Рішення № 92409332, 26.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 р. Справа№200/7378/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Аляб`єва І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27-а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дй протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо відмовив зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи на посаді лікаря-терапевта у ПП «МЗОПШ Лінгва - ХХІ століття» у період з 15.05.1996 року по 21.02.2001 року та виплаті грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, як це передбачено п.7.1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними;

- зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу період роботи на посаді лікаря-терапевта у ПП «МЗОПШ Лінгва - ХХІ століття» у період з 15.05.1996 року по 21.02.2001 року та виплатити грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, як це передбачено п.7.1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.05.2020 року він звернувся до Маріупольського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій. 15.07.2020 року працівники Пенсійного фонду повідомили, що грошової допомоги виплачено не буде згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови стало не зарахування до спеціального стажу періоду роботи у навчальному закладі «Лінгва», оскільки заклад не відноситься до загальноосвітніх навчальних закладів з 1-2 рівнем акредитування та посада лікаря не акредитована у цьому навчальному закладі. З таким рішенням відповідача ОСОБА_1 категорично не погоджується, вважає, що відповідач порушує його право на отримання передбаченої статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» грошової допомоги при виході на пенсію.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши в обґрунтування своєї позиції таке. Розмір страхового стажу позивача, який надає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 42 роки 04 місяці 18 днів. Установа ПП «МЗОПШ Лінгва-ХХІ століття» здійснює діяльність з надання освітніх послуг та є загальноосвітньою, проте позивач працював на посаді лікаря (лікаря-терапевта). Відповідач вважає, що період роботи позивача з 15.05.1996 року по 21.0.2001 року не може бути зараховано до спеціального стажу, оскільки дана установа не відноситься до переліку закладів і установ освіти, охорони, здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, передбачених постановою КМУ від 04.11.1993 року №909. Крім того позивачем при зверненні до управління, ліцензія №124863, довідки №38,39 від 06.08.2020 року про заробітну плату не надавалися, рішення про відмову в зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи позивача з 15.05.1996 року по 21.0.2001 року та відмову у виплаті грошової допомоги Маріупольським ОУПФУ не приймалося.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою суду від 21.09.2020 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 05.10.2020 року.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 26.10.2020 року.

У відповідності до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є отримувачем пенсії за віком, перебуває на обліку в - Маріупольському ОУПФУ.

08.05.2020 року він звернувся до Маріупольського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Позивачу призначено пенсію за віком.

Листом Маріупольського ОУПФУ від 15.07.2020 року №168/Б-0580-20 в якому позивача повідомлено, що стаж роботи у навчальному закладі «Лінгва» не може бути зарахований до спеціального стажу, оскільки заклад не відноситься до загальноосвітніх навчальних закладів з 1-2 рівнем акредитування та посада лікаря не акредитована у цьому навчальному закладі

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 06.12.1982 року містяться, зокрема, такі записи:

- з 15.05.1996 року по 31.08.1999 року позивач працював на посаді лікаря-терапевта в центрі «Лінгва» (запис 10-11);

- з 01.09.1999 року по 20.02.2001 року позивач працював на посаді лікарем у школі «Лінгва-ХХІ століття» (запис 12-13).

Довідкою про спадкоємність підприємств зазначено, що на підставі рішення Маріупольської міської ради народних депутатів №758 від 22.10.1992 року було зареєстровано ТОВ «навчально-комерційний центр «Лінгва-ЛТД», яке стало правонаступником Азовської міжрегіональної школи менеджменту «Лінгва»; рішенням міського голови №638 від 23.07.1999 року було зареєстровано підприємство «Середня загальноосвітня приватна школа «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області», яке стало правонаступником ТОВ «Навчально-комерційний центр «Лінгва ЛТД»; рішенням Маріупольської міської ради №824 від 21.12.2004 року ПП «Середня загальноосвітня приватна школа «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області» було перейменовано в ПП «Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області».

Довідкою Приватного підприємства «Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області» від 06.08.2020 року №38 про заробітну плату підтверджено, що з вересня 1996 року по лютий 1997 року, з квітня 1997 року по травень 1997 року, з вересня 1997 року по травень 1998 року та з вересня 1998 року по травень 1999 року на заробітну плату позивача відбувалися відрахування до Пенсійного фонду України.

Довідкою Приватного підприємства «Маріупольська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області» від 06.08.2020 року №39 про заробітну плату підтверджено, що з вересня 1999 року по червень 2000 року та з вересня 2000 року по грудень 2000 року на заробітну плату позивача відбувалися відрахування до Пенсійного фонду України.

Ліцензією Донецької обласної державної адміністрації від 31.08.199 року №052952 засвідчено право повної загальної середньої освіти (1-11 кл.).

Ліцензією від 17.09.1999 року №124863 надано право надавати освітні послуги загальноосвітніми навчальними закладами.

Довідкою приватної школи І-ІІІ ступенів «Лінгва-ХХІ століття» підтверджено що позивач з 15.05.1996 року по 21.02.2001 року працював на посаді лікаря в приватній школі І-ІІІ ступенів «Лінгва-ХХІ століття».

Крім того, довідка-інформація містить дані, що з 1993 року по 2020 рік школа «Лінгва-ХХІ століття» має посаду медичного працівника (лікаря, медсестру) у своєму штатному розкладі. Згідно з штатним розкладом ОСОБА_1 у період з 1996 року по 2001 рік обіймав посаду лікаря з повним робочим днем з 08 години по 16 годину.

Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Предметом спору є встановлення обставин, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, період його роботи на посаді лікаря в школі «Лінгва-ХХІ століття», відповідно, правових підстав для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Згідно зі ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону №1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України"Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2020 року - не менше 28 років.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1191, передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е», п. «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.

Відповідно до п.5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до ЗУ України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-якої пенсії, та відповідно, право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги до пенсії у розмірі десяти пенсій за віком відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

Відповідно до п.6 вищевказаного Порядку, при визначенні розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст. 27-28 ЗУ України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати

Згідно з Переліком №909, до закладів і установ освіти охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію з вислугу років (Постанова КМУ від 04.11.1993 №909 зі зміна та доповненнями, надалі - Перелік), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально- профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Разом з тим відповідно до примітки 2 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Крім того, право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Згідно з п.1-3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стало не зарахування до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, період роботи позивача у ПП «МЗОПШ Лінгва - ХХІ століття» на посаді лікаря, лікаря-терапевта, тому що навчальний заклад не є загальноосвітнім навчальним закладом.

Суд не погоджується з таким твердженнями відповідача, враховуючи те, що в матеріалах справи містяться ліцензії, які засвідчують право навчального закладу з правом надання повної загальноосвітньої діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 (зі змінами) встановлено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) таких закладів і установ: лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно- поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

За таких обставини, суд доходить висновку про те, що дії відповідача щодо обчислення позивачу спеціального стажу без врахування стажу роботи у ПП «МЗОПШ Лінгва-ХХІ століття» на посаді лікаря (лікаря-терапевта) та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, а тому необхідно зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, період роботи позивача у ПП «МЗОПШ Лінгва-ХХІ століття» з 15.05.1996 року по 21.02.2001 року на посаді лікаря (лікаря-терапевта), що дає позивачеві право на пенсію за вислугу років та отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення, відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищевикладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, тому судові витрати в загальному розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27-а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дй протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15.07.2020 року №168/Б-0580-20 «Про розгляд звернення» щодо відмови виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27-а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861) зарахувати до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді лікаря-терапевта з 15.05.1996 року по 31.08.1999 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Навчально-комерційний центр «Лінгва-ЛТД» та з 01.09.1999 року по 21.02.2001 року на посаді лікаря на підприємстві «Середня загальноосвітня приватна школа «Лінгва-ХХІ століття» Донецької області» і виплатити йому грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27-а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 840,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 жовтня 2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв