Рішення № 92410240, 19.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2035/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач)до Міністерства юстиції України (надалі – відповідач ) про визнання протиправним та скасування наказу та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 3699/к від 13.12.2019 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення";

2) виключити запис з особової справи про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення суворої догани на підставі наказу відповідача № 3699/к від 13.12.2019 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення".

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що порушено процедуру призначення службового розлідування, висновок якого став підставою для видання оскаржуваного наказу, а також з підстав необ`єктивності висновків вказаного службового розслідування з причин його неповноти та упередженості.

Вказане стало підставою його звернення із даним адміністративним позовом до суду та просить суд задовольнити адміністративний позов.

У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (т.1,а.с.117-128), в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема, відповідачем зазначено, що наявність виявлених недоліків та прорахунків у організації оперативно-службової та фінансово-господарської діяльності Кропивницького СІЗО, свідчить про неналежне виконання ОСОБА_2 під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених, на вказаний слідчий ізолятор, завдань.

На думку відповідача, дисциплінарне стягнення, яке застосовано до позивача в повній мірі відповідає характеру проступку, що підтверджується результатом службового розслідування, так як позивач є начальником Державної установи «Кропивницьктй слідчий ізолятор», а тому і несе відповідальність за контроль над діяльністю та нормальним функціонуванням підпорядкованої йому державної установи.

Отже, вважає відповідач, вбачається безпідставність позовних вимог позивача. Оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до норм чинного законодавства із дотриманням процедури службового розслідування, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою від 30.06.2020 року справу призначено до розгляду за правилами загального провадження (т.1 а.с.109).

Ухвалою від 18.09.2020 року закрито підготовче провадження в справі та вирішено подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження (т.2,а.с.24).

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу проходження публічної служби в органах в органах кримінально-виконавчої служби України.

Позивач ОСОБА_1 громадянином України.

Наказом МЮУ №2115/к від 24.07.2018 року «Про переміщення» відповідно до законів України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», «Про Національну поліцію», Положення про МЮУ, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено з 25.07.2019 року на посаду начальника державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» - начальника арештного дому, в порядку переміщення, відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п.2 ч.1, ч.ч.7-9 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» (т.1,а.с.129).

Частиною 2 ст.14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно з ч.5 ст.23 Закону на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що переміщення поліцейських здійснюється на на рівнозначні посади: на рівнозначні посади:для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

На Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань (ст.1 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України»).

Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (ст.6Закону).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України Кабінетом Міністрів України утворюються територіальні органи управління - управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.

Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління.

Положення про територіальні органи управління затверджуються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 року за №2087/5 затверджено положення про Державну установу «Кропивницький слідчий ізолятор».

Відповідно до Положення про державну установу "Кропивницький слідчий ізолятор", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 року №2087/5, Кропивницький слідчий ізолятор є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Слідчий ізолятор є правонаступником державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14)". Органом управління слідчого ізолятора є Міністерство юстиції України. Діяльність слідчого ізолятора контролюється та координується Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерство юстиції України та Адміністрацією ДКВС України.

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що слідчий ізолятор очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Державним секретарем Міністерства юстиції України у встановленому законодавством порядку.

Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №228 від 02.07.2014 року, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

У частинах 1, 3 статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру. Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов`язаної із здійсненням повноважень міністерства.

Відповідно до пунктів 12, 13, 17 частини 4 статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства; притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного міністерства; з питань, що належать до його повноважень, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.

Згідно з підпунктом 13 пункту 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 02.07.2014 року, державний секретар Мін`юсту відповідно до покладених на нього завдань в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади керівників уповноважених органів з питань пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності.

На час відсутності державного секретаря Мін`юсту чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов`язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мін`юсту відповідно до наказу державного секретаря Мін`юсту. (пункт 12-3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 02.07.2014 року).

Судом встановлено, що листом від 18.09.2019 року, в якому зазначено про проведення працівниками Управління пенітенціарних інспекцій протягом 2018-2019 року 11 інспектувань СІЗО та установ виконання покарань, підпорядкованих Південному управлінню, Держсекретар МЮУ Г.Буяджи запропонувала начальнику Південного Управління Малахова О.А. з метою розгляду на службовій нараді МЮУ причин незадовільної організації роботи та недопущенню недоліків у подальший діяльності роботі взяти участь в нараді особисто та відрядити першого заступника та заступників Управління, начальників Миколаївського, Херсонського, Одеського, Кропивницького СІЗО (т.1,а.с.165-166).

Згідно з п.2 протоколу проведення службової наради МЮУ від 20.09.2019 року надано доручення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою з`ясування причин та умов, що сприяли допущенню порушень законодавства, організувати та провести службове розслідування за фактами незадовільної організації роботи керівництвом державних установ «Миколаївський СІЗО», «Херсонський СІЗО», Кропивницький СІЗО», а також недостатнього контролю з боку керівництва Південного міжрегіонального управління (т.1 а.с.164).

Наказом Міністра юстиції України від 17.10.2019 року №3654/7 «Про проведення службового розслідування» утворено комісію з проведення службового розслідування у складі, згідно з додатком, якій доручено організувати та провести службове розслідування за фактами незадовільної організації роботи керівництвом державних установ «Миколаївський слідчий ізолятор», «Кропивницький слідчий ізолятор» та «Херсонський слідчий ізолятор». Підстава: протокол проведення службової наради МЮУ від 20.09.2019 року (т.1 а.с. 161).

До складу комісії з проведення службового розслідування згідно з додатком до наказу включено: заступника начальника управління - начальник відділу пенітенціарного інспектування Управління пенітенціарних інспекцій МЮУ Сичов О.О. (голову комісії), та члени комісії: головний спеціаліст відділу пенітенціарного інспектування Управління пенітенціарних інспекцій МЮУ Висовень С.І., головний спеціаліст відділу пенітенціарного інспектування Управління пенітенціарних інспекцій МЮУ ОСОБА_5 , головний спеціаліст відділу оперативної роботи Управління внутрішньої безпеки ДКВС України та органів юстиції МЮУ ОСОБА_6 та головний спеціаліст відділу моніторингу та перевірки діяльності Управління внутрішньої безпеки ДКВС України та органів юстиції МЮУ Цвик П.І. (т.1,а.с.162).

За результатами службового розслідування складений Висновок службового розслідування за фактами незадовільної організації роботи керівництвом ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», «Кропивницький слідчий ізолятор» та «Херсонський слідчий ізолятор», які підпорядковані Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції від 14.11.2019р., який затверджено 15.11.2019 Міністром юстиції України Д. Малюською (т.1,а.с.136-158).

Згідно з висновком пропонується за незадовільне виконання пп. 1,5,7,9,10,13,20,23 п.7 Положення про ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 року №2087/5 та невжиття заходів щодо приведення умов тримання ув`язнених до вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів, начальника СІЗО – начальника арештного дому ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», полковника внутрішьної служби ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани.

Наказом МЮУ від 13.12.2019 року №3699/к «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани. Підстава: Висновок службового розслідування від 15.11.2019 року, письмове пояснення ОСОБА_1 (т.1 а.с.135)

Позивач оскаржив вказаний наказ з підстав порушення процедури призначення, проведення службового розслідування, висновок якого став підставою для видання оскаржуваного наказу, а також з підстав необ`єктивності висновків вказаного службового розслідування з причин його неповноти та упередженості.

В Наказі МЮУ від 17.10.2019 року №3654/7 «Про проведення службового розслідування» зазначено, що він виданий відповідно Порядок № 356/5.

Вказаний Порядок прийнятий Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок №356/5 відповідно до п.1 розділу І визначає:

підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі ДКВС України);

порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання;

компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань;

права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

Пунктом 2 Розділу І визначено, що: - службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України; - службове розслідування комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння;- учасники службового розслідування начальник, виконавець, члени комісії, особи рядового і начальницького складу, персонал органів і установ та інші особи, які обізнані в обставинах, що стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктами 1,2,3 розділу ІІІ Порядку визначені посадові особи, які мають право призначати службові розслідування, з яких підстав та відносно яких посадових осіб.

Згідно з п.1 розділу ІІ підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку встановлено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з п.8,п.9 Порядку проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Належним чином оформлений наказ повинен відповідати всім вимогам Порядку № 356/5 щодо призначення службового розслідування.

Дослідивши наказ №3654/7 від 17.10.2019 та підстави для його видання суд дійшов висновку, що є необґрунтованим твердження представника відповідача про відповідність його вимогам Порядку №356/5. Він не є належним чином оформленим наказом щодо призначення та проведення службового розслідування.

В наказі не зазначено відносно яких посадових осіб буде проведено службове розслідування та за якою саме підставою відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку, яким встановлено декілька підстав для проведення службового розслідування.

Службове розслідування відповідно до наказу від 17.10.2019 року №3654/7 «Про проведення службового розслідування» призначено не відповідно до конкретних посадових осіб, а за фактами незадовільної організації роботи керівництвом Державних установ «Миколаївський слідчий ізолятор», «Кропивницький слідчий ізолятор» та «Херсонський слідчий ізолятор».

Крім того, підставою для видання наказу зазначено протокол проведення службової наради МЮУ від 20.09.2019 року.

Проте згідно з випискою протоколу проведення службової наради МЮУ від 20.09.2019 року відповідно до його п.2 надано доручення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою з`ясування причин та умов, що сприяли допущенню порушень законодавства, організувати та провести службове розслідування за фактами незадовільної організації роботи керівництвом державних установ «Миколаївський СІЗО», «Херсонський СІЗО», Кропивницький СІЗО», а також недостатнього контролю з боку керівництва Південного міжрегіонального управління.

Між тим, в утвореної наказом від 17.10.2019 року №3654/7 комісії вказані посадові особи, яким надано доручення організувати та провести службове розслідування, відсутні.

Також відсутні будь-які прізвища посадових осіб, відносно яких повинно бути проведено службове розслідування.

Також не визначено об`єм та напрямки перевірки.

Як встановлено судом раніше, Держсекретар МЮУ Г.Буяджи запропонувала начальнику Південного Управління Малахова О.А. з метою розгляду на службовій нараді МЮУ причин незадовільної організації роботи та недопущенню недоліків у подальший діяльності роботі взяти участь в нараді особисто та відрядити першого заступника та заступників Управління, начальників Миколаївського, Херсонського, Одеського, Кропивницького СІЗО, зазначивши при цьому про проведення працівниками Управління пенітенціарних інспекцій протягом 2018-2019 року 11 інспектувань СІЗО та установ виконання покарань, підпорядкованих Південному управлінню.

З урахуванням вказаних документів, відсутність в наказі чітко визначених посадових осіб відносно яких буде проводитись службове розслідування, за якій період часу та з яких підстав позбавляє осіб, у тому числі позивача на реалізацію своїх прав щодо участі у вказаному службовому розслідуванні.

Порушенням утворення складу комісії є відсутність в ній відповідно до п.9 Порядку № 356/5 безпосереднього начальника ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідача, що наказ «Про проведення службового розслідування» від 17.10.2019 №3654/7 стосується всього керівництва Південного Управління та до цього складу керівництва належать посади різного рівня підпорядкування, тому не можливо застосувати у даному випадку вимоги Порядку №356/5, суд вважає неспроможними, оскільки вимоги нормативного акту щодо порядку проведення службового розслідування повинні бути виконані безумовно. Яким чином будуть дотримані вказані вимоги і є дискрецією МЮУ (окремий наказ та комісія відносно позивача або включення в утворену комісію вказаного начальника).

Також відповідно до п.3 розділу VI Порядку виконавець, голова, члени комісії зобов`язані скласти усебічний і об`єктивний висновок службового розслідування та не допускати розголошення інформації, що стосується службового розслідування.

Судом досліджений висновок службового розслідування, а також надані до нього документи, на підставі яких він був складений.

Суд вважає, що вказаний висновок не є всебічним і об`єктивним, при цьому суд виходить з наступного.

Зміст Висновку свідчить про те, що в ньому викладені фактично звіти інспектувань Управління пенітенціарних інспекцій МЮУ контрольного інспектування Миколаївського СІЗО, проведеного 28-29,08.2019 року, та інспектування Кропівницького СІЗО, проведеного 09-11.07.2019 року та зазначено, що вказані обставини свідчать про незадовільну організацію діяльності Кропивницького СІЗО та відсутність дієвого відомчого контролю з боку керівництва Південного управління.

Також зміст Висновку містить обставини викладені у вказівки Прокуратури від 13.09.2019 року.

У Висновку не відображено, які документи, які б свідчили про порушення з боку саме позивача, були перевірені.

Суд вважає, що складання такого висновку стало можливим у зв`язку з порушенням п.9 Порядку щодо складу комісії з проведення службового розслідування, в яку не було включено безпосереднього начальника Малахова О.А., що є безумовним порушенням, а також інших досвідчених посадових особи, здатних всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, з огляду на те, що у склад комісії її голова та два члена комісії є посадовими особами Управління пенітенціарних інспекцій МЮУ, тобто Управління посадови особи якого здійснювали інспектування Миколаївського СІЗО та Кропивницького СІЗО, а також Управління, яке було ініціатором наради, протокол якої став підставою для проведення службового розслідування.

При цьому Висновок підписали лише чотири члена комісії, ще один, якій не був посадовою особою Управління пенітенціарних інспекцій МЮУ, був звільнений наказом від 25.10.2019 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що такий Висновок службового розслідування не може бути підставою для видання правомірного наказу щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи обґрунтованість спірного наказу суд виходить із того, що висновок наказу має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які повинні досліджуватись під час службового розслідування і відповідати вимогам закону про їх належність та допустимість.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Службове розслідування повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи. Отже, розслідування повинно бути ретельним, тобто необхідно добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Необхідно вживати усіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Комісією не вжито заходів щодо об`єктивного та оперативного встановлення обставин, оскільки саме проведення службового розслідування було поверховим та неповним, а його висновок як підстава для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, стало результатом прийняття необґрунтованого та неправомірного наказу.

Разом з тим, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім того, здійснення коригування відомостей в особовій справі позивача, шляхом виключення з неї відповідних відомостей є дискреційними повноваженнями відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Водночас, положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції, в даному випадку, цього органу державної влади.

Враховуючи викладене вище, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача у питаннях щодо ведення особових карток, а тому у вказаній частині позову слід відмовити.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про накладення дисциплінарного стягнення» №3699/к від 13.12.2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 840,80грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько