Ухвала суду № 92408610, 23.10.2020, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1352/20

У Х В А Л А

23.10.2020 м.Красилів

Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюк Р.В.,

справа № 677/1352/20,

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – товариство з обмеженою відповідальністю СП «ЕКОМЕТАЛ»,

предмет позову – стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за невикористану відпустку,

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ СП «ЕКОМЕТАЛ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за невикористану відпустку.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, так як її подано без додержання вимог п. 3 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме: позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок розміру середнього заробітку за весь період затримки та не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713)

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Разом з тим, грошова компенсація за невикористану відпустку та компенсація за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати входить до складу фонду оплати праці, а тому при пред`явленні зазначених вимог позивачі звільняються від сплати судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку , що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

У позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок розміру середнього заробітку за весь період затримки, що не дає можливість суду розрахувати розмір судового збору.

Отже, позивачу необхідно обґрунтувати розрахунок розміру середнього заробітку за весь період затримки та сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку) та надати суду докази його сплати.

За вищевказаних обставин подальший рух позовної заяви неможливий.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу слід надати до суду уточнену позовну заяву та її копію для вручення відповідачу та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору.

Керуючись ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, судя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю СП «ЕКОМЕТАЛ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за невикористану відпустку - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити позивачу, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною та буде йому повернена.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р. В. Вознюк