Рішення № 92408738, 26.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2020 р. Справа № 120/4998/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якій просила:

- визнати неправомірними дії щодо виплати позивачеві як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов`язати провести перерахунок та проводити виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 27.06.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує протиправні дії відповідача під час призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді, які полягають у неврахуванні до стажу роботи суддею повного стажу роботи суді 23 років відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 18.06.2020 №1873/0/15-20. На думку позивача, її стаж роботи судді станом на 29.05.2020 становив 23 роки 2 місяці 28 днів, з яких навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 10 місяців), робота членом Вінницької обласної колегії адвокатів за місцем роботи у юридичній консультації Погребищенського району Вінницької області (3 роки) та робота суддею Козятинського районного, міського та міськрайонного судів (18 років 4 місяці 11 днів). Позивач вказує на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 та просить поновити її порушене право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у більшому розмірі.

Ухвалою від 24.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.10.2020 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявленого позову та вказав про наступне.

Стаття 137 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" визначає чіткий перелік підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді, який є вичерпним і не містить посилань зарахування до стажу роботи часу зайняття адвокатською діяльністю та навчання.

В спростування позиції позивача щодо врахування при розгляді справи Указу Президента України від 10.07.1995 №584 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", представник відповідача зауважив, що передбачені Указом періоди стосуються питань зарахування стажу роботи, який дає право саме на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, а не стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, питання щодо обчислення якого визначені статтею 142 ЗУ "Про статус суддів".

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.06.2020 №1873/0-15-20 позивача звільнено з посади судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у відставку у зв`язку з поданням заяви про відставку. У вказаному рішенні зазначено, що суддя ОСОБА_1 набула достатній для відставки стаж робити відповідно до вимог статей 116, 137 Закону України №1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Наказом голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26.06.20020 №89-к, на виконання зазначеного рішення, суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів.

В матеріалах справи міститься наказ голови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.06.2020 №73-к, згідно якого вирішено зарахувати до стажу на роботи судді 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена для призначення на посаду судді у ст.7 ЗУ "Про статус суддів" №2862-ХІІ, який діяв на день обрання ОСОБА_1 (з 05.07.2001 до 03.08.2010). Встановлено, що стаж роботи на посаді роботи судді станом на 02.06.2020 становить 23 роки 3 місяці 1 день.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача станом на 26.06.20020 становив 23 роки 03 місяці 24 дні.

Позивач у липні 2020 року звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою та відповідними документами для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

У серпні 2020 позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила надати відповідь про розмір нарахованого щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням кількості років стажу роботи на посаді судді (який взято пенсійним фондом для розрахунку).

Відповідач листом від 20.08.2020 №3469-3416/С-02/8-0200/20 повідомив позивача про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача обчислено відповідно до норм чинного законодавства та на підставі представлених документів. Щомісячне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді при наявності не менше 20 років стажу на посаді судді. Вказав, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 18 років 05 місяців 29 днів. Для розрахунку щомісячного грошового утримання включається виключно стаж роботи безпосередньо на посаді судді.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду, вважаючи, що пенсійним фондом протиправно не враховано до стажу роботи судді навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 10 місяців), період роботи членом Вінницької обласної колегії адвокатів за місцем роботи у юридичній консультації Погребищенського району Вінницької області (3 роки), та відповідно не вірно визначено відсоткове значення довічного грошового утримання судді у відставці.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в його правовому регулюванні та джерелах фінансування.

За правилами частини першої статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1402) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

Частина 3 статті 142 Закону встановлює, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина третя статті 142 в редакції Закону №1798-VIІІ від 21.12.2016).

Відповідно до частини 5 статті 142 Закону №1402 при цьому, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Слід звернути увагу, що в силу частини 1 статті 116 Закону України №1402-VIII стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 Закону України №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас частиною другою цієї ж статті у редакції, яка діє з 05.08.2018, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає-право для призначення на посаду судді.

Варто зазначити, що ця норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.

При цьому, абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, системний аналіз вищезазначених норм, а саме: статті 137 та абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесені зміни до статті 137 Закону України №1402- VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 №9901/808/18 (провадження №11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 також зазначила, що внесені до статті 137 Закону №1402-VІІІ зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.

Суд встановив, що на час призначення позивача суддею, питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862) та Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", які встановлювали виключний перелік посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу, що дає право на відставку судді.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII (в редакції чинній на час призначення позивача суддею) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з ч. 2 ст. 137 Закону 1402-VIIІ, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

За приписами ч.1 ст. 7 Закону України "Про статус суддів " від 15.12.1992 № 2862-XII, в редакції яка діяла на час призначення позивача на посаду судді, суддею міг стати громадянин України, який має, серед іншого стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

Відповідно до абзацу другого п.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (в редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно трудової книжки позивача від 07.09.1973 ОСОБА_1 з 01.09.1975 по 01.07.1979 навчалась у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського (період навчання 3 роки 10 місяців 1 день).

Як вбачається із відомостей про роботу, вказаних у трудовій книжці, розрахунку стажу, на момент призначення суддею Козятинського районного суду позивач мала стаж роботи у сфері права з 24.11.1989 по 24.11.1992.

Так, судом встановлено, що відповідач у листі від 20.08.2020 №3469-3416/С-02/8-0200/20 повідомив позивача про те, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 18 років 05 місяців 29 днів, врахувавши при розрахунку щомісячного грошового утримання виключно стаж роботи безпосередньо на посаді судді.

Враховуючи вищевикладене, до загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці належить врахувати половину періоду навчання відповідно до абзацу другого п.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (1 рік 10 місяців навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського) та три роки роботи у галузі права відповідно до ЗУ №2862 (робота у адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів".

З метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у спосіб зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, навчання Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського - 1 рік 10 місяців, період роботи адвокатському об`єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів", вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 3 роки.

Поряд із тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду Вінницькій області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді задоволенню не підлягають, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Вінницькій області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 27.06.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання з урахуванням висновків суду у даній справі.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського - 1 рік 10 місяців, період роботи в адвокатському об`єднані "Вінницька обласна колегія адвокатів", вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 3 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити перерахунок, призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 27.06.2020, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено 26.10.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович