. 266.7.2 п. 266.7 та пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, випливає, що норми пп.266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України надають повноваження контролюючому органу визначати грошове зобов`язання з податку в межах 1095-денного строку, який починає відлік з того звітного періоду, в якому такі повноваження надані (з 2018 звітного року), і не спростовує обов`язку контролюючого органу винести відповідне податкове повідомлення-рішення до 01 липня року, наступного за звітним.

Щодо твердження відповідача про передачу нерухомого майна до статутного капіталу ТзОВ «Поліпресмаш» таке не знайшло свого підтвердження з огляду на наступне. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 № 215209038 від 07.07.2020 року, то комплекс нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано на праві власності за позивачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Отже, враховуючи приписи підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та наведене вище, суд висновує те, що контролюючим органом помилково віднесено нежитлові будівлі позивача до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг зі сплати податку, а відтак оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат провести у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення – задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 0188704-5806-1320 від 08.07.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 4 685 (чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень 30 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений 26.10.2020 року.

Суддя Кухар Н.А.