Рішення № 92409958, 23.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2020 року Справа № 280/6763/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача: Голови Запорізької обласної ради (69000, Запоріжжя, проспект Соборний, 164, код ЄДРПОУ 20507422)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

без участі представників сторін,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Голови Запорізької обласної ради (далі - відповідач) у якій просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VII, у прийнятті позивача на публічну службу, а саме у призначенні на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради; 2) визнати протиправними дії голови Запорізької обласної ради щодо відмови зарахувати стаж роботи позивача на посаді референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради з 04 травня 2016 року по дату фактичного звільнення з вказаної посади, до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; 3) зобов`язати відповідача розглянути питання про призначення позивача на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради. При повторному розгляді питання щодо прийняття на публічну службу врахувати, що до позивача не застосовуються заборони, передбачені ч.3 ст.1 та п.4 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VII; 4) зобов`язати голову Запорізької обласної ради зарахувати стаж роботи на посаді референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради з 04.05.2016 року по дату фактичного звільнення з посади до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, шляхом внесення запису до трудової книжки та видачі відповідної довідки.

У позовній заяві в обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відмова у призначенні на посаду помічника голови обласної ради та зарахуванні стажу роботи на посаді референта до стажу державної служби мотивована відповідачем можливим застосуванням до позивача встановлених Законом України «Про очищення влади» заборон займати певні посади. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вчиненими лише за наявності інформації про зайняття ним посади у певний період часу. Вина позивача у сприянні узурпації влади, підриві основ національної безпеки і оборони, порушенню прав і свобод людини не встановлена, а отже і застосування індивідуальної відповідальності до позивача неможливе. На думку позивача посада прокурора Рівненської області не відповідає критеріям очищення влади, які визначені в п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади». Вважає, що передбачені ч.3 ст.1 та п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» заборони до нього не застосовуються, а дії відповідача з відмови у прийнятті позивача на публічну службу та зарахуванні стажу його роботи до стажу державної служби є протиправними.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав повністю, однак зазначив, що згідно з матеріалами особової справи, у період з вересня 2013 року по лютий 2014 року позивач обіймав посаду прокурора Рівненської області, яка може бути віднесена до посад, передбачених п.4 ч.2 ст.3 Закону «Про очищення влади», і підпадати під дію встановленої ч.3 ст.1 цього Закону заборони обіймати посади в органах місцевого самоврядування. Тому з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», відповідачем у задоволенні заяви позивача відмовлено. На думку відповідача, вирішення питання щодо призначення (переведення) позивача на посаду помічника голови обласної ради та зарахування стажу роботи на посаді референта голови обласної ради до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, може бути вирішено лише після законодавчого врегулювання відповідності Закону України «Про очищення влади» рішенню Європейського суду з прав людини або у судовому порядку.

Ухвалою судді від 29.09.2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані документи суд встановив наступні обставини.

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради від 29.04.2016 №103-к з 04.05.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради (а.с. 35).

16.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови Запорізької обласної ради із заявою, у якій просив вирішити питання про призначення (переведення) його на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради та зарахувати стаж роботи на посаді референта голови обласної ради з 04.05.2016 по дату фактичного звільнення з посади до стажу державної служби на посадах, які обіймають особи з вищою юридичною освітою (а.с. 36-37).

На цю заяву листом голови Запорізької обласної ради від 18.09.2020 №4124/01-16 позивачу надано відповідь про відмову у призначенні на посаду помічника голови обласної ради та зарахуванні стажу роботи на посаді референта до стажу державної служби. Такі дії відповідача умотивовано тим, що у період з вересня 2013 року по лютий 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Рівненської області, яка може бути віднесена до посад, передбачених п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», та підпадати під дію встановленої ч.3 ст.1 цього Закону заборони обіймати посади в органах місцевого самоврядування (а.с. 38-29).

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою недопущення порушення прав позивача судом не оцінюється дотримання відповідачем порядку призначення його на посаду і адміністративна справа розглядається відповідно до частини 2 статті 9 КАС України не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В даній справі судом надається оцінка дій відповідача щодо відмови з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VII, у прийнятті позивача на публічну службу - призначенні на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради та зарахуванні стажу роботи на посаді референта голови обласної ради з 04.05.2016 по дату фактичного звільнення з посади до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з ч.2 ст.21 та ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого 16.12.1966 Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованого Україною 12.11.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

Статтею 2 Конвенції №111 від 25.06.1958 «Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості» (ратифікована Україною 04.08.1961) передбачено, що кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов`язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.

Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (стаття 4 цієї Конвенції).

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень стосовно відмови у прийнятті на публічну службу не повинно допускати дискримінацію у праці.

Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію №1096 «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні процедурних люстраційних заходів, які можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі, яка піддається такій процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.

Встановлені згаданою Резолюцією №1096 підходи знайшли свій розвиток у практиці Європейського суду з прав людини, який уже неодноразово розглядав справи за наслідками схожих перевірок в інших державах (рішення від 14.02.2006 у справі «Турек проти Словаччини», від 24.04.2007 у справі «Матиєк проти Польщі», від 17.07.2007 у справі «Бобек проти Польщі», від 15.01.2008 у справі «Любох проти Польщі»).

У вказаних рішеннях ЄСПЛ наголошує, що зазначені заходи не можуть слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні та мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді зазначеної категорії справ мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених статтею 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Застосовуючи норми Конституції України як норми прямої дії, суд прийшов до висновку, що вчинення особою заходів (та/або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, має бути доведено індивідуально у кожному конкретному висновку з наданням особі, яка піддається процедурі люстрації, гарантованого права на захист та права на оскарження відповідного рішення до суду.

При цьому, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо поширення на позивача заборон, установлених Законом України «Про очищення влади», суд зазначає наступне.

Правові та організаційні заходи проведення очищення влади (люстрації) визначено Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (надалі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (крім виборних посад).

Згідно з ч.2. ст.1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ч.1, 2, 4 та 8 ст.3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені ч.1 ст.4 цього Закону (ч.3 ст.1 Закону).

Згідно з п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена ч.3 ст.1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві, у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , у період з 30.09.2013 по 28.02.2014 він обіймав посаду прокурора Рівненської області, яка на думку відповідача може бути віднесена до категорії «керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України», з огляду на що відповідачем зроблено висновок про можливе застосування до позивача заборони, визначеної ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади».

З відзиву відповідача на позовну заяву та матеріалів справи судом встановлено, що підставою відмови у прийнятті позивача на публічну службу та зарахуванні стажу роботи був виключно самий факт зайняття позивачем певної посади в певний період часу.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів сприяння позивачем узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони, порушенню прав і свобод людини. Будь-які фактичні дані з цих питань у матеріалах справі відсутні.

Водночас згідно з наданою позивачем до суду довідкою про несудимість cерії ІІА №2184322 станом на 19.09.2020 він до кримінальної відповідальності на території України не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Таким чином суд вважає встановленим факт того, що ОСОБА_1 не вчиняв дій та заходів (не сприяв їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

На підставі аналізу викладених вище норм Конституції України, міжнародного та національного законодавства суд констатує, що сам по собі факт зайняття позивачем посади, визначеної у п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», не може бути підставою для відмови у прийнятті позивача на публічну службу.

Cуд приходить до висновку про неправомірність відмови у прийнятті позивача на публічну службу лише на підставі відомостей про зайняття ним посади, передбаченої п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади». Такий висновок є беззаперечним і має враховуватися при застосуванні відповідних порядку та процедур, що регламентують реалізацію положень вказаного вище Закону і процес прийняття на публічну службу.

Суд також враховує, що 17.10.2019 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Полях та інші проти України», заявниками у якій були колишні працівники органів прокуратури України, яких звільнено на підставі норм Закону України «Про очищення влади», та визнав порушення статті 8 Конвенції щодо всіх заявників.

У своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що люстрацію в Україні застосовували до дуже широкого кола осіб, вона призвела до звільнення заявників тільки на тій підставі, що вони обіймали посади на державній службі протягом більше ніж рік за часів президентства Віктора Януковича, та наголосив, що закон про люстрацію не встановив конкретних незаконних дій зазначених чиновників.

Суд встановив, що звільнення заявників було засновано на колективній відповідальності осіб, які працювали в державних установах під час правління Президента Януковича, незалежно від конкретних функцій, які вони виконували, і їх зв`язку з антидемократичними тенденціями та подіями, які відбулися в цей період (п.275).

Також Суд наголосив, що застосування заходів відповідно до Закону України «Про очищення влади» до заявників не передбачало будь-якої індивідуальної оцінки їх поведінки. Фактично ніколи не стверджувалося, що заявники самі робили якісь конкретні дії, що підривають демократичний контроль над верховенством закону, національну безпеку, оборону чи права людини. Вони були звільнені в силу закону тільки за те, що займали певні відносно високі пости на державній службі, в той час як Янукович був Президентом України (п.294).

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 у справі №817/3431/14, згідно з яким такі суворі заходи як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку із узурпацією влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача і констатує, що встановлені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» заборони відповідно до критеріїв, визначених у п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», до позивача не застосовуються, а дії відповідача щодо відмови у прийнятті позивача на публічну службу, а саме у призначенні на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради, є протиправними.

Щодо визначення посади позивача у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади» суд зазначає наступне.

Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, який діяв на час набуття чинності Законом України «Про очищення влади», не передбачалось існування у системі органів прокуратури України територіального (регіонального) органу прокуратури України, про який йдеться у п. 4 ч. 2 ст.3 Закону України «Про очищення влади».

Посаду, яку обіймав позивач - прокурор Рівненської області, Закон України «Про очищення влади» не визначає, а встановлена ним заборона розповсюджується на посади керівника та заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.13 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, який діяв на час роботи позивача на посаді, систему органів прокуратури становили: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.

Згідно з положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015, систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури. У системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та чотирьох заступників (ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, регіональний поділ органів прокуратури визначено саме Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.11.2014. Положеннями Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 віднесення прокуратур області до територіальних або регіональних органів прокуратури не передбачалось.

Тому суд погоджується з позицією позивача щодо невідповідності посади прокурора Рівненської області критеріям очищення влади (люстрації), які визначені в п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади».

Надаючи оцінку діям відповідача з відмови у зарахуванні стажу роботи позивача на посаді референта голови обласної ради до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, суд приймає до уваги викладені вище висновки та зазначає наступне.

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради від 29.04.2016 №103-к з 04.05.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради.

Рішенням другої сесії сьомого скликання (перше пленарне засідання) Запорізької обласної ради від 25.02.2016 №39 з 04.05.2020 затверджено штатну чисельність і нову структуру виконавчого апарату Запорізької обласної ради. Згідно з додатком 1 до вказаного рішення в структурі виконавчого апарату Запорізької обласної ради створено патронатну службу у складі 7 одиниць, у тому числі посаду референта голови обласної ради, на яку був призначений позивач (а.с. 41-47).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження порядку обчислення стажу державної служби» до стажу державної служби зараховується час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування».

Пунктами 2 і 3 вказаного Порядку встановлено, що обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу, а документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III встановлено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 3 Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі статтею 14 вказаного Закону до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесені: керуючі справами виконавчих апаратів районних рад, керуючі справами (секретарі) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічники голів, радники (консультанти), спеціалісти, головні бухгалтери управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівники управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступники, керівники відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Як встановлено судом із матеріалів справи, посади референта та помічника голови обласної ради в цілому є ідентичними як за посадовими обов`язками і повноваженнями, так і за кваліфікаційними вимогами. При цьому, функціональні обов`язки референта є більшими за обсягом у порівнянні з посадовими обов`язками помічника голови обласної ради.

Суд зауважує, що згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, посади «Референт» та «Помічник керівника підприємства (установи, організації)» відносяться до однієї професійної групи «Помічники керівників підприємств, установ, організацій» та відповідають одному коду класифікації - 3436.1.

Суд також бере до уваги, що з 29.12.2015 позивач одночасно є позаштатним радником голови Запорізької обласної ради.

Відповідно до п.5 функціональних обов`язків референта голови обласної ради, затверджених головою Запорізької обласної ради 29.04.2016, кваліфікаційними вимогами до цієї посади є наявність вищої юридичної освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст.

Судом встановлено, що у 1997 році позивач закінчив юридичний факультет Запорізького державного університету за спеціальністю «правознавство» і йому присвоєно кваліфікацію «юрист», має вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» і таким чином відповідає кваліфікаційним вимогам до посади референта голови обласної ради.

Відповідач у відзиві на позовну заяву викладені позивачем обставини заперечував лише з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що займана позивачем посада референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради відповідає вимогам Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а стаж роботи на ній може бути зарахований до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб`єктів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які установлюють принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України, У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 2, 5, 9,72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до відповідача - голови Запорізької обласної ради (69000, Запоріжжя, проспект Соборний, 164, код ЄДРПОУ 20507422) про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті на публічну службу, зарахуванні стажу роботи та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії голови Запорізької обласної ради щодо відмови з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII, у прийнятті ОСОБА_1 на публічну службу, а саме у призначенні на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради.

Зобов`язати голову Запорізької обласної ради розглянути питання про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: при повторному розгляді питання щодо прийняття ОСОБА_1 на публічну службу враховувати надану судом у рішенні правову оцінку щодо не застосування до нього заборон, передбачених ч.3 ст.1 та п.4 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VII.

Визнати протиправними дії голови Запорізької обласної ради щодо відмови зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради з 04 травня 2016 року по дату фактичного звільнення з вказаної посади, до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Зобов`язати голову Запорізької обласної ради зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді референта голови обласної ради патронатної служби виконавчого апарату Запорізької обласної ради з 04 травня 2016 року по дату фактичного звільнення з посади до стажу державної служби на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, шляхом внесення запису до трудової книжки та видачі відповідної довідки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з голови Запорізької обласної ради судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1681 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя Стрельнікова Н.В.