Рішення № 92409307, 20.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 р. Справа№200/7015/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волноваської районної Ради Донецької області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Волноваської районної ради Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення журналістського розслідування від 17.07.2020 року, щодо призначення та звільнення з посади керівників комунальних закладів культури м. Волноваха, позивачеві стало відомо про те, що рішенням Волноваської районної Ради Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року, були внесені зміни до п. 1.1 розділу 1 Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів, затвердженого рішенням районної ради від 26.02.2010 №V/28-396, за змістом яких, дія вказаного Положення не розповсюджується на керівників комунальних закладів культури.

Вважає спірне рішення Волноваської районної ради Донецької області незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки таке суперечить вимогам п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими закріплено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання, зокрема щодо призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 03 серпня 2020 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків.

14 серпня 2020 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи, що проведення підготовчого засідання у справі відбудеться 03 вересня 2019 року. Встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Попереджено відповідача, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта», вищевказана ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 25 серпня 2020 року.

Відзив на позов у встановлений судом строк відповідачем не поданий, поважність причин його неподання суду не повідомлено.

Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від відповідача до суду не надходило.

03 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 16 вересня 2020 року.

16 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 29 вересня 2020 року.

18 вересня 2020 року, на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі, засобами електронної пошти відповідачем до суду подані докази публікації оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта, на офіційному веб-сайті Волноваської районної ради Донецької області.

29 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року підготовче провадження у справі закрите, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 жовтня 2020 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд з урахуванням положень ч. 9 ст. 205 КАС України, проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Згідно із копією посвідчення, Серія НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , позивач є журналістом, засновником та головним редактором загальнополітичної інформаційної газети «Народовладдя про всіх і про все» (а.с. 4).

Згідно із Пунктом 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів, затвердженого рішенням Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області від 26.02.2010 №V/28-396, Положення поширюється на керівників комунальних підприємств, організацій та установ спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради.

Пункт 1.1 розділу 1 вищевказаного Положення мовою оригіналу: «Действие Положения распространяется на руководителей коммунальных предприятий, организаций и учреждений общей собственности территориальных громад сел, поселков, города, находящейся в управлении Волновахского районного совета».

Відповідно до пункту 1.2 Положення визначає порядок, зокрема призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, організацій та установ спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради.

Пунктом 2.1 розділу 2 «Порядок призначення на посаду та укладення контракту з керівником», закріплено, що керівники призначаються на посаду та звільняються з посади рішенням ради, ухваленим на її пленарному засіданні.

Згідно із п. 3.1 розділу 3 «Порядок звільнення з посади та розірвання контракту з керівником», звільнення з посади керівника здійснюється за рішенням ради.

Рішення ради про звільнення керівника з займаної посади ухвалюється на пленарному засіданні ради шляхом відкритого голосування більшістю голосів робочого складу ради (п. 3.7 Порядку) (а.с. 7-9 з.б.).

Рішенням Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів», відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», керуючись статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районна рада вирішила:

1. Внести зміни та доповнення до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів, затвердженого рішенням районної ради від 26.02.2010 №V/28-396, виклавши пункт 1.1. розділу 1 в наступній редакції:

«1.1. Действие Положения распространяется на руководителей коммунальных предприятий, организаций и учреждений общей собственности территориальных громад сел, поселков, города, находящейся в управлении Волновахского районного совета, кроме руководителей коммунальных учреждений культуры» (а.с. 6).

Вважаючи вказане рішення відповідача № 7/11-238 від 21.12.2016 року незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відтак, правовій оцінці підлягає саме вказане рішення суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовий порядок в Україні за визначенням ст. 19 Конституції України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки. Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року (ратифікована Верховною Радою України 15.07.1997 року), визначено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією України або Законом, та в межах закону органи місцевого самоврядування мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Згідно із пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення від 21.12.2016 року), виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Отже, Законом № 280/97-ВР, було закріплено, що призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад що перебувають в управлінні районних і обласних рад є виключним правом районної, обласної ради, яке вирішується тільки на пленарному засіданні, і не може бути делеговане іншим особам/здійснюватися в інший спосіб.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 15 липня 2019 року у справі № 192/1257/17 (провадження № 61-4254св19).

Як вбачається з оскаржуваного у даній справі рішення Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року, останнім внесені зміни та доповнення до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів, затвердженого рішенням районної ради від 26.02.2010 №V/28-396, яким закріплено, що керівники комунальних підприємств, установ, організацій призначаються на посаду та звільняються з посади рішенням ради ухваленим на її пленарному засіданні, та згідно із внесеними змінами до п. 1.1. розділу 1 Положення, встановлено, що вказане Положення не розповсюджується на керівників комунальних закладів культури.

Таким чином, оскаржуваним рішенням виключено дію Положення, яким закріплено, що керівники комунальних закладів, зокрема керівники закладів культури, призначаються на посаду та звільняються з посади рішенням ради ухваленим на її пленарному засіданні, на керівників комунальних закладів культури.

Отже, вказане рішення відповідача № 7/11-238 від 21.12.2016 року ухвалене усупереч положенням п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», а отже протиправно.

Разом з тим, законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей призначення керівників державних та комунальних закладів культури на тимчасово окупованих територіях» № 447-IX від 14.01.2020 року, який набрав чинності 05.02.2020 року, пункт 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», був викладений в такій редакції:

"20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Відповідно до чинної редакції частини другої статті 21 Закону України "Про культуру", протягом періоду тимчасової окупації керівники закладів культури на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя призначаються на посаду без конкурсу шляхом укладення з ними контракту за результатами співбесіди. Право призначати керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях на посаду та укладати з ними контракт, а також звільняти із займаної посади мають:

1) Донецька, Луганська обласні державні адміністрації, відповідні військово-цивільні адміністрації у разі їх утворення - щодо керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які до початку тимчасової окупації належали до сфери управління відповідно зазначених обласних державних адміністрацій чи органів влади, повноваження яких здійснюються військово-цивільними адміністраціями;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, - щодо керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та щодо керівників закладів культури на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які до початку тимчасової окупації не належали до сфери управління органів влади, зазначених у пункті 1 цієї частини.

Згідно із Межами та Переліком районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженими Указом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019, до районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій області віднесені зокрема, у Волноваському районі: селище міського типу Оленівка, селище Малинове, селище Молодіжне, селище Нова Оленівка, селище Новомиколаївка, село Андріївка, село Доля, село Пікузи, село Любівка, село Червоне.

Зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів», вбачається, що його дія не розповсюджується саме на керівників комунальних закладів культури.

При цьому жодних застережень щодо порядку призначення і звільнення керівників комунальних закладів культури, в контексті приписів частини другої статті 21 Закону України "Про культуру", спірне рішення не містить, а отже є таким, що не відповідає чинним (на час ухвалення рішення у справі) положенням п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем, жодними належними та допустимим доказами законність ухваленого рішення № 7/11-238 від 21.12.2016 року, не доведена, жодних доводів на спростування позиції та вимог позивача не надано.

За правилами ст. 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У статті 4 КАС України (пункт 18, 19) наведене визначення, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З`ясування виду акта має істотне значення, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), а індивідуальні акти - лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

У зв`язку із наведеним, з огляду на протиправність оскаржуваного рішення Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів», що є нормативно-правовим актом, суд приходить до висновку про визнання його нечинним.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 265 КАС України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За правилами ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач згідно із пунктом 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Волноваської районної ради Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, буд. 1, ЄДРПОУ: 24162612) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області № 7/11-238 від 21.12.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні районної ради, укладання та розірвання з ними контрактів».

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 жовтня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров