Ухвала суду № 92407402, 16.09.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22633/20

Провадження № 1-кс/761/14175/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Антонюк М.С., за участю секретаря Маслакова С.В., представника заявника - адвоката Павлія А.Г., прокурора - Агрби Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.01.2020, в рамках кримінального провадження №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2020 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.01.2020, в рамках кримінального провадження №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України.

Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року у справі № 761/2260/20, задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова Г.О. про арешт майна у кримінальному провадженні за №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України, та накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно - нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), з забороною використання.

Однак такий арешт заявник вважає незаконним та необґрунтованим та вважає, що наявні підстави для часткового скасування арешту майна, а саме для скасування заборони використання нежилого приміщення, з огляду на таке.

Так, згідно клопотання, у вказаному кримінальному провадженні ніяких слідчих дій не проводиться, спір відносно зазначеного нежитлового приміщення відсутній, а накладений арешт та заборона позбавляє права та перешкоджає ОСОБА_1 вільно розпоряджатися своїм майном, при цьому, жодних об`єктивних підстав чи підозр вважати, що зазначене приміщення є доказом злочину не має.

До того ж об`єкт нерухомості, який згідно матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100100009368 від 11 серпня 2015 року, належав юридичній особі ДП "Катрин", об`єктивно та очевидно не може бути знаряддям вчинення злочину у вигляді протиправного заволодіння майном, шляхом шахрайства, а відтак не може містити слідів злочину, тобто не відповідає вимогам ст. 98 КПК України. Подією злочину в даному кримінальному провадженні може вважатись підробка акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 20.02.2015, однак підстав вважати, що при цій події злочину, що передбачений ч.4 ст. 358 КК України, ДП "Катрин" втратила своє майно внаслідок шахрайства з боку невстановлених осіб, що кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.4 ст. 190 КК України, не має.

Також заявник зазначає, що накладення арешту перешкоджає здійсненню нормальної господарської діяльності юридичної особи TOB "ІНТЕРКОМ" (код ЄДРПОУ 32308179), яке є управителем зазначеного майна з 09 жовтня 2019 року.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане ОСОБА_1 злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення немає. В даному випадку відсутня мета накладення арешту.

Крім того, заявник вважає, що прокурором не наведено обґрунтованих обставин, які б підтверджували, що незастосування заборони користування майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а отже висновки слідчого судді про спосіб арешту майна, в частині заборони користування ним, є необґрунтованими. Матеріали кримінального провадження та клопотання не містять доказів того, що ОСОБА_1 , у якого на даний час перебуває у власності об`єкт, щодо якого вирішено питання про його арешт, використовуючи та розпоряджаючись вказаним нежитловим приміщенням може будь-яким чином знищити, приховати та здійснити інші дії з метою приховання слідів злочину. Крім того, матеріали провадження не містять доказів того, що сам об`єкт арешту майна містить сліди злочину.

Враховуючи все вищевикладене ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання та скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року, а саме для скасування заборони використання нежилого приміщення (група приміщень) №76, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з приміщень з №1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м., оскільки зазначена заборона накладена необґрунтовано, та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Представник заявника адвокат Павлій А.Г. в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що ОСОБА_1 є третім власником вказаного майна. Просив звернути увагу, що нежитлове приміщення не використовувалося ОСОБА_1 , а було передано останнім в управління юридичній особі TOB «ІНТЕРКОМ».

Прокурор Київської місцевої прокуратури №10 Агрба Д.Р. заперечував щодо задоволення клопотання. Вказав, що у кримінальному провадженні не вставлено всіх обставин кримінального правопорушення, так як і не встановлено факт законності набуття права власності на майно, тим паче наразі проводяться слідчі (розшукові) дії. Звертав увагу, що потреба щодо заборони зокрема використання вказаним майном на даний час зберігається.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення представника заявника адвоката Павлія А.Г., прокурора Агрби Д.Р., вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені документи, а також матеріали про накладення арешту (справа №761/2260/20, провадження №1-кс/761/1879/2020) в 1-му томі, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, за процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури №10, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), з забороною використання.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), є об`єктом кримінально-протиправного посягання, майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям у ст. 98 КПК України. Крім того, арешт на вищевказане майно слідчим суддею було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12015100100009368.

З таким висновком слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва слід погодитись також з огляду на зміст обставин, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні. Так, за змістом наданих слідчому судді матеріалів, відділом поліції №4 Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України, за фактом того, що з 10 червня 2015 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи нежилими: приміщеннями з №1 по №9 (групи приміщень № 76) загальною площею 142,10 квадратних метра, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, як вбачається з викладеного, предметом злочину у вказаному кримінальному провадженні виступає об`єкт нежилих приміщень (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м).

При цьому слідчим суддею було встановлено, що клопотання не суперечить вимогам КПК України, містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, арешт майна відповідає принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, є пропорційним тяжкості правопорушення та не становитиме надмірного тягаря для володільця майна.

На час розгляду слідчим суддею цього клопотання про скасування арешту майна з моменту ухвалення рішення про накладення арешту на майно минуло майже вісім місяців, тобто не значний проміжок часу, обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала.

Слід наголосити, що законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року, якою накладено арешт на нежиле приміщення (група приміщень) №76, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв.м. з забороною використання, була предметом перевірки Київським апеляційним судом 26 серпня 2020 року, за результатами якого зазначену ухвалу залишено без змін, а накладений арешт визнано законним та обґрунтованим.

Отже, питання законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року, якою накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), з забороною використання, вже були предметом перевірки компетентним судом. Водночас, необхідно зазначити, що слідчий суддя не вправі переглядати рішення, які постановленні судом вищої ланки, оскільки такими повноваженнями не наділений.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя має оцінити обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Так, доводи даного клопотання про скасування арешту майна не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність. Також представником заявника не наведено доказів, які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Агрбою Д.Р. було обґрунтовано необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, зокрема і в частині заборони його використання, оскільки мета накладення арешту яка полягає у збереженні речових доказів не втратила своєї актуальності на даний час.

Проаналізувавши наведені аргументи, слідчий суддя не знаходить підстав для висновку, що арешт на нежиле приміщення (група приміщень) АДРЕСА_1 поверх 1 літери «А», та складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв.м. в частині заборони його використання, накладено необґрунтовано, або на даний час відпала необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2020, в рамках кримінального провадження №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України,а саме на нежиле приміщення (група приміщень) №76, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв.м. в частині заборони його використання.

Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2020, в рамках кримінального провадження №12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України, а саме на нежиле приміщення (група приміщень) №76, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв.м. в частині заборони його використання - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст оголосити 21 вересня 2020 року о 08 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя М.С. Антонюк