Рішення № 92409120, 26.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Справа № 160/10262/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Денисенко Т.М. Онасенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000128/2 від 10.07.2020 року та визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00248 від 10.07.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивач вказує, що питання проведення розрахунків за контрактом стосується виключно сторін контракту та не впливає на числові значення складових частин митної вартості товарів; розрахунки між сторонами контракту проведено у повному обсязі. Позивач не може здійснювати вплив на правильність митного оформлення (проставлення печаток та штампів) уповноваженими органами країни відправлення комерційний інвойсів та декларації країни відправлення; числові значення у митній декларації країни відправлення та інвойсах не містить числових розбіжностей. Митна декларація країни відправлення підтверджує суму, яка була сплачена за контрактом, митна декларації країни відправлення не потребує перекладу. Умови поставки CIF покладають на продавця товару обов`язок придбання морського страхування на підтвердження чого позивачем надано страховий поліс. До компетенції митних органів не входить трактування висновків ТПП. Прайс - лист носить загальний характер та містить орієнтовну вартість по кожній позиції товару, яка може бути змінена; остаточна вартість товару вказана у інвойсах. Хронологічна не відповідність у дата видачі страхового полісу та коносамента, а також експортної декларації та коносаменту не має значення для визначення митної вартості товару. Жодним законодавчим актом не визначено вимоги до форми та змісту такого документа як бухгалтерська документація.

Ухвалою суду від 28.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв`язку з наступним:

відповідно до п.4.3 специфікації № 1 до договору від 12.03.2020 року № 20DCM03201 покупець оплачує товар у розмірі 40% від вартості товару через 20-ть днів після відвантаження (за коносаментом від 12.05.2020 року товар відвантажено 12.05.2010 року); однак товар оплачено позивачем лише 04.06.2020 року згідно платіжного доручення № 253;

у наданих до митного оформлення комерційних інвойсах та декларації країни відправлення відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення;

декларантом не зроблено переклад декларації країни відправлення від 08.05.2020 року;

в декларації країни відправлення від 08.05.2020 року не зазначено інвойс від 16.03.2020 року;

декларантом не надано документа по страхування товару;

висновок ТПП від 22.06.2020 року № ОИ-6255 викликає у митного органу обґрунтований сумнів, оскільки відсутні витягу з ресурсу Trade;

у наданому позивачем прайс-листі ціни виставлені на умовах поставки FOB, про те у товаросупровідних документах поставка здійснена на умовах CIF Одеса;

хронологічна не відповідність у дата видачі страхового полісу та коносамента, а також у даті експортної декларації та даті коносаменту;

виписка з бухгалтерської документації являє собою лист компанії, а не є витягом з бухгалтерської документації;

експортна декларація країни відправлення датована 08.05.2020 року проте коносамент від 12.05.2020 року, що свідчить про хронологічну не відповідність.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, що авансовий платіж був здійснений на підставі договору, а не на підставі інвойсу, який позивач отримав вже після оплати товару.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, які наведено у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

12.03.2020 року між позивачем та компанією DILIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY CO. LTD, (Китай) укладено контракт № 20DCM031201, у відповідності до умов якого DILIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY CO. LTD, (Китай) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Умови оплати товару: попередня оплата 30% від загальної вартості специфікації протягом 10-ти днів після отримання рахунку на оплату; 30% - не пізніше 7-ми днів після отримання покупцем копії коносамента; 40% - через 20 днів після відвантаження вантажу.

Позивач повністю оплатив отриманий товар, що підтверджується копіями платіжних доручень

Умови поставки товару CIR - Одеса, що визначено у специфікації № 1 від 12.03.2020 року.

На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митну декларацію від 06.07.2020 року № UA110230/2020/014654 на товар.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи:

- пакувальні листи від 07.05.2020 року у кількості 3 штуки;

- проформу інвойс від 16.03.2020 року;

- комерційні інвойси з розбивкою за контейнерами від 12.03.2020 року;

- комерційний інвойс від 12.03.2020 року;

- коносамент від 12.05.2020 року;

- CMR від 04.07.2020 року;

- сертифікат від 18.05.2020 року;

- платіжні доручення від 18.03.2020 року, від 27.05.2020 року, від 04.06.2020 року;

- страховий поліс від 11.05.2020 року;

- контракт від 12.03.2020 року та додаткову угоду № 1 до нього;

- лист від 25.05.2020 року щодо технічних відомостей про товар.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

Позивачем додатково були надані наступні документи до митного органу:

лист від 06.07.2020 року про надання додаткових документів;

лист від 07.07.2020 року з описом та зображенням товару;

прибуткові накладні від 30.01.2020 року;

експортну митну декларацію.

За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим ним прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів

Вказані рішення обґрунтовані тим, що:

відповідно до п.4.3 специфікації № 1 до договору від 12.03.2020 року № 20DCM03201 покупець оплачує товар у розмірі 40% від вартості товару через 20-ть днів після відвантаження (за коносаментом від 12.05.2020 року товар відвантажено 12.05.2010 року); однак товар оплачено позивачем лише 04.06.2020 року згідно платіжного доручення № 253;

у наданих до митного оформлення комерційних інвойсах та декларації країни відправлення відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення;

декларантом не зроблено переклад декларації країни відправлення від 08.05.2020 року;

в декларації країни відправлення від 08.05.2020 року не зазначено інвойс від 16.03.2020 року;

декларантом не надано документа по старування товару;

висновок ТПП від 22.06.2020 року № ОИ-6255 викликає у митного органу обґрунтований сумнів, оскільки відсутні витягу з ресурсу Trade;

у наданому позивачем прайс-листі ціни виставлені на умовах поставки FOB, про те у товаросупровідних документах поставка здійснена на умовах CIF Одеса;

хронологічна не відповідність у дата видачі страхового полісу та коносамента, а також у даті експортної декларації та даті коносаменту;

виписка з бухгалтерської документації являє собою лист компанії, а не є витягом з бухгалтерської документації;

експортна декларація країни відправлення датована 08.05.2020 року проте коносамент від 12.05.2020 року, що свідчить про хронологічну не відповідність.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо доводів відповідача відповідно до п.4.3 специфікації № 1 до договору від 12.03.2020 року № 20DCM03201 покупець оплачує товар у розмірі 40% від вартості товару через 20-ть днів після відвантаження (за коносаментом від 12.05.2020 року товар відвантажено 12.05.2010 року); однак товар оплачено позивачем лише 04.06.2020 року згідно платіжного доручення № 253, то суд зазначає наступне.

Питання проведення розрахунків між сторонами контракту стосуються лише сторін такого контракту.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта (п.3 висновків Вищого адміністративного суду Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року).

Допущення позивач порушення строків оплати товару не є підставою для сумніву у митній вартості такого товару.

Крім того, матеріали справи містять копії платіжних доручень про оплату позивачем повної вартості отриманого товару.

За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що у наданих до митного оформлення комерційних інвойсах та декларації країни відправлення відсутні печатки і штампи уповноважених органів країни відправлення, то суд зазначає наступне.

Позивач не може здійснювати вплив на правильність митного оформлення (проставлення печаток та штампів) уповноваженими органами країни відправлення комерційний інвойсів та декларації країни відправлення; числові значення у митній декларації країни відправлення та інвойсах не містить числових розбіжностей.

За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, то декларантом не зроблено переклад декларації країни відправлення від 08.05.2020 року; в декларації країни відправлення від 08.05.2020 року не зазначено інвойс від 16.03.2020 року суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України декларацію країни відправлення не міститься у переліку документів, які повинен надавати декларант на підтвердження митної вартості товарів.

У відповідності до вимог статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Митна декларація країни відправлення містить у собі числові значення вартості, ваги, кількості товарів, які підтверджують суму, яка була сплачена позивачем за контрактом.

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не надано документа про страхування товару, то до митного оформлення позивачем надавався страховий поліс від 11.05.2020 року з відомостями про страхову суму, копія якого міститься у матеріалах справи.

За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що висновок ТПП від 22.06.2020 року № ОИ-6255 викликає у митного органу обґрунтований сумнів, оскільки відсутні витягу з ресурсу Trade, то суд зазначає, що вказаний документ не вказаний у переліку документів, які підтверджують митну вартість товару згідно статті 53 Митного кодексу України; митний орган не уповноважений трактувати висновок ТПП.

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Щодо відповідач про те, що у наданому позивачем прайс-листі ціни виставлені на умовах поставки FOB, про те у товаросупровідних документах поставка здійснена на умовах CIF Одеса, то суд зазначає наступне.

Прайс - лист носить загальний характер та містить орієнтовну вартість по кожній позиції товару, яка може бути змінена; остаточна вартість товару вказана у інвойсах.

З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Хронологічна не відповідність у дата видачі страхового полісу та коносамента, а також у даті експортної декларації та даті коносаменту жодним чином не впливає на митну вартість товару, а тому даний довод відповідача також відхиляється.

Щодо доводів відповідача про те, що виписка з бухгалтерської документації являє собою лист компанії, а не є витягом з бухгалтерської документації, то суд зазначає наступне.

Жодним законодавчим актом не визначено вимоги до форми та змісту такого документа як бухгалтерська документація.

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Крім того, як видно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату, номер митної декларації та вартість товару, на підставі якої здійснено коригування митної вартості імпортованого товару, що не дає підстави вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 3 статті 55 МК України.

У Довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, зазначено, що орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

На підставі викладеного оскаржуване рішення не може вважатися обгрунтованими та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст. 2 КАС України.

За вказаних обставин оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню не дивлячись на те, що платіжні доручення позивача не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19 719,02 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Керуючись ст. ст.ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (код ЄДРПОУ 36549406; 71601, Запорізька область, Василевський район, м. Василівка, вул. Лікарняна, 1-А) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000128/2 від 10.07.2020 року

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00248 від 10.07.2020 року.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» сплачену суму судового збору у розмірі 19 719,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 жовтня 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді

Рішення не набрало законної сили станом на 26.10.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.