Рішення № 92409237, 23.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 р. Справа№200/8468/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні (поновленні) допомоги при народженні дитини, визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язання призначити (поновити) та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 12.01.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що знаходячись у м. Горлівка ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила сина, ОСОБА_2 . Отримавши свідоцтво про народження дитини позивач звернулась до Микитиівського УПСЗН м. Горлівки для отримання допомоги при народженні дитини, яка була призначена та виплачувалась по травень 2014 року. З 11.01.2016 року, зареєструвавшись з дитиною як тимчасово переміщена особа, 12.01.2016 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявою про призначення (поновлення) та виплату державної соціальної допомоги. Однак, у зв`язку із пропуском встановленого законом 12-місячного строку для звернення за цією допомогою, отримала рішення від 17.02.2016 року про відмову в її призначенні. 05.08.2020 року позивач звернулась до УСЗН з інформаційним запитом про підстави відмови в призначенні допомоги при народженні дитини, на який в вересні 2020 року отримала лист з повідомленням про підстави відмови в призначенні допомоги, в якому було зазначено, що у зв`язку з ненаданням паперової особової справи для продовження виплати допомоги при народженні дитини спеціалістами Управління був зроблений запит електронної особової справи до ІОЦ, однак Управління отримало відповідь, що станом на 01.01.2016 року позивач на обліку не перебуває, тому сформувати електронну особову справу та направити її до Управління неможливо через її відсутність загальній базі даних отримувачів державних допомог, якою володіє ІОЦ. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини, у зв`язку з чим просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати відповідача призначити (поновити) та виплатити допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі та поновлено строк звернення до суду. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

15 жовтня 2020 року від представника УСЗН надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що відповідно до рішення від 17.02.2016 року допомога позивачу при народженні дитини призначена не була через неможливість отримання ані паперової, ані електронної особової справи позивача, а здійснити первинне призначення допомоги (а не подовження виплати раніше призначеної допомоги) неможливо у зв`язку з тим, що вона не має права на допомогу, оскільки звернення за її призначенням надійшло через 12 місяців з дня народження дитини. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 , виданим Микитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області 22 травня 2012 року (а.с. 9-10).

Позивач та її син - ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Горлівка Донецької області), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.01.2016 року № 1419087319 (а.с. 11).

12.01.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою (за формою Мінсоцполітики України) про призначення (перерахування) їй державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26-27).

17.02.2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради прийнято рішення, згідно якому ОСОБА_1 не призначено допомогу при народженні дитини у зв`язку з неотриманням електронної та особової справи (а.с. 14).

05.08.2020 року позивач через представника звернулась з адвокатським запитом до відповідача щодо підстав відмови в призначенні допомоги при народженні дитини (а.с. 12).

Листом від 14.08.2020 року відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини, яку вона, згідно її заяви, раніше отримувала в Микитівському УПСЗН м. Горлівка. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала до Управління паперову особову справу, для подовження виплати допомоги при народженні дитини спеціалістами Управління був зроблений запит електронної особової справи заявниці до ІОЦ та отримана відповідь, в якій зазначено, що станом на 01.01.2016 року ОСОБА_1 на обліку не перебуває, тому сформувати електронну особову справи та направити її до Управління неможливо через її відсутність в загальній базі даних отримувачів державних допомог, якою володіє ІОЦ. Враховуючи неможливість отримання ані паперової, ані електронної особової справи отримувача допомоги ОСОБА_1 , в продовженні виплати допомоги при народженні дитини рішенням начальника Управління від 17.02.2016 року їй було відмовлено. А для здійснення первинного призначення допомоги (а не подовження виплати раніше призначеної допомоги) ОСОБА_1 відсутні законні підстави, оскільки позивач звернулась до Управління пізніше ніж через дванадцять календарних місяців після народження дитини (а.с. 13, 28).

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у подовженні допомоги при народженні дитини у зв`язку неотриманням електронної та паперової особової справи позивача, а для призначення такої допомоги не має законних підстав у зв`язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови у призначенні (поновленні) державної допомоги при народженні дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

На підставі статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Разом з цим, як зазначив відповідач, позивач звернулась до нього із заявою про поновлення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, у зв`язку неотриманням електронної та паперової особової справи позивача, рішенням Управління від 17.02.2016 року їй було відмовлено у призначенні допомоги, при цьому, для здійснення первинного призначення допомоги (а не подовження виплати раніше призначеної), відповідач не має законних підстав, оскільки позивач не звернулась у передбачений Законом дванадцятимісячний строк після народження дитини.

Суд не приймає посилання відповідача на неможливість отримання електронної та паперової особової справи на виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки Інструкцією щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженою наказом Мінпраці та соціальної політики від 19.09.2006 року № 345, не встановлено правових наслідків щодо не надання особової справи отримувачем.

Разом з цим, Закон № 2811-XII не містить такої правової підстави для відмови у призначенні або поновленні зазначеної допомоги як неможливість отримання електронної та паперової особової справи.

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що рішення Управління від 17.02.2016 року, яким позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини на підставі заяви від 12.01.2016 року.

Позовні вимоги про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що сама по собі відмова відповідача не тягне за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливає на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення Управління від 17.02.2016 року щодо відмови в призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з неотриманням електронної та особової справи.

Отже, враховуючи наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради від 17.02.2016 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з неотриманням електронної та особової справи.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: вул. Б. Горбатова, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84500, ідентифікаційний код юридичної особи 25953778) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 12.01.2016 року.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: вул. Б. Горбатова, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84500, ідентифікаційний код юридичної особи 25953778) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 64 копійки.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 168 (сто шістдесят вісім) гривень 16 копійок.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко