Рішення № 92409272, 13.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 р. Справа№200/1914/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка О.М., за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1

про: стягнення з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1

податкового боргу у сумі 26048,37 грн., а саме: 26048,37 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості

та зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просив суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг в розмірі 26 048,37 грн., а саме:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200; Центральний район м. Маріуполя) в сумі 5 669,8 грн.

(У сумі 5669,8 грн. Отримувач: Маріуп.УК/Центральний р-н/18010200 Код отримувача: 37989721 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок: UА578999980314020617000005052)

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300; Центральний район м. Маріуполя) в сумі 18 040,33 грн.

(У сумі 18040,33 грн.Отримувач: Маріуп.УК/Центральний р-н/18010300 Код отримувача: 37989721 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок: UА588999980314060512000005052, КЕКД: 18010300)

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010200; Кальміуський район м. Маріуполя) в сумі 2 338,24 грн.

(У сумі 2338,24 грн. Отримувач: Маріуп.УК/Кальміуський р-н/18010300, Код отримувача: 37989721, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок: UА088999980314090617000005053, КЕКД: 18010200).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості у розмірі 26048,37 грн., який нарахований відповідно до податкових повідомлень-рішень форми "Ф": від 03.11.2017 № 5389-46 на суму 1 515,85 грн., від 06.04.2018 № 0081882-4610-0581 на суму 1 920,07 грн., від 21.01.2019 № 0004288-4610-0582 на суму 2 233,88 грн., від 03.11.2017 № 5389-46 на суму 1 515,85 грн., від 06.04.2018 № 0081882-4610-0581 на суму 1 920,07 грн., від 21.01.2019 № 0004288-4610-0582 на суму 2 233,88 грн., від 03.11.2017 № 5392-46 на суму 4 826,4 грн., від 06.04.2018 № 0081883-4610-0581 на суму 6 107,84 грн., від 21.01.2019 № 0004289-4610-0582 на суму 7 106,09 грн., від 03.11.2017 № 5390-46 на суму 529,31 грн., від 03.11.2017 № 5391-46 на суму 136,48 грн., від 06.04.2018 № 0081884-4610-0581 на суму 614,58 грн., від 06.04.2018 № 0081885-4610-0581 на суму 158,47 грн., від 21.01.2019 № 0004291-4610-0582 на суму 184,37 грн., від 21.01.2019 № 0004290-4610-0582 на суму 715,03 грн.

Зазначив, що сума боргу, яку відповідач не сплатив, є узгодженою.

На адресу відповідача позивачем була сформована та направлена податкова вимога форми «Ф» від 18.12.2018 № 419261-46, яка також не виконана.

На час звернення вищевказана сума податкового боргу відповідачем не сплачена, в зв`язку з чим позивач просив у судовому порядку стягнути зазначену суму.

Ухвалою від 17 березня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 13 квітня 2020 року.

10 квітня 2020 року від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява, відповідно до якої він просив суд надати можливість ознайомитись із матеріалами справи, шляхом направлення на електронну пошту матеріалів позовної заяви з додатками та процесуальних документів винесених у справі та відкласти розгляд справи.

Розгляд справи було відкладено з 13 квітня 2020 року на 21 квітня 2020 року у зв`язку із хворобою судді.

21 квітня 2020 року від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою від 21 квітня 2020 року суд відклав розгляд справи на 04 травня 2020 року.

Ухвалою від 04 травня 2020 року суд відклав розгляд адміністративної справи № 200/1914/20-а за позовною заявою Головного управління ДПС України Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до закінчення строку дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

05 травня 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якої він просить суд: податкове повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 5389-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 5392-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 0081882-4610-581 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0081883-4610-581 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0081884-4610-582 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0081885-4610-582 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0004288-4610- 582 від 21.01.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0004289-4610-582 від р., податкове повідомлення - рішення № 0004290-4610-582 від 21.01.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0004291-4610-582 від 21.01.2019 р. - визнати протиправними і скасувати.

Ухвалою від 07 травня 2020 року суд зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишив без руху. Суд надав ОСОБА_1 строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом зазначення зазначення дійсних номерів оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, або надання копій податкових повідомлень-рішень № 0081882-4610-581, № 0081883-4610-581, № 0081884-4610-582, № 0081885-4610-582, № 0004288-4610-582, № 0004289-4610-582, які зазначені у позовних вимогах, або клопотання про витребування зазначених документів.

19 травня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку через канцелярію надійшла заява про уточнення зустрічної позовної заяви, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунено, відповідач уточнив зустрічну позовну заяву, виклавши позовні вимоги наступним чином: "Податкове повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 5389-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 5392-46 від 03.11.2017 р., податкове повідомлення - рішення № 0081882-4610-0581 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0081883-4610-0581 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0081884-4610-0582 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0081885-4610-0582 від 06.04.2018 р., податкове повідомлення - рішення № 0004288-4610- 0582 від 21.01.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0004289-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0004290-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкове повідомлення - рішення № 0004291-4610-0582 від 21.01.2019 р. визнати протиправними і скасувати".

Ухвалою від 25 травня 2020 року суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та об`єднав в одне провадження з первісним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Подальший розгляд справи №200/1914/20-а вирішено було здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 22 червня 2020 року.

ОСОБА_1 у зустрічному позові зазначив, що зазначене нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності було набуте ним до запровадження податку на нерухомість, в зв`язку з чим зворотньої дії норми закону не мають, а тому поведінка відповідача, щодо складення відносно відповідача податкових повідомлень-рішень є протиправною оскільки прямо суперечить ст. 58 Конституції України.

Правовою підставою складання податкових повідомлень - рішень позивачем є рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 р. № 7/4-37 (зі змінами), яким було визначено порядок оподаткування нерухомого майна.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» № 539/97-ВР діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на умовах, визначених у договорах між цими органами і редакціями зазначених друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.12.1992 р. № 2782-ХІІ, в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від № 539/97-ВР закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України, рішення та висновки Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.

Докази оприлюднення Маріупольською міською радою у офіційних та інших друкованих виданнях вищезазначеного рішення відсутні.

07.04.2020 року представником ОСОБА_1 був направлений запит до Виконкому Маріупольської міської ради про надання інформації,Ж в якому офіційному виданні та друкованому засобі інформації, з зазначенням номеру та дати публікації опубліковане рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 року № 7/4-34 та Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1054.

Листом Маріупольської міської ради від 13.04.2020 року № 16-135-16.1 представник ОСОБА_1 - Шпортко В.А. повідомлений, що інформація про проєкт рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 року № 7/4-37 опубліковано в газеті "Приазовський робочий" від 16.01.2016 року № 6. Рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1054 було опубліковано у газеті «Приазовський робочий» № 152 від 28.12.2016 року.

17 червня 2020 року від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 , відповідно до якого податковий орган просив суд відмовити у задоволенні зустрчного позову з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 13 липня 2020 року суд витребував у Маріупольської міської ради Донецької області (проспект Миру, 70, Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 33852448 тел.: +38 (067) 345-1555; +38 (050) 345-1555, 0629 332 240, e-mail:mar.v@dn.gov.ua):

- інформацію щодо рішень Маріупольської міської ради Донецької області відносно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 2015 року по 2019 рік;

- інформацію де і коли були оприлюднені зазначені рішення;

- якщо оприлюднення здійснювалось не в офіційному виданні ради, надати інформацію у якому органі, установі здійснювалось оприлюднення та на якій підставі;

- за наявності надати докази оприлюднення (копії газет, інтернет-посилання, скріншоти сайтів тощо);

- відносно офіційного сайту ради - інформацію щодо дати реєстрації домену, імені домену та його адміністратора, дати початку функціонування сайту Маріупольської міської ради Донецької області.

17 липня 2020 року від представника ДПС у Донецькій області надішли додаткові пояснення у справі.

20 липня 2020 року від Маріупольської міської ради до суду засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надішли частково документи витребувані ухвалою від 13.07.2020 року, а саме копії:

1) Рішення Маріупольської міської ради від 29.05.2019 року № 7/42-3970 «Про затвердження положень про місцеві податки та збори в м. Маріуполі та їх ставок» з додатком № 2 «Положення про податок нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , в м.Маріуполі»;

2) Додатку № 1 до рішення міської ради 27.02.2015 року № 6/46-5136 «Положення про податок нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м.Маріуполі»;

3) Рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 року № 7/4-37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.02.2015 року № 6/46-5136 "Про затвердження Положень про місцеві податки і збори у м. Маріуполі і визнання такими, що втратили чинність рішень міської ради від 28.01.2011 року № 6/3-164; від 27.12.2011 року № 6/15-1496; від 24.12.2013 року № 6/33-4003" разом з Положенням про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі;

4) Рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1054 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.02.2015 року № 6/46-5136 (зі змінами від 28.01.2016 року № 7/4-37);

5) Рішення Маріупольскої міської ради від 27.02.2015 № 6/46 - 5136 «Об утверждении Положений о местных налогах и сборах в г. Мариуполе и признании утратившими силу решений городского совета от 28.01.2011 №6/3-164; от 27.12.2011 №6/15-1496; от 24.12.2013 №6/33-4003».

Також Радою були надані інтернет посилання на рішення на офіційних веб-сайтах вищезазначених рішень із зазначенням адресів.

Ухвалою від 20 липня 2020 року суд витребував у Маріупольської міської ради Донецької області (проспект Миру, 70, Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 33852448 тел.: +38 (067) 345-1555; +38 (050) 345-1555, 0629 332 240, e-mail:mar. v@dn.gov.ua):

- докази оприлюднення (копії газет) або пояснень щодо наявності чи відсутності цих доказів;

- відносно офіційного сайту ради - інформацію щодо дати реєстрації домену, імені домену та його адміністратора, дати початку функціонування сайту Маріупольської міської ради Донецької області або пояснень щодо наявності чи відсутності цих доказів.

Витребувані документи суд зобов`язав надати до 10 год. 00 хв. 27 липня 2020 року.

У судовому засіданні 21 липня 2020 року оголошена перерва до 27 липня 2020 року.

Крім того, 20.07.2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшли уточнення до зустрічної позовної вимоги, відповідно до яких він визначив додаткові підстави позову та надав додаткові пояснення у справі.

27.07.2020 року від Маріупольської міської ради на виконання ухвали від 20.07.2020 року надійшла інформація, що оновлена версія офіційного веб-сайту Маріупольської міської ради працює з 27.07.2017 року за адресою mаrіuроlrаdа.gov.ua на виконання розпорядження Міського голови м. Маріуполя від 28.04.2016 р. № 259 «Про організаційні заходи щодо функціонування офіційного веб сайту Маріупольської міської ради» адресу офіційного веб-сайту Маріупольської міської ради змінено з marsovet.org.ua на mагіuроlгаdа.gov.ua.

Доменне ім`я mаrіuроlrаdа.gov.ua зареєстровано 12.04.2016 року. Адмінстратор домену - департамент інформаційних технологій міської ради.

Архівна версія офіційного веб -сайту праціє за адресою marsovet.org.ua.

Доменне ім`я marsovet.org.ua зареєстровано 01.07.2006 року, адміністратор домену - департамент інформаційних технологій міської ради.

У судовому засіданні 27 липня 2020 року оголошена перерва до 04 серпня 2020 року.

У судовому засіданні 04 серпня 2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі № 200/1914/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначив судове засідання на 08 вересня 2020 року.

08 вересня 2020 року суд ухвалою відклав розгляд справи до 21 вересня 2020 року..

21 вересня 2020 року суд відклав розгляд справи до 05 жовтня 2020 року.

05 жовтня 2020 року від позивача на виконання чисельних ухвал, ухвалених під час судових слухань, до суду надійшли письмові пояснення у вигляді службової записки, з якої вбачається, що відомості відносно ОСОБА_1 щодо його реєстрації внесено до АІС ДРФО Кальміуської ОДПІ 12.08.2008 року на підставі наданої ним облікової картки за формою № 1 ДР (на час надходження інформації знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання).

Відповідач зареєстрований у Державному реєстрі 14.08.2008 року, йому присвоєний РНОКПП НОМЕР_1 .

Крім того, було зазначено, що у відповідності до п.70.2 ст. 70 КАС України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: 70.2.1. прізвище, ім`я та по батькові; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 70.2.3. місце народження (країна, область, район, населений пункт); 70.2.4. місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; 70.2.5. серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

Підпунктом 70.7 ст. 70 ПК України визначено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідач відповідно будь-яких документів, щодо зміни свого місцепроживання за формою № 5ДР до податкових органів не надавав.

05 жовтня 2020 року суд відклав розгляд справи до 13 жовтня 2020 року.

Розглянувши матеріали справи та всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, яке реалізує владні управлінські функції у сфері оподаткування, визначені Податковим кодексом України та законами України в сфері оподаткування, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 43142826.

Фізична особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є власником житлової та нежитлової нерухомості, та є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За даними позивача, фізична особа ОСОБА_1 , має узгоджений податковий борг із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, який є власником об`єктів нежитлової та жилої нерухомості на загальну суму 26048, 37 грн.

Так, за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (а.с. 34-36) вбачається, що останній є власником наступного нерухомого майна:

1) Будинок загальною площею 1841,7 кв.м., житлова площа 381,1 кв.м. частка власності 1/5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 25.12.2009 року, приватна власність;

2) Житлового будинку загальною площею 117,9 кв.м., житлова 68,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації 14.06.2011 року, приватна власність;

3) Нежиле приміщення загальною площею 1908,7 кв.м., частка власності 1/5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації 25.12.2009 року, приватна власність;

4) Квартири, загальною площею 30,4 кв.м., житлова 17,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації 14.06.2011 року, приватна власність.

Позивачем у позовній заяві було визначено місцезнаходження відповідача. Так була зазначена наступна податкова адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 . У картці платника податків у графі «Адресні дані платника податків» зазначена адреса: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 10).

На виконання приписів КАС України та у відповідності до ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» був направлений на адресу Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади / Єдиному державному демографічному реєстрі відносно ОСОБА_1 (т.1, а.с. 44)

Згідно до відповіді Департаменту від 02.03.2020 № 100-99.02-01224 гр. Шпортко зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 23.07.2014 року (т.1, а.с. 46).

03 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області були сформовані та прийняті податкові повідомлення - рішення №№: 5390-46, 5391-46, 5389-46, 5392-46, якими було визначено суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірах: 529,1 грн., 136,48 грн., 1515,85 грн., 4826,40 грн. відповідно (т.1, а.с. 21).

При цьому, у всіх вищезазначених податкових повідомленнях - рішеннях була визначена податкова адреса відповідача: АДРЕСА_2.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були направлені рекомендованим листом з повідомленням на адресу: 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. М. Гонди, буд. 56, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу позивача з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (т.1, а.с. 22).

06 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області були сформовані та прийняті податкові повідомлення - рішення №№: 0081882-4610-0581, 0081883-4610-0581, 0081884-4610-0581, 0081885-4610-0581 якими були визначені суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірах: 1920,07 грн., 6107,84 грн., 614,58 грн., 158,47 грн. відповідно (т.1, а.с. 24).

При цьому, у всіх вищезазначених податкових повідомленнях - рішеннях була визначена податкова адреса відповідача: АДРЕСА_2.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені рекомендованим листом з повідомленням на адресу: 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гонди, буд. 56А, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу позивача з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (т.1, а.с. 25).

21 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області були сформовані та прийняті податкові повідомлення-рішення №№:0004288-4610-0582, 0004289-4610-0582, 0004291-4610-0582, 0004290-4610-0582, якими були визначені суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у розмірах: 2233,88 грн., 7106,09 грн., 715,03 грн., 184,37 грн. відповідно (т.1, а.с. 28).

При цьому, у всіх вищезазначених податкових повідомленнях - рішеннях була визначена податкова адреса відповідача: АДРЕСА_2.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені рекомендованим листом з повідомленням на адресу: 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гонди, буд. 56, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу позивача з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання

Позивачем на адресу 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. М. Гонди, буд. 56 була направлена податкова вимога форми «Ф» від 18.12.2018 № 419261-4. Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу позивача з відміткою за закінченням строку зберегінання.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пп. 19-1.1.22, пп. 19-1.34 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п. 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Пунктом 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг .

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 58.3 ст. 58 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, як вбачається із матеріалів справи податкові повідомлення - рішення від 03.11.2017 року №№: 5390-46, 5391-46, 5389-46, 5392-46 були направлені Головним управлінням ДФС в Донецькій області на адресу 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. М. Гонди, буд. 56, податкові повідомлення - рішення від 21.09.2019 року №№: 0004288-4610-0582, 0004289-4610-0582, 0004291-4610-0582, 0004290-4610-0582 були направлені Головним управлінням ДФС в Донецькій області на адресу 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гонди, буд. 56.

Податкові повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 квітня 2018 року №№:0081882-4610-0581, 0081883-4610-0581, 0081884-4610-0581, 0081885-4610-0581 були направлені Головним управлінням ДФС в Донецькій області на адресу 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гонди, буд. 56А.

Податкова вимога форми «Ф» від 18.12.2018 № 419261-4 була направлена на адресу 87531, Донецька область, м. Маріуполь, вул. М. Гонди, буд. 56.

У відповідності до пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

З огляду на викладене судом зроблений висновок, що податкові повідомлення - рішення від 03.11.2017 року та від 21.09.2019 року, а також податкова вимога від 06.04.2018 року були направлені на адресу за якою відповідач не має об`єктів нерухомого майна, доказів реєстрації місця відповідача за зазначеною адресою сторонами суду не надано.

Податкові повідомлення-рішення 06 квітня 2018 року були направлені на адресу за місцем знаходження нерухомого майна відповідача, за якою відсутня буква М перед Гондою , але з вірним номером будинку.

При цьому відповідно до даних Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 02.03.2020 № 100-99.02-01224 гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 23.07.2014 року.

У відповідності до пп.45.1 ст. ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Податковою адресою (адресні дані платника податків) відповідача згідно даних позивача визначена наступна адреса: АДРЕСА_2 .

При цьому, у всіх вищезазначених податкових повідомленнях - рішеннях та податковій вимозі була визначена податкова адреса відповідача: АДРЕСА_2.

Доказів того, що відповідачем визначена саме ця адреса, як податкова адреса сторонами суду не надано.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача щодо надання відповідачем заяви форми №1ДР, оскілька така заява до суду не надана (за даними позивача вона знищена).

Стягненню підлягає тільки узгоджений податковий борг.

З аналізу всіх податкових повідомлень - рішень (податок за 2016, 2018 роки), податкової вимоги та доказів наданих щодо направлення відповідачу вищезазначених актів індивідуальної дії позивачем не надано доказів того, що вони були направлені на належну податкову адресу платника податків (місце реєстрації відповідача), тому вважаються не узгодженими та такими що підлягають сплаті відповідачем. При цьому судом враховано, що у спірних податкових повідомленнях рішеннях (2016-2018 роки) була зазначена податкова адреса за якою позивач не коли не мешкав.

При цьому судом враховано, що відповідач був зареєстрований та проживав за адресою за адресою: АДРЕСА_3 з 23.07.2014 року, а податкові повідомлення-рішення направлялись за різними адресами.

Суд вважає, що позивачем не був дотриманий порядок формування та направлення податкових повідомлень-рішень тому у задоволені позовних вимог позивача, податкового органу, про стягнення податкового боргу у сумі 26048,37 грн. повинно бути відмовлено.

Щодо позовних вимог відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Отже, Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Саме тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Водночас, враховуючи зміст норм Податкового кодексу України, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Отже, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України можуть розпочати справляння місцевого податку.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд зазначає, що запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати (ставки податку змінювались у залежності від календарного податкового періоду), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок сплати податку, строки сплати податку врегульовані положеннями пунктів 266.6., 266.7., 266.8., 266.9., 266.10. статті 266 Податкового кодексу України, дотримання яких не є спірним в межах цієї справи.

У відповідності до п/п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У відповідності до Рішення Маріупольскої міської ради від 27.02.2015 № 6/46 - 5136 «Об утверждении Положений о местных налогах и сборах в г. Мариуполе и признании утратившими силу решений городского совета от 28.01.2011 №6/3-164; от 27.12.2011 №6/15-1496; от 24.12.2013 №6/33-4003» було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Маріуполі.

Рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 р. № 7/4-37 (зі змінами) було визначено порядок оподаткування нерухомого майна та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі у новій редакції, згідно додатка 1.

Рішення Маріупольської міської ради від 03.03.2016 № 7/5-94 «Про внесення змін до Регламенту Маріупольської міської ради VII скликання» рада внесла наступні зміни до додатку 1 до рішення міської ради від 23.12.2015 №7/2-12: «1.3. Викласти пункт 43.2. статті 43 Регламенту у наступній редакції:

«П.43.2. Рішення міської ради нормативно-правового характеру та інші акти набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення на сайті ради, якщо міською радою не встановлено пізніший строк введення цих рішень у дію. Усі, без виключення, рішення міської ради опубліковуються на сайті ради не пізніше як за п`ять робочих днів після їх прийняття».

Рішенням Маріупольської міської ради зміни були внесені 23.12.2016 р. № 7/14-1054.

У відповідності до вищезазначеного рішення було вирішено внести наступні зміни до додатку № 1 до рішення:

1.4. Підпункт 6.2. пункту 6 «Ставки податку» було викладено у наступній редакції:

Ставки податку для фізичних і юридичних осіб встановлюються:

- для об`єктів житлової нерухомості у розмірі 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

1.5. Підпункт 7.5. пункту 7 «Податковий період і період обчислення суми податку» було викладено у наступній редакції:

«Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1054 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.02.2015 року№ 6/46 - 5136 (із змінами від 28.01.2016 року № 7/4-37)» було оприлюднено у газеті «Приазовський робочий» № 152 від 28.12.2016 року (http://pr.ua/arhiv/date/2016-12-28).

06.07.2020 року ОСОБА_1 був направлений запит на отримання публічної інформації до Маріупольської міської ради щодо отримання інформації про прийняття місцевою радою рішень про встановлення податку на нерухомість з 2016 року з зазначенням дат та номерів прийняття рішень місцевої ради.

У відповідь на запит було отримано листа Департаменту з питань економіки Маріупольської міської ради від 09.07.2020 р. № 213-226-21.1, відповідно до яких було повідомлено, що 28.01.2016 року за № 7/4-37 було прийнято рішення ради, яким було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі у новій редакції, згідно додатка 1. Подальші зміни були внесені 23.12.2016 р. № 7/14-1054.

Крім того, була надана копія Розпорядження міського голови від 06.10.2017 року № 357Р «Про організаційні заходи щодо функціонування офіційного веб сайту Маріупольської міської ради».

Відповідно до розпорядження Міського голови м. Маріуполя від 06.10.2017 р. № 357р. «Про організаційні заходи щодо функціонування офіційного веб -сайту Маріупольської міської ради» було затверджено порядок наповнення офіційного веб-сайту Маріупольської міської ради mаrіuроlrаdа.gov.ua/ та визначено офіційні Інтернет ресурси Маріупольської міської ради.

Судом у підготовчому засіданні оглянуто сайти, які пойменовані Маріупольська міська рада http://archive.marsovet.org.ua/ та mагіuроlгаdа.gov.ua/ (містить у собі інформацію про те, що він є офіційним сайтом Мріупольської міської ради).

У відповідності до запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації до Маріупольської міської ради щодо отримання інформації про офіційні інтернет сайти Маріупольської ради з часу їх створення та по теперішній час відповідача було повідомлено, що офіційний сайт діє за адресою mагіuроlгаdа.gov.ua на підставі розпорядження Міського голови м. Маріуполя від 06.10.2017 р. № 357р. «Про організаційні заходи щодо функціонування офіційного веб сайту Маріупольської міської ради». Діючий сайт створено на підставі розпорядження Міського голови м. Маріуполя від 10.10.2016 р. № 506 «Про створення робочої групи щодо проведення модернізації офіційного веб-сайту Маріупольської міської ради».

На сайті Маріупольської міської ради mаrіuроlrаdа.gov.ua зазначено, що цей сайт є офіційним сайтом міської ради. На цьому сайті розміщені рішення ради з 30.01.2007 року по теперішній час.

На архівній версії сайту розміщені рішення ради з 2007 року по 2011 рік.

У відповідності до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР (надалі в тексті рішення - Закон № 280/97) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 3 ст. 59 цього ж Закону 280/97 визначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч.5 ст.59 Закону280/97 ).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки (ч.11 ст.59 Закону №280/97 ).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ч.12 ст.59 Закону №280/97).

Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI (надалі в тексті Рішення - Закон № 2939) доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення (ст. 10-1 Закону № 2939 ).

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст. 14 Закону № 2939 ).

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (п.2 ч.1 ст.15 Закону № 2939).

У відповідності до преамбули Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» № 539/97-ВР (надалі в тексті Рішення - Закон № 539/97) цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок всебічного і об`єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації і захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування, є складовою частиною законодавства України про інформацію.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на умовах, визначених у договорах між цими органами і редакціями зазначених друкованих засобів масової інформації.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України, рішення та висновки Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 року № 7/4-37 в офіційному друкованому засобі масової інформації опубліковано не було, в газеті "Приазовський робочий" 16.01.2016 року опублікована лише інформація про зазначене рішення.

Відповідач наголошує, що оскільки рішення органів місцевого самоврядування не були оприлюднені з дотриманням вимог чинного законодавства, то позивач не повинен був їх застосовувати при визначенні грошового зобов`язання відповідачу і зазначене є підставою для скавування спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд з огляду на викладене зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 10 Кодексу до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Як зазначалось у цьому рішенні у 2015 році Маріуполі від 27.02.2015 № 6/46 - 5136 «Об утверждении Положений о местных налогах и сборах в г. Мариуполе и признании утратившими силу решений городского совета от 28.01.2011 №6/3-164; от 27.12.2011 №6/15-1496; от 24.12.2013 №6/33-4003» було затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Мариуполі.

В подальшому, згідно з пунктом 7 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01 січня 2016 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено: установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 72 Закону №909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 266 Податкового кодексу України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).

Судом також встановлено, що на виконання в тому числі Закону України від 24 грудня 2015 №909-VІІІ Рішення Маріупольської міської ради від 28.01.2016 р. № 7/4-37 (зі змінами) було визначено порядок оподаткування нерухомого майна та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Маріуполі у новій редакції, згідно додатка 1.

Потім до вищезазначеного Рішення приймались доповнення та зміни.

Відповідно до Закону України від 20.12.2016р. № 1791- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» було встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів,які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4,підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Зазначені норми дозволяли органам місцевого самоврядування приймати рішення не дотримуючись згаданих вище термінів (як в 2016 та 2017 році), що відповідає правовим висновкам викладеним у Постанова Верховного Суду 11 грудня 2018 року у справі №819/314/18.

Суд визнає, що при прийнятті спірних актів індивідуальної дії, податковий орган, як суб`єкт виконавчої влади, застосував чинне рішення органу місцевого самоврядування (з урахуванням змін), яке в свою чергу прийняте на виконання положень Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ, норми якого були чинними, не визнані неконституційними, та які рекомендували з метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення податкового органу, які є предметом судового оскарження в цій справі, на їх відповідність критеріям (вимогам), яким вони мають відповідати, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення судових рішень), суд вважає, що вони прийняті позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (із врахування того що вони містили у собі невірну податкову адресу відповідача, що не є підставою для визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню).

Слід звернути увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення податкового органу (відповідача за зустрічним позовом), прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов`язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування податку до об`єкту оподаткування, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною "правовстановлюючою" компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В межах спірних правовідносин прийняті Маріупольською міською радою рішення у сфері встановлення місцевих податаків є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для відповідача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Щодо принципу стабільності у спірних правовідносинах то суд зазначає наступне.

Положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, визначаючи загальну засаду стабільності податкового законодавства, що випливає з необхідності забезпечення правової визначеності у сфері виконання особою податкового обов`язку має загальне значення у регулюванні податкових правовідносин актами податкового законодавства (в тому числі, актів органів місцевого самоврядування в частині встановлення місцевих податків і зборів в межах компетенції, визначеної Конституцією України):

дія вказаного принципу не була зупинена та його застосування не було обмежено в іншій спосіб Законом №909-VІІІ;

спеціальний порядок оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, встановлений підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, дія якого була зупинена на 2016 рік Законом №909-VІІІ та на 2017 рік Законом № 1791-VIII є одним із елементів цілісної системи забезпечення стабільності податкового законодавства України;

комплексний аналіз статей 57, 58 Конституції України та частини 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказують на загальний порядок набрання чинності нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування, який у достатній мірі забезпечує недопустимість зміни елементів податку під час виконання особою податкового обов`язку протягом бюджетного року та застосування таких змін як підстави відповідальності платника податку;

приписами Закону України №909-VІІІ не передбачався новий порядок оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них. При цьому таким що діяв слід вважати порядок визначений пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.

Податкове законодавство України ґрунтується зокрема на принципі стабільності, який треба розуміти так, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

ОСОБА_1 в якості підстави для задоволення позовних вимог у позові, зазначає, щодо порушення податковим органом положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України - принципу стабільності податкового законодавства. Однак цей принцип скерований (орієнтований на) органам законодавчої влади, а у випадку передбаченому пунктом 4.4 статті 4 Кодексу - органам місцевого самоврядування, з метою дотримання певного порядку внесення змін до будь-яких елементів податків.

Згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 Кодексу встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) слід зазначити таке.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).

Пунктом 21 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренка проти України» від 30 червня 2006 року зазначено, що, відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не тільки майна, а й "виправданих очікувань" від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства від 24 червня 2003 року майном, у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном), вважається, зокрема, "законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право" .

Таким чином, наявність згаданої вище норми Податкового кодексу України породжує у платників податків обґрунтовані "законні очікування" щодо майна (податку), який підлягає (або не підлягає) сплаті в наступному податковому періоді, за умови збереження або відчуження власного майна. Виходячи з цього, хоча й платник податків не має права на позов про скасування законодавчих змін, однак може скористатись можливістю захистити на його думку порушене право та інтереси з огляду на доведеність чи реальність такого порушення в іншій спосіб, зокрема, пред`явленням позову про відшкодування шкоди.

У даному ж випадку, Суд констатує, що ОСОБА_1 не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким в тому числі керувався податковий орган приймаючи податкові повідомлення-рішення.

ЄСПЛ у справі 41/74 Yvonne Van Duyn vs Home Office зазначає, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи можуть покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть коли вони закріплені в нормативному акті, який взагалі не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави, котрий полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для уникнення відповідальності. Якщо держава затвердила певну правову концепцію, якою в описаному випадку є стабільність податкового законодавства, то вона чинить протиправно, коли відступає від заявленої поведінки або політики, оскільки погодження такої політики (поведінки) дало підстави для виникнення обґрунтованих очікувань в осіб щодо її дотримання державою чи органом публічної влади.

Отже хоча держава, володіючи податковим суверенітетом, має право встановлювати норми, змінювати і скасовувати раніше встановлені нею норми поведінки, проте у неї відсутні гарантії чи імунітет від вимог щодо відшкодування шкоди (якщо заподіяння таких буде доведене) платникам податків, які виникли у зв`язку з порушенням їхніх законних очікувань через такі дії чи рішення органів державної влади.

За вказаних обставин це само по собі не може бути підставою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень (контролюючого органу) та для скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, який є позивачем у справі про стягнення податкового боргу (відповідачем за зустрічним позовом) у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими. Відтак, навіть за наявності порушення принципу стабільності шляхом прийняття радою рішення на виконання норм Закону №909-VІІІ (оскарження якого на предмет правомірності, законності не здійснене), без участі контролюючого органу в процесі внесення змін порядку зі сплати податку до об`єкту оподаткування, враховуючи чинність такого рішення ради на час прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, Суд зазначає, що податковий орган мав право на прийняття спірних податкових повідомлень -рішень.

У рішенні в справі National and Provincial Building Society, Leeds Permanent Building Society and Yorkshire Building Society vs The United Kingdom ЄСПЛ вказав, що "повага до верховенства права… охороняє від будь-якого впливу з боку держави - за винятком наявності незаперечних підстав загального інтересу".

Суд визнає, що в межах даних правовідносин не було свавілля з боку податкового органу, яким би було завдано ОСОБА_1 індивідуального та надмірного тягара, оскільки дії податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень відповідають прийнятому органом місцевого самоврядування рішенню по встановленню певних правил, а також дотримано баланс публічних та приватних інтересів, що запроваджено нормою підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України. Позивачем (за зустрічним позовом) у справі не доведено належними й допустимими доказами завдання йому спірними рішеннями відповідача надмірного тягаря.

Вирішуючи даний спір слід зазначити й про принцип диспозитивності, встановлений частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції до 15 грудня 2017 року та частиною другою статті 9 цього Кодексу в чинній редакції, який полягає у тому, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Отже, суд зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог, а враховуючи те, що ОСОБА_1 позовом ставить під сумнів правомірність податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення принципу стабільності, при цьому не ставить питання про скасування нормативно-правового акту, а також не визначає належний суб`єктивний склад відповідачів (за зустрічним позовом), суд позбавлений можливості відновити порушене право ОСОБА_1 межах цієї конкретної справи.

Суд не приймає посилання ОСОБА_1 на недотримання ст. 58 Конституції України у спірних правовідносинах, оскільки за його позицією об`єкти нерухомості були придбані до ведення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з огляду на в України був введений новий податок і ОСОБА_1 не має пільг, щодо не сплати цього податку у відповідності до Податкового кодексу України з огляду на приписи ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен повинен сплачувати податки та збори.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про винання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 5389-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 5392-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 0081882-4610-0581 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0081883-4610-0581 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0081884-4610-0582 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0081885-4610-0582 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0004288-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкового повідомлення - рішення № 0004289-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкового повідомлення - рішення № 0004290-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкового повідомлення - рішення № 0004291-4610-0582 від 21.01.2019 р. повинно бути відмовлено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не відшкодовуються сторонам по справі.

Керуючись Конституцією України, Податколвим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 26 048,37 грн., що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 5390-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 5389-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 5392-46 від 03.11.2017 р., податкового повідомлення - рішення № 0081882-4610-0581 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0081883-4610-0581 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0081884-4610-0582 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0081885-4610-0582 від 06.04.2018 р., податкового повідомлення - рішення № 0004288-4610- 0582 від 21.01.2019 р., податкового повідомлення - рішення № 0004289-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкового повідомлення - рішення № 0004290-4610-0582 від 21.01.2019 р., податкового повідомлення - рішення № 0004291-4610-0582 від 21.01.2019 р. у сумі 26 048,37 грн. - відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина рішення складена та підписана 13 жовтня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко